Ухвала

від 02.02.2021 по справі 520/12763/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/214/21

Номер справи місцевого суду: 520/12763/18 1-кс/947/247/21

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

представника власника майна адвоката ОСОБА_6 ,

представника потерпілої адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 15.01.2021 року, якою залишено без розгляду клопотання адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 22.10.2019 року, в рамках кримінального провадження №12018160000000402 від 18.05.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, -

встановив:

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 15.01.2021 року, залишено без розгляду клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 про скасування арешту майна у кримінальному проваджені №12018160000000402 від 18.05.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що 20.11.2019 року старшим слідчим СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 винесено постанову про закриття кримінального провадження, у зв`язку з чим не можливо прийняти процесуальне рішення по завершеному провадженню. Винесення будь-яких процесуальних рішень по завершеному провадженню, на думку слідчого судді, суперечить вимогам КПК, тобто клопотання про скасування арешту майна, при вказаних обставинах не може бути розглянуте, оскільки згідно вимог КПК України, розгляд клопотань слідчим суддею можливо тільки під час досудового розслідування, яке на теперішній час завершено.

Не погоджуючись з рішенням слідчого судді, представник власника майна адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, просить її скасувати, постановити нову, якою задовольнити клопотання адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту на нерухоме майно ОСОБА_8 , накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 22.10.2019 року, в рамках кримінального провадження №12018160000000402 від 18.05.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що слідчий суддя не розглянув клопотання по суті, не поновив порушені права особи, не врахував, що арешт не може бути продовжений з метою забезпечення кримінального провадження, яке закрите, а має бути припинений. Вважає, що слідчий суддя фактично підтримав незаконне обмеження права володіння на майно особи, яка визнана непричетною до кримінального провадження.

Прокурор, будучи належним чином повідомлений про дату та час апеляційного розгляду, в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про причини своєї неявки не повідомив, а тому, за згодою учасників провадження, апеляційний суд вважає за можливе провести судове засідання без участі прокурора.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника власника майна адвоката ОСОБА_6 та представника особи за клопотанням якої було накладено арешт адвоката ОСОБА_7 , які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити; дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати, апеляційний суд доходить висновку про таке.

Положення ст.2КПК України визначають завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, одним із завдань є забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до п. 18 ч.1 ст. 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченим нормами КПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Відповідно до положень ст. 7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень, змагальність сторін, диспозитивність та розумність строків розгляду справи.

Вичерпний перелік рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, встановлений ст.303 КПК України.

Рішення слідчого або прокурора про закриття кримінального провадження підлягає оскарженню в порядку ст. 303 КПК України.

Однією із найважливіших конституційних гарантій забезпечення та захисту прав та свобод особи є закріплення права на судовий захист.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Як свідчить практика ЄСПЛ, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

З матеріалів провадження вбачається, що слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження №12018160000000402 від 18.05.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 22.10.2019 року, в рамках кримінального провадження №12018160000000402 від 18.05.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, накладено арешт на: кафе з офісними приміщеннями, загальною площею 828 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, загальною площею 0,1597 га, кадастровий номер 5110800000:02:028:0001, цільове призначення для розташування будівлі кафе з офісними приміщеннями, адреса розташування АДРЕСА_1 .

20.11.2019 року старшим слідчим СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 винесено постанову про закриття кримінального провадження за ч.4 ст. 190 КК України, у зв`язку із встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення (а.п. 38-40).

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ утручання в це право повинне мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених конвенцією прав, відповідно до ст.13 цього міжнародно-правового акта повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

Відповідно до змісту ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.

Зазначений принцип відображено й конкретизовано в ч.1 ст.321 Цивільного кодексу, згідно з якою право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Одним зі способів захисту права власності є гарантована в ст. 391 цього кодексу можливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є арешт майна у кримінальному провадженні.

Згідно зі ст.170 КПК завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження. За змістом ч.3 ст.174 КПК, у разі закриття кримінального провадження на стадії досудового розслідування одночасно з винесенням відповідної постанови прокурор зобов`язаний скасувати арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації.

Із закриттям кримінального провадження (кримінальної справи) втрачається законна мета арешту майна як втручання в конвенційне право особи на мирне володіння ним збереження речей і матеріальних цінностей для забезпечення можливості виконання завдань кримінального провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 174 КПК України прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації.

Виходячи з наведеного, слідчий суддя розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 не врахував вищенаведене, чим істотно порушив норми процесуального права.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; скасування повідомлення про підозру; зобов`язання припинити дію; зобов`язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.

Однак, при розгляді клопотання про скасування арешту майна, слідчий суддя не врахував положення ст. 307 КПК України та залишив клопотання без розгляду посилаючись на завершення досудового розслідування.

Таке рішення слідчого судді є незрозумілим, немотивованим та прийнятим передчасно, оскільки положеннями ст. 307 КПК України, не передбачена можливість залишати клопотання без розгляду.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що слідчий суддя постановив судове рішення, яке законом не передбачене, у зв`язку з чим воно підлягає безумовному скасуванню.

Враховуючи зазначені вище обставини, аналізуючи їх в сукупності, в зв`язку з допущенними слідчим суддею істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, подане адвокатом ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 , клопотання підлягає поверненню до районного суду для розгляду іншим слідчим суддею зі стадії відкриття провадження, тобто для виконання положень ст.304 ПК України. Оскільки клопотання слідчим суддею по суті не розглядалось, то і апеляційний суд не вправі приймати рішення по суті клопотання, як про це помилково ставиться питання у апеляційній скарзі.

З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала слідчого судді скасуванню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про повернення скарги адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 , до того ж суду, для розгляду іншим слідчим суддею зі стадії відкриття провадження, тобто для виконання положень ст.304 КПК України.

Керуючись ст. ст. 174, 309, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 частково задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 15.01.2021 року про залишення клопотання представника власника майна ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12018160000000402 від 18.05.2018 року за ч. 4 ст. 190 КК України без розгляду скасувати, призначити новий розгляд клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 в тому ж суді першої інстанції іншим слідчим суддею.

Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4