Ухвала

від 08.04.2021 по справі 520/12763/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/77/21

Номер справи місцевого суду: 520/12763/18 1-кс/947/14221/19

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

представника власника майна адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 22.10.2019 року, якою накладено арешт на майно, в рамках кримінальної справи №12018160000000402 від 18.05.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч.3, 4 ст. 190,ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 365-2 КК України, -

встановив:

оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання адвоката ОСОБА_8 , в інтересах цивільного позивача ОСОБА_9 про арешт майна в рамках кримінального провадження за №12018160000000402 від 18.05.2018 року, та накладено арешт на нерухоме майно, а саме: кафе з офісними приміщеннями, загальною площею 828 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, загальною площею 0,1597 га, кадастровий номер 5110800000:02:028:0001, цільове призначення для розташування будівлі кафе з офісними приміщеннями, адреса розташування АДРЕСА_1 , із забороною права відчуження зазначеного нерухомого майна.

Своє рішенняслідчий суддямотивував тим,що в клопотанні про арешт майна зазначено розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушення, а також розмір позовних вимог, й наведено та долучено до клопотання докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

Арешт накладенослідчим суддеюз метою забезпечення цивільного позову в рамках даного кримінального провадження. Зокрема, до матеріалів клопотання долучено цивільний позов в рамках кримінального провадження №12018160000000402 від 18.05.2018 року про відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням на загальну суму 4 741 137 гривень 23 копійки, який пред`явлений цивільним позивачем ОСОБА_10 до відповідачів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_7 .

Не погоджуючись з рішенням слідчого судді, представник власника майна адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, просить її скасувати, постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_8 , в інтересах цивільного позивача ОСОБА_9 про арешт майна в рамках кримінального провадження за №12018160000000402 від 18.05.2018 року.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що майно, на яке накладено арешт, належить ОСОБА_7 на праві приватної власності, тим самим обмежені її права вільно розпоряджатися, користуватися своїм нерухомим майном.

Зазначає, щодо епізоду за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 190 КК України, в межах якого відповідний захід забезпечення було застосовано, кримінальне провадження закрито.

Просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, оскільки ОСОБА_7 як власника спірного майна до суду не викликали та про розгляд клопотання не повідомляли. Про існування зазначеної ухвали стало випадково відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Прокурор, будучи належним чином повідомлений про дату та час апеляційного розгляду, в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про причини своєї неявки не повідомив, а тому, за згодою учасників провадження, апеляційний суд вважає за можливе провести судове засідання без участі прокурора.

Заслухавши суддю-доповідача; доводи представника власника майна адвоката ОСОБА_6 , які підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; вивчивши матеріали судового провадження за клопотанням; обговоривши доводи апеляційної скарги та провівши судові дебати; апеляційний суд приходить до висновку про таке.

Згідно з вимогами ст.404 КПК України, рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Що стосується строків звернення з апеляційною скаргою, апеляційним судом встановлено наступне.

Відповідно до вимог ст.395КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, протягом п`яти днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику власника майна, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Згідно матеріалів судового провадження оскаржувана ухвала слідчого судді була постановлена без виклику власника майна або його представника. Про існування оскаржуваного рішення апелянт дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень та 16.11.2020 року, була подана апеляційна скарга. Копія оскаржуваної ухвали власнику майна судом не надсилалася. За таких підстав, з урахуванням положень ч.3 ст.395 КПК України, строк на апеляційне оскарження власником майна або його представником пропущений не був, а тому поновлення не потребує.

Що стосується доводів апеляційної скарги про незаконність ухвали слідчого судді районного суду, апеляційний суд приходить до висновку про таке.

Частиною 1 ст.404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Положення даної норми КПК України узгоджуються зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно абзацу 1 ч. 6 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ч.1 ст.171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Згідно ч.3 ст.171 КПК України, у клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено: 1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог; 2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

Так, згідно матеріалів клопотання вбачається, що з клопотанням про арешт майна заявник звертається до слідчого судді з метою забезпечення цивільного позову. Зокрема, до матеріалів клопотання долучено цивільний позов в рамках кримінального провадження №12018160000000402 від 18.05.2018 року про відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням на загальну суму 4 741 137 гривень 23 копійки, який пред`явлений цивільним позивачем ОСОБА_10 до відповідачів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_7 .

Крім того, в клопотанні про арешт майна зазначено розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушення, а також розмір позовних вимог, наведено та долучено до клопотання докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

Відповідно до ч. 1, п.7 ч.2 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.

Слідчий суддя, розглянувши клопотання, дійшов до обґрунтованого висновку про те, що в цілях запобігання можливості відчуження об`єктів нерухомості, а саме: кафе з офісними приміщеннями, загальною площею 828 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, загальною площею 0,1597 га, кадастровий номер 5110800000:02:028:0001, цільове призначення для розташування будівлі кафе з офісними приміщеннями, адреса розташування АДРЕСА_1 , з метою забезпечення цивільного позову, беручи до уваги правове обґрунтування клопотання представника цивільного позивача, клопотання про накладення арешту майна підлягає задоволенню.

Оцінюючи викладені обставини, апеляційний суд дійшов висновку про те, що на час розгляду слідчим суддею клопотання про арешт майна існувала потреба в накладенні арешту в цілях запобігання можливості відчуження об`єктів нерухомості, а саме: кафе з офісними приміщеннями, загальною площею 828 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, загальною площею 0,1597 га, кадастровий номер 5110800000:02:028:0001, цільове призначення для розташування будівлі кафе з офісними приміщеннями, адреса розташування АДРЕСА_1 , з метою забезпечення цивільного позову.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що на даній стадії досудового розслідування, арештоване майно, зазначене в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали слідчого судді, на яке у відповідності до положень ст. 170 КПК України може бути накладений арешт.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що слідчий суддя, задовольняючи клопотання представника цивільного позивача про арешт майна, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а доводи апеляційної скарги власника майна щодо незаконності ухвали слідчого судді не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу апелянта, що питання про доцільність подальшого арешту майна буде перевірено на стадії досудового розслідування на протязі нетривалого часу, про що має бути постановлено відповідне процесуальне рішення, а власник майна вправі звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна в порядку ст. 174 КПК України та його повернення.

На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов до висновку, що ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, оскільки ухвалена у відповідності до вимог закону та винесена на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими слідчим суддею, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 170-173,309,376,404,405,407,409,419,422,532КПКУкраїни, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 22.10.2019 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12018160000000402від 18.05.2018року за ч.ч.3, 4 ст. 190,ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 365-2 КК України без змін.

Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4