Постанова

від 08.02.2021 по справі 905/809/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2021 р. Справа № 905/809/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В.І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Тихий П.В.

за участю секретаря судового засідання Новікової Ю.В.

за участю:

ОСОБА_1 , паспорт, особисто;

ТОВ "Лема ФСС": Лебедєва М.А., керівник, витяг;

ОСОБА_2 - не з`явився;

ОСОБА_3 - без участі представника;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 (вх. 57 Д/1) на рішення господарського суду Донецької області від 03.12.2020 року, ухвалене у приміщенні вказаного суду суддею Курило Г.Є., повний текст якого складено 07.12.2020 року, у справі

за позовом: ОСОБА_1 , м. Маріуполь,

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лема ФСС", м. Маріуполь,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , м. Маріуполь,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 , м. Київ,

про визнання недійсним рішення загальних зборів

за позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_4 , м. Київ,

до: 1 ОСОБА_1 , м. Маріуполь,

2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Лема ФСС", м. Маріуполь,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , м. Маріуполь,

про визнання повноважними загальні збори учасників ТОВ "ЛЕМА ФСС" від 18.07.2017, на яких було прийнято рішення №7

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лема ФСС", про визнання недійсним рішення загальних зборів оформлене рішенням №7 від 18.07.2017 щодо відчуження нежитлового приміщення 44, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що 18.07.2017 директором (ОСОБА_7) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лема ФСС", м. Маріуполь було прийнято рішення щодо продажу нежитлового приміщення 44 на першому поверсі будинку за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі вказаного рішення між ТОВ "Лема ФСС" та ФОП ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, який посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Чекідою О.А зареєстровано ним 18.07.2017 в реєстрі за №1658. Позивач вважає, що оскаржуваним рішенням були порушені його права та законні інтереси як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Лема ФСС".

11.08.2020 в межах справи №905/809/20 до господарського суду Донецької області від ОСОБА_4 , м.Київ надійшла позовна заява, в якій просила прийняти до розгляду її позовну заяву з вимогою - визнати повноважними загальні збори учасників ТОВ "ЛЕМА ФСС" від 18.07.2017, на яких було прийнято рішення №7.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.08.2020 прийнято позов та допущено у справу третю особу, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_4 до відповідача 1: ОСОБА_1 , відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лема ФСС", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , про визнання повноважними загальні збори учасників ТОВ "ЛЕМА ФСС" від 18.07.2017, на яких було прийнято рішення №7; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_2 .

Рішенням господарського суду Донецької області від 03.12.2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 , м. Маріуполь до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Лема ФСС", м. Маріуполь, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , м. Маріуполь, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 , м. Київ про визнання недійсним рішення загальних зборів, задоволено.

Визнано недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМА ФСС", яке оформлене рішенням №7 від 18.07.2017 щодо відчуження нежитлового приміщення 44, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лема ФСС" на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2102,00грн.

У задоволені позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_4 відмовлено.

ОСОБА_3 із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодилась, звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 , ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю. Скаржником до апеляційної скарги додано свідоцтво про шлюб від 12.11.2020, з якого вбачається зміна прізвища ОСОБА_5 на ОСОБА_6 .

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позовні вимоги у даній справі зводяться до визнання недійсним рішення загальних зборів щодо відчуження нежитлового приміщення оформленого рішенням № 7 від 18.07.2017. Проте, ОСОБА_1 не надано до суду належного доказу того, що 18.07.2017 загальними зборами ТОВ "Лема ФСС" було прийнято саме рішення, копію якого він надав до суду.

Також зауважує, що ОСОБА_3 поставила під сумнів надану до суду позивачем копію рішення № 7 від 18.07.2017. Оригіналу зазначеного рішення у ОСОБА_3 немає, оскільки вона не є учасником ТОВ "Лема ФСС". Однак, суд першої інстанції не витребував у позивача або відповідача оригінал зазначеного документу для огляду в порядку пунктів 5, 6 статті 91 ГПК України, замість цього, суд встановив належність поданого позивачем доказу - рішення № 7 від 18.07.2017 лише на поясненнях сторін.

Стверджує, що Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та ст. 44 Податкового кодексу України встановлено обов`язок підприємства відновити втрачені або пошкоджені документи. Саме з цією метою, для виконання вимог податкового законодавства по відновленню втрачених первинних документів ТОВ "Лема ФСС" і звернулось 28.09.2019 до приватного нотаріуса Чекіда О.А. Отже, позивач, як участник ТОВ "Лема ФСС", або безпосередньо саме підприємство ТОВ "Лема ФСС" мали можливість надати до суду для огляду відновлений після втрати оригінал Рішення № 7 від 18.07.2017.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що надана позивачем до матеріалів справи копія оскарженого рішення №7 від 18.07.2017 була отримана позивачем від приватного нотаріуса Чекіда О.А., завірена ним та скріплена його печаткою. При цьому, зазначена копія рішення загальних зборів була долучена нотаріусом до примірника правочину - договору купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення при здійсненні його нотаріального посвідчення, і зазначений примірник договору разом з копією рішення загальних зборів залишився у справі нотаріуса, тоді як оригінал даного рішення загальних зборів повернуто директору відповідача ( ОСОБА_7 ), як того вимагають положення пункту 3 глави 7 та пункту 4 глави 7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року. Поряд з цим, ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому витребувати оригінал даного письмового доказу є неможливим.

Звертає увагу на те, що іншого документу щодо рішення товариства відповідача про продаж приміщення у нотаріуса немає, і такого документу не надано ОСОБА_4 . Отже, на думку позивача, фотокопія рішення загальних зборів від 18.07.2017, надана приватним нотаріусом Чекіда О.А., є саме тим документом, на підставі якого було укладено продажу між директором ОСОБА_7 з колишньою дружиною ОСОБА_4 договір купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення.

Стверджує, що визнання позову відповідачем жодним чином не призведе до порушення права ОСОБА_4 , оскільки повернення спірного приміщення у власність товариства відповідача можливо лише за двосторонньої реституції сторін договору купівлі-продажу даного приміщення.

ОСОБА_2 у письмових поясненнях зазначив, що він спільно з ОСОБА_1 та ОСОБА_7 у 2017 році був у складі учасників товариства відповідача. Повідомлення про скликання загальних зборів товариства на 18.07.2017 ОСОБА_2 не отримував, у зв`язку з чим участі у них не приймав і про продаж спірного приміщення (яке будувалося за кошти товариства відповідача) дізнався лише із отриманої копії позовної заяви у даній справі.

Стверджує, що продаж спірного приміщення без надходження коштів, сплачених покупцем у мізерному розмірі, на рахунок товариства, є вкрай невигідними для продавця.

Зазначає, що рішення загальних зборів від 18.07.2017 не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає визнанню недійсним.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відзив відповідача за змістом і доводами є анологічним відзиву позивача.

У судовому засіданні 08.02.2021 позивач і відповідач заперечували проти доводів і вимог апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Від представника ОСОБА_3 надійшло клопотання, у якому останній просить розглянути справу без участі ОСОБА_3 та її представника.

На адресу Східного апеляційного господарського суду повернувся конверт з рекомендованим повідомлення № 6102254079129, яким надсилалась копія ухвали Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 на адресу ОСОБА_2 , з відміткою на конверті - адресат відмовився.

Разом з цим, відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі №904/9904/17).

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

"Розумність" строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі "G. B. проти Франції"), тощо. Отже, поняття "розумний строк" є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), позиція апелянта стосовно оскаржуваного рішення достатньо повно викладена в апеляційній скарзі, подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі і відзивах на неї доводи, заслухавши присутніх учасників справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у межах доводів та вимог апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції, згідно зі Статутом ТОВ "Лема ФСС", затвердженого зборами засновників ТОВ "Лема ФСС" від 08.02.2007 протокол №1 засновниками даного товариства є: ОСОБА_7 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до п.6.4 Статуту товариства кожний учасник товариства володіє наступними частинами у статутному капіталі товариства: ОСОБА_7 - 13500,00грн, що складає 33,75% статутного капіталу; ОСОБА_1 - 13250,00грн, що складає 33,125% статутного капіталу; ОСОБА_2 - 13250,00грн, що складає 33,125% статутного капіталу.

В матеріалах справи наявна копія рішення №7 від 18.07.2017 зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Лема ФСС", в якому зазначено наступне.

Були присутні: фізична особа ОСОБА_7 ; обрані голова зборів: ОСОБА_7 ; порядок денний про укладання договору продажу нежитлового приміщення 44 на першому поверсі будинку за адресою: АДРЕСА_1 , продаж вчинити за 320000,00грн, слухали: ОСОБА_7 ; ухвалили: продати нежитлове приміщення 44 на першому поверсі будинку за адресою: АДРЕСА_2 , продаж вчинити за 320000,00грн; голосували: "за" - одностайно.

Рішення підписано головою зборів ТОВ "ЛЕМА ФСС" - ОСОБА_7 .

На час проведення зборів ОСОБА_7 був директором товариства, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 17.07.2017 №1002815859.

На підставі зазначеного рішення загальних зборів товариства відповідача №7 від 18.07.2017, між ТОВ "ЛЕМА ФСС" в особі директора ОСОБА_7 (продавець) та суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, який посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Чекідою О.А. зареєстровано в реєстрі 18.07.2017 за №1658.

Відповідно до п.1 договору продавець продав, а покупець купив нежитлове приміщення №44 на першому поверсі будинку літ.А-10, загальною площею 227,9кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з п.3 договору продаж вчинено за 320000,00грн, які покупець сплатив продавцю повністю до підписання цього договору.

Договір підписано від імені товариства - директором ОСОБА_7

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер.

Згідно з протоколом загальних зборів учасників № 1 від 14.08.2019 ТОВ "Лема ФСС" були прийняті зокрема наступні рішення: припинити з 23.06.2019 повноваження директора товариства і підписанта ОСОБА_7 та виключити його з особистого складу працівників товариства у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть від 24.06.2019 серія НОМЕР_1 ), обрати на посаду директора товариства ОСОБА_8 .

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач в обґрунтування позову посилається на те, що після звернення 29.08.2019 ТОВ "Лема ФСС" до приватного нотаріуса Чекіда О.А. з проханням надати завірені копії документів, що стали підставою укладання договору купівлі-продажу приміщення, 44 на першому поверсі будинку за адресою: АДРЕСА_2 , та отримання у вересні 2019 року від приватного нотаріуса Чекіда О.А. відповідних документів, позивачу стало відомо про рішення №7 зборів учасників ТОВ "Лема ФСС" від 18.07.2017.

При цьому, стверджує, що рішенням №7 від 18.07.2017 були порушені його права та законні інтереси як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Лема ФСС," оскільки, повідомлення про проведення загальних зборів товариства іншим учасникам товариства (позивачу) не надходило, позивач не був присутнім на загальних зборах 18.07.2017, вважає, що є порушення вимог статті 61 Закону України "Про господарські товариства" та установчих документів товариства щодо скликання загальних зборів товариства.

В свою чергу третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_4 , заперечуючи проти доводів позивача та зазначаючи про їх безпідставність, просила визнати повноважними загальні збори учасників ТОВ "ЛЕМА ФСС" від 18.07.2017, на яких було прийнято рішення №7. При цьому, ОСОБА_4 ставить під сумнів надану до суду позивачем копію рішення №7 від 18.07.2017.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позов ОСОБА_1 , та відмовляючи у позові третій особі - ОСОБА_4 , виходив з того, що у нотаріуса залишаються копії (фотокопії) документів поданих для вчинення нотаріальних дій, враховуючи пояснення позивача та відповідача про відсутність у них оригіналу рішення загальних зборів ТОВ "ЛЕМА ФСС" №7 від 18.07.2017, а також те, що ОСОБА_4 заявлений позов в рамках цієї справи про визнання повноважними загальні збори учасників ТОВ "ЛЕМА ФСС" від 18.07.2017, на яких було прийнято рішення №7 без надання оригіналу або копії означеного рішення, ненадання учасниками справи будь-яких доказів на підтвердження того, що проводились інші загальні збори ТОВ "ЛЕМА ФСС" з приводу вирішення питання щодо відчуження нежитлового приміщення №44 на першому поверсі будинку літ.А-10, загальною площею 227,9кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , суд дійшов висновку, що приймає в якості належного доказу по справі копію рішення загальних зборів ТОВ "ЛЕМА ФСС" №7 від 18.07.2017, що наданий ОСОБА_1 до позовної заяви.

При цьому, господарський суд першої інстанції зазначив, що відсутність на загальних зборах 18.07.2017 учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМА ФСС" ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - учасників, які володіють частками у статутному капіталі товариства у розмірі 66,25%, свідчить про відсутність кворуму на вказаних зборах, тобто відсутність повноважень у зборів учасників на розгляд будь-яких питань та прийняття будь-яких рішень, що є безумовною підставою для визнання цих зборів недійсними. Поряд з цим, місцевим господарським судом враховано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕМА ФСС" визнало позов ОСОБА_1 .

Щодо заяви про застосування строків позовної давності місцевий господарський суд зауважив, що позивач звернувся з позовом до суду 25.04.2020, отже позивачем не пропущено строк позовної давності у заявленій вимозі про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників 18.07.2017. Поряд з цим, норма Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" про новий строк позовної давності в один рік може застосовуватись лиш до нових спірних правовідносин - оскарження зборів учасників ТОВ, які прийняті після 17.06.2018, а до зборів прийнятих раніше застосовуються положення статті 258 у редакції чинній до 17.06.2018, за якою до таких спірних правовідносин застосовується загальний строк позовної давності у три роки. Крім того, виходячи зі змісту частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, тоді як тертя особа із самостійними вимогами на предмет спору не наділена правом подання заяви про застосування позовної давності.

Зважаючи на наведене, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 та про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_4 .

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вимоги процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд рішення господарського суду Донецької області від 03.12.2020 у справі №905/809/20 виключно у межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_3 , а саме: в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , про визнання недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМА ФСС", яке оформлене рішенням №7 від 18.07.2017 щодо відчуження нежитлового приміщення 44, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Частиною 1 ст. 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

За змістом ст. 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 80 Господарського кодексу України, ст.50 Закону України "Про господарські товариства" товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Господарського кодексу України установчими документами суб`єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб`єкта господарювання.

Як вбачається зі Статуту ТОВ "Лема ФСС", затвердженого зборами засновників ТОВ "Лема ФСС" від 08.02.2007 протокол №1 засновниками є: ОСОБА_7 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до п.6.4 Статуту товариства, кожний учасник товариства володіє наступними частинами у статутному капіталі товариства: ОСОБА_7 - 13500,00грн, що складає 33,75% статутного капіталу; ОСОБА_1 - 13250,00грн, що складає 33,125% статутного капіталу; ОСОБА_2 - 13250,00грн, що складає 33,125% статутного капіталу. ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Предметом спору в даній справі за позовом ОСОБА_1 є вимоги про визнання недійсним рішення товариства "ЛЕМА ФСС" від 18.07.2017 №7.

Підставою позовних вимог є відсутність кворуму та належного повідомлення позивача як учасника товариства про проведення зборів.

За вимогами ч. 1 ст. 58 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції чинній на момент прийняття рішення) встановлено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Відповідно до п. 11.1. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМА ФСС" (далі товариства) вищим органом товариства є Загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Учасники мають кількість голосів, пропорційно розміру їх часток у статутному фонді (п.11.2 Статуту).

Згідно з п.11.4 Статуту збори учасників вважаються повноваженими, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності і більш як 60% голосів.

У товаристві рішенням загальних зборів учасників товариства створюється одноособовий виконавчий орган - Директор (п.13.1 Статуту).

Директор не має права приймати рішення по відчуженню майна Товариства (основних засобів) без згоди на це загальних зборів учасників (п.13.5. Статуту).

Отже, рішення по відчуженню нерухомого майна Товариства, повинно здійснюватись за згодою загальних зборів учасників.

Про проведення зборів учасники повідомляються шляхом розсилання викладеного в письмі повідомлення (лист, телеграма, факс) з вказівкою місця проведення, часу і порядку денного зборів. Повідомлення учасників повинно бути зроблено не пізніше як за 30 днів до скликання загальних зборів (п.11.12 Статуту).

Відповідно до положень статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що ОСОБА_1 не надано до суду належного доказу того, що 18.07.2017 загальними зборами ТОВ "Лема ФСС" було прийнято саме оскаржуване рішення, копію якого позивач надав до суду.

Однак колегія суддів не погоджується, з даним твердженням скаржника, з огляду на наступне.

Позивач, ОСОБА_1 зазначив, що оригінал рішення №7 від 18.07.2017 у нього відсутній, копія означеного рішення отримана від приватного нотаріуса Чекіди О.А., який посвідчував договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 18.07.2017 в реєстрі за №1658.

Відповідно до пункту 3 глави 7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії (витяги) з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов`язково долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса.

Згідно з пунктом 4 глави 7 зазначеного вище Порядку оригінали документів (наприклад, відповідні свідоцтва про факт державної реєстрації актів цивільного стану - про народження, шлюб, смерть, установчі документи (статути, положення, засновницькі договори тощо) повертаються особам, що їх подали, а у нотаріуса залишаються їх копії (фотокопії) або витяги з таких документів.

У відповідності до частин 1, 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Отже, враховуючи положення зазначених норм, фотокопія рішення загальних зборів №7 від 18.07.2017 мала бути долучена нотаріусом до примірника правочину - договору купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення при здійсненні його нотаріального посвідчення, і зазначений примірних договору разом з копією рішення загальних зборів повинен залишитися у справі нотаріуса, тоді як оригінал даного рішення загальних зборів повернутий особі, яка його подала, тобто продавцю в особі директора відповідача ОСОБА_7 , як того вимагають положення пунктів 3, 4 глави 7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року. Поряд з цим, ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому витребувати оригінал даного письмового доказу у суду першої інстанції не було процесуальної можливості.

Також слід зазначити, в рамках даної справи заявлений позов ОСОБА_4 про визнання повноважними загальні збори учасників ТОВ "ЛЕМА ФСС" від 18.07.2017, на яких було прийнято рішення №7. При цьому, зазначеним учасником справи не надано оригіналу або копії рішення №7 від 18.07.2017, як і не наведено жодних доводів та не надано жодних доказів того, що дане рішення має інший зміст, ніж наведено у фотокопії рішення, отриманої позивачем у нотаріуса.

Крім того, ОСОБА_4 не надано жодних доказів на підтвердження того, що ТОВ "ЛЕМА ФСС" проводились інші загальні збори з приводу вирішення питання щодо відчуження нежитлового приміщення №44 на першому поверсі будинку літ.А-10, загальною площею 227,9кв.м .

Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про прийняття як належного доказу у справі копії рішення загальних зборів ТОВ "ЛЕМА ФСС" №7 від 18.07.2017, наданого ОСОБА_1 до позовної заяви.

Відповідно до п.17, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" вирішуючи питання про те, чи є корпоративним спір, пов`язаний із визнанням недійсними рішень загальних зборів товариства, судам необхідно враховувати суб`єктний склад учасників спору та підстави, якими обґрунтовується відповідна вимога. Справи у спорах про визнання недійсними рішень органів управління господарського товариства за позовом особи, яка не є акціонером або учасником товариства, у тому числі таким, що вибув, не належить до спорів, що виникають з корпоративних відносин.

Судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

У зв`язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;

- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;

- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

При розгляді справ судам слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з прямою вказівкою закону є:

- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону України "Про господарські товариства" в редакції чинній на момент прийняття рішення);

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону України "Про господарські товариства" в редакції чинній на момент прийняття рішення);

- прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону України "Про господарські товариства" в редакції чинній на момент прийняття рішення).

Колегія господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.11.2020 у справі №916/3133/17 також наголошувала на тому, що прийняття рішення загальних зборів за відсутності кворуму для проведення загальних зборів є порушенням прямої вказівки закону, що є безумовною підставою для визнання недійсним рішення загальних зборів.

При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Відповідно до п.2.14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" №4 від 25.02.2016 рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання, встановленої статтею 61 Закону України "Про господарські товариства", статтею 35 Закону України "Про акціонерні товариства", статтею 15 Закону України "Про кооперацію".

Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Статтею 58 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції чинній на момент прийняття рішення) встановлено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник вправі в будь-який час замінити свого представника у загальних зборах учасників, сповістивши про це інших учасників. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника товариства.

Відповідно до статті 60 Закону України "Про господарські товариства" загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 50 відсотками голосів. Установчими документами товариств, у статутному капіталі яких відсутня державна частка, може бути встановлений інший відсоток голосів учасників (представників учасників), за умови присутності яких загальні збори учасників вважаються повноважними. Брати участь у зборах з правом дорадчого голосу можуть члени виконавчих органів, які не є учасниками товариства. Учасники зборів, які беруть участь у зборах, реєструються з зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Цей перелік підписується головою та секретарем зборів. Будь-хто з учасників товариства з обмеженою відповідальністю вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. У випадках, передбачених установчими документами або затвердженими товариством правилами процедури, допускається прийняття рішення методом опитування. У цьому разі проект рішення або питання для голосування надсилається учасникам, які повинні у письмовій формі сповістити щодо нього свою думку. Протягом 10 днів з моменту одержання повідомлення від останнього учасника голосування всі вони повинні бути проінформовані головою про прийняте рішення. Голова зборів товариства організує ведення протоколу. Книга протоколів має бути у будь-який час надана учасникам товариства. На їх вимогу повинні видаватися засвідчені витяги з книги протоколів.

Згідно зі ст.61 Закону України "Про господарські товариства", загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Позачергові загальні збори учасників скликаються головою товариства при наявності обставин, зазначених в установчих документах, у разі неплатоспроможності товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного капіталу. Загальні збори учасників товариства повинні скликатися також на вимогу виконавчого органу. Учасники товариства, що володіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових загальних зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства. Якщо протягом 25 днів голова товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати загальні збори учасників. Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

Визначення правомочності зборів учасників (наявність чи відсутність кворуму) передує розгляду та вирішенню зборами питань порядку денного та процедурі голосування щодо цих питань.

Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

З урахуванням наведеного, право учасників товариства на участь в загальних зборах і голосуванні при прийнятті рішення є порушеним та підлягає захисту у випадку їхньої відсутності на зборах через недотримання органами товариства вимог закону і статуту про порядок скликання і проведення зборів.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, жодних доказів повідомлення позивача про проведення загальних зборів Товариства матеріали справи не містять. Крім того, відсутні докази того, що позивач як учасник, якому належить 33,125% та третя особа, ОСОБА_2 , якому належить також 33,125% статутного капіталу товариства були присутніми на загальних зборах та підписували відповідне рішення загальних зборів, що свідчить про відсутність кворуму, визначеного статутом товариства та законодавством.

Позивач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, ОСОБА_2 наполягають, що не були повідомлені про загальні збори, що відбулися 18.07.2017, доказів протилежного суду не надано.

Враховуючи вищевикладені норми закону, відсутність на загальних зборах 18.07.2017 учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМА ФСС" ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - учасників, які володіють частками у статутному капіталі товариства у розмірі 66,25%, свідчить про відсутність кворуму на вказаних зборах, тобто відсутність повноважень у зборів учасників на розгляд будь-яких питань та прийняття будь-яких рішень, що є безумовною підставою для визнання вказаних зборів недійсними.

Крім того, судом враховано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕМА ФСС" визнало позов ОСОБА_1 .

Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що визнання відповідачем позову є результатом змови, оскільки від імені відповідача -ТОВ Лема ФСС діє ОСОБА_8 , яка є дружиною позивача - ОСОБА_1 , носить характер припущення та не підтверджене належними доказами.

Поряд з цим, визнання позову відповідачем жодним чином не призведе до порушення права ОСОБА_3 , оскільки, враховуючи положення ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, повернення спірного приміщення у власність товариства відповідача можливо лише за двосторонньої реституції сторін договору купівлі-продажу даного приміщення.

Щодо заяви третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_4 , про застосування строків позовної давності, в якій остання просила застосувати позовну давність та у зв`язку з цим у задоволенні позову відмовити повністю суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Нормами ст. 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Станом на час прийняття загальними зборами оскаржуваного рішення законом не було встановлено скороченої позовної давності для вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства.

Пунктом 8 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, який набрав чинності 17.06.2018, встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства.

Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Принцип незворотності дії в часі поширюється також на Конституцію, яка є Основним Законом держави (Преамбула Конституції України).

Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України).

Отже, як вірно зауважено судом першої інстанції, норма Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" про новий строк позовної давності в один рік може застосовуватись лиш до нових спірних правовідносин - оскарження зборів учасників ТОВ, які прийняті після 17.06.2018, а до зборів прийнятих раніше застосовуються положення статті 258 у редакції чинній до 17.06.2018, за якою до таких спірних правовідносин застосовується загальний строк позовної давності у три роки.

Позивач звернувся з позовом до суду 25.04.2020, а отже позивачем не пропущено строк позовної давності у заявленій вимозі про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників 18.07.2017.

Крім того, ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Зі змісту даної норми випливає, що позовна давність застосовується тільки на підставі заяви, зробленої стороною у справі, тоді як заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою (в тому числі й учасником судового процесу, який не є стороною у справі), крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності.

Зокрема, ч. 5 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються процесуальними правами сторони (за певними винятками); при цьому права сторони, визначені у ст. 46 Господарського процесуального кодексу України та іншими нормами цього Кодексу, є саме процесуальними, в той час як припис ст.267 Цивільного кодексу України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб.

Як правильно зазначив господарський суд першої інстанції, нормами чинного законодавства не передбачено право третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на звернення до суду із заявою про застосування строку позовної давності у порядку ст.267 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов`язки позивача.

Розгляд в межах цієї справи разом з первісним позовом позов ОСОБА_4 як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору , не надає останній право заявляти клопотання про застосування позовної давності в рамках первісного позову, оскільки в даному випадку третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма процесуальними правами позивача виключно в рамках заявленого нею позову.

Таким чином, заява ОСОБА_4 про застосування строків позовної давності до позовних вимог ОСОБА_1 - про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "ЛЕМА ФСС", що оформлені рішенням №7 від 18.07.2017 , є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Отже, оскільки при проведенні 18.07.2017 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМА ФСС" порушено вимоги Закону України "Про господарські товариства" (в редакції чинній на момент прийняття рішення) щодо порядку скликання загальних зборів, формування порядку денного, голосування та прийняття рішень загальними зборами, то вимоги позивача про визнання недійсним рішення загальних зборів оформлені рішенням №7 від 18.07.2017 щодо відчуження нежитлового приміщення 44, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського

процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 03.12.2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 10.02.2021 року.

Головуючий суддя В.І. Сіверін

Суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий