Рішення

від 26.01.2021 по справі 917/977/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2021 Справа № 917/977/20

м.Полтава

за позовною заявою Першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області, вул. Старо-Троїцька,13 м. Лубни, Полтавська область, 35700 в інтересах держави

до 1. Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, вул. Уютна, 23, м.Полтава, Полтавська область, 36038

2. Семенівської селищної ради Семенівського району Полтавської області, вул.Незалежності,44а, смт. Семенівка, Семенівський район, Полтавська область, 38200

3. ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

4. Фермерського господарства "Вікторія - 2018", вул. Дружби,120, с.Бурімка, Семенівський район, Полтавський район, 38770

про визнання недійсними договорів оренди землі, визнання недійсною додаткову угоду, повернення земельної ділянки,

Суддя Кльопов І.Г.

Секретар судового засідання Назаренко Я.А.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання

До Господарського суду Полтавської області надійшов позов Першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області, м.Лубни до 1. Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, м. Полтава, 2. Семенівської селищної ради Семенівського району Полтавської області, смт. Семенівка 3. ОСОБА_1 , с.Бурімка, 4. Фермерського господарства "Вікторія - 2018", с. Бурімка, в якому прокурор просить суд:

1 Визнати недійсним договір оренди землі б/н від 23.12.2014 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5324583200:00:003:0548 площею 22 га, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 .

2. Визнати недійсним договір оренди землі б/н від 23.12.2014 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5324587200:00:001:0127 площею 19,4728 га, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 .

3. Визнати недійсною додаткову угоду №1 від 30.01.2019 до договору оренди землі, укладену між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 б/н від 23.12.2014 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5324587200:00:001:0127 площею 19,4728 га.

4. Зобов`язати ОСОБА_1 повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області земельну ділянку кадастровий номер 5324583200:00:003:0548 площею 22 га.

5. Зобов`язати Фермерське господарство "Вікторія - 2018" та ОСОБА_1 повернути Семенівській селищній раді Семенівського району Полтавської області земельну ділянку кадастровий номер 5324587200:00:001:0127 площею 19,4728 га.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.07.2020 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 18.08.2020.

17.08.2020 за вхід. №8808 від відповідача 3 ОСОБА_1 надійшов відзив на позов. Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що у прокурора відсутні підстави для представництва держави в спірних правовідносинах.

Судове засідання, призначене на 18.08.2020 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Ухвалою від 03.09.2020 суд призначив справу до розгляду у судове засідання на 24.09.2020

25.08.2020 за вхід. №9106 від Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області надійшла відповідь на відзив відповідача 3 ОСОБА_1 . Віповідь залучено судом до матеріалів справи.

22.10.2020 від відповідача 1 - Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач 1 проти задоволення позову заперечує. Відповідач зазначає, що у прокурора відсутні підстави для представництва держави в спірних правовідносинах; відповідачем 1 дотримано вимоги ст.ст. 123,124, 134 Земельного кодексу України в редакції, чинній на час виникнення правовідносин, ЗУ "Про фермерське господарство" та ЗУ "Про оренду землі". На час звернення із клопотаннями про передачу в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства ч.2 ст.134 Земельного кодексу України було визначено необов"язковість проведення земельних торгів для передачі в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства. Відповідач 1 передав ОСОБА_1 земельні ділянки саме для створення фермерського господарства, а не його розширення, тому проводити торги було не потрібно; чинним законодавством не заборонено створювати декілька фермерських господарств одним громадянином, а тому відповідач 1 мав право передавати в оренду спірні земельні ділянки громадянину для ведення фермерського господарства. Також, згідно з ЗУ "Про оренду землі" нормативно-грошова оцінка земельної ділянки не є істотною умовою договору оренди земельної ділянки, а тому її не проведення не скасовує договір.

Відповідачі 2, 4 відзив на позов не надали.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.10.2020 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.

22.01.2021 за вхід. №772 від Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області надійшли пояснення по справі.

26.01.2021 за вхід. №932 від Полтавської обласної прокуратури надійшли пояснення по справі.

Суд зазначає про можливість сторін під час з`ясування обставин та дослідження доказів давати свої пояснення, наводити свої доводи і міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду в порядку п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 161 ГПК України, суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

З урахуванням зазначеного та з метою всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи, господарський суд враховує при вирішенні спору надані сторонами пояснення під час судового розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи суд встановив.

Лубенською місцевою прокуратурою встановлено порушення вимог земельного законодавства під час відведення ОСОБА_1 земельних ділянок для ведення фермерського господарства на території Семенівського району Полтавської області.

Так, Розпорядженням голови Семенівської районної державної адміністрації від 13.01.2012 №19 надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 30га ріллі за межами села Степанівка Степанівської сільської ради Семенівського району та 22 га ріллі за межами села Крива Руда Криворудської сільської ради Семенівського району для створення фермерського господарства,

У подальшому, розпорядженнями голови Семенівської районної державної адміністрації від 12.04.2012 №280 та №281 затверджено проекти землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок в оренду ОСОБА_1 та передано їх в оренду на 10 років.

28.12.2012 ОСОБА_1 зареєстровано ФГ "Пролісок", земельна ділянка кадастровий номер 5324587200:00:001:0107 площею 30 га передана в оренду ФГ "Пролісок"

На підставі вказаних розпоряджень, наказів №5028-сг від 02.12.2014 і №5554 сг від 15.12.2014 укладено 23.12.2014 між Головним управлінням Держземагентства у Полтавській області та ОСОБА_1 договори оренди земельних ділянок площею 22 га за межами населених пунктів на території Криворудської сільської ради Семенівського району та площею 30 га за межами населених пунктів на території Степанівської сільської ради Семенівського району для ведення фермерського господарства терміном на 25 років.

Також, 25.07.2014 за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства наказом Головного управління Держземагентства у Полтавській області № 1927-сг надано їй дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, розташованої в межах Степанівської сільської ради Семенівського району Полтавської області.

У подальшому, 12.12.2014 ГУ Держземагентства у Полтавській області наказом №5533-сг затвердило розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в межах Степанівської сільської ради Семенівського району Полтавської області. Надано ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності кадастровий номер 5324587200:00:001:0127 площею 19,4728 га ріллі в довгострокову оренду терміном на 25 років для ведення фермерського господарства. Так, земельна ділянка з кадастровим номером 5324587200:00:001:0127 площею 19,4728 га ріллі передана ОСОБА_1 створеному нею у 2018 році другому фермерському господарству - ФГ "Вікторія" (п.14.1 Статуту ФГ "Вікторія 2018"

Між ГУ Держземагентства та ОСОБА_1 23.12.2014 на підставі відповідних наказів укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки.

Право оренди вище перелічених земельних ділянок зареєстровано із внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Водночас, на даний час розпорядником земельної ділянки кадастровий номер 5324587200:00:001:0127 площею 19,4728 га є Семенівська селищна рада, якою 30.01.2019 укладено з ОСОБА_1 додаткову угоду до договору оренди б/н від 23.12.2014, якою визначено орендарем земельної ділянки ФГ Вікторія 2018 (голова господарства Тарапунець Т.Г.).

Прокурор у позові зазначає, що вказані накази ГУ Держгеокадастру у Полтавській області прийнято, а договори оренди укладено із порушенням Земельного кодексу України та Закону України Про фермерське господарство , а тому є підстави визнати договори недійсними. Так прокурор зазначає, що відповідно до Закону України Про фермерське господарство , статей 116,118,121,123,134 Земельного кодексу України, громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах, а договори просить визнати недійсними з підстав не дотримання встановленого законом порядку надання земель на конкурентних засадах та укладення його з визначенням орендної плати без проведення обов`язкової нормативної грошової оцінки.

При цьому, прийняті ГУ Держгеокадастру у Полтавській області накази, розпорядження голови Семенівської РДА Полтавської області про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення та про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок є ненормативними актами, які вичерпали свою дію в наслідок їх виконання. Скасування таких актів не породжує наслідків для користувача земельними ділянками, оскільки у такої особи виникло право оренди земельними ділянками і це право ґрунтується на правоустановчих документах.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 14 Конституції України, статті 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

З огляду на положення статей 22, 31, 93, 124 ЗК України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема па умовах оренди.

Відповідно до статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі- продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Статтею 123 ЗК України врегульовано загальний порядок падання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначено вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; заборонено компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею матеріали та документи; установлено загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон України Про фермерське господарство є спеціальним нормативно-правовим актом, а З К України - загальним.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 цього Закону).

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним Законом України Про фермерське господарство .

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Частинами другою та четвертою статті 7 цього Закону передбачено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у паданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.

Отже, спеціальний Закон України Про фермерське господарство визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає в створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації па внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону України Про фермерське господарство ).

Крім того, Закон України Про Фермерське господарство передбачає, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При цьому норми цього Закону не містять імперативної вказівки про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для такої відмови.

Таким чином, при вирішенні позовних вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений статтею 7 Закону України Про фермерське господарство як спеціального по відношенню до статті 123 ЗК України.

За змістом статей 1, 7, 8 Закону України Про фермерське господарство заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Натомість відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року № 6-2902цс15, від 11 травня 2016 року № 6-2903цс 15, від 18 травня 2016 року № 6-248цс 16.

Отже, при передачі землі в оренду орган державної влади повинен дотримуватися вимог статей і, 7, 8, 12 Закону України Про фермерське господарство та статей 1 16, 118, 121, 123. 134 ЗК України при вирішенні питання про надання особі земельної ділянки державної власності для ведення фермерського господарства, оскільки громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Водночас, в оренді у Відповідача 1 перебуває не одна земельна ділянка державної власності, яка передана йому на підставі наказу ГУ Держземагентства для здійснення ним фермерського господарства.

Матеріалами справи підтверджено, що Розпорядженням голови Семенівської районної державної адміністрації від 13.01.2012 №19 надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 30га ріллі за межами села Степанівка Степанівської сільської ради Семенівського району та 22 га ріллі за межами села Крива Руда Криворудської сільської ради Семенівського району для створення фермерського господарства,

У подальшому, розпорядженнями голови Семенівської районної державної адміністрації від 12.04.2012 №280 та №281 затверджено проекти землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок в оренду ОСОБА_1 та передано їх в оренду на 10 років.

28.12.2012 ОСОБА_1 зареєстровано ФГ "Пролісок", земельна ділянка кадастровий номер 5324587200:00:001:0107 площею 30 га передана в оренду ФГ "Пролісок"

Згідно п.14.1 Статуту ФГ "Пролісок 2012", землі ФГ "Пролісок 2012" складаються із земельної ділянки, що використовується ФГ "Пролісок 2012" на умовах оренди земельної ділянки площею 30га, кадастровий номер 5324587200:00:001:0107 та земельної ділянки, що викоритовується ОСОБА_1 на умовах оренди земельної ділянки 22га кадастровий номер 5324587200:00:003:0548

ОСОБА_1 отримано земельну ділянку для створення фермерського господарства кадастровий номер 5324587200:00:001:0127 площею 19,4728 га ріллі та передана ОСОБА_1 створеному нею у 2018 році другому фермерському господарству ФГ "Віктрія". Відповідно до п.14.1 Статуту ФГ "Вікторія 2018" землі ФГ "Вікторія 2018" складаються із земельної ділянки, що використовується ОСОБА_1 на умовах оренди земельної ділянки площею 19,4728га, кадастровий номер 5324587200:00:001:0127

З огляду на положення статей 22, 31, 93, 124 ЗК України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди. За правилом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 134 ЗК України (у редакції, чинній па час виникнення спірних правовідносин) визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться в разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах цей Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний кодекс України - загальним.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

За змістом ч.І статті 8 Закону Про фермерське господарство після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Відповідно до вимог статей 89, 91, 92 Цивільного кодексу України та статті 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 15.05.2003 державна реєстрація юридичних осіб - це засвідчення факту створення юридичної особи, після чого виникає цивільна правоздатність юридичної особи.

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 цього Закону).

Фермерське господарство після державної реєстрації має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин з метою створення фермерського господарства.

Таку ж правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 4.11.2014 N 3-157гс14, вирішуючи питання неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статті 7 Закону N 973-IV та положень статей 124, 134 ЗК.

У зв`язку із викладеним, враховуючи вимоги статей 7, 12 Закону Про фермерське господарство , статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Таким чином, з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону України Про фермерське господарство , статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України ОСОБА_1 використала своє право на отримання земельної ділянки державної власності для ведення фермерського господарства, отримавши для вказаних цілей земельну ділянку площею 30 га, а додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство може отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Щодо посилань прокурора відносно того, що договори оренди земельних ділянок укладені без проведення нормативної грошової оцінки, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок може проводитися також на підставі договору, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом.

Підставами для проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки є договір, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом, а також рішення суду.

Орендна плата відповідно до статті 21 Закону України Про оренду землі - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановляться за згодою сторін у договорі оренди ( крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором.

Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, справляється виключно у грошовій формі.

Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати в разі, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не з його вини.

Отже, сторони дійшли згоди щодо розміру орендної плати та порядку її обчислення, що не суперечить чинному законодавству.

Згідно Закону України "Про оренду землі" нормативно-грошова оцінка земельної ділянки не є істотною умовою договору оренди земельної ділянки, а тому її не проведення не є підставою для визнання договору недійсним.

Верховний суд України дійшов висновку, що невизначеність нормативної грошової оцінки земельних ділянок у договорі оренди не породжує юридичних наслідків та не зумовлює його недійсність (справа №6-2195цс16 від 13.03.2017).

Пунктом 9 спірних договорів оренди землі передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у встановленій в кожному договорі окремо сумі, що становить 5% від нормативної грошової оцінки 1 гектара ріллі по області, визначеними за матеріалами нормативної грошової оцінки земель 1995 року з урахуванням індексу інфляції такої оцінки станом на 01.01.2014 на коефіціент 3.2 та коефіціента для ріллі 1,756.

Можливість визначення суми орендної плати, яка вноситься орендарем, за даними про середній розмір нормативно- грошової оцінки одиниці площі пасовища/ріллі по області до проведення орендарем нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки та набрання чинності рішенням відповідного органу місцевого самоврядування, яким вперше затверджується технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки на момент укладення договору не суперечила принципам чинного законодавства та узгоджується із розрахунком розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, грошову оцінку яких не проведено, затвердженим постановою КМУ від 13.12.2006 №1724 "Про деякі питання оренди землі"

Відповідно до ч.3-4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частина 1 ст. 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст. ст. 76-79 ГПК України)

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)

Враховуючи те, що громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, наказ ГУ Держземагентства у Полтавській області №5533-сг від 12.12.2014, яким було затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в межах Степанівської сільської ради Семенівського району Полтавської області. Надано ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності кадастровий номер 5324587200:00:001:0127 площею 19,4728 га ріллі в довгострокову оренду терміном на 25 років для ведення фермерського господарства. Так, земельна ділянка з кадастровим номером 5324587200:00:001:0127 площею 19,4728 га ріллі передана ОСОБА_1 створеному нею у 2018 році другому фермерському господарству - ФГ "Вікторія" (п.14.1 Статуту ФГ "Вікторія 2018" прийнято із порушенням Земельного кодексу України та Закону України "Про фермерське господарство"

А отже, договір оренди землі б/н від 23.12.2014 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5324587200:00:001:0127 площею 19,4728 га, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 та додаткову угоду №1 від 30.01.2019 до договору оренди землі, укладену між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 б/н від 23.12.2014 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5324587200:00:001:0127 площею 19,4728 га., які укладені на його підставі, визнаються судом недійсними.

Статтею 216 Цивільного Кодексу України закріплено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

З огляду на викладене, обґрунтованими є вимоги прокурора про зобов`язання Фермерське господарство "Вікторія - 2018" та ОСОБА_1 повернути Семенівській селищній раді Семенівського району Полтавської області земельну ділянку кадастровий номер 5324587200:00:001:0127 площею 19,4728 га.

Одночасно суд вважає також за необхідне зауважити на тому, що питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України Про прокуратуру .

Згідно з вимогами ст.23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обірунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності в нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому випадку прокурор набуває статусу позивача.

Згідно із пунктом е-1 ч.І ст.15-1 ЗК України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 5 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади функції контролю за додержанням земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості грунтів передано до Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.

У силу ч. 4 ст. 122 ЗК України, органом, уповноваженим державою здійснювати функції щодо розпорядження земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення на території області на даний час є Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Відповідно до частини третьої статті 21 Закону України Про центральні органи виконавчої влади , Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 Про затвердження положень про територіальні органи Держгеокадастру , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521, керуючись Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, 17.11.2016 наказом Держгеокадастру №308 затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області.

Згідно ч. 6 п.3 Положення посадові особи Головного управління в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Враховуючи викладене, не передбачено повноважень щодо звернення Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області до суду про визнання недійсними рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок державної та комунальної власності, а також їх повернення з чужого незаконного володіння.

Отже, враховуючи, що чинним законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, однак у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду, прокурор пред`являє цей позов в інтересах держави як позивач.

Звернення прокурора до суду у цій справі спрямовано на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про повернення земельних ділянок, які незаконно вибули із власності держави.

Незаконна передача земельних ділянок у спосіб не передбачений законодавством, порушує інтереси держави у сфері використання та охорони земель, ефективного і раціонального використання земельних ресурсів.

Також, виходячи з положень ст. 80 Земельного кодексу України, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

За змістом ч. 1 ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією та законами України.

Тобто, територіальна громада як власник об`єктів права власності делегує відповідній раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

У даному випадку Семенівська селищна рада, як орган місцевого самоврядування, який зобов`язаний діяти в інтересах територіальної громади с суб`єктом, який уклав додаткові угоди до спірних договорів оренди земельної ділянок та є стороною договору.

Вказане унеможливлює звернення до суду Семенівської селищної ради в інтересах територіальної громади до самої себе, як до вищевказаного суб`єкта про визнання недійсними договорів оренди стороною яких є сама селищна рада.

Окрім того, відповідно до правової позиції, викладеної v постанові Великої Палати Верховного суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц. оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Таким чином, звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання - розпорядження земельними ділянками та повернення їх у розпорядження держави, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.

Вказане підтверджується правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.01.2019 у справі №909/516/18.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233,237-238 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір оренди землі б/н від 23.12.2014 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5324587200:00:001:0127 площею 19,4728 га, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39767930) та ОСОБА_1 (ід.номер НОМЕР_1 ) .

3. Визнати недійсною додаткову угоду №1 від 30.01.2019 до договору оренди землі, укладену між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39767930) та ОСОБА_1 (ід.номер НОМЕР_1 ) б/н від 23.12.2014 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5324587200:00:001:0127 площею 19,4728 га.

4. Зобов`язати Фермерське господарство "Вікторія - 2018" (код ЄДРПОУ 42550634) та ОСОБА_1 (ід.номер НОМЕР_1 ) повернути Семенівській селищній раді Семенівського району Полтавської області земельну ділянку кадастровий номер 5324587200:00:001:0127 площею 19,4728 га.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м.Полтава, Полтавська область, 36038, код ЄДРПОУ 39767930) на користь Полтавської обласної прокуратури ( вулиця 1100-річчя Полтави, 7, м.Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 02910060) судовий збір у розмірі 2102грн.

7. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1 ) на користь Полтавської обласної прокуратури ( вулиця 1100-річчя Полтави, 7, м.Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 02910060) судовий збір у розмірі 4792,83грн.

8. Стягнути з Фермерського господарства "Вікторія - 2018", вул. Дружби,120, с.Бурімка, Семенівський район, Полтавський район, 38770, код ЄДРПОУ 42550634) на користь Полтавської обласної прокуратури ( вулиця 1100-річчя Полтави, 7, м.Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 02910060) судовий збір у розмірі 2690,83грн.

Видати накази з набранням цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено: 05.02.2021

Суддя Кльопов І.Г.