Постанова

від 19.04.2021 по справі 917/977/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2021 р. Справа № 917/977/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Сіверін В.І. , суддя Терещенко О.І.

за участю секретаря судового засідання Новікової Ю.В.,

за участю прокурора - Горгуль Н.В. (посвідчення №057317 від 09.10.2020);

представники відповідачів в судове засідання не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№696П/1-43) на рішення господарського суду Полтавської області від 26.01.2021 (суддя І.Г.Кльопов, повне рішення складено 05.02.2021) у справі №917/977/20

за позовом Першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області, м. Лубни, Полтавська область, в інтересах держави

до 1. Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, м.Полтава,

2. Семенівської селищної ради Семенівського району Полтавської області, Семенівка, Семенівський район, Полтавська область,

3. ОСОБА_1 , с. Бурімка, Семенівський район, Полтавська область,

4. Фермерського господарства "Вікторія - 2018", с.Бурімка, Семенівський район, Полтавська область,

про визнання недійсними договорів оренди землі, визнання недійсною додаткову угоду, повернення земельної ділянки, -

ВСТАНОВИЛА:

Перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області звернувся в суд з позовом до до 1. Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, м. Полтава, 2. Семенівської селищної ради Семенівського району Полтавської області, смт. Семенівка 3. ОСОБА_1 , с.Бурімка, 4. Фермерського господарства "Вікторія - 2018", с. Бурімка, в якому прокурор просить суд:

1 Визнати недійсним договір оренди землі б/н від 23.12.2014 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5324583200:00:003:0548 площею 22 га, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 .

2. Визнати недійсним договір оренди землі б/н від 23.12.2014 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5324587200:00:001:0127 площею 19,4728 га, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 .

3. Визнати недійсною додаткову угоду №1 від 30.01.2019 до договору оренди землі, укладену між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 б/н від 23.12.2014 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5324587200:00:001:0127 площею 19,4728 га.

4. Зобов`язати ОСОБА_1 повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області земельну ділянку кадастровий номер 5324583200:00:003:0548 площею 22 га.

5. Зобов`язати Фермерське господарство "Вікторія - 2018" та ОСОБА_1 повернути Семенівській селищній раді Семенівського району Полтавської області земельну ділянку кадастровий номер 5324587200:00:001:0127 площею 19,4728 га.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.01.2021 у справі №917/977/20 позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір оренди землі б/н від 23.12.2014 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5324587200:00:001:0127 площею 19,4728 га, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39767930) та ОСОБА_1 (ід.номер НОМЕР_1 ) .

Визнано недійсною додаткову угоду №1 від 30.01.2019 до договору оренди землі, укладену між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39767930) та ОСОБА_1 (ід.номер НОМЕР_1 ) б/н від 23.12.2014 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5324587200:00:001:0127 площею 19,4728 га.

Зобов`язано Фермерське господарство "Вікторія - 2018" (код ЄДРПОУ 42550634) та ОСОБА_1 (ід.номер НОМЕР_1 ) повернути Семенівській селищній раді Семенівського району Полтавської області земельну ділянку кадастровий номер 5324587200:00:001:0127 площею 19,4728 га.

В решті позову відмовлено.

ОСОБА_1 з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилась, звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 26.01.2021 у справі №917/977/20 повністю та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про зазначає про відсутність порушень вимог чинного законодавства Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області при наданні у користування ОСОБА_1 спірної земельної ділянки.

Одночасно з апеляційною скаргою апелянт подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження на рішення господарського суду Полтавської області від 26.01.2021 у справі №917/977/20, посилаючись на те, що він отримала повний текст рішення 19.02.2021, що підтверджується трекінгом відправлень (докази отримання додано до апеляційної скарги).

04.03.2021 витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду для розгляду справи №917/977/20 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.03.2021 у справі №917/977/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Полтавської області від 26.01.2021 у справі №917/977/20 залишено без руху, оскільки апелянтом в порушення п.2 ч.3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до скарги не було додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Ухвалено заявнику апеляційної скарги усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

ОСОБА_1 подало клопотання про усунення недоліків (вх.№3320 від 18.03.2021) в якому просить долучити до матеріалів справи оригінал квитанції від 15.03.2021 №0.0.2051575348.1 на суму 12360,00 грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання апеляційної скарги задоволено, строк на подання апеляційної скарги поновлено. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду Полтавської області від 26.01.2021 у справі №917/977/20. Встановлено строк прокурору, першому, другому та четвертому відповідачам для подання відзивів на апеляційну скаргу. Призначено справу до розгляду на "19" квітня 2021 р. о 12:30 годині.

14.04.2021 від прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№4377), в якому він вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін, а в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити.

До судового засідання відзивів від першого, другого та четвертого відповідачів не надійшло, що згідно ч.3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

В судове засідання з`явився прокурор, який заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Відповідачі належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, однак, наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з`явилися, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю останніх.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши присутнього в судовому засіданні прокурора, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Лубенською місцевою прокуратурою встановлено порушення вимог земельного законодавства під час відведення ОСОБА_1 земельних ділянок для ведення фермерського господарства на території Семенівського району Полтавської області.

Так, Розпорядженням голови Семенівської районної державної адміністрації від 13.01.2012 №19 надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 30га ріллі за межами села Степанівка Степанівської сільської ради Семенівського району та 22 га ріллі за межами села Крива Руда Криворудської сільської ради Семенівського району для створення фермерського господарства,

У подальшому, розпорядженнями голови Семенівської районної державної адміністрації від 12.04.2012 №280 та №281 затверджено проекти землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок в оренду ОСОБА_1 та передано їх в оренду на 10 років.

28.12.2012 ОСОБА_1 зареєстровано ФГ "Пролісок", земельна ділянка кадастровий номер 5324587200:00:001:0107 площею 30 га передана в оренду ФГ "Пролісок"

На підставі вказаних розпоряджень, наказів №5028-сг від 02.12.2014 і №5554 сг від 15.12.2014 укладено 23.12.2014 між Головним управлінням Держземагентства у Полтавській області та ОСОБА_1 договори оренди земельних ділянок площею 22 га за межами населених пунктів на території Криворудської сільської ради Семенівського району та площею 30 га за межами населених пунктів на території Степанівської сільської ради Семенівського району для ведення фермерського господарства терміном на 25 років.

Також, 25.07.2014 за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства наказом Головного управління Держземагентства у Полтавській області № 1927-сг надано їй дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, розташованої в межах Степанівської сільської ради Семенівського району Полтавської області.

У подальшому, 12.12.2014 ГУ Держземагентства у Полтавській області наказом №5533-сг затвердило розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в межах Степанівської сільської ради Семенівського району Полтавської області. Надано ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності кадастровий номер 5324587200:00:001:0127 площею 19,4728 га ріллі в довгострокову оренду терміном на 25 років для ведення фермерського господарства. Так, земельна ділянка з кадастровим номером 5324587200:00:001:0127 площею 19,4728 га ріллі передана ОСОБА_1 створеному нею у 2018 році другому фермерському господарству - ФГ "Вікторія" (п.14.1 Статуту ФГ "Вікторія 2018"

Між ГУ Держземагентства та ОСОБА_1 23.12.2014 на підставі відповідних наказів укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки.

Право оренди вище перелічених земельних ділянок зареєстровано із внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Водночас, на даний час розпорядником земельної ділянки кадастровий номер 5324587200:00:001:0127 площею 19,4728 га є Семенівська селищна рада, якою 30.01.2019 укладено з ОСОБА_1 додаткову угоду до договору оренди б/н від 23.12.2014, якою визначено орендарем земельної ділянки ФГ "Вікторія 2018" (голова господарства ОСОБА_1.).

Прокурор у позові зазначає, що вказані накази ГУ Держгеокадастру у Полтавській області прийнято, а договори оренди укладено із порушенням Земельного кодексу України та Закону України "Про фермерське господарство", а тому є підстави визнати договори недійсними. Так прокурор зазначає, що відповідно до Закону України "Про фермерське господарство", статей 116,118,121,123,134 Земельного кодексу України, громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах, а договори просить визнати недійсними з підстав не дотримання встановленого законом порядку надання земель на конкурентних засадах та укладення його з визначенням орендної плати без проведення обов`язкової нормативної грошової оцінки.

При цьому, прийняті ГУ Держгеокадастру у Полтавській області накази, розпорядження голови Семенівської РДА Полтавської області про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення та про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок є ненормативними актами, які вичерпали свою дію в наслідок їх виконання. Скасування таких актів не породжує наслідків для користувача земельними ділянками, оскільки у такої особи виникло право оренди земельними ділянками і це право ґрунтується на правоустановчих документах.

Наведені обставини стали підставою для звернення прокурора з відповідним позовом до господарського суду.

Задовольняючи позовні вимоги прокурора в частині визнання недійсним договору оренди землі б/н від 23.12.2014 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5324587200:00:001:0127, визнання недійсною додаткову угоду №1 від 30.01.2019 до договору оренди землі та зобов`язання Фермерське господарство "Вікторія - 2018" та ОСОБА_1 повернути Семенівській селищній раді Семенівського району Полтавської області земельну ділянку кадастровий номер 5324587200:00:001:0127 площею 19,4728 га, місцевий суд вказав, що земельна ділянка з кадастровим номером 5324587200:00:001:0127 передана ОСОБА_1 з порушенням Земельного кодексу України та Закону України "Про фермерське господарство", відтак судом визнано недійсним договір оренди щодо вказаної земельної ділянки та зобов`язано ОСОБА_1 повернути її Семенівській селищній раді Семенівського району Полтавської області.

Колегія суддів зазначає, що, як вбачається із тексту та прохальної частини апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржується лише в частині задоволення задоволенні позовних вимог. В іншій частині зазначене судове рішення сторонами не оскаржується, а тому згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в апеляційному порядку не переглядається.

Оскаржуючи зазначене рішення, позивач оспорює правомірність висновку суду першої інстанції саме щодо порушення ГУ Держземагентства у Полтавській області вимог земельного законодавства при передачі в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 5324587200:00:001:0127.

Наведене позивач вважає підставою для скасування рішення суду. В іншій частині рішення господарського суду не оскаржується, обставини справи, що встановлені судом, сторонами не заперечуються.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 14 Конституції України, статті 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

З огляду на положення статей 22, 31, 93, 124 ЗК України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема па умовах оренди.

Відповідно до статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі- продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Статтею 123 ЗК України врегульовано загальний порядок падання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначено вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; заборонено компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею матеріали та документи; установлено загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон України "Про фермерське господарство" є спеціальним нормативно-правовим актом, а З К України - загальним.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 цього Закону).

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним Законом України "Про фермерське господарство".

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Частинами другою та четвертою статті 7 цього Закону передбачено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у паданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.

Отже, спеціальний Закон України "Про фермерське господарство" визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає в створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації па внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону України "Про фермерське господарство").

Крім того, Закон України "Про Фермерське господарство" передбачає, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При цьому норми цього Закону не містять імперативної вказівки про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для такої відмови.

Таким чином, при вирішенні позовних вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" як спеціального по відношенню до статті 123 ЗК України.

За змістом статей 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Натомість відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року № 6-2902цс15, від 11 травня 2016 року № 6-2903цс 15, від 18 травня 2016 року № 6-248цс 16.

Отже, при передачі землі в оренду орган державної влади повинен дотримуватися вимог статей і, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" та статей 1 16, 118, 121, 123. 134 ЗК України при вирішенні питання про надання особі земельної ділянки державної власності для ведення фермерського господарства, оскільки громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Водночас, в оренді у Відповідача 1 перебуває не одна земельна ділянка державної власності, яка передана йому на підставі наказу ГУ Держземагентства для здійснення ним фермерського господарства.

Матеріалами справи підтверджено, що Розпорядженням голови Семенівської районної державної адміністрації від 13.01.2012 №19 надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 30га ріллі за межами села Степанівка Степанівської сільської ради Семенівського району та 22 га ріллі за межами села Крива Руда Криворудської сільської ради Семенівського району для створення фермерського господарства,

У подальшому, розпорядженнями голови Семенівської районної державної адміністрації від 12.04.2012 №280 та №281 затверджено проекти землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок в оренду ОСОБА_1 та передано їх в оренду на 10 років.

28.12.2012 ОСОБА_1 зареєстровано ФГ "Пролісок2012", земельна ділянка кадастровий номер 5324587200:00:001:0107 площею 30 га передана в оренду ФГ "Пролісок2012".

Згідно п.14.1 Статуту ФГ "Пролісок 2012", землі ФГ "Пролісок 2012" складаються із земельної ділянки, що використовується ФГ "Пролісок 2012" на умовах оренди земельної ділянки площею 30га, кадастровий номер 5324587200:00:001:0107 та земельної ділянки, що використовується ОСОБА_1 на умовах оренди земельної ділянки 22га кадастровий номер 5324587200:00:003:0548.

ОСОБА_1 отримано земельну ділянку для створення фермерського господарства кадастровий номер 5324587200:00:001:0127 площею 19,4728 га ріллі та передана ОСОБА_1 створеному нею у 2018 році другому фермерському господарству ФГ "Вікторія2018".

Відповідно до п.14.1 Статуту ФГ "Вікторія 2018" землі ФГ "Вікторія 2018" складаються із земельної ділянки, що використовується ОСОБА_1 на умовах оренди земельної ділянки площею 19,4728га, кадастровий номер 5324587200:00:001:0127.

З огляду на положення статей 22, 31, 93, 124 ЗК України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди. За правилом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 134 ЗК України (у редакції, чинній па час виникнення спірних правовідносин) визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться в разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах цей Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний кодекс України - загальним.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

За змістом ч.1 статті 8 Закону "Про фермерське господарство" після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Відповідно до вимог статей 89, 91, 92 Цивільного кодексу України та статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 державна реєстрація юридичних осіб - це засвідчення факту створення юридичної особи, після чого виникає цивільна правоздатність юридичної особи.

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 цього Закону).

Фермерське господарство після державної реєстрації має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин з метою створення фермерського господарства.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 04.11.2014 №3-157гс14, вирішуючи питання неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статті 7 Закону №973-IV та положень статей 124, 134 ЗК.

У зв`язку із викладеним, враховуючи вимоги статей 7, 12 Закону "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Таким чином, з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України ОСОБА_1 використала своє право на отримання земельної ділянки державної власності для ведення фермерського господарства, отримавши для вказаних цілей земельну ділянку площею 30 га, а додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство може отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Разом з тим, місцевий суд, з чим погоджується колегія суддів, визнав безпідставними доводи прокурора відносно того, що договори оренди земельних ділянок укладені без проведення нормативної грошової оцінки, що є однією з підстав для визнання договорів оренди недійсними.

Відповідно до ст.15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок може проводитися також на підставі договору, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом.

Підставами для проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки є договір, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом, а також рішення суду.

Орендна плата відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановляться за згодою сторін у договорі оренди ( крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором.

Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, справляється виключно у грошовій формі.

Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати в разі, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не з його вини.

Отже, сторони дійшли згоди щодо розміру орендної плати та порядку її обчислення, що не суперечить чинному законодавству.

Згідно Закону України "Про оренду землі" нормативно-грошова оцінка земельної ділянки не є істотною умовою договору оренди земельної ділянки, а тому її не проведення не є підставою для визнання договору недійсним.

Верховний суд України дійшов висновку, що невизначеність нормативної грошової оцінки земельних ділянок у договорі оренди не породжує юридичних наслідків та не зумовлює його недійсність (справа №6-2195цс16 від 13.03.2017).

Пунктом 9 спірних договорів оренди землі передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у встановленій в кожному договорі окремо сумі, що становить 5% від нормативної грошової оцінки 1 гектара ріллі по області, визначеними за матеріалами нормативної грошової оцінки земель 1995 року з урахуванням індексу інфляції такої оцінки станом на 01.01.2014 на коефіціент 3.2 та коефіціента для ріллі 1,756.

Можливість визначення суми орендної плати, яка вноситься орендарем, за даними про середній розмір нормативно- грошової оцінки одиниці площі пасовища/ріллі по області до проведення орендарем нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки та набрання чинності рішенням відповідного органу місцевого самоврядування, яким вперше затверджується технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки на момент укладення договору не суперечила принципам чинного законодавства та узгоджується із розрахунком розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, грошову оцінку яких не проведено, затвердженим постановою КМУ від 13.12.2006 №1724 "Про деякі питання оренди землі"

Згідно положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , відхиляються колегією суддів, як безпідставні, необґрунтовані та такі, що стосуються виключно переоцінки доказів.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 26.01.2021 у справі №917/977/20 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного Суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, через Східний апеляційний господарський суд або безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 21.04.2021.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя В.І. Сіверін

Суддя О.І. Терещенко