Рішення

від 27.01.2021 по справі 640/969/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

27 січня 2021 року справа №640/969/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Арсірія Р.О., Огурцова О.П., за участю секретаря Проценко Р.А. та представників:

позивача: Марч О.В.;

відповідача: Дудник А.О.;

третьої особи 1: не з`явились;

третьої особи 2: не з`явились;

третьої особи 3: Карпіленко Н.В.;

третьої особи 4: Дудник А.О.;

третьої особи 5: не з`явились

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) доКабінету Міністрів України (далі по тексту - відповідач) треті особи 1. Міністерство соціальної політики України (далі по тексту - третя особа 1) 2. Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі по тексту - третя особа 2) 3.Пенсійний фонд України (далі по тексту - третя особа 3) 4. Міністерство юстиції України (далі по тексту - третя особа 4) 5. Офіс Генерального прокурора (далі по тексту - третя особа 5) провизнання протиправним та скасування пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1155 Про умови оплати праці прокурорів На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 січня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення).

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернуся до Окружного адміністративного суду міста Києва, вважаючи, що пункт 7 постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1155 Про умови оплати праці прокурорів не відповідає вимогам Конституції України, суперечить принципам верховенства права та рівності усіх перед законом, звужує права і свободи людини і громадянина на пенсійне забезпечення. Позивач вказує, що проведення перерахунку призначеної йому пенсії гарантовано Конституцією України, Законом України Про прокуратуру і повинно бути здійснено відповідно до вимог частини двадцятої статі 86 Закону України Про прокуратуру .

На думку позивача, Кабінет Міністрів України, приймаючи пункт 7 згаданої постанови про відсутність підстав для перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, фактично обмежив право на перерахунок пенсії значно більшого розміру. У зв`язку із чим позивач вважає, що він, як пенсіонер органів прокуратури, позбавлений права на звернення до органів Пенсійного фонду України за перерахунком пенсії.

Ухвалою від 21 січня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/969/20 в порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання.

Ухвалою від 02 березня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва залучив до участі у справі Міністерство соціальної політики України, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та Пенсійний фонд України в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Ухвалою від 20 липня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва залучив до участі у справі Міністерство юстиції України та Офіс Генерального прокурора в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Ухвалою від 14 грудня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду до суті.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позову, тому що оскаржуваний акт Уряду прийнятий в межах повноважень та на виконання вимог Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення та Бюджетного кодексу України.

Позивач у відповіді на відзив не погоджується з доводами відповідача через їх необґрунтованість та вказує, що відповідач не довів відповідність пункту 7 оскаржуваної постанови вимогам чинного законодавства та не спростував доводи позивача в частині порушення Кабінетом Міністрів України вимог Конституції щодо конституційних засад поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову.

Пенсійний фонд України подав письмове пояснення, у якому своєї позиції відносно позовної заяви не висловив, а лише зазначив, що проект оскаржуваної постанови на погодження до нього не надходив, і про необхідність врахування при прийнятті рішення балансу між інтересами особи та суспільства, поточної економічної ситуації в країні та збереження сутності права на соціальний захист.

Третя особа 4 у своєму поясненні на позов зазначила про процедуру прийняття актів Кабінету Міністрів України та, що Міністерство юстиції України, отримавши проект спірної постанови, провело правову експертизу та надало відповідний правовий висновок.

Третя особа 5 у поясненні на позовну заяву вказала, що за результатами опрацювання проекту постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1155 Про умови оплати праці прокурорів Генеральна прокуратура України направила погоджений проект із зауваженнями Міністерству соціальної політики України і Кабінету Міністрів України.

Пояснення третьої особи 1 суд повернув без розгляду у зв`язку із відсутністю доказів направлення таких пояснень учасникам справи.

Третя особа 2 письмових пояснень з приводу позовної заяви ОСОБА_1 до суду не подавала.

У судовому засіданні 27 січня 2021 року представник позивача позовну вимоги підтримав, представники відповідача та третіх осіб 2, 4 проти позову заперечили; інші особи до суду не прибули.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Частина друга статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України надає право оскаржити нормативно-правовий акт особам, щодо яких його застосовано, а також особам, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1155 Про умови оплати праці прокурорів установлено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України Про прокуратуру .

ОСОБА_1 є пенсіонером органів прокуратури, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до статті 50 1 Закону України Про прокуратуру , в редакції від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ, у розмірі 90% від середнього заробітку працюючого на посаді заступника Генерального прокурора - прокурора Кіровоградської області.

Таким чином, суд вважає, що позивач є суб`єктом правовідносин у яких будуть застосовані положення пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1155 Про умови оплати праці прокурорів , а тому має право оскаржити вказаний нормативно-правовий акт.

Відповідно до частини дев`ятої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

Перевірка законності актів Кабінету Міністрів України полягає у з`ясуванні їх відповідності законам України, загальним принципам верховенства права.

Суд, з`ясовуючи, чи є нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України в оскаржуваній частині законним, виходить із такого.

Відповідно до статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про Кабінет Міністрів України Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

У частині першій статті 2 Закону України Про Кабінет Міністрів України визначено, що до основних завдань Кабінету Міністрів України належать, зокрема, вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина; забезпечення проведення політики у сфері соціального захисту.

Відповідно до частини другої та третьої статті 50 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" проекти актів Кабінету Міністрів України готуються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади. Проекти актів Кабінету Міністрів України вносяться на розгляд Кабінету Міністрів України міністерствами, центральними органами виконавчої влади.

Стаття 117 Конституції України визначає, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Відповідно до частин першої та другої статті 49 Закону України Про Кабінет Міністрів України Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Таким чином, Кабінет Міністрів України має право приймати обов`язкові для виконання постанови у сфері соціального захисту, однак, виключно на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України.

Відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року №1697 у первісній редакції визначено, що:

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки. .

Законом України від 28 грудня 2014 року №76-VIII Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України , а саме, підпунктом 2 пункту 42 постановлено частину двадцяту статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року Про прокуратуру викласти у такій редакції:

20. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України .

Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019 у справі за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року вирішено:

1. Визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

2. Положення частини двадцятої статті 86 Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

3. Установити такий порядок виконання цього Рішення:

- частина двадцята статті 86 Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

- частина двадцята статті 86 Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:

20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки .

Вирішуючи питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону, Конституційний Суд України виходить із такого.

2.1. Україна є соціальною, правовою державою (стаття 1 Конституції України).

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії (стаття 8 Основного Закону України); органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Основного Закону України).

Отже, органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані виконувати свої функції та завдання у спосіб та в межах своєї компетенції, передбачених Конституцією України.

2.2. В Основному Законі України встановлено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України (стаття 6).

Згідно з приписами Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України; до повноважень Верховної Ради України належить, зокрема, прийняття законів (стаття 75, пункт 3 частини першої статті 85).

Відповідно до частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; судоустрій, судочинство, статус суддів; організація і діяльність прокуратури (пункти 6, 14).

Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади; до його повноважень належить, зокрема, вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; забезпечення проведення фінансової політики та політики у сфері соціального захисту; розроблення і здійснення загальнодержавних програм економічного, соціального розвитку України (частина перша статті 113, пункти 2, 3, 4 статті 116 Конституції України).

Конституційний Суд України зазначав, що метою функціонального поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову є, зокрема, розмежування повноважень між різними органами державної влади, що означає самостійне виконання кожним із них своїх функцій та здійснення повноважень відповідно до Конституції та законів України (абзац другий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 липня 2016 року №5-рп/2016).

2.3. Працівник прокуратури, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, набуває право на отримання пенсії. Пенсійне забезпечення таких працівників здійснюється відповідно до статті 86 Закону.

Частина двадцята статті 86 Закону в первинній редакції передбачала низку підстав для перерахунку призначених пенсій. Проте згідно з чинною редакцією оспорюваного положення Закону умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури вже не врегульовуються Законом, а повноваження щодо їх визначення делеговано Кабінету Міністрів України. З огляду на це Конституційний Суд України, перевіряючи на відповідність Конституції України положення частини двадцятої статті 86 Закону, виходить із такого.

У Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо ролі прокуратури в системі кримінального правосуддя, ухваленій на її 724-му засіданні 6 жовтня 2000 року, №Rec (2000)19 зазначено, що у країнах, у яких прокуратура є незалежною від уряду, держава має вжити ефективних заходів для того, щоб гарантувати закріплення в законі суті й обсягу незалежності прокуратури (пункт 14).

Конституційний Суд України у Рішенні від 3 жовтня 2001 року №12-рп/2001 зазначив, що стале забезпечення фінансування судів з метою створення належних умов для їх функціонування та діяльності суддів, а також, зокрема, органів прокуратури, робота яких тісно пов`язана з діяльністю судів, є однією з конституційних гарантій реалізації прав і свобод громадян, їх судового захисту (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини).

Відповідно до частини другої статті 92 Закону України Про Конституційний Суд України Конституційний Суд України вважає за доцільне конкретизувати свою юридичну позицію, викладену в Рішенні від 3 жовтня 2001 року №12-рп/2001, вказавши, що стале забезпечення фінансування судів з метою створення належних умов для їх функціонування потребує також сталого фінансування органів прокуратури, зокрема, належного соціального захисту їх працівників та осіб, які вийшли на пенсію. Потреба у належному соціальному захисті працівників органів прокуратури випливає з характеру покладених на них службових обов`язків у зв`язку з виконанням ними функцій держави, є гарантією незалежності їх діяльності у ефективному судовому захисті прав громадян.

Враховуючи міжнародні стандарти діяльності органів прокуратури та юридичні позиції Конституційного Суду України, метою нормативного регулювання, зокрема питань соціального захисту працівників прокуратури, є уникнення втручання інших органів влади в діяльність прокуратури з метою додержання принципу поділу влади та закріплення виключно на рівні закону питань пенсійного забезпечення працівників прокуратури.

До повноважень Кабінету Міністрів України законодавець відніс право визначати умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури без закріплення на законодавчому рівні відповідних критеріїв, чим поставив у залежність фінансування пенсійного забезпечення прокурорів від виконавчої влади. Таке нормативне регулювання призводить до втручання виконавчої влади в діяльність органів прокуратури, а також до недотримання конституційної вимоги щодо здійснення органами державної влади своїх повноважень у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.

Конституційний Суд України констатує, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.

Отже, Конституційний Суд України дійшов висновку, що оспорюване положення Закону порушує конституційні засади поділу державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу і судову, призводить до порушення регулювання основ соціального захисту прокурорів, оскільки за його змістом регулювання порядку перерахунку призначеної пенсії працівникам прокуратури має здійснюватися актом Кабінету Міністрів України, а не законом України. Отже, положення частини двадцятої статті 86 Закону суперечить статті 6, пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України.

Таким чином, Конституційний Суд України встановив відсутність у Кабінету Міністрів України повноважень у питанні регулювання порядку перерахунку призначеної пенсії працівникам прокуратури.

Відповідно до статті 151 2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

З огляду на обов`язковість рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019 та викладених у ньому висновків, вбачається, що Кабінет Міністрів України не має повноважень визначати питання перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури.

Суд враховує, що згідно з частиною другою статті 152 Конституції України закони, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, та зазначає, що частина двадцята статті 86 Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, якою передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, втратила чинність 13 грудня 2019 року.

Водночас, вбачається, що оскаржуваний пункт 7 постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1155 Про умови оплати праці прокурорів не відповідає положенням частини двадцятої статті 86 Закону України Про прокуратуру , чинної на момент вирішення спору. У свою чергу відповідач не надав суду доказів щодо самостійного виправлення вказаного недоліку.

Оскільки зазначена норма не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню у спосіб, передбачений частиною дев`ятою статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом визнання протиправним та нечинним пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1155 Про умови оплати праці прокурорів .

При цьому суд звертає увагу, що процедура прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1155 Про умови оплати праці прокурорів не оскаржується у даній справі, є предметом дослідження, зокрема, у справі №640/1290/20 за позовом ОСОБА_4 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною скасування постанови, а тому у межах цього спору не досліджувалась.

Відповідно до частини першої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правого акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача після набрання рішенням суду законної сили невідкладно опублікувати його резолютивну частину у виданні, в якому була офіційно оприлюднена постанова Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1155 Про умови оплати праці прокурорів .

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить присудити сплачену ним суму судового збору у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 264, 265 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та нечинним пункт 7 постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1155 Про умови оплати праці прокурорів .

3. Зобов`язати Кабінет Міністрів України невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правого акта протиправним та нечинним в окремій його частині у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.

4. Стягнути з на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Кабінет Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2; ідентифікаційний код невідомий);

Міністерство соціальної політики України (01601, м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10; ідентифікаційний код 37567866);

Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (01008, Київ, вул. Михайла Грушевського, б.12/2, ідентифікаційний код 37508569);

Пенсійний фонд України (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9; ідентифікаційний код 00035323);

Міністерство юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13; ідентифікаційний код 00015622);

Офіс Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15; ідентифікаційний код 00034051).

Дата складення повного рішення суду - 10 лютого 2021 року.

Головуючий суддя В.А. Кузьменко

Судді Р.О. Арсірій

О.П. Огурцов