Постанова
від 28.04.2021 по справі 640/969/20
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/969/20 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.,

судді - Арсірій Р.О., Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

за участю секретаря Шляги А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.01.2021 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи - Міністерство соціальної політики, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Пенсійний фонд України, Міністерство юстиції України, Офіс Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1155, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та нечинним пункт 7 постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1155 Про умови оплати праці прокурорів .

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.01.2021 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Кабінет Міністрів України звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є пенсіонером органів прокуратури, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України Про прокуратуру , в редакції від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, у розмірі 90 % від середнього заробітку працюючого на посаді заступника Генерального прокурора - прокурора Кіровоградської області.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1155 Про умови оплати праці прокурорів затверджено схеми посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратур та прирівняних до них прокуратур.

Пунктом 7 постанови установлено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України "Про прокуратуру".

Постанова набрала чинності з 16.01.2020 (опублікована в Урядовому кур`єрі, 2020, 01, 16.01.2020 № 8, Офіційний вісник України, 2020, № 7 (28.01.2020), ст. 304).

Вважаючи, що положення 7 пункту постанови Кабінету Міністрів України № 1155 від 11.12.2019 обмежує право позивача та інших прокурорських працівників на перерахунок раніше призначених їм пенсій у разі підвищення заробітної плати працівникам прокуратури, встановлене частиною 20 статті 86 Закону України Про прокуратуру та є незаконним, таким, що грубо порушує його конституційні права на соціальний захист і пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного положення пункту 7 постанови № 1155 від 11.12.2019 "Про умови оплати праці прокурорів", а тому наявні правові підстави для задоволення позову.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що протиправних дій при прийнятті оскаржуваного пункту постанови Кабінету Міністрів України № 1155 від 11.12.2019 "Про умови оплати праці прокурорів" не допускав, а саму постанову № 1155 прийнято із дотриманням процедури, а саме проект було погоджено Міністерством фінансів України, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Згідно з частиною другої статті 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії, а звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 6 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 113 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 49 Закону України Про Кабінет Міністрів України від 27.02.2014 № 794-VII (далі Закон № 794-VII) Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою від 11 грудня 2019 року № 1155 Про умови оплати праці прокурорів затвердив схеми посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратур та прирівняних до них прокуратур; надав право керівникам органів прокуратури в межах установленого фонду оплати праці установлювати прокурорам посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів; надбавку за інтенсивність праці або за виконання особливо важливої роботи у розмірі до 100 відсотків посадового окладу; щомісячну надбавку за вислугу років за наявності стажу роботи; надбавку за виконання обов`язків тимчасово відсутнього прокурора, що перебуває на адміністративній посаді, або за вакантною адміністративною посадою; надбавку до посадових окладів державних експертів з питань таємниць та фахівців, які залучаються до підготовки рішень та висновків державних експертів з питань таємниць, у розмірі та порядку, що визначені законодавством; компенсацію за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці тощо.

Водночас, пунктом 7 постанови було установлено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України Про прокуратуру .

Щодо дотримання відповідачем процедури прийняття нормативно-правового акта, колегією суддів зазначає наступне.

Порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та прийняття рішень встановлює Регламент Кабінету Міністрів України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 950 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.11.2011 № 1156) (далі - Регламент), який визначає інші процедурні питання його діяльності.

Відповідно до пункту 1 § 32 глави 2 розділу 4 Регламенту проекти актів Кабінету Міністрів готуються на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів, доручень Прем`єр-міністра, а також за ініціативою членів Кабінету Міністрів, центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій з дотриманням вимог цього Регламенту.

Згідно з пунктом 2 § 33 глави 2 розділу 4 цього Регламенту розробниками проектів актів Кабінету Міністрів є міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації відповідно до своєї компетенції.

З матеріалів справи встановлено, що розробником проекту постанови № 1155 Про умови оплати праці прокурорів , поданого до Кабінету Міністрів України, є Міністерство соціальної політики України.

Відповідно до пункту 2 § 32 глави 2 розділу 4 Регламенту розроблення проекту акта починається невідкладно після отримання відповідного завдання та триває виходячи з необхідності врахування у загальному часі підготовки проекту акта вимог, встановлених цим Регламентом щодо часу, достатнього для погодження проекту акта заінтересованими органами, та часу, достатнього для проведення Мін`юстом правової експертизи.

Згідно з пунктом 1 § 44 глави 4 розділу 4 Регламенту проект акта Кабінету Міністрів (за винятком проекту розпорядження з кадрових питань щодо зміни особи, уповноваженої на підписання міжнародного договору України, зміни персонального складу Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, про затвердження фінансового плану суб`єкта господарювання державного сектора економіки, а також проектів актів з питань утворення та організації роботи комітету з призначення керівників особливо важливих для економіки підприємств, оголошення відбору та призначення чи погодження кандидатур претендентів на посаду керівників і членів наглядових рад таких підприємств) розробник подає Мін`юсту для проведення правової експертизи разом з пояснювальною запискою, матеріалами погодження (листами із зауваженнями і пропозиціями), а також порівняльною таблицею (якщо проектом акта передбачено внесення змін до інших актів Кабінету Міністрів).

Параграфом 45 глави 4 розділу 4 Регламенту встановлено, що Мін`юст під час проведення правової експертизи перевіряє проект акта Кабінету Міністрів на відповідність Конституції України, актам законодавства та чинним міжнародним договорам України, стандартам Ради Європи у сфері демократії, верховенства права та прав людини, зокрема положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, принципу недискримінації (антидискримінаційна експертиза).

Відповідно до § 46 глави 4 розділу 4 Регламенту за результатами правової експертизи проекту акта Кабінету Міністрів Мін`юст оформляє висновок за встановленою ним формою, невід`ємною частиною якого є висновок за результатами експертизи на відповідність проекту акта положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також висновок за результатами антидискримінаційної експертизи. У висновку Мін`юсту обов`язково зазначаються правові підстави прийняття акта з посиланням на норми законодавчих актів, згідно з якими предмет правового регулювання проекту акта належить до повноважень Кабінету Міністрів. Висновок підписує Міністр, а у разі його відсутності - перший заступник Міністра.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 § 50 глави 5 розділу 4 Регламенту до проекту акта Кабінету Міністрів додаються: висновок Мін`юсту (крім випадків, коли вноситься проект розпорядження Кабінету Міністрів з кадрових питань, щодо зміни особи, уповноваженої на підписання міжнародного договору України, зміни персонального складу Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, про затвердження фінансового плану суб`єкта господарювання державного сектора економіки, а також проекти актів з питань утворення та організації роботи комітету з призначення керівників особливо важливих для економіки підприємств, оголошення відбору та призначення чи погодження кандидатур претендентів на посаду керівників і членів наглядових рад таких підприємств).

Отже, висновок Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи проекту акта законодавства передує прийняттю такого акта Урядом, та є обов`язковим етапом процедури підготовки проекту цього акта, встановленої Регламентом.

В матеріалах справи наявний висновок Міністерства юстиції України від 11.01.2020 за результатами правової експертизи проекту акта законодавства до проекту постанови Кабінету Міністрів України Про умови оплати праці прокурорів (а.с. 129-138).

У вказаному висновку зазначено, що проект акта законодавства не відповідає принципу недискримінації (антидискримінаційна експертиза).

Так, у чек-листі 1 до зазначеного висновку Оцінка відповідності проекту акта законодавства Конституції та законам України, іншим актам законодавства висловлені критичні зауваження щодо прийняття пункту 7 постанови у запропонованій редакції Зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України Про прокуратуру .

Так, на переконання Мін`юсту, враховуючи конституційні засади регулювання соціального захисту, положення статті 86 Закону №1697 та рішення Другого Сенату Конституційного Суду України від 13.12.2019 року №7-р(ІІ)/2019, прийняття Урядом акта у запропонованій редакції може призвести до неоднозначного застосування положень законодавства та унеможливити реалізацію пенсіонерами органів прокуратури права на перерахунок пенсії, що в свою чергу, призведе до збільшення кількості звернень до суду з метою відновлення порушеного права на перерахунок їм пенсії; в свою чергу, створення ситуації, яка потенційно спровокує прийняття нових рішень судів щодо невиплати належних за спеціальними законами коштів, може мати наслідком констатацію невиконання Україною рішень Європейського Суду.

Крім того, як вірно було встановлено судом першої інстанції, постанову № 1155 Про умови оплати праці прокурорів Кабінетом Міністрів України прийнято 11.12.2019, в той час, як висновок Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи проекту постанови Кабінету Міністрів України Про умови оплати праці прокурорів за підписом Міністра юстиції України датовано 11.01.2020, тобто, після спливу 1 місяця з дня прийняття постанови.

При цьому, зі змісту копії довідки про погодження проекту постанови Кабінету Міністрів України Про умови оплати праці прокурорів , на якому наявний підпис Міністра соціальної політики України Юлії Соколовської, вбачається, що у пункті 3 зазначено: Висновок Мін`юсту від 11.01.2020, із зауваженнями щодо відповідності законодавства принципу недискримінації (антидискримінаційна експертиза) , в той час, як вказана доповідна записка не містить дати та місяця її підписання, водночас містить рік підписання - 2019 (а.с. 127-128).

Також, колегія суддів враховує, що до матеріалів справи додано висновок щодо відповідності положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини від 10.01.2020 № 76-5.5.-20 за підписом в.о. уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини - директора Департаменту Мінюсту Ольги Давидчук (а.с. 139-140). У висновку стверджується, що проект постанови Кабінету Міністрів України не відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, пункт 7 в частині обмеження постановою права на перерахунок пенсій, яке суперечить Закону та створить правове підґрунтя для звернення зацікавлених осію до національних судів. Крім того, наголошено, що аналогічна ситуація лягла в основу системної проблеми невиконання рішень національних судів, констатованої Європейським судом у пілотному рішенні у справі Юрій Миколайович Іванов та інші проти України .

Разом з тим, відповідно до протоколу узгодження позицій, який також підписано Міністром соціальної політики України Юлією Соколовською, але без зазначення дати такого підпису, встановлено, що зауваження Міністерства юстиції України до проекту пункту 7 постанови № 1155 не враховано оскільки додаткові витрати для фінансування пенсій пенсіонерам органів прокуратури з урахуванням проекту акта складуть близько 36,0 млн. гривень в порівнянні з діючими умовами (а.с. 141-143).

Відповідно до § 47 глави 4 розділу 4 Регламенту визначено, що у разі коли за висновком Мін`юсту проект акта Кабінету Міністрів не відповідає Конституції та законам України, актам Президента України, рішення щодо такого проекту акта приймається на засіданні Кабінету Міністрів.

Доказів того, що відповідачем вживались заходи щодо усунення невідповідності положень акта вимогам Конституції України та Закону України Про прокуратуру не надано, як і доказів прийняття та обговорення вказаного проекту на засіданні Кабінету Міністрів, що підтверджується відсутністю проекту постанови № 1155 серед інших проектів, що приймались на засіданні Уряду 11.12.2019 (https://www.kmu.gov.ua/meetings/zasidannya-kabinetu-ministriv-ukrayini-11-12-2019).

Таким чином, вочевидь при прийнятті пункту 7 вказаної постанови, розробником якого є Міністерство соціальної політики України, допущено порушення Кабінетом Міністрів України процедури прийняття оскаржуваного позивачем пункту акта.

Колегія суддів також зазначає, що умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих відповідно до конституційних норм визначено на законодавчому рівні статтею 50-1 Закону "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (далі Закон № 1789-ХІІ).

Згідно з частиною першою статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Закон України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ з 15 липня 2015 року частково втратив чинність у зв`язку з набранням чинності Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ "Про прокуратуру" (далі закон № 1697-VІІ), окрім окремих положень цього Закону, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1.

Питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України із прийняттям Закону України Про прокуратуру № 1697-VII врегульовані статтею 86 цього Закону.

Колегія суддів враховує, що рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р (II) 2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є не конституційним) положення ч. 20 ст. 86 Закону України Про прокуратуру № 1697-VII від 14.10.2014, зі змінами, якими було передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення частини двадцятої статті 86 Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р (II) 2019 частина двадцята статті 86 Закону застосовуватиметься у первинній редакції, тобто: 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки .

Системний аналіз чинного законодавства свідчить про неперервність у позивача права на перерахунок пенсії з часу виходу на пенсію з червня 2002 року до нинішнього часу, оскільки наведені вище зміни до законодавства не позбавляють його права на перерахунок пенсії, який був йому гарантований ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ при призначені пенсії.

У статті 22 Конституції України зазначено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Тлумачення словосполучення "звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина", що міститься в ч. 3 ст. 22 Конституції України Конституційний Суд України дав у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками), згідно з яким "конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними". При цьому Конституційний Суд України зазначив, що "загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена" (абзац 4 підпункту 5.2 пункту 5 мотивувальної частини).

Таке бачення відповідає принципу верховенства права, закріплене статтею 8 Конституції України, статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 6 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Верховний Суд у пункті 23 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.02.2018 у справі № 569/5531/16-а (провадження К/9901/15141/18) звернув увагу, що наведені зміни до законодавства не позбавляють позивача права на перерахунок пенсії, який був йому гарантований ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ при призначені пенсії.

Також, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 06.07.2016 в справі № 800/15163/16 зауважив, що "право на перерахунок пенсії надано позивачу з моменту призначення пенсії і на підставі діючого на той час законодавства, а тому не може бути обмежене чи скасоване при прийнятті нових законів чи інших нормативно-правових актів, оскільки це б суперечило ст. 22 Конституції України, яка є нормою прямої дії".

Зазначаючи, що Україна є правовою державою (стаття 1 Конституції України), де існує сувора ієрархія нормативних актів, відповідно до якої постанови та інші рішення органів виконавчої влади мають підзаконний характер і не повинні викривляти сутність і зміст законів, Конституційний суд України в рішеннях від 19.06.2001 N 9-рп/2001, від 28.10.2009 № 28-рп/2009) та від 17.02.2010 N 6-рп/2010 акцентував увагу на тому, що органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а їхні нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (стаття 1, частина друга статті 8, частина друга статті 19 Основного Закону України), а Кабінет Міністрів України, керуючись у своїй діяльності законами при врегулюванні у своїх актах відповідних питань, не може змінювати, доповнювати чи розширювати зміст цих законів.

Колегія суддів враховує, що підпунктом "г" пункту 5 розділу "Гарантії, надані прокурорам для виконання їх функцій" Рекомендацій Rec (2000) 19 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо ролі прокуратури в системі кримінального правосуддя, ухвалених Комітетом Міністрів Ради Європи на 724 засіданні заступників міністрів 6 жовтня 2000 року встановлено, що "держава повинна вжити заходів, щоб "необхідні умови для служби регyлювалися законом, такі як заробітна платня, перебування на посаді і пенсія, беручи до уваги важливість роботи прокурорів, а також відповідний вік виходу на пенсію".

Однак, положеннями пункту 7 постанови № 1155 відповідачем фактично заблоковано реалізацію відповідних чинних положень Закону України Про прокуратуру стосовно перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

За таких обставин, колегія суддів зауважує про факт грубого порушення конституційного права позивача на соціальний захист, пенсійне забезпечення і перерахунок пенсії через прийняття Кабінетом Міністрів України пункту 7 постанови від 11 грудня 2019 року № 1155 "Про умови оплати праці прокурорів".

Відповідно до роз`яснень, наведених у пункті 2 Постанови Пленуму Верховною Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", оскільки Конституція України, як зазначено в статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати законність того чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції, у всіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення повинні ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права.

Стаття 1 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів № 11 та № 14 (04.11.1950), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Пенсія як гарантована щомісячна грошова виплата та вид соціального забезпечення є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Також, колегія суддів підкреслює про порушене відносно позивача право власності і що право на перерахунок пенсії належить до категорії прав, які підлягають також захисту згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Стаття 1 Першого протоколу передбачає: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права".

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Суханов та Ільченко проти України" (заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи законними сподіваннями отримання права власності.

Відтак, оскаржуваний пункт 7 Постанови № 1155, всупереч вимогам статті 22 Конституції України, статті 86 Закону України Про прокуратуру , порушує конституційне право громадян пенсіонерів органів прокуратури на соціальний захист, пенсійне забезпечення і перерахунок пенсії, зокрема позивача, а відтак є протиправним та нечинним.

Отже, як вірно було встановлено судом першої інстанції, Кабінет Міністрів України вийшов за межі повноважень, встановлених частиною 1 статті 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" і порушив вимоги частини другої статті 19, пункту 6 частини 1 статті 92, частини третьої статті 113 і частини першої статті 117 Конституції України.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з пунктом 3 статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Відповідно до частини дев`ятої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

Враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного положення пункту 7 постанови № 1155 від 11.12.2019 "Про умови оплати праці прокурорів" з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.

При цьому, доводи та аргументи апелянта зводяться до переоцінки доказів та не спростовують висновки суду першої інстанції і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою суду щодо обставин справи, які суд встановив у процесі її розгляду.

Також, надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія враховує рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що …хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід… .

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.01.2021 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.

Повний текст постанови виготовлений 05.05.2021.

СудШостий апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення28.04.2021
Оприлюднено07.05.2021
Номер документу96731239
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —640/969/20

Постанова від 20.09.2024

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Чиркін С.М.

Ухвала від 18.09.2024

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Чиркін С.М.

Ухвала від 04.08.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Чиркін С.М.

Ухвала від 29.06.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Данилевич Н.А.

Постанова від 28.04.2021

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Василенко Ярослав Миколайович

Постанова від 28.04.2021

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Василенко Ярослав Миколайович

Ухвала від 25.03.2021

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Василенко Ярослав Миколайович

Ухвала від 25.03.2021

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Василенко Ярослав Миколайович

Рішення від 27.01.2021

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Кузьменко В.А.

Ухвала від 14.12.2020

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Кузьменко В.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні