Постанова

від 09.02.2021 по справі 240/11274/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/11274/19

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Майстренко Наталія Миколаївна

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

09 лютого 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Смілянця Е. С. Сапальової Т.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Довганюк В.В.,

представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу від представника Головного управління ДПС у Житомирській області на додаткове рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року (повний текст додаткового рішення складено 28.10.2020 року у м.Житомирі) у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги і рішення про застосування штрафних санкцій,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02.10.2020 позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.09.2019 №0001083304 ГУ ДПС у Житомирській області в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 362449,51 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 90612,38 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.09.2019 №0001133304 ГУ ДПС у Житомирській області в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму на 6667,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 3333,50 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.09.2019 №0001143304 ГУ ДПС у Житомирській області в частині застосування штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в сумі 9758,00 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.09.2019 №0001093304 ГУ ДПС у Житомирській області.

Визнати протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.09.2019 №Ф-0001113304 ГУ ДПС у Житомирській області.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Житомирській області про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 16.09.20129 №0001103304.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у сумі 7673,55 грн.

19.10.2020 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та витрат, пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту.

Додатковим рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та витрат, пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту, задоволено частково.

Стягнуто за рахунок бюджетних Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Ю. Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 43142501) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 5000,00 грн. (п`ять тисячі гривен 00 копійок).

У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням Відповідачем у справі подано до суду апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просили скасувати зазначене рішення та прийняти нове - про відмову в задоволенні заяви. На обгрунтування вимог зазначав, про відсутність зв`язку понесених витрат з розглядом справи, а також про явне завищення суми.

Перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Відповідно до ч.ч.1,3,4,5 ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Вирішуючи питання про ухвалення додаткового судового рішення суд першої інстанції виходив з наступного.

Згідно ч.ч.1,2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За правилами ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У судовому засіданні, призначеному на 24.09.2020, представник позивача повідомив, що після ухвалення рішення суду ним буде подана заява щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та витрат, пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту, яка була надіслана на адресу суду 07.10.2020.

На підтвердження понесених витрат адвокатом Фещенком Р.В. надано до суду:

- копію договору про надання професійної правничої допомоги від 21.10.2019 №б/н, який укладений між ним та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ;

- опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, від 07.10.2020;

- акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 07.10.2020;

- копія рахунку-фактури від 26.11.2019 №3;

- копію платіжного доручення від 28.11.2019 №1322;

- копія квитанції до прибуткового касового ордера від 07.10.2020 №4;

- копії фіскальних чеків на придбання пального.

Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Положеннями частини першої статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Представником позивача надано акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 07.10.2020, відповідно до якого загальна вартість послуг склала 20000,00 грн., з яких за:

- аналіз спірних правовідносин між сторонами, законодавства, що їх регулює, судової практики по даній категорії справ (6 годин) - 3000,00 грн.;

- підготовка позовної заяви (10 годин) - 5000,00 грн.;

- підготовка відповіді на відзив (5 годин) - 3000,00 грн.;

- підготовка клопотання та зібрання додаткових доказів по справі (первинні документи, що підтверджують господарські операції ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.12.2018) (12 годин) - 6000,00 грн.;

- представництво інтересів позивача в суді - 3000,00 грн.;

Окремо представником заявлено до відшкодування витрати на проїзд до суду у розмірі 5149,49 грн.

Передбачаючи вирішення судом питання про розподіл судових витрат, законодавець у ч.9 ст.139 КАС України зобов`язує суд враховувати наступні критерії:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI, відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі статтею 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, для визначення суми відшкодування витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд враховує необхідність та розумність юридичних послуг, вартість яких заявлено позивачем до відшкодування, виходячи з конкретних обставин справи.

Визначаючись з зазначеного питання, суд першої інстанції констатував, що обставини даної справи не дозволяють суду визнати співмірними заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу зі складністю вирішеного спору.

Так, суд не визнав такими, що підлягають відшкодуванню, витрати у сумі 3000,00 грн. за аналіз спірних правовідносин між сторонами, законодавства, що їх регулює, судової практики по даній категорії справ, адже оскільки мова йде про надання професійної правничої допомоги, суду незрозумілий зміст такої послуги як аналіз спірних правовідносин та відповідного законодавства. Надання правничої допомоги адвокатом саме по собі передбачає професійність особи, яка надає відповідні послуги, що виключає будь-яку обов`язкову попередню підготовку для надання таких послуг.

Що стосується підготовки позовної заяви, відповіді на відзив та зібрання додаткових доказів, то суд також не може визнати обґрунтованими заявлені витрати, оскільки у переважній більшості вони відтворюють обставини, описані в акті перевірки, а в якості обґрунтувань містять посилання виключно на те, що певні обставини не мали місця (відображення витрат у певній сумі, включення сум ПДВ згідно податкових накладних, якого не відбувалось). Зібрання доказів, якими фактично є первинна документація підприємця, дійсно потребувало часу для їх технічного відтворення, проте не є таким, що зумовлювало складність доказування та потребувало зусиль для відшукання джерел їх отримання.

У акті приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги від 07.10.2020 також вказана така послуга як участь у судовому засіданні (6 годин). З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи №240/11274/19 судові засідання сукупно тривали всього 4 години, а не 6 годин, як вказано у розрахунку.

Таким чином, суд першої інстанції, оцінивши усі обставини у сукупності, врахувавши заперечення відповідача щодо того, що зазначені послуги містять загальний характер, дійшов висновку, що заява позивача підлягає частковому задоволенню у сумі 5000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з визначеною судом сумою, як співмірною до обсягу наданих послуг, та яка, позивачем не оскаржується.

Доводи наведені в апеляційній скарзі Відповідачем не спростовують висновків суду та не дають підстав для зміни чи скасування, в цій частині, додаткового рішення.

Щодо вимоги про стягнення на користь позивача витрат на проїзд до суду у розмірі 5149,49 грн., суд першої інстанції зазначив наступне.

Згідно з п. 5 Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 №590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави", витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, та її представникові, а також свідкам, спеціалістам, перекладачам та експертам, не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

Витрати на переїзд можуть бути відшкодовані лише у випадках, коли стороні необхідно було здійснити переїзд до адміністративного суду в інше місто або селище. Розмір витрат визначається вартістю квитків на залізничний, автомобільний, водний, повітряний транспорт або ж підтвердженою вартістю пального, необхідного для переїзду до суду власним автотранспортом.

З акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 07.10.2020 вбачається, що витрати на проїзд до суду заявлені позивачем до відшкодування у сумі 5149,49 грн.

На підтвердження здійснених витрат представник позивача надав тільки фіскальні чеки, однак ним не було подано безпосереднього розрахунку витрат на переїзд з одного до іншого населеного пункту для участі у судовому засіданні, а саме: не надано розрахунку витрат пального з урахуванням відстані між населеними пунктами; норм витрат пального на кілометраж шляху; зв`язку наданих чеків безпосередньо з розглядом справи.

Суд констатував, що без такого розрахунку суд не має можливості перевірити відповідність понесених позивачем витрат на переїзд представника позивача до іншого населеного пункту вартості пального, необхідного для переїзду до суду для участі у судовому засіданні.

Крім того, відповідач навів у запереченнях свій розрахунок максимально допустимих витрат на пальне для здійснення переїзду, який не збігається з об`ємом пального, зазначеного позивачем як витрачений.

За таких підстав, у частині відшкодування витрат, пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту, суд відмовив у повному обсязі.

Враховуючи вищенаведені доводи суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з обгрунтуванням додаткового рішення щодо часткового задоволення позову по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу та відмови у відшкодуванні витрат, пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315,316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу від представника Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 10 лютого 2021 року.

Головуючий Капустинський М.М. Судді Смілянець Е. С. Сапальова Т.В.