Рішення

від 13.07.2020 по справі 757/11081/19-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/11081/19-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2020 року Печерський районний суд міста Києва

у складі: головуючого судді - Писанця В.А.,

при секретарі судових засідань - Московенку В.І.,

за участю: позивача - ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 ,

представника відповідача ІІ - Сівовни Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Світоіл , товариства з обмеженою відповідальністю Група компаній Градоіл , третя особа - ОСОБА_3 , про внесення коректного запису у трудову книжку, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Світоіл та товариства з обмеженою відповідальністю Група компаній Градоіл , третя особа - ОСОБА_3 , про внесення коректного запису у трудову книжку, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Мотивуючи вимоги позову в частині внесення коректного запису у трудову книжку позивач посилається на те, що при її звільненні з вини відповідача їй було видано трудову книжку без внесених в неї відомостей про звільнення із займаної посади.

Вимоги позову щодо поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу мотивовані тим, що звільнення ОСОБА_1 відбулось без законних підстав, вона не була належним чином повідомленою про своє звільнення, наказ про звільнення було передано через співробітника, який перешкоджав потрапити до офісу відповідача та не було надано довідки про середньомісячну заробітну плату.

Таким чином, в зв`язку з незаконним на думку позивача звільненням на підставі ч. 2 ст. 235 КЗпП України посилається на необхідність стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02 січня 2019 року до дня поновлення на роботі.

Підставою для задоволення вимог в частині завданої моральної шкоди незаконними на думку позивача діями ТОВ ГК ГРАДОЛІЯ , зазначає, що були втрачені нормальні життєві зв`язки, що вимагає від ОСОБА_1 додаткових зусиль для організації свого життя, яку остання оцінює в розмірі 20 000,00 грн.

Ухвалою судді від 10 квітня 2019 року відкрито провадження у справі, а її розгляд призначено здійснювати за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання, сторонам роз`яснено підстави, час та черговість подання заяв по суті справи.

30 травня 2019 року у встановлений строк надійшли відзиви відповідачів, 08 серпня 2019 року заперечення на відзив, та того ж дня заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 12 грудня 2019 року відмовлено представнику відповідачів у задоволенні його клопотання про виключення зі складу учасників третьої особи - ОСОБА_3 .

Також, залишено без задоволення заяву представника позивача про залучення в якості третьої особи Міністерства соціальної політики України.

Закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті з викликом для допиту в судовому засіданні у якості свідків: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які в судовому засіданні 13 липня 2020 року підтвердили факт отримання 26 вересня 2018 року позивачем оригіналу трудової книжки та відмови останньої в її поверненні до відділу кадрів, а також того, що 02 січня 2019 року позивач потрапила до офісу відповідача та їй не чинолось жодних перешкод в доступу до робочого місця та факт отримання позивачем 02 січня 2019 року копії наказу про звільнення і відмови від підписання розписки про його отримання.

Вислухавши позивача та її представника, які в судовому засіданні вимоги позову підтримали та просили задовольнити, представника відповідача ІІ, який проти задоволення позову заперечував, просив відмовити, встановивши, що відповідач І та третя особа в судове засідання уповноважених представників не направили, причин неявки суду не повідомили, суд вислухавши показання свідків, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 31 серпня 2018 року на підставі наказу № 2-К ОСОБА_1 було прийнято на посаду директора департаменту обліку і звітності ТОВ ГК ГРАДОЛІЯ на основне місце роботи на повний робочий день з 03 вересня 2018 року.

26 вересня 2018 року позивач звернулась до директора департаменту управління персоналом Літвінової В.А. з проханням видати їй на руки тимчасово її трудову книжку з метою оформлення кадрових документів після чого відмовилась її повертати, за наслідками чого складено Акт від 26 вересня 2018 року.

04 грудня 2018 року ОСОБА_1 було подано керівництву ТОВ ГК ГРАДОЛІЯ заяви про надання їй відпусток:

-з 05 грудня 2018 року до 07 грудня 2018 року - 3 дні у зв`язку з сімейними обставинами;

-з 10 грудня 2018 року до 14 грудня 2018 року - 5 днів у зв`язку з сімейними обставинами;

-з 17 грудня 2018 року до 29 грудня 2018 року - 13 днів без збереження заробітної плати.

Наказами № 32-К, 33-К, 34-К від 04 грудня 2018 року такі заяви ОСОБА_1 були задоволені та надані відповідні відпустки.

З доводів сторін та пояснень свідків вбачається, що того ж дня, ОСОБА_1 повідомила ТОВ ГК ГРАДОЛІЯ , що вона прийняла рішення та не має бажання працювати далі в Товаристві та просила її звільнити з початку нового року, а саме 02 січня 2019 року, у зв`язку з чим подала заяву, яку датувала 26 грудня 2018 року.

Поряд із цим, з відзиву та пояснень свідків вбачається, що 21 грудня 2018 року в період своєї відпустки ОСОБА_1 з`явилась в офісі товариства та вимагала повернення заяви від 26 грудня 2018 року про звільнення, емоційно пояснювала, що зазначену заяву вона написала, начебто під тиском, та подала заяву, датовану 21 грудня 2018 року про відкликання попередньої заяви про звільнення, датованої 26 грудня 2018 року.

Проте, 28 грудня 2018 року позивач звернулась до ТОВ ГК ГРАДОЛІЯ із заявою, в якій просила звільнити її 28 грудня 2018 року на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін.

У зв`язку з цим між сторонами було досягнуто згоди про припинення трудового договору позивача та Наказом № 64-К від 28 грудня 2018 року ОСОБА_1 було звільнена із займаної посади, доручено бухгалтерії здійснити кінцевий розрахунок з позивачем.

Під час роботи в ТОВ ГК ГРАДОЛІЯ , ОСОБА_1 було видано картку доступу до офісу товариства, оскільки за адресою місцезнаходження останнього встановлено пропускний режим. Таким чином, ОСОБА_1 отримала картку доступу під номером 038,61120.

З даних звіту електронної пропускної системи наданих відповідачем вбачається, що 02 січня 2019 року ОСОБА_1 з`явилась в офісі товариства без супроводу будь-яких осіб о 8:57:23 та 08:57:27 02 січня 2019 року ОСОБА_1 намагалася пройти через систему пропуску, проте не змогла, оскільки у зв`язку з її звільненням картка пропуску була виключена з бази та не спрацьовувала на вхід/вихід.

З того ж звіту вбачається, що о 09:19:20 на вхід спрацювала картка № 019,49465 директора товариства ОСОБА_8 , який дозволив ОСОБА_1 пройти в офіс.

На робочому місці ОСОБА_1 було ознайомлено з наказом про звільнення № 64-К від 28 грудня 2019 року та вручено його копію, проте в присутності свідків, вона відмовилась підписуватись про ознайомлення з наказом про звільнення, оскільки, з її слів, знову змінила своє рішення і тепер мала намір продовжувати працювати в товаристві. Про відмову підписуватись про ознайомлення з наказом було складено акт. Того ж дня ОСОБА_1 отримала кінцевий розрахунок. Трудова книжка щодо звільнення ОСОБА_1 не заповнювалась оскільки 26 вересня 2018 року ОСОБА_1 її забрала та не повертала товариству, що підтверджується актом від того ж дня та показаннями свідків. В момент ознайомлення з наказом про звільнення о 13:03:52 та 13:03:54 намагалася покинути приміщення офісу через пропускний пункт, проте її картка не спрацювала. О 13:03:58 ОСОБА_1 пропустили за допомогою кнопки.

Наведене вище свідчить, що ОСОБА_1 щонайменше 4 години провела в офісі ТОВ ГК ГРАДОЛІЯ 02 січня 2019 року, що підтверджується даними звіту електронної пропускної системи.

04 січня 2019 року до товариства з`явились особи, які представились представниками ГО Правовий сектор , з якими спілкувався директор юридичного департаменту ОСОБА_9 , який отримав від згаданих осіб повідомлення від 04 січня 2019 року, на яке позивач посилається як на докази своїх вимог.

09 січня 2019 року ТОВ ГК ГРАДОЛІЯ було направлено до позивача лист з пропозицією передачі для заповнення її трудової книжки.

Оцінюючи у сукупності досліджені судом зазначені письмові докази, приймаючи до уваги суб`єктивну поведінку позивача та відповідача, показання свідків, суд дійшов висновку про те, що вимоги позову в частині зобов`язання відповідача здійснити коректний запис у трудову книжку позивача про прийняття її на посаду та звільнення з неї задоволенню не підлягають, з огляду на встановлену судом відсутність вини відповідача у невнесенні записів до трудової книжки.

Стосовно доводів позивача щодо незаконності її звільнення, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 посилається на той факт, що вона дійсно писала заяву про звільнення, яка датована 26 грудня 2018 року, в якій просила звільнити її 02 січня 2019 року за згодою сторін, та на її думку вона була написана під тиском зі сторони керівного складу ТОВ ГК ГРАДОЛІЯ , які примушували її написати заяву заздалегідь.

Проте, як встановлено вище під час своєї відпустки 21 грудня 2018 року ОСОБА_1 особисто з`явилась в офісі ТОВ ГК ГРАЛОЛТЯ та подала заяву, що містить цю ж дату про відкликання заяви про звільнення за угодою сторін після виходу з відпустки 02 січня 2019 року, у якій зазначила, що необхідність та наміри звільнятися відсутні, планує після відпустки 02 січня 2019 року заступити до виконання своїх обов`язків в загальному порядку. Зазначена заява була зареєстрована за вх. № 2 від 21 грудня 2018 року.

Як на підставу своїх вимог в цій частині ОСОБА_1 зазначає, що вона не була належним чином повідомлена про своє звільнення, наказ про звільнення було передано через співробітника, який перешкоджав потрапити до офісу, у трудовій книжці відсутній запис про звільнення та не було надано довідки про середньомісячну заробітну плату та вважає, що звільнення відбулось без законної на те підстави.

Проте, з такими доводами позивача суд не погоджується, оскільки вони не відповідають дійсності, суперечать дійсним обставинам справи та не узгоджуються з показаннями свідків.

Вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу № 64-К від 28 грудня 2018 року була заява ОСОБА_1 від 28 грудня 2018 року, яка підписана нею особисто, що не заперечується сторонами.

Також, вбачається, що ТОВ ГК ГРАДОЛІЯ не заперечує, що ОСОБА_1 дійсно подавала написану нею власноручно заяву, яка була датована 26 грудня 2018 року про звільнення на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін, та яку вона відкликала 21 грудня 2018 року. Така заява від 21 грудня 2018 року була розглянута керівником товариства ОСОБА_8 та, відповідно, прийнято рішення про залишення без розгляду заяви від 26 грудня 2018 року про звільнення, оскільки відкликання такої заяви свідчить про відсутність згоди сторін на припинення трудового договору.

Проте, вже 28 грудня 2018 року на розгляд керівника товариства ОСОБА_8 від позивача надійшла заява від того ж дня про звільнення ОСОБА_1 з тих самих підстав, а саме на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін.

На підставі цієї заяви сторони досягли згоди щодо припинення трудового договору 28 грудня 2018 року та було прийнято наказ № 64-К про звільнення позивача із займаної посади.

Таким чином, вимоги позивача щодо поновлення її на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають.

Стосовно доводів позивача про завдання їй моральної шкоди незаконними діями ТОВ ГК ГРАДОЛІЯ , яка полягає в тому, що були втрачені нормальні життєві зв`язки, що вимагає від ОСОБА_1 додаткових зусиль для організації свого життя, яку остання оцінює в розмірі 20 000,00 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

У відповідності до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року №4 зазначено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Разом з тим, з огляду на встановлену відсутність підстав для задоволення вимог позивача в частині поновлення її на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вимоги щодо відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, в зв`язку відсутністю причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Світоіл , товариства з обмеженою відповідальністю Група компаній Градоіл , третя особа - ОСОБА_3 , про внесення коректного запису у трудову книжку, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 10 лютого 2021 року.

Суддя В. А. Писанець