Постанова
від 06.07.2021 по справі 757/11081/19-ц
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 757/11081/19-ц Головуючий у 1-й інст. - Писанець В.А.

Апеляційне провадження 22-ц/824/9206/2021 Доповідач - Рубан С.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Кулікова С.В., Заришняк Г.М.

при секретарі Загородній С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 липня 2020 року та апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Світоіл , Товариства з обмеженою відповідальністю Група компаній Градоіл , третя особа - ОСОБА_3 , про внесення коректного запису у трудову книжку, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Світоіл та Товариства з обмеженою відповідальністю Група компаній Градолія , третя особа - ОСОБА_3 , про внесення коректного запису у трудову книжку, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Посилалася на те, що при її звільненні з вини відповідача їй було видано трудову книжку без внесених в неї відомостей про звільнення із займаної посади.

Вказувала на те, що звільнення ОСОБА_1 відбулось без законних підстав, вона не була належним чином повідомленою про своє звільнення, наказ про звільнення було передано через співробітника, який перешкоджав потрапити до офісу відповідача та не було надано довідки про середньомісячну заробітну плату.

Таким чином, в зв`язку з незаконним, на думку позивача, звільненням на підставі ч. 2 ст. 235 КЗпП України посилається на необхідність стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02 січня 2019 року до дня поновлення на роботі.

Підставою для задоволення вимог в частині завданої моральної шкоди незаконними, на думку позивача, діями ТОВ ГК ГРАДОЛІЯ , зазначає, що були втрачені нормальні життєві зв`язки, що вимагає від ОСОБА_1 додаткових зусиль для організації свого життя, яку остання оцінює в розмірі 20 000,00 грн.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13 липня 2020 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Світоіл , Товариства з обмеженою відповідальністю Група компаній Градоіл , третя особа - ОСОБА_3 , про внесення коректного запису у трудову книжку, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - залишено без задоволення.

22 липня 2020 року до суду першої інстанції надійшла заява представника відповідача щодо вирішення питання про ухвалення додаткового рішення у справі, оскільки 28 травня 2019 року разом із відзивом ним подано заяву в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України щодо подачі доказів розміру витрат, які відповідач сплатив у зв`язку з розглядом справи.

10 лютого 2021 року ухвалено додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Світоіл , Товариства з обмеженою відповідальністю Група компаній Градоіл , третя особа - ОСОБА_3 , про внесення коректного запису у трудову книжку, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Група компаній Градоіл витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 47 002,42 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, 17 березня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу , в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

Посилається на те, що ОСОБА_1 з 07 серпня 2018 року була прийнята на роботу до ТОВ СВІТОІЛ на посаду заступника генерального директора з оподаткування, обліку та звітності на повний робочий день з окладом згідно штатного розпису, відповідно до Наказу № 169 - К від 06 серпня 2018 року. Факт прийняття на роботу позивача також підтверджується повідомлення про прийняття на роботу, яке було подано до Державної фіскальної служби України, відповідно до Квитанції № 1 та прийнятті пакету документів до Державної фіскальної служби України, відповідно до Квитанції № 2.

ОСОБА_1 була прийнята на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю СВІТОІЛ на посаду заступника генерального директора з оподаткування, обліку та звітності на повний робочий день з 07 серпня 2018 року з окладом згідно штатного розпису.

31 серпня 2018 року ОСОБА_1 подала заяву про звільнення із займаної посади за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпІІ України.

Крім того, 31.08.2018 року ОСОБА_1 подала заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю ГРУПА КОМПАНІЙ ГРАДОЛІЯ про прийняття на роботу на посаду Директора департаменту обліку і звітності на основне місце роботи на повний робочий день з 03 вересня 2018 року.

Відповідно до Наказу № 2-К від 31.08.2018 року та запису у трудовій книжки від 03 серпня 2018 року - ОСОБА_1 прийнята на посаду директора департаменту обліку і звітності до ТОВ ГРУПА КОМПАНІЙ ГРАДОЛІЯ .

Наказом № 64 - К від 28 грудня 2018 року ОСОБА_1 була звільнена з посади директора департаменту обліку і звітності, 28.12.2018 року за угодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України. Підставою звільнення - заява ОСОБА_1 від 28.12.2018 року.

Вважає, що звільнення відбулось незаконно.

Не погоджуючись з додатковим рішенням суду, 08 квітня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, просить скасувати додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 10.02.2021 року та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Посилається на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що з наданого Позивачем Звіту про роботу адвокатів АО Інтегрітес від 14 липня 2020 року зазначені послуги, які не мали відношення до даної справи та не мали впливу на хід розгляду справи та одні і тіж послуги були прописані неодноразово.

Крім того, позивач не мала можливості заперечувати та надати свої пояснення стосовно Звіту про роботу адвокатів АО Інтегрітес від 14.07.2020 року з тих підстав, що про ухвалення додаткового рішення від 10 лютого 2021 року дізналася лише 15 березня 2021 року, після ознайомлення з матеріалами справи та отримання її представником - ОСОБА_4 .

Від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Група компаній ГРАДОЛІЯ надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення залишити без змін.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали апеляційні скарги з підстав викладених у них та просили їх задовольнити.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Група компаній ГРАДОЛІЯ заперечив проти задоволення апеляційних скарг та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші учасники процесу в судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч.2 ст.372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апеляційної скарг виходячи з наступного.

Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 31 серпня 2018 року на підставі наказу № 2-К ОСОБА_1 було прийнято на посаду директора департаменту обліку і звітності ТОВ ГК ГРАДОЛІЯ на основне місце роботи на повний робочий день з 03 вересня 2018 року. (т.1, а.с. 96).

26 вересня 2018 року позивач звернулась до директора департаменту управління персоналом ОСОБА_5 з проханням видати їй на руки тимчасово її трудову книжку з метою оформлення кадрових документів після чого відмовилась її повертати, за наслідками чого складено Акт від 26 вересня 2018 року. (т.1, а.с. 97).

04 грудня 2018 року ОСОБА_1 було подано керівництву ТОВ ГК ГРАДОЛІЯ заяви про надання їй відпусток:

-з 05 грудня 2018 року до 07 грудня 2018 року - 3 дні у зв`язку з сімейними обставинами;

-з 10 грудня 2018 року до 14 грудня 2018 року - 5 днів у зв`язку з сімейними обставинами;

-з 17 грудня 2018 року до 29 грудня 2018 року - 13 днів без збереження заробітної плати. (т. 1, а.с. 99-101).

Наказами № 32-К, 33-К, 34-К від 04 грудня 2018 року заяви ОСОБА_1 були задоволені та надані відповідні відпустки. (т.1, а.с. 102-104).

З доводів сторін та пояснень свідків в суді першої інстанції вбачається, що того ж дня, ОСОБА_1 повідомила ТОВ ГК ГРАДОЛІЯ , що вона прийняла рішення та не має бажання працювати далі в Товаристві та просила її звільнити з початку нового року, а саме 02 січня 2019 року, у зв`язку з чим подала заяву, яку датувала 26 грудня 2018 року.

Проте, 28 грудня 2018 року позивач звернулась до ТОВ ГК ГРАДОЛІЯ із заявою, в якій просила звільнити її 28 грудня 2018 року на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін. (т.1, а.с. 105).

У зв`язку з цим між сторонами було досягнуто згоди про припинення трудового договору позивача та Наказом № 64-К від 28 грудня 2018 року ОСОБА_1 була звільнена із займаної посади, доручено бухгалтерії здійснити кінцевий розрахунок з позивачем. (т.1, а.с. 106).

Під час роботи в ТОВ ГК ГРАДОЛІЯ , ОСОБА_1 було видано картку доступу до офісу товариства, оскільки за адресою місцезнаходження останнього встановлено пропускний режим. Таким чином, ОСОБА_1 отримала картку доступу під номером НОМЕР_1 .

З даних звіту електронної пропускної системи наданих відповідачем вбачається, що 02 січня 2019 року ОСОБА_1 з`явилась в офісі товариства без супроводу будь-яких осіб о 8:57:23 та 08:57:27. 02 січня 2019 року ОСОБА_1 намагалася пройти через систему пропуску, проте не змогла, оскільки у зв`язку з її звільненням картка пропуску була виключена з бази та не спрацьовувала на вхід/вихід.

З того ж звіту вбачається, що о 09:19:20 на вхід спрацювала картка № 019,49465 директора товариства ОСОБА_6 , який дозволив ОСОБА_1 пройти в офіс.

На робочому місці ОСОБА_1 було ознайомлено з наказом про звільнення № 64-К від 28 грудня 2019 року та вручено його копію, проте в присутності свідків, вона відмовилась підписуватись про ознайомлення з наказом про звільнення, оскільки, з її слів, знову змінила своє рішення і тепер мала намір продовжувати працювати в товаристві. Про відмову підписуватись про ознайомлення з наказом було складено акт. Того ж дня ОСОБА_1 отримала кінцевий розрахунок. Трудова книжка щодо звільнення ОСОБА_1 не заповнювалась оскільки 26 вересня 2018 року ОСОБА_1 її забрала та не повертала товариству, що підтверджується актом від того ж дня та показаннями свідків. В момент ознайомлення з наказом про звільнення о 13:03:52 та 13:03:54 намагалася покинути приміщення офісу через пропускний пункт, проте її картка не спрацювала. О 13:03:58 ОСОБА_1 пропустили за допомогою кнопки.

Наведене свідчить, що ОСОБА_1 щонайменше 4 години провела в офісі ТОВ ГК ГРАДОЛІЯ 02 січня 2019 року, що підтверджується даними звіту електронної пропускної системи.

04 січня 2019 року до товариства з`явились особи, які представились представниками ГО Правовий сектор , з якими спілкувався директор юридичного департаменту Осадченко О.Ф., який отримав від згаданих осіб повідомлення від 04 січня 2019 року, на яке позивач посилається як на докази своїх вимог.

09 січня 2019 року ТОВ ГК ГРАДОЛІЯ було направлено до позивача лист з пропозицією передачі для заповнення її трудової книжки. (т.1, а.с. 108).

Оцінивши в сукупності досліджені докази, приймаючи до уваги суб`єктивну поведінку позивача та відповідача, показання свідків, суд дійшов вірного висновку про те, що вимоги позову в частині зобов`язання відповідача здійснити коректний запис у трудову книжку позивача про прийняття її на посаду та звільнення з неї задоволенню не підлягають, з огляду на встановлену судом відсутність вини відповідача у невнесенні записів до трудової книжки.

Стосовно доводів позивача щодо незаконності її звільнення, судом встановлено.

ОСОБА_1 посилається на той факт, що вона дійсно писала заяву про звільнення, яка датована 26 грудня 2018 року, в якій просила звільнити її 02 січня 2019 року за згодою сторін, та на її думку вона була написана під тиском зі сторони керівного складу ТОВ ГК ГРАДОЛІЯ , які примушували її написати заяву заздалегідь.

Однак, судом встановлено, що під час своєї відпустки 21 грудня 2018 року ОСОБА_1 особисто з`явилась в офісі ТОВ ГК ГРАДОЛІЯ та подала заяву, що містить цю ж дату про відкликання заяви про звільнення за угодою сторін після виходу з відпустки 02 січня 2019 року, у якій вказала, що необхідність та наміри звільнятися відсутні, планує після відпустки 02 січня 2019 року заступити до виконання своїх обов`язків в загальному порядку. Зазначена заява була зареєстрована за вх. № 2 від 21 грудня 2018 року.

В цій частині вимог ОСОБА_1 вказує, що вона не була належним чином повідомлена про своє звільнення, наказ про звільнення було передано через співробітника, який перешкоджав потрапити до офісу, у трудовій книжці відсутній запис про звільнення та не було надано довідки про середньомісячну заробітну плату та вважає, що звільнення відбулось без законної на те підстави.

Суд правильно не погодився з доводами позивача, оскільки підставою для прийняття оскаржуваного наказу № 64-К від 28 грудня 2018 року була заява ОСОБА_1 від 28 грудня 2018 року, яка підписана нею особисто, що не заперечується сторонами та позивач підтвердила в апеляційному суді.

Також, встановлено, що ТОВ ГК ГРАДОЛІЯ не заперечує, що ОСОБА_1 дійсно подавала написану нею власноручно заяву, яка була датована 26 грудня 2018 року про звільнення на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін, та яку вона відкликала 21 грудня 2018 року. Така заява від 21 грудня 2018 року була розглянута керівником товариства ОСОБА_6 та прийнято рішення про залишення без розгляду заяви від 26 грудня 2018 року про звільнення, оскільки відкликання такої заяви свідчить про відсутність згоди сторін на припинення трудового договору.

Однак, 28 грудня 2018 року на розгляд керівника товариства ОСОБА_1 від позивача знову надійшла заява від того ж дня про звільнення ОСОБА_1 з тих самих підстав, а саме на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін.

На підставі цієї заяви 28 грудня 2018 року було прийнято наказ № 64-К про звільнення позивача із займаної посади.

Таким чином суд дійшов правильного висновку, що вимоги позивача щодо поновлення її на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають.

Відповідно до 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

У п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року №4 зазначено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в частині поновлення її на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вимоги щодо відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, в зв`язку відсутністю причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в заподіянні, а тому судом правильно відмовлено у стягненні моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги про те, що не було здійснено коректний запис у трудовій книжці ОСОБА_1 про прийняття її на посаду та звільнення апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки не надано жодного належного та допустимого доказу про те, що ОСОБА_1 було передано трудову книжку у ТОВ СВІТОІЛ при її працевлаштуванні. Крім того, ТОВ СВІТОІЛ після звільнення повідомило ОСОБА_1 листом вих. № 504 від 24.05.2016 року про можливість внесення до трудової книжки відповідних записів та про необхідність візиту за місцезнаходженням ТОВ СВІТОІЛ .

Крім того, в судове засідання апеляційного суду прибув представник ТОВ СВІТОІЛ з довіреністю та гербовою печаткою підприємства для внесення запису у трудову книжку позивача про зарахування до ТОВ СВІТОІЛ та звільнення з ТОВ СВІТОІЛ .

Позивач надала апеляційному суду для огляду оригінал трудової книжки, яка знаходиться у неї.

Однак, з нероз'яснених апеляційному суду підстав, позивач відмовилась надати представнику ТОВ СВІТОІЛ трудову книжку для внесення записів про її трудову діяльність у ТОВ СВІТОІЛ . Однією з підстав відмови послалась на те, що в судове засідання мав прибути директор ТОВ ГК Градолія особисто.

Як встановлено апеляційним судом ТОВ СВІТОІЛ входить до ТОВ Група компаній Градолія .

Тобто, апеляційним судом встановлено, що по вимозі внесення коректного запису в трудову книжку спору між сторонами немає. Відповідач не заперечує внести відповідні записи у трудову книжку позивача, однак трудова книжка перебуває у позивача, яку вона не надає відповідачу для внесення записів.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що вимога позивача про внесення записів у трудову книжку, викладена не конкретизовано.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 було незаконно звільнено, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в кінці грудня 2018 року від ОСОБА_1 надійшла заява датована 28 грудня 2018 року, в якій вона просила звільнити її на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін. У зв`язку з чим між товариством та позивачем було досягнуто згоди про припинення трудового договору позивача та в той же день наказом № 64-К від 28 грудня 2018 року ОСОБА_1 була звільнена із займаної посади.

В апеляційному суді позивач підтвердила, що заява про звільнення від 28 грудня 2018 року написана нею особисто, та особисто підписана.

Вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від вимоги про поновлення на роботі, а суд дійшов правильного висновку про відмову у поновленні позивача на роботі.

За встановлених обставин доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи та порушення прав скаржника.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.

Оскільки рішення суду від 13 липня 2020 року постановлено з дотриманням норм процесуального та матеріального права, колегія суддів не вбачає підстав для скасування.

Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 лютого 2021 року, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Додатковим рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Світоіл , Товариства з обмеженою відповідальністю Група компаній Градоіл , третя особа - ОСОБА_3 , про внесення коректного запису у трудову книжку, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Група компаній Градоіл витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 47 002,42 грн.

Судом встановлено, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 13 липня 2020 року залишено без задоволення позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Світоіл , товариства з обмеженою відповідальністю Група компаній Градолія , третя особа - ОСОБА_3 , про внесення коректного запису у трудову книжку, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи інтереси ТОВ ГК Градолія під час підготовки справи до розгляду та в ході розгляду справи на підставі договору про надання правової допомоги від 14 травня 2019 року та ордеру серії КВ № 769092 від 29 травня 2019 року представляв адвокат Сівовна Ю.В.

На підтвердження сплати позивачем винагороди за надання правової допомоги адвокату Сівовні Ю.В. в сумі 47 002,42 грн. надано квитанцію № 396 від 24 травня 2019 року.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами, що передбачає ч. 2 ст. 137 ЦПК України.

Вирішуючи питання про наявність підстав для стягнення витрат на правову допомогу та обґрунтованості таких витрат, колегія суддів враховує наступне.

У п.п. 113-117 рішення ЄСПЛ у справі Бєлоусов проти України від 07 листопада 2013 року, ЄСПЛ дійшов висновку про те, що навіть у разі не сплати заявником адвокатського гонорару на час розгляду справи, витрати за цим гонораром є фактично понесеними , оскільки заявник має сплатити такий гонорар згідно із договірними зобов`язаннями.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року по справі 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України 536/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обгрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи складність справи, фінансовий стан позивача, те, що це трудовий спір, колегія суддів вважає, що стягнутий розмір витрат на правову допомогу не є справедливим.

Тому апеляційний суд дійшов висновку, що розмір стягнутих витрат на професійну правничу допомогу належить зменшити з 47 000 грн 42 коп. до 20 000 грн, а додаткове рішення змінити в частині розміру стягнутих витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 липня 2020 року - залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 липня 2020 року - залишити без змін.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 лютого 2021 року - задовольнити частково.

Додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 лютого 2021 року - змінити, зменшити розмір стягнутих витрат на професійну правничу допомогу з 47 002 грн 42 коп. до 20 000 грн.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12 липня 2021 року

Головуючий

Судді

СудКиївський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення06.07.2021
Оприлюднено13.07.2021
Номер документу98252570
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —757/11081/19-ц

Ухвала від 14.09.2021

Цивільне

Київський апеляційний суд

Рубан Світлана Михайлівна

Постанова від 06.07.2021

Цивільне

Київський апеляційний суд

Рубан Світлана Михайлівна

Ухвала від 20.05.2021

Цивільне

Київський апеляційний суд

Рубан Світлана Михайлівна

Ухвала від 20.05.2021

Цивільне

Київський апеляційний суд

Рубан Світлана Михайлівна

Ухвала від 20.05.2021

Цивільне

Київський апеляційний суд

Рубан Світлана Михайлівна

Ухвала від 20.05.2021

Цивільне

Київський апеляційний суд

Рубан Світлана Михайлівна

Ухвала від 20.05.2021

Цивільне

Київський апеляційний суд

Рубан Світлана Михайлівна

Ухвала від 20.05.2021

Цивільне

Київський апеляційний суд

Рубан Світлана Михайлівна

Рішення від 10.02.2021

Цивільне

Печерський районний суд міста Києва

Писанець В. А.

Рішення від 13.07.2020

Цивільне

Печерський районний суд міста Києва

Писанець В. А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні