Постанова

від 02.02.2021 по справі 625/246/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2021 року

м. Харків

справа №625/246/19

провадження № 22-ц/818/180/21

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого: Маміної О.В.,

суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря: Сізонової О.О.,

учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю агропромислове об`єднання Мрія

відповідач: ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2

треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Орган опіки та піклування виконавчого комітету Коломацької селищної ради,Головне Управління Держгеокадастру у Харківській області, Фізична особа-підприємець ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислове об`єднання Мрія до ОСОБА_1 ,який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Орган опіки та піклування виконавчого комітету Коломацької селищної ради, Головне Управління Держгеокадастру у Харківській області, Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 , про порушення умов договору та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислове об`єднання Мрія про припинення договору оренди землі

за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислове об`єднання Мрія

на рішення Коломацького районного суду Харківської області від 13 лютого 2020 року

у складі судді Лосєва Д.К, -

в с т а н о в и в :

25.04.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю агропромислове об`єднання Мрія (далі за текстом -ТОВ АПО Мрія ) звернулося у суд з позовом до ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , про порушення умов договору , в якому просило суд усунути перешкоди в користуванні орендованою земельною ділянкою з кадастровим номером 6323280300:01:000:0229, яка належить ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , шляхом зобов`язання ОСОБА_1 , не чинити перешкоди у здійсненні обробітки та збору урожаю, стягнути з відповідача матеріальні збитки у розмірі 1412590 гривень 55 копійок, а також судові витрати у розмірі 21188 гривень 86 копійок.

ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , звернувся у суд з зустрічним позовом до ТОВ АПО Мрія про припинення договору оренди землі, в якому просив розірвати договір оренди землі від 10.02.2006 року.

Рішенням Коломацького районного суду Харківської області від 13 лютого 2020 року позовну заяву ТОВ агропромислове об`єднання Мрія та зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ТОВ АПО Мрія просить скасувати рішення Коломацького районного суду Харківської області від 13.02.2020 в частині відмови в задоволенні позову ТОВ АПО Мрія та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Зазначає, що суд не вірно застосував норми процесуального та матеріального права, що потягло за собою прийняття неправильного та необґрунтованого рішення у справі. Висновки суду про відсутність підтверджених фактів здійснення перешкод відповідачем у господарській діяльності позивача та у користування орендованою земельною ділянкою є хибними та не підтверджуються матеріали справи.

Також зазначає, що всупереч ч.12 ст. 186 Земельного кодексу України ТОВ АПО Мрія не погоджувало технічну документацію із землеустрою щодо поділу спірної земельної ділянки, що офіційно перебуває в їх користуванні.

Посилається на те, що документи, необхідні для розгляду апеляційної скарги знаходяться в матеріалах справи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені зустрічного позову та ухвалити нове рішення про припинення договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 6323280300:01:000:0229 площею 6,48 га шляхом його розірвання. Скасувати заходи забезпечення позову.

Зазначає, що внаслідок розподілу земельної ділянки кадастровий номер 6323280300:03:000:0229 утворено три земельних ділянки з кадастровими номерами 6323280300:01:000:0559, 6323280300:01:000:0560. 6323280300:01:000:0561, які на даний час належать ОСОБА_3 ОСОБА_6 ,та ОСОБА_2 відповідно. Ухвалою суду першої інстанції про забезпечення позову за заявою ТОВ АПО Мрія заборонено використовувати земельну ділянку кадастровий № 6323280300:01:000:056, яка не є предметом спору і на теперішній час не перебуває в оренді ТОВ АПО МРІЯ , чим допущено порушення норм процесуального права. оскільки у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Вважає, що норми матеріального права, закон України Про оренду землі на якому ґрунтується рішення, не регулює відносин сторін у разі реального поділу об`єкту оренди також ці моменти не прописані у договорі оренди від 0.02.2006 р.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ АПО Мрія представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_7 просить апеляційну скаргу ТОВ АПО Мрія залишити без задоволення.

Відзив мотивовано тим, що доводи апеляційної скарги ТОВ Мрія є безпідставними та не ґрунтуються на законі. Посилаючись на положення Закону України Про оренду землі , зазначає, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі, а тому сам факт поділу земельної ділянки між співвласниками ніяк не вплинув на право користування земельною ділянкою відповідно до договору оренди землі, який був укладений між позивачем за первісним позовом та попереднім власником земельної ділянки. Отже, поділ земельної ділянки не спричинив жодних негативних наслідків для позивача як землекористувача та за будь-яких умов не може вважатися втручанням в господарську діяльність останнього, межові знаки у даному випадку встановлені у відповідності до норм діючого законодавства, а вищезазначений акт обстеження земельної ділянки свідчить лише про наявність факту визначення земельної ділянки в натурі дерев`яними (кілками)- межовими знаками, та не є доказом того, що вказані межові знаки перешкоджають позивачу користуватися орендованою земельною ділянкою. Так само, не підтверджуються належними та допустимими доказами, й доводи позивача в частині того, що ОСОБА_1 , з метою перешкоджання позивачу користуватися орендованою земельною ділянкою, нібито не допускає сільськогосподарську техніку орендаря до земельної ділянки для її обробітку, та розпочав самостійне її використання.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що спірна земельна ділянка була поділена незаконно, оскільки технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок не погоджувалась із землекористувачем, а також що між співвласниками земельної ділянки відсутній нотаріально посвідчений договір про поділ земельної ділянки, зазначає, що питання порядку поділу земельної ділянки не є предметом спору у даній справі, відповідні вимоги у позовній заяві позивачем не заявлялися, наведені доводи позивача не стосуються предмету доказування та виходять за межі розгляду даної справи.

Оскільки позивач за первісним позовом не надав жодних та допустимих доказів того, що дії відповідача за первісним позовом є протиправними та спричинили будь-який шкідливий результат, немає ніяких підстав вважати що дії Відповідача спричинили збитки позивачу,адже відсутні обов`язкові елементи цивільно-правової відповідальності. Надана позивачем довідка про недоотриманий прибуток у 2019 році на полі №7 не є належним та допустимим доказом заподіяння позивачу збитків. Крім того, у вищезазначеній довідці у суму збитку врахована сума за 2021-2023 роки, що є безпідставним, оскільки діюче законодавство не допускає можливості стягнення збитків за майбутні періоди.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, які з`явилися у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ТОВ АПО Мрія та ОСОБА_8 який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні первісного позову ТОВ АПО Мрія , суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не доведено, що відповідач чинить перешкоди у користуванні земельною ділянкою з встановленими в передбаченому порядку межами, а відтак підстави для задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 1412590 гривень 55 копійок відсутні.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені зустрічного позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ТОВ АПО Мрія не проводилась індексація орендної плати з урахуванням індексу інфляції, а також, що ОСОБА_1 виконанні умови п. 4.1 договору оренди земельної ділянки від 10 лютого 2006 року щодо порядку розірвання вказаного договору.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними у справі доказами, що 10 лютого 2006 року між ТОВ АПО Мрія та ОСОБА_9 укладено договір оренди землі на земельну ділянку площею 6,48 га, у тому числі ріллі 6,48 га, кадастровий номер 6323280300:01:000:0229, що знаходиться на території Покровської сільської ради Коломацького району Харківської області строком на 15 років. Вказаний договір зареєстрований 27 листопада 2008 року та термін його дії закінчується 27 листопада 2023 року (т. 1 а.с. 7-10).

Після смерті ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , вищевказана земельна ділянка площею 6,48 га з кадастровим номером 6323280300:01:000:0229 перейшла у власність у порядку спадкування до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на підставі рішення Коломацького районного суду Харківської області у розмірі по 1/3 частки земельної ділянки, кожному.

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що внаслідок розподілу земельної ділянки кадастровий номер 6323280300:01:000:0229 утворено три земельних ділянки з кадастровими номерами 6323280300:01:000:0559, 6323280300:01:000:0560, 6323280300:01:000:0561, які на даний час належать ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 відповідно (т. 1 а.с. 34-36).

З зазначених вище витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що земельні ділянки з кадастровими номерами 6323280300:01:000:0559, 6323280300:01:000:0560, 6323280300:01:000:0561, які утворені після розподілу земельної ділянки з кадастровим номером 6323280300:01:000:0229 перебувають в оренді у ТОВ АПО Мрія .

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею, 6,4807 га (кадастрові номера 6323280300:01:000:0559, 6323280300:01:000:0560, 6323280300:01:000:0561), складеного представниками ТОВ АПО Мрія ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та спеціалістом І категорії земельного відділу Коломацької селищної ради Олексійчик І.Л. 22 березня 2019 року, вбачається що здійснений виніс земельної ділянки в натурі дерев`яними (кілками) межовими знаками ФОП ОСОБА_5 в кількості 4 штук.

Згідно розпорядження Коломацької районної державної адміністрації Харківської області від 17 листопада 2010 року за № 305 призначено громадянина ОСОБА_1 . опікуном над малолітніми ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_3 , та над неповнолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .( т. 1 а.с. 193).

Як на підставу первісних позовних вимог, ТОВ АПО Мрія посилалося на те, що ОСОБА_1 чинить перешкоди у користуванні орендованою ТОВ АПО Мрія земельною ділянкою, встановивши межові знаки у вигляді стовпів, що унеможливлює обробіток земельної ділянки, що підтверджено відповідними актами обстеження земельної ділянки.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно, до яких належить право володіння.

Речове право на чуже майно, як і право власності, носить абсолютний характер. Суб`єкт речового права на чуже майно вступає у відносини з усіма іншими суб`єктами, хто його оточує.

Таким чином, абсолютний характер речового права проявляється в тому, що порушником речового права на чуже майно може бути будь-яка особа із числа тих, з ким він вступає у відносини.

Відповідно до статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Положеннями ч.3 ст.103 ЗК України визначено що власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них.

Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (ч.2 статті 90 Земельного кодексу України). Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України (надалі ЗК України) держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь яких усунень порушень його права власності від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним.

Підставою для подання до суду позову про усунення перешкод є створення іншою особою власнику перешкод у реалізації ним повноважень з розпорядження, користування належною йому земельною ділянкою. Такі перешкоди мають триваючий характер дії і мають бути в наявності на час подання до суду позову.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача.

Положеннями частини першої статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частин 1-3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як убачається з акту обстеження земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею, 6,4807 га (кадастрові номера 6323280300:01:000:0559, 6323280300:01:000:0560, 6323280300:01:000:0561), складеного представниками ТОВ АПО Мрія ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та спеціалістом І категорії земельного відділу Коломацької селищної ради ОСОБА_14 22 березня 2019 року, вбачається що здійснений виніс земельної ділянки в натурі дерев`яними (кілками) межовими знаками ФОП ОСОБА_5 в кількості 4 штук.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ АПО Мрія посилалося на те, що межові знаки ФОП ОСОБА_5 в кількості 4 шт. перешкоджають користуватися орендованою земельною ділянкою

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявний в матеріалах справи акт обстеження земельної ділянки свідчить лише про наявність виділу земельної ділянки в натурі дерев`яними (кілками) - межовими знаками ФОП ОСОБА_5 в кількості 4 штук та не містить доказів того, що вказані межові знаки перешкоджають ТОВ АПО Мрія користуватися орендованою земельною ділянкою, інші матеріали справи також не містять доказів того, що вказані межові знаки перешкоджають ТОВ АПО Мрія користуватися орендованою земельною ділянкою.

Інших доказів на підтвердження того, що діями відповідача за первісним позовом було порушено права ТОВ АПО Мрія матеріали справи не містять, останній таких доказів не подав, що є його процесуальним обов`язком (статті 12, 81 ЦПК України).

Доводи апеляційної скарги ТОВ АПО Мрія , що всупереч ч.12 ст. 186 Земельного кодексу України ТОВ АПО Мрія не погоджувало технічну документацію із землеустрою щодо поділу спірної земельної ділянки, що офіційно перебуває в їх користуванні не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно ст.79 Земельного Кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 6, 9 ст. 79-1 ЗК України необхідно сформувати земельну ділянку як об`єкт цивільних прав. Сформованою є та земельна ділянка, площа, межі якої визначені та внесена інформація до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Згідно ст. 202 Земельного кодексу України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом.

Законом, що регулює правовідносини з державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі є Закон України Про Державний земельний кадастр . Згідно зі статтею 16 Закону України Про Державний земельний кадастр земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер, який є її ідентифікатором. Відповідно до ч. 6 ст. 16 Про Державний земельний кадастр кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. Частиною 10 ст. 24 Закону України Про Державний земельний кадастр передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.

Відповідно до ч. 12 ст. 186 Земельного кодексу України технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок погоджується:

у разі якщо поділ, об`єднання земельних ділянок здійснюється її користувачем - власником земельних ділянок, а щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - органом виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу;у разі поділу, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, - заставодержателем; у разі поділу, об`єднання власником земельної ділянки, що перебуває у користуванні, - землекористувачем.Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок затверджується замовником.

Згідно зі статтею 56 Закону України Про землеустрій технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; в) кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; г) матеріали польових геодезичних робіт; ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу; д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути; е) нотаріально посвідчена згода на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні); є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

Відповідно до ч. З ст. 24 Закону України Про Державний земельний кадастр державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи.

Частиною 4 ст. 24 Закону України Про Державний земельний кадастр передбачено, що для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

В матеріалах справи наявні витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно , з яких вбачається, що внаслідок розподілу земельної ділянки кадастровий номер 6323280300:01:000:0229 утворено три земельних ділянки з кадастровими номерами 6323280300:01:000:0559, 6323280300:01:000:0560, 6323280300:01:000:0561, які на даний час належать ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_13 відповідно, а також, що земельні ділянки, які утворені після розподілу земельної ділянки з кадастровим номером 6323280300:01:000:0229, перебувають в оренді у ТОВ АПО Мрія . (т. 1 а.с. 34-36).

Будь-яких доказів того, що технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6323280300:01:000:0229 не була погоджена орендарем ТОВ АПО Мрія матеріали справи не містять, не надано таких доказів і до суду апеляційної інстанції.

Як на підставу зустрічних позовних вимог, ОСОБА_1 посилався на те, що земельна ділянка, що була передана в оренду ТОВ АПО Мрія наразі не існує у зв`язку із її поділом між спадкоємцями померлого, а крім того ТОВ АПО Мрія не проводило індексації орендної плати.

Відповідно до вимог статті 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У статті 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Водночас у пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, згідно зі статтями 13, 21 Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) зроблено висновок, що тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що несплата орендної плати охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо) .

Згідно частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За приписами ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін; докази подаються сторонами; збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції забезпечив учасникам справи рівні можливості щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Судом першої інстанції не було встановлено обставин щодо не проведення ТОВ АПО Мрія індексації орендної плати з урахуванням індексу інфляції. Відсутні такі дані у суду апеляційної інстанції.

Посилання на те, що предмет оренди перестав існувати є безпідставним, оскільки перехід права власності на земельну ділянку до спадкоємців не припиняє дії договору оренди.

Колегія суддів також зазначає, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ Гірвісаарі проти Фінляндії , п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Стосовно доводів відповідача що рішення є незаконним, крім іншого, і з тих підстав, що судом першої інстанції ухвалою від 08.05.2019 безпідставно було відмовлено у задоволені клопотання про скасуваннях заходів забезпечення позову, застосованих ухвалою суду від 26 квітня 2019 року, а також це питання не було вирішено судом при ухвалені оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

У пункті 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в спорах про зняття арешту з майна № 5 від 03 червня 2016 року роз`яснено судам, що заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає цивільну справу.

Ч. 4 ст. 158 ЦПК України передбачає, що за результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

За положеннями ч. 6 ст. 158 ЦПК України відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.

Приписами ч. 7 ст. 158 ЦПК України передбачено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

За ч. 8 ст. 158 ЦПК України якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду (ч.ч.9 та 10 ст.158 ЦПК України).

Системний аналіз положень ст. 158 ЦПК України вказує на те, що у питанні скасування заходів забезпечення позову суд наділений певними дискреційними повноваженнями. З огляду на це, заходи забезпечення позову, за підставами їх скасування, можна умовно поділити на 2 категорії:

- заходи забезпечення позову, які підлягають скасуванню з підстав, визначених Законом;

- та заходи забезпечення позову, які скасовуються з підстав, визначених судом.

До категорії заходів забезпечення позову, що скасовуються у випадках, визначених Законом, можна віднести ситуації, врегульовані положеннями ч.ч.7-10 та ч.13 ст.158 ЦПК України. Вищевказані випадки скасування або припинення дії заходів забезпечення позову обумовлені настанням конкретних обставин, з якими закон пов`язує скасування (припинення) заходів забезпечення позову, зокрема, відмова у задоволенні позову, залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі, повернення позовної заяви, тощо.

В той же час, ч. 1 ст. 158 ЦПК України передбачає, що суд може з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням сторони скасувати заходи забезпечення позову. При цьому, положеннями ст. 158 ЦПК України не встановлено вичерпного переліку підстав, які зумовлюють скасування судом заходів забезпечення позову, або зобов`язують суд проявити власну ініціативу щодо такого скасування.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати здекількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає кращим за даних обставин.

Це надає можливість представникові влади здійснювати вибір варіанта рішення відповідно до власних міркувань, не обмежуючись чітко визначеним варіантом вирішення для конкретної ситуації.

Таким чином, у питанні скасування заходів забезпечення позову, якщо це не підпадає під ознаки випадків, встановлених ч.ч.7-10 та ч.13 ст.158 ЦПК України, суд наділений певною свободою розсуду.

Отже, суд може не тільки, у відповідності до положень ч. 9 ст. 158 ЦПК України, вирішити вказане питання при ухвалені рішення про відмову у задоволені позову, але й відповідно до вимог ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи, про що постановляє ухвалу.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційних скарг його не спростовують, оскільки рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так як апеляційні скарги залишаються без задоволення, то судові витрати, у відповідності до вимог ст. ст. 141, 382 ЦПК України між сторонами не розподіляються.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислове об`єднання Мрія залишити без задоволення.

Рішення Коломацького районного суду Харківської області від 13 лютого 2020 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: С.С. Кругова

Н.П. Пилипчук

Повне судове рішення складено 09 лютого 2021 року.