Ухвала

від 03.02.2021 по справі 758/14956/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря судового засідання ОСОБА_4

за участю:

прокурора ОСОБА_5

представника власника майна ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ТОВ «ЕКСІМПРОМ» - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 06 грудня 2018 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою частково задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС третього слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 , погодженого прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , про арешт майна та накладено арешт на грошові кошти ТОВ «Ексімпром» (код 32931654) на поточних рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 (українська гривня), № НОМЕР_1 (російський рубль), № НОМЕР_1 /(долар США), № НОМЕР_1 (євро), які відкриті в ПАТ «Банк Кредит Дніпро» (МФО 305749, м. Київ, вул. Жилянська, 32).

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник власника майна подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 06 грудня 2018 року, постановити нову ухвалу, якою в задоволені клопотання про арешт майна відмовити.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказує на те, що ТОВ «ЕКСІМПРОМ» не має у кримінальному провадженні №12013110060002990 статусу ні потерпілого, ні підозрюваного, а є третьою особою щодо майна якої вирішено питання про арешт, тому із клопотанням про арешт майна мав право звертатись тільки прокурор, а не слідчий. Крім того, відповідність арештованого майна критеріям ст. 98 КПК України не доведено.

Щодо пропущення строку на апеляційне оскарження, то, як зазначає апелянт, копія оскаржуваного рішення отримана лише 01.07.2020 року, а апеляційна скарга подана до апеляційного суду 03.07.2020 року, тобто в межах визначених ч. 3 ст. 395 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, думку представника ТОВ «ЕКСІМПРОМ», яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити, прокурора про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, а тому необхідності залишення її без змін, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що апелянт в судовому засіданні суду першої інстанції участі не приймав, а апеляційна скарга подана в межах строку визначеного ч. 3 ст. 395 КПК України, тому строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.

Як вбачається з ухвали слідчого судді та наданого клопотання про арешт майна, управлінням спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.04.2013 за №12013110060002990, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368, ч. 5 ст. 368, ч. 3 ст. 368-2, ч. 2 ст. 375, ч. 2 ст. 376, ч. 2 ст. 376-1, ч. 1 ст. 382 КК України.

На початку 2011 року Голова Вищого господарського суду України ОСОБА_10 у змові з іншими суддями та працівниками господарських судів України, арбітражними керуючими створили стійке ієрархічне об`єднання, до якого в різний період часу залучили окремих суддів та керівників господарських судів України, працівників апарату цих судів, адвокатів, арбітражних керуючих, оцінювачів, службових осіб товарних бірж, членів сім`ї та інших близьких осіб, члени якого та структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувались для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, пов`язаних з систематичним отриманням неправомірної вигоди, незаконного збагачення, заволодіння державним та іншим майном, шляхом постановлення суддями господарських судів України неправосудних рішень, тиску на суддів з метою схилення їх до винесення таких рішень, втручання в автоматизовану систему документообігу з метою розподілення господарських справ на потрібного суддю та подальшої легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, а також здійснювали керівництво та координацію злочинної діяльності осіб, забезпечували функціонування як самої організації, так і інших злочинних груп.

Також, досудовим розслідуванням встановлено, що у період вересня 2009 року по 03 грудня 2010 року у місті Донецьку ОСОБА_10 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_11 , шляхом зловживання довірою ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , заволодів майновими активами ЗАТ «Зуївський енергомеханічний завод», власником якого станом на 03.12.2010 року стало підконтрольне ОСОБА_10 підприємство ТОВ «Ексімпром», загальною вартістю понад 40 млн. грн., що у понад як шістсот разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, тобто в особливо великому розмірі.

Так, ОСОБА_10 завідомо знаючи що ОСОБА_12 має особисті проблеми з представниками вищих органів держави, скориставшись довірливими відносинами з останнім, створив передумови, які стали підставою для оформлення 100% частки майнових активів ЗАТ «Зуївський енергомеханічний завод» на підконтрольне ОСОБА_10 підприємство та у період серпня грудня 2010 року через свого товариша ОСОБА_13 передав на ТОВ «Інтеграл Інвест» 60% частки таких майнових активів, які 03.12.2010 року було оформлено на ТОВ «Ексімпром» місто Донецьк, код ЄДРПОУ, співзасновником та директором якого є довірена особа ОСОБА_10 ОСОБА_11

02.10.2018 року в рамках кримінального провадження №12013110060002990 від 02.04.2013 року відносно ОСОБА_10 складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 375; ч. 4 ст. 190; ч. 1 ст. 2554 ч. 3 ст. 368-2 КК України.

16.10.2018 року в рамках кримінального провадження №12013110060002990 від 02.04.2013 року відносно ОСОБА_11 складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 209 КК України.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ТОВ «Ексімпром» зазначено ОСОБА_11 .

14.11.2018 року старший слідчий в ОВС третього слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді Подільського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту нагрошові кошти ТОВ «Ексімпром» (код 32931654), які містяться на поточних рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 (українська гривня), № НОМЕР_1 (російський рубль), № НОМЕР_1 /(долар США), № НОМЕР_1 (євро), які відкриті в ПАТ «Банк Кредит Дніпро» (МФО 305749, м. Київ, вул. Жилянська, 32), посилаючись на наявність правових підстав, передбачених ч. 4 ст. 170 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 06 грудня 2018 року клопотання про арешт майна задоволено.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Також, згідно ч. 4 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Статтею 96-2 КК України, передбачено, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріально забезпечення злочину або винагороди за його вчинення; 3) були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знак і не міг знати про їх незаконне використання.

Крім того, ч. 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної

особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому КПК України порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі на кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках, чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Статтею 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна, накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На переконання колегії суддів, наведених вимог закону слідчий суддя та орган досудового розслідування дотримались.

Так, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку та правильно зазначив в оскаржуваній ухвалі про наявність правових підстав для задоволення внесеного на розгляд клопотання слідчого про арешт майна та арешту цього майна.

Крім того, на думку колегії суддів, надані матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб та у межах законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Щодо посилань апелянта про невідповідність арештованого майна ознакам, зазначеним у ст. 98 КПК України, то вони, на думку колегії суддів, є необґрунтованими та спростовуються наданими матеріалами.

Інші посилання апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та є недоведеними.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Поновитипредставнику власника майна ТОВ «ЕКСІМПРОМ» - адвокату ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження.

Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 06 грудня 2018 року, якою частково задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС третього слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 , погодженого прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , про арешт майна та накладено арешт на грошові кошти ТОВ «Ексімпром» (код 32931654) на поточних рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 (українська гривня), № НОМЕР_1 (російський рубль), № НОМЕР_1 /(долар США), № НОМЕР_1 (євро), які відкриті в ПАТ «Банк Кредит Дніпро» (МФО 305749, м. Київ, вул. Жилянська, 32), - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «ЕКСІМПРОМ» - адвоката ОСОБА_7 без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/1044/2020 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_14

Доповідач: ОСОБА_1