Рішення

від 26.01.2021 по справі 161/20314/19

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/20314/19

Провадження № 2/161/764/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Кихтюка Р.М.,

секретаря - Демчук Т.В.,

з участю представника позивача - ОСОБА_1 ,

представників відповідачів - Єрьомкіна М.В., Кавалерової Н.В.,

Мельничука М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Волинській області, Головного управління ДФС України у Волинській області, Державної казначейської служби про відшкодування шкоди, завданої посадовою особою або службовою особою органу державної влади,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася в суд з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області, Державної казначейської служби про відшкодування шкоди, завданої посадовою особою або службовою особою органу державної влади.

Свої вимоги мотивує тим, що 01.02.2019 року прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури Волинської області звернувся до слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області із клопотанням про надання дозволу на проведення огляду автомобіля марки Мерседес-Спрінтер , р.н. НОМЕР_1 , власником якого є вона, з метою відшукання та вилучення незаконно виготовлених підакцизних товарів, чорнових записів щодо обсягів алкоголю та осіб, яким такий алкоголь реалізовується, а також грошових коштів отриманих від здійснення протиправної діяльності, пов`язаної з реалізацією фальсифікату, які мали значення для встановлення істини у кримінальному провадженні.

Клопотання було обґрунтоване тим, що ГУ ДФС у Волинській області проводиться досудове розслідування в рамках кримінального провадження №32019030000000002 за ознаками ч. 1 ст. 204, ч. 1 ст. 199 КК України. В ході якого встановлено, що ряд громадян з числа жителів Волинської області причетні до незаконного переміщення на територію Волинської області спирту, фурнітури для виготовлення фальсифікованих алкогольних напоїв, виробництва фальсифікованих алкогольних напоїв різних торгових марок в значних обсягах, зберігання та використання підроблених марок акцизного податку, а також до реалізації незаконно виготовлених фальсифікованих алкогольних напоїв, маркованих підробленими марками акцизного податку.

Проведеними оперативно-розшуковими діями з`ясовано, що до транспортування зазначених вище незаконно виготовлених алкогольних напоїв міг використовуватися належний їй транспортний засіб Мерседес-Спрінтер , р.н. НОМЕР_1 .

Вказує, що 07.03.2019 року слідчий з ОВС першого відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС у Волинській області за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні звернулась до слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області з клопотанням про накладення арешту на майно, що вилучено 06.03.2019 року в ході проведення огляду транспортного засобу Мерседес-Спрінтер , р.н. НОМЕР_1 , яке було частково задоволено 22.03.2019 року та накладено арешт на: 6 пластикових каністр білого кольору об`ємом 30 літрів, кожна, які містять залишки рідини з характерним запахом спирту; 16 скляних пляшок об`ємом 0,7 л., кожна, які заповнені рідиною та закорковані корками без пошкодження цілісності з реквізитами "Fragolino Bianca NOVELLINA"; 2 буклети з реквізитами "Вина Італії"; 1 пустий пакет сріблястого кольору з вмонтованим краником (типу Bag-in-box); 1 блокнот, в якому міститься 72 аркуші, з позбавленням права на користування, відчуження та розпорядження ними, а також транспортний засіб марки "Мерседес-Спрінтер" д.н.з. НОМЕР_1 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки "Мерседес-Спрінтер" д.н.з. НОМЕР_1 за номером НОМЕР_2 ; 2 ключі до транспортного засобу марки "Мерседес-Спрінтер" д.н.з. НОМЕР_1 , з позбавленням права на відчуження та розпорядження ними.

Разом з тим, хоча арешт і був накладений на транспортний засіб, однак слідчим суддею її не було обмежено у користуванні ним, проте транспортний засіб не був наданий їй для цього та обмежено відповідно її права.

Зазначає, що у зв`язку з протиправними діями слідчого з ОВС першого відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС у Волинській області Ступіної А.А., а саме: безпідставним вилученням та тривалим неповернення їй транспортного засобу, свідоцтва про його реєстрацію та ключів, вона зазнала матеріальних втрат і душевних страждань, в тому числі, нею понесені витрати в розмірі 3120,00 грн., які були сплачені за перебування автомобіля на штрафмайданчику.

Крім того, їй завдана значна моральна шкода, яка полягала у тому, що вона є пенсіонеркою, а транспортний засіб є життєво необхідним для неї, з вини сторони відповідача відбулася зміна звичного для неї укладу життя, що викликало у неї душевні хвилювання та переживання.

У зв`язку з чим, просить визнати протиправною бездіяльність слідчого ОВС першого ОВС першого відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС у Волинській області щодо ненадання у користування, тобто на відповідальне зберігання транспортного засобу марки "Мерседес-Спрінтер", р.н. НОМЕР_1 ; свідоцтва про реєстрацію даного транспортного засобу та ключів до нього.

А також, стягнути з державного бюджету України в особі Державної казначейської служби України на її користь 3120,00 грн. завданої майнової шкоди та 50000,00 грн. у відшкодування моральної.

Згідно ухвали суду від 06.10.2020 року до участі в справі в якості співвідповідача залучено Головне управління ДФС у Волинській області та ухвалою суду від 06.11.2020 року - в якості третьої особи ТзОВ Волинь-Євробізнес .

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у заяві та просила їх задовольнити. Крім того, також просила стягнути на користь позивача понесені витрати за надання правничої допомоги в розмірі 5000,00 грн.

Представники відповідачів в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.

Представник відповідача - Державної казначейської служби в судове засідання не з`явився, однак у поданому відзиві просив відмовити у задоволенні позову.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, хоча про час та місце слухання справи були повідомлені судом належним чином, а тому суд вважає за можливе слухати справу у їх відсутності.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази в справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом з`ясовано, що ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 22.03.2019 року накладено арешт на майно, яке вилучено 06 березня 2019 року в ході проведення огляду транспортного засобу марки "Мерседес-Спрінтер" д.н.з. НОМЕР_1 , з позбавленням права на користування, відчуження та розпорядження ними, а також на даний транспортний засіб, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки "Мерседес-Спрінтер" д.н.з. НОМЕР_1 за номером НОМЕР_2 ; 2 ключі до транспортного засобу марки "Мерседес-Спрінтер" д.н.з. НОМЕР_1 з позбавленням права на відчуження та розпорядження ними (а.с. 18-19).

Як слідує із згаданої ухвали, на вказаний вище транспортний засіб було накладено арешт з позбавленням права на відчуження та розпорядження ним, однак не обмежено право користування ним.

Разом з тим, слідчий з ОВС першого відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС у Волинській області своєю постановою від 11.11.2019 року відмовила в задоволенні клопотання володільця майна ОСОБА_3 від 05.11.2019 року про передачу вилученого майна на відповідальне зберігання (а.с. 22).

В подальшому, листом Головного управління ДФС у Волинській області повідомлено представника володільця майна про необхідність прибуття ОСОБА_2 в слідче управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Волинській області для передачі майна на відповідальне зберігання з метою виконання ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.03.2019 року (а.с. 23).

Отже, на думку суду є доведеним факт неправомірної бездіяльності слідчого з ОВС першого відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС у Волинській області стосовно невиконання ухвали слідчого судді в частині передачі майна в користування, а тому їх слід визнати протиправними.

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із пошкодженням або знищенням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдану майну фізичній або юридичній особі, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 6 ст. 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Згідно зі ст.ст. 1, 5 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Разом з тим, частиною першою статті 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, як слідує із матеріалів справи, в рамках кримінального провадження та на виконання ухвали слідчого судді транспортний засіб був переданий на зберігання до ТзОВ Волинь-Євробізнес (а.с. 134).

Згідно рахунку №0000047 від 22.11.2019 року вартість зберігання автомобіля (більше 3-х місяців), належного ОСОБА_2 становить 3120,00 грн. (а.с. 137), які нею були оплачені (а.с. 16).

Тобто, позивачем доведено спричинення їй майнової шкоди в сумі 3120,00 грн., які вона необґрунтовано понесла та змушена була сплатити.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 1950 року, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, кожна людина, права і свободи якої викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі незалежно від того, що порушення було вчинене особами, які діяли в офіційній якості.

Право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном передбачено у статті 1 Першого протоколу до Конвенції, відповідно до якої ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

За таких обставин, згідно ст. 4 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду відшкодування шкоди позивачу підлягає за рахунок Державного бюджету України, розпорядником якого є Державна казначейська служба України.

Таким чином, враховуючи наведене суд вважає, що позивач належним чином довела факт порушення її прав у вигляді заподіяння майнової шкоди, а тому позовні вимоги про стягнення її є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

Водночас, на думку суду, також підлягають до часткового задоволення вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди.

У відповідності до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

За правилами статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пленум Верховного Суду України надав роз`яснення щодо застосування законів, що регулюють відшкодування моральної шкоди, у постанові Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31 березня 1995 року і у пункті 2 цієї постанови роз`зазначив, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями 23, 1167 ЦК України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України Про захист права споживачів чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

У пункті 3 даної постанови роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Пунктом 9 зазначеної постанови визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Згідно пункту 10-1 цієї ж постанови при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування. Дія цієї норми не поширюється на випадки заподіяння моральної шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю недержавних органів, їх посадових чи службових осіб.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, ст. 9 Закону Про оперативно-розшукову діяльність ). Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Отже, вирішуючи питання щодо відшкодування позивачу моральної шкоди, суд виходить із доведеності фактів протиправності дій та бездіяльності слідчого з ОВС першого відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС у Волинській області щодо неповернення власнику належного майна у користування, чим заподіяно позивачу моральну шкоду, яка відповідно до зазначених вище вимог матеріального закону підлягає відшкодуванню державою.

При цьому, з урахуванням принципу розумності та справедливості при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань та інших обставин, які мають істотне значення, таких як тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках позивачів, тривалий час неповернення належного майна правоохоронними органами та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, суд вважає, що до стягнення на користь позивача підлягає моральна шкода в розмірі 5000 грн.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на державний орган і не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Крім цього, до часткового задоволення підлягають вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 133 ч. 1, 3 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Як вбачається із договору про надання правової допомоги від №06-11/01 від 06.11.2019 року (а.с. 24), додаткової угоди до договору (а.с. 114), актом виконаних робіт, адвокатом Кінах Я.В. надавалася професійна правнича допомога ОСОБА_2 у справі про стягнення матеріальної та моральної шкоди і вартість витрат визначена у сумі 5000,00 грн.

Разом з тим, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу пропорційно до задоволених вимог та з врахуванням кількості і тривалості судових засідань в розмірі 3000 грн., розмір яких є також обґрунтованим та співмірним із предметом спору.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, беручи до уваги, що позивач була звільнена від сплати судового збору за подання цього позову до суду, її позов до держави задоволений, то суд вважає необхідним судові витрати зі сплати судового збору у цій справі віднести на рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 10, 11, 12, 13, 77, 81, 82, 89, 133, 141, 247, 258, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, ст. ст. 23, 1167, 1168, 1172 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність слідчого з ОВС першого відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС у Волинській області щодо ненадання в розпорядження (на відповідальне зберігання) власнику ОСОБА_2 транспортного засобу марки "Мерседес-Спрінтер" д.н.з. НОМЕР_1 ; свідоцтва про його реєстрацію та ключів.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Державної Казначейської служби України на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) - 3120 (три тисячі сто двадцять) грн. завданої майнової шкоди, 5000 (п`ять тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 3000 (три тисячі) грн. витрат на правничу допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 05 лютого 2021 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду Р.М. Кихтюк