Постанова

від 10.02.2021 по справі 552/4730/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/4730/18 Номер провадження 22-ц/814/49/21Головуючий у 1-й інстанції Стрельченко Т. Г. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.

Суддів: Лобова О.А., Пікуля В.П.

при секретарі Коротун І.В.

учасники справи:

представник третіх осіб - адвокат Гиря А.В.

переглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 02 вересня 2020 року, ухвалене суддею Стрельченко Т.Г., повний текст рішення складено - 09 вересня 2020 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Держгеокадастру у Полтавській області та державного реєстратора комунального підприємства Реєстратор Полтавської обласної ради Міняйло Ольги Григорівни про визнання недійсними та скасування наказів, скасування державної реєстрації права власності

та за позовами третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 до ОСОБА_1 про захист права власності та визнання добросовісним набувачем, -

В С Т А Н О В И В:

20.08.2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Полтави з позовом до Головного Управління Держгеокадастру у Полтавській області та державного реєстратора комунального підприємства Реєстратор Полтавської обласної ради Міняйло Ольги Григорівни про визнання недійсними та скасування наказів, скасування державної реєстрації права власності.

Позов мотивований тим, що 15 листопада 1995 року державним реєстратором Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області було зареєстровано юридичну особу - фермерське господарство Шебітченко Г.Г. , про що видано відповідне свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи. Рішенням № 2/17 засновника ФГ Шебітченко Г.Г. від 21.08.2018 року ОСОБА_1 було прийнято до переліку членів вказаного господарства, інформація про що відображена в п. 1.3 статуту фермерського господарства. Згідно державних актів фермерському господарству ОСОБА_17 на праві постійного користування належать земельні ділянки площею 21,7 га та 28,1 га для ведення селянського (фермерського) господарства на території Демидівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області. 23.04.2018 року їй стало відомо, що державним реєстратором комунального підприємства Реєстратор Полтавської обласної ради Міняйло О.Г. здійснено державні реєстраційні дії щодо земельних ділянок, призначених для ведення особистого селянського господарства, на території Демидівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, за особами, які не мають жодного відношення до ФГ Шебітченко Г.Г. , а саме: за ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 площею по 2,0 га за кожним. Вказала, що набуття прав власності за зазначеними особами відбулося на підставі виданих Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області наказів про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства від 21.02.2018 року № 1257-СГ, від 25.01.2018 року № 521-СГ, від 05.02.2018 року № 779-СГ, від 05.02.2018 року № 778-СГ, від 25.01.2018 року № 518-СГ, від 25.01.2018 року № 520-СГ, від 05.02.2018 року № 777-СГ, від 25.01.2018 року № 517-СГ, від 25.01.2018 року № 519-СГ, від 15.02.2018 року № 1086-СГ, від 21.02.2018 року № 1256-СГ, від 15.02.2018 року № 1089-СГ, від 15.02.2018 року № 1088-СГ. Вказала, що такі накази є протиправними, оскільки порушують як її права, як члена фермерського господарства, так і порядок, встановлений для їх видання нормами чинного законодавства України. З моменту створення та до цього часу створене ОСОБА_17 фермерське господарство - ФГ Шебітченко Г.Г. є діючим, веде статутну діяльність та використовує надані земельні ділянки за цільовим призначенням, які внесено до статутного фонду господарства. З часу набуття селянським (фермерським) господарством статусу юридичної особи, обов`язки власника чи землекористувача земельної ділянки здійснює саме селянське (фермерське) господарство, а не горомадяние, якому вона надавалася. Сам факт смерті особи, якій у свій час надавалася земельна ділянка для створення фермерського господарства, автоматично не тягне за собою припинення подальшого користування такою ділянкою фермерським господарством. Жоден із випадків, передбачаних ст. 412 ЦК України та ст. 141 ЗК України не мав місце. Отже, право користування ФГ Шебітченко Г.Г. земельними ділянками площею 21,7 га та 28,1 га на території Демидівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області припинено не було. Вважаючи оскаржувані накази Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області такими, що порушують, зокрема, саме її права, як члена фермерського господарства, зумовлюючи неможливість використання її права, гарантованого ст. 13 Закону України Про фермерське господарство , за відновленням яких вона звернулася з даним позовом до суду, просила суд визнати їх протиправними та скасувати, а також визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора КП Реєстратор Полтавської обласної ради Міняйло О.Г. про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки за зазначеними вище особами.

До Київського районного суду м. Полтави звернулися 17.09.2018 р. - ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 66-72), ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 78-84), 09.10.2018 р. - ОСОБА_15 (т. 1 а.с. 212-217, т. 2 а.с. 163-168), ОСОБА_14 (т. 1 а.с. 226-231, т. 2 а.с. 145-150) ОСОБА_13 (т. 1 а.с. 247-252, т. 2 а.с. 134-139), ОСОБА_10 (т. 2 а.с. 11-15), ОСОБА_9 (т. 2 а.с. 22-26), ОСОБА_8 (т. 2 а.с. 32-36), ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 42-46), ОСОБА_6 (т. 2 а.с. 53-57), ОСОБА_5 (т. 2 а.с. 63-69), ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 76-81), ОСОБА_11 (т. 2 а.с. 87-92), ОСОБА_12 (т. 2 а.с. 99-105), до Решетилівського районного суду Полтавської області 06.06.2019 р. - ОСОБА_16 (т. 4 а.с. 135-139, т. 6 а.с. 105-109) із зустрічними позовними заявами до ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, державний реєстратор комунального підприємства Реєстратор Полтавської обласної ради Міняйло Ольга Григорівна, про захист права власності та визнання добросовісним набувачем, в яких позивачі просили визнати їх добросовісними набувачами належних їм на праві приватної власності земельних ділянок площею по 2,0 га кожна, що розташовані за межами населених пунктів на території Демидівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області.

Ухвалами Київського районного суду м. Полтави від 19.09.2018 р. та від 10.10.2018 р. до участі у справі відповідно залучено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 в якості третіх осіб із самостійними вимогами на предмет спору, кожен із яких просив визнати його добросовісним набувачем земельної ділянки (т. 1 а.с. 141, 142, т. 2 а.с. 176, 177).

07.11.2018 р. позивач ОСОБА_1 подала до Київського районного суду м. Полтави заяву про збільшення позовних вимог, в якій вказала, що після відкриття провадження у справі їй стало відомо про порушення її прав з боку відповідачів Головного Управління Держгеокадастру у Полтавській області та державного реєстратора комунального підприємства Реєстратор Полтавської обласної ради Міняйло Ольги Григорівни шляхом видання інших, відмінних від вказаних у позові наказів, а саме, при пред`явленні позову у серпні 2018 р. їй не було відомо про накази про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого фермерського господарства, розташованих за межами населених пунктів на території Демидівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області і надання земельних ділянок у власність громадянам ОСОБА_10 та ОСОБА_16 та дійснення реєстраційних дій щодо цих ділянок за вказами громадянами, тому позивач ОСОБА_1 доповнила позовні вимоги про визнання протиправними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про надання земельної ділянки у власність ОСОБА_10 від 22.06.2018 року за № 4390-СГ та про надання земельної ділянки у власність ОСОБА_16 від 22.06.2018 року за № 4400-СГ, про визнання протиправними та скасування рішення державного реєстратора комунального підприємства Реєстратор Полтавської обласної ради Міняйло Ольги Григорівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 41899891 від 04.07.2018 р. та про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 41900808 від 04.07.2018 р.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 06.02.2019 року справу за позовом ОСОБА_1 передано на розгляд за підсудністю Решетилівському районному суду Полтавської області (т. 3 а.с. 232).

Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 10.07.2019 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Держгеокадастру у Полтавській області та державного реєстратора комунального підприємства Реєстратор Полтавської обласної ради Міняйло Ольги Григорівни про визнання недійсними та скасування наказів, скасування державної реєстрації права власності - оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та продовжено підготовче провадження у справі за позовами третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору (т. 4 а.с. 206-210).

Постановою Полтавського апеляційного суду від 22.10.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Решетилівського районного суду Полтавської області від 10.07.2019 року - скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (т. 5 а.с. 244-248).

Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 19.11.2019 року задоволено самовідвід судді Лизенко І.В. по вказаній справі (т. 6 а.с. 32, 33).

20.11.2019 року розпорядженням в.о. голови Решетилівського районного суду Полтавської області Лизенко І.В. справу передано до Новосанжарського районного суду Полтавської області (т. 6 а.с. 40, 41).

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 29.11.2019 року залучено до участі у справі ОСОБА_16 в якості третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору (т. 6 а.с. 46-48).

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 02 вересня 2020 року у позові ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та державного реєстратора комунального підприємства Реєстратор Полтавської обласної ради Міняйло Ольги Григорівни про визнання недійсними та скасування наказів, скасування державної реєстрації права власності - відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, державний реєстратор комунального підприємства Реєстратор Полтавської обласної ради Міняйло Ольга Григорівна, про захист права власності та визнання добросовісним набувачем - задоволено.

Визнано ОСОБА_2 добросовісним набувачем земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5324280500:00:001:0720, розташованої за межами населених пунктів на території Демидівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, зареєстрованої у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.02.2018 року, номер запису про право власності 24911396.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, державний реєстратор комунального підприємства Реєстратор Полтавської обласної ради Міняйло Ольга Григорівна, про захист права власності та визнання добросовісним набувачем - задоволено.

Визнано ОСОБА_3 добросовісним набувачем земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5324280500:00:001:0715, розташованої за межами населених пунктів на території Демидівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, зареєстрованої у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.02.2018 року, номер запису про право власності 24907545.

Зустрічний позов ОСОБА_15 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, державний реєстратор комунального підприємства Реєстратор Полтавської обласної ради Міняйло Ольга Григорівна, про захист права власності та визнання добросовісним набувачем - задоволено.

Визнано ОСОБА_15 добросовісним набувачем земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5324280500:00:001:0723, розташованої за межами населених пунктів на території Демидівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, зареєстрованої у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.03.2018 року, номер запису про право власності 25243737.

Зустрічний позов ОСОБА_14 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, державний реєстратор комунального підприємства Реєстратор Полтавської обласної ради Міняйло Ольга Григорівна, про захист права власності та визнання добросовісним набувачем - задоволено.

Визнано ОСОБА_14 добросовісним набувачем земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5324280500:00:001:0718, розташованої за межами населених пунктів на території Демидівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, зареєстрованої у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.02.2018 року, номер запису про право власності 24909114.

Зустрічний позов ОСОБА_13 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, державний реєстратор комунального підприємства Реєстратор Полтавської обласної ради Міняйло Ольга Григорівна, про захист права власності та визнання добросовісним набувачем - задоволено.

Визнано ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , добросовісним набувачем земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5324280500:00:001:0145, розташованої за межами населених пунктів на території Демидівської сільської ради Решетилівського району, Полтавської області, зареєстрованої у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.03.2018 року, номер запису про право власності 25243315.

Зустрічний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, державний реєстратор комунального підприємства Реєстратор Полтавської обласної ради Міняйло Ольга Григорівна, про захист права власності та визнання добросовісним набувачем - задоволено.

Визнано ОСОБА_10 добросовісним набувачем земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5324280500:00:001:0146, розташованої за межами населених пунктів на території Демидівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, зареєстрованої у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.06.2018 року, номер запису про право власності 26893623.

Зустрічний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, державний реєстратор комунального підприємства Реєстратор Полтавської обласної ради Міняйло Ольга Григорівна, про захист права власності та визнання добросовісним набувачем - задоволено.

Визнано ОСОБА_9 добросовісним набувачем земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5324280500:00:001:0714, розташованої за межами населених пунктів на території Демидівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, зареєстрованої у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.02.2018 року, номер запису про право власності 24908622.

Зустрічний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, державний реєстратор комунального підприємства Реєстратор Полтавської обласної ради Міняйло Ольга Григорівна, про захист права власності та визнання добросовісним набувачем - задоволено.

Визнано ОСОБА_8 добросовісним набувачем земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5324280500:00:001:0725, розташованої за межами населених пунктів на території Демидівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, зареєстрованої у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.03.2018 року, номер запису про право власності 25322034.

Зустрічний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, державний реєстратор комунального підприємства Реєстратор Полтавської обласної ради Міняйло Ольга Григорівна, про захист права власності та визнання добросовісним набувачем - задоволено.

Визнано ОСОБА_7 добросовісним набувачем земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5324280500:00:001:0721, розташованої за межами населених пунктів на території Демидівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, зареєстрованої у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.02.2018 року, номер запису про право власності 24908908.

Зустрічний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, державний реєстратор комунального підприємства Реєстратор Полтавської обласної ради Міняйло Ольга Григорівна, про захист права власності та визнання добросовісним набувачем - задоволено.

Визнано ОСОБА_6 добросовісним набувачем земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5324280500:00:001:0716, розташованої за межами населених пунктів на території Демидівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, зареєстрованої у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.02.2018 року, номер запису про право власності 24906946.

Зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, державний реєстратор комунального підприємства Реєстратор Полтавської обласної ради Міняйло Ольга Григорівна, про захист права власності та визнання добросовісним набувачем - задоволено.

Визнано ОСОБА_5 добросовісним набувачем земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5324280500:00:001:0719, розташованої за межами населених пунктів на території Демидівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, зареєстрованої у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.02.2018 року, номер запису про право власності 24906500.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, державний реєстратор комунального підприємства Реєстратор Полтавської обласної ради Міняйло Ольга Григорівна, про захист права власності та визнання добросовісним набувачем - задоволено.

Визнано ОСОБА_4 добросовісним набувачем земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5324280500:00:001:0717, розташованої за межами населених пунктів на території Демидівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, зареєстрованої у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.02.2018 року, номер запису про право власності 24907958.

Зустрічний позов ОСОБА_11 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, державний реєстратор комунального підприємства Реєстратор Полтавської обласної ради Міняйло Ольга Григорівна, про захист права власності та визнання добросовісним набувачем - задоволено.

Визнано ОСОБА_11 добросовісним набувачем земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5324280500:00:001:0216, розташованої за межами населених пунктів на території Демидівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, зареєстрованої у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.03.2018 року, номер запису про право власності 25323953.

Зустрічний позов ОСОБА_12 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, державний реєстратор комунального підприємства Реєстратор Полтавської обласної ради Міняйло Ольга Григорівна, про захист права власності та визнання добросовісним набувачем - задоволено.

Визнано ОСОБА_12 добросовісним набувачем земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5324280500:00:001:0726, розташованої за межами населених пунктів на території Демидівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, зареєстрованої у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.03.2018 року, номер запису про право власності 25244135.

Зустрічний позов ОСОБА_16 до ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, державний реєстратор комунального підприємства Реєстратор Полтавської обласної ради Міняйло Ольги Григорівни, про захист права власності та визнання добросовісним набувачем - задоволено.

Визнано ОСОБА_16 добросовісним набувачем земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5324280500:00:001:0727, розташованої за межами населених пунктів на території Демидівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, зареєстрованої у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.06.2018 року, номер запису про право власності 26894421.

Судові витрати третіх осіб, звільнених від сплати судового збору, віднесено на рахунок держави.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 05.10.2016 року по справі № 6-2329цс16, від 23.11.2016 року по справі №6-3113цс15, від 22.03.2018 по справі № 552/3951/17. Між користувачем спірними земельними ділянками (Фермерське господарство Шебітченко Г.Г. ) та померлим 30.03.2015 року ОСОБА_17 не укладався договір, умовами якого б передбачалася можливість передачі в порядку спадкування права користування земельною ділянкою, позивач не надала доказів, які б спростовували правомірність володіння ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 земельними ділянками у зв`язку з перебуванням земельних ділянок у користуванні ФГ Шебітченко Г.Г. , тому суд прийшов до висновку, що підстави для визнання протиправними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Полтавські області та рішень державного реєстратора КП Реєстратор Полтавської обласної ради Міняйло О.Г. відсутні, в зустрічні позовні вимоги третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 підлягають до задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги до Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області, державного реєстратора КП Реєстратор Полтавської обласної ради Міняйло Ольги Григорівни про визнання недійсними та скасування наказів, скасування державної реєстрації права власності у повному обсязі, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та інших осіб до неї про захист права власності та визнання добросовісним набувачем - відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції взагалі не з`ясовано обставини, на які позивач посилалася у позові як на підставу своїх вимог. Судом жодним чином не проаналізовано та не надано правової оцінки підставам її позову та його правовому обгрунтуванню, суд не навів у рішенні підстав чи аргументів, за яких правове обгрунтування її позову чи обраний нею спосіб захисту у розрізі наведених норм законодавства не узгоджуються з чинним законодавством чи позиціями Великої Палати Верховного суду чи Верховного Суду. Суд першої інстанції проігнорував наведені позивачем обставини та його правове обгрунтування і у рішенні надав оцінку іншим правовідносинам, які не були предметом справи. Наголошує, що в обгрунтування позову нею було покладено порушення оспорюваними наказами про передачу у власність третім особам, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, її права, як члена фермерського господарства Шебітченко Г.Г. , на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю), що передбачене ст. 13 Закону України Про фермерське господарство та порядку, встановленого для їх видання нормами чинного законодавства України, а також основних принципів, зокрема, усталеності суспільних відносин. Наголошує, що жоден із випадків, передбачених ст. 141 ЗК України не мав місце, також відсутні будь-які підстави, визначені ст. 412 ЦК України. Судом першої інстанції з невідомих та незрозумілих підстав було здійснено аналіз норм законодавства, якими регулюється спадкування права постійного користування землею, про що нею не було заявлено вимог, т.я. вона не зверталася до суду з позовом про визнання права постійного користування земельними ділянками, наданими гр. ОСОБА_17 в порядку спадкування, а надання правової оцінки вказаним правовідносинам знаходиться поза межами даної справи. Разом з тим, із системного аналізу чинного законодавства є обгрунтованим висновок, що смерть гр. ОСОБА_17 не має жодних правових наслідків для правовідносин щодо постійного користування земельними ділянками, які йому виділені, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 року у справі №922/989/18, відповідно до якої підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство, у земельному законодавстві така підстава припинення постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника СФГ, відсутня. Судом першої інстанції не враховані зазначені положення, у рішенні суду наведено посилання на позицію Верховного Суду України, від яких Велика Палата Верховного Суду відступила. Також позивач зазначає, що суд першої інстанції у рішення при аналізі правовідносин із набуття гр. ОСОБА_17 прав на земельні ділянки послався на норми матеріального права, які діють у даний час, проте, правовідносини із набуття права постійного користування на земельні ділянки та посвідчення вказаних прав мало місце у 1995-1996 роках, тому підлягають застосуванню саме норми, які діяли на момент виникнення цих правовідносин, отже, застосування судом ст. 92,116,118,125,131 ЗК України та ст. 407 ЦК України є неправильним. Також зазначає, що є хибним посилання суду на п. 6 Перехідних положень ЗК України, відповідно до яких громадянин чи юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим кодексом не можуть мати їх на такому праві, повиннні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них, оскільки згідно рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 р.№5-рп/2005 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення пункту 6 розділу Х Перехідних положень ЗК України. Є очевидним, що відповідач Головне управління Держгеокадастру у Полавській області був обізнаний про наявність речових прав на земельні ділянки площею 21,7 га та 28,1 га для ведення фермерського господарства та хибно вважав, що таке право постійного користування є припиненим у зв`язку зі смертю фізичної особи. Також судове рішення містить хибний висновок про відсутність порушень з боку відповідача державного реєстратора при вчиненні державної реєстрації речових прав на набуте за оскаржуваними наказами нерухоме майно. Судом першої інстанції не взято до уваги, що державним реєстратором не виконано вимоги Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , згідно яких державний реєстратор зобов`язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації. Державний реєстратор не перевірив наявність вже зареєстрованого права на дані земельні ділянки, внаслідок чого здійснив повторну реєстрацію, що є недопустимим. Є також хибним висновок суду першої інстанції про задоволення зустрічних вимог, оскільки єдиною підставою для цього стала відмова у задоволенні первісного позову, рішення суду не містить жодного правового обгрунтування, що стало підставою для такого висновку суду. Позивачі за зустрічними позовними вимогами не довели наявність у них порушених, невизнаних або оспорюваних прав, які підлягають захисту в судовому порядку. Судом першої інстанції залишено поза увагою п.6.2 листа Вищого арбітражного суду України Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов`язані із здійсненням права власності та його захистом від 31.01.2001 р., згідно якого набувач не може бути визнаний доросовісним, якщо на момент здійснення правочину про відчуження спірного майна на відповідне майно обгрунтовано претендували треті особи, і про це набувачеві було відомо. Земельні ділянки не були вільними, ці земельні ділянки не були визначені як земельні ділянки, які можуть бути відведені учасникам АТО у відповідності до розпорядження КМ України від 19.08.2015 р. №898-р, вказана обставина залишена судом першої інстанції без належного дослідження та перевірки.

Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 128 ЦПК України на офіційному веб-сайті судової влади України 24.12.2020 р., 18.01.2021 р., 01.02.2021 р. розміщені оголошення про виклик до суду учасників процесу.

Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23.08.2017 року державним реєстратором Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області 15 листопада 1995 року зареєстровано юридичну особу - Фермерське господарство Шебітченко Г.Г. (код ЄДРПОУ 23549467, місцезнаходження: 38400, Полтавська область, Решетилівський район, село Демидівка) (т. 1 а.с. 14).

З п.п. 1.2., 1.3. статуту Фермерського господарства Шебітченко Г.Г. , затвердженого рішенням засновника ФГ Шебітченко Г.Г. № 3/17 від 24.10.2017 року, вбачається, що головою ФГ є ОСОБА_18 , позивач ОСОБА_1 є одним із членів господарства (т. 1 а.с. 20-28).

Згідно державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ПЛ № 000990 від 24.05.1995 року ОСОБА_19 відповідно до рішення 5 сесії Решетилівської районної ради народних депутатів 22 скликання від 16.03.1995 року надана у постійне користування земельна ділянка площею 21,7 га, що призначена для ведення селянського (фермерського) господарства (т.1 а.с.15,16). Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 24.01.2018 року встановлено факт належності державного акту на право постійного користування землею, серія ІІ-ПЛ №000990, на земельну ділянку площею 21,7 га з цільовим призначенням - для ведення сеоянського (фермерського) господарства - ОСОБА_17 (т. 1 а.с. 19).

З додатку до державного акту вбачається, що ОСОБА_17 відповідно до рішення 11 сесії Решетилівської районної ради народних депутатів 22 скликання від 06.03.1996 року надано у постійне користування земельну ділянку площею 28,1 га (т. 1 а.с. 17,18).

ОСОБА_17 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане виконавчим комітетом Демидівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області 01.04.2015 року (т. 7 а.с. 109).

Наказами Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 21.02.2018 року № 1257-СГ, від 25.01.2018 року № 521-СГ, від 05.02.2018 року № 779-СГ, від 05.02.2018 року № 778-СГ, від 25.01.2018 року № 518-СГ, від 25.01.2018 року № 520-СГ, від 05.02.2018 року № 777-СГ, від 25.01.2018 року № 517-СГ, від 25.01.2018 року № 519-СГ, від 15.02.2018 року № 1086-СГ, від 21.02.2018 року № 1256-СГ, від 15.02.2018 року № 1089-СГ, від 15.02.2018 року № 1088-СГ, від 22.06.2018 року за № 4390-СГ, від 22.06.2018 року за № 4400-СГ відповідно ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 та ОСОБА_16 на підставі їх письмових клопотань затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистих селянських господарств за межами населених пунктів на території Демидівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області їм у власність та надано їм у власність земельні ділянки площею по 2,0 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення державної власності (т. 1 а.с. 116-128, т. 2 а.с. 20, т. 4 а.с. 143).

З витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що державним реєстратором комунального підприємства Реєстратор Полтавської обласної ради Міняйло Ольгою Григорівною було винесено рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень (в відкриттям розділу) та зареєстровано права приватної власності:

- за ОСОБА_11 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324280500:00:001:0216 площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Демидівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, номер запису про право власності 25323953 від 15.03.2018 року (т. 1 а.с. 29, т. 2 а.с. 98);

- за ОСОБА_9 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324280500:00:001:0714 площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Демидівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, номер запису про право власності 24908622 від 14.02.2018 року (т. 1 а.с. 30, т. 2 а.с. 31);

- за ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324280500:00:001:0715 площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Демидівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, номер запису про право власності 24907545 від 14.02.2018 року (т. 1 а.с. 31, 89, 112);

- за ОСОБА_6 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324280500:00:001:0716 площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Демидівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, номер запису про право власності 24906946 від 14.02.2018 року (т. 1 а.с. 32, т. 2 а.с. 62);

- за ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324280500:00:001:0717 площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Демидівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, номер запису про право власності 24907958 від 14.02.2018 року (т. 1 а.с. 33, т. 2 а.с. 86);

- за ОСОБА_14 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324280500:00:001:0718 площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Демидівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, номер запису про право власності 24909114 від 14.02.2018 року (т. 1 а.с. 34, 238);

- за ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324280500:00:001:0719 площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Демидівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, номер запису про право власності 24906500 від 14.02.2018 року (т. 1 а.с. 35, т. 2 а.с. 75);

- за ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324280500:00:001:0720 площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Демидівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, номер запису про право власності 24911396 від 15.02.2018 року (т. 1 а.с. 36, 77, 107);

- за ОСОБА_7 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324280500:00:001:0721 площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Демидівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, номер запису про право власності 24908908 від 14.02.2018 року (т. 1 а.с. 37, т. 2 а.с. 52);

- за ОСОБА_15 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324280500:00:001:0723 площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Демидівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, номер запису про право власності 25243737 від 12.03.2018 року (т. 1 а.с. 38, 222);

- за ОСОБА_8 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324280500:00:001:0725 площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Демидівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, номер запису про право власності 25322034 від 15.03.2018 року (т. 1 а.с. 39, т. 2 а.с. 41);

- за ОСОБА_12 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324280500:00:001:0726 площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Демидівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, номер запису про право власності 25244135 від 12.03.2018 року (т. 1 а.с. 40, т. 2 а.с. 111);

- за ОСОБА_13 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324280500:00:001:0145 площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Демидівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, номер запису про право власності 25243315 від 12.03.2018 року (т. 1 а.с. 41, 258);

- за ОСОБА_10 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324280500:00:001:0146 площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Демидівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, номер запису про право власності 26893623 від 27.06.2018 року (т. 2 а.с. 21);

- за ОСОБА_16 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324280500:00:001:0727 площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Демидівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, номер запису про право власності 26894421 від 27.06.2018 року (т. 4 а.с. 144).

У даному випадку земельні ділянки знаходилися на праві постійного користування, тому право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини.

Судом першої інстанції встановлено, що між користувачем спірних земельних ділянок (Фермерське господарство Шебітченко Г.Г. ) та померлим 30.03.2015 року ОСОБА_17 не укладався договір, положеннями яких передбачалась можливість передачі в порядку спадкування права користування земельною ділянкою.

Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом первісного позову ОСОБА_1 є визнання протиправними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про надання земельних ділянок у власність ОСОБА_11 та іншим особам, про визнання протиправними та скасування рішення державного реєстратора комунального підприємства Реєстратор Полтавської обласної ради Міняйло Ольги Григорівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на ім`я ОСОБА_11 та інших осіб.

Предметом зустрічних позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, є захист права власності та визнання їх добросовісними набувачами.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.06.2009 р. Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду уточнюючи позовні вимоги або заперечення проти позову, суд визначає характер спірних правовідносин сторін, зміст їх правових вимог і матеріальний закон, що їх регулює, і яким належить керуватися при вирішенні спору. Зокрема, у позивача суд повинен з`ясувати предмет позову (що конкретно вимагає позивач), підставу позову (чим він обгрунтовує свої вимоги) і зміст вимоги (який спосіб захисту свого права він обрав). З урахуванням вимог і заперечень сторін, обставин, на які посилаються інші особи, які беруть участь у справі, а також норм права, які підлягають застосуванню, суд визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору, і які з них визнаються кожною стороною, і які підлягають доказуванню (предмет доказування; стаття 179 ЦПК)). Оскільки підставою позову є фактичні обставини, що наведені у заяві, то зазначення позивачем конкретної правової норми на обгрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд не може підміняти підстави та предмет позову, обрані позивачем на захист порушеного права.

Обгрунтовуючи свій позов, позивач ОСОБА_1 вказувала, що рішенням №2/17 засновника ФГ Шебітченко Г.Г. від 21.08.2018 р. її прийнято до членів вказаного фермерського господарства, що підтверджується п. 1.3. статуту фермерського господарства, а оскаржувані накази порушують її права, як члена фермерського господарства, зумовлюючи неможливість використання нею права, гарантованого ст. 13 Закону України Про фермерське гсоподарство , за відновленням яких вона звернулася до суду.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 також посилається на те, що в обгрунтування її позову було покладено порушення оспорюваними наказами про передачу у власність третім особам, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, її права, як члена ФГ Шебітченко Г.Г , на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю), як передбачено ст. 13 Закону України Про фермерське господарство .

Згідно ст. 13 Закону України Про фермерське господарство (у редакції від 06.11.2014 р., чинній на час смерті ОСОБА_17 ), яка визначає порядок приватизації земельних ділянок членами фермерських господарств, то у відповідності до вказаної статті Закону члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю). Дія частин першої та другої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай). Громадяни України, які до 1 січня 2002 року отримали в постійне користування або оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства, мають переважне право на придбання (викуп) земельних ділянок розміром до 100 гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі до 50 гектарів ріллі, у власність з розстрочкою платежу до 20 років.

Аналізуючи зміст первісного позову та виходячи із заявлених позивачем ОСОБА_1 його підстав та предмету, то дійсно вбачається, що нею подано позов, у тому числі, і на підставі вимог ст. 13 Закону України Про фермерське господарство . Також позов містить доводи позивача, які стосуються інтересів фермерського господарства щодо порушення відповідачами прав саме господарства, але при вирішенні спору суд першої інстанції не розмежував вимоги позивача, залишив поза увагою доводи, на які посилалася позивача в частині порушення саме її прав як члена фермерського господарства, та не дав їм правову оцінку, і вдався до аналізу фактичних обставин та правових наслідків, які стосуються прав та інтересів саме фермерського господарства у зв`язку зі смертю засновника фермерського господарства Шебітченка Г.Г. щодо законності переходу права постійного користування спірними земельними ділянками, що виділялися ОСОБА_17 як його засновнику.

Отже, при вирішенні первісного позову, суд першої інстанції не розглянув доводи позивача щодо порушення її прав як члена фермерського господарства та не дав правову оцінку фактичним обставинам в цій частині, не встановив, чи дійсно існує спір між позивачем ОСОБА_1 та відповідачами, чим порушив вимоги ЦПК України.

Вирішуючи первісний позов в межах заявлених підстав та предмету спору, то по справі вбачається, що позивач ОСОБА_1 не надала суду належних та допустимих доказів того, що вона зверталася до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з приводу одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю), як це передбачено ч. 2 ст. 13 вказаного Закону, згідно якої членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що вказаний відповідач відмовив ОСОБА_1 у безоплатній передачі замельної ділянки, відсутні також її заяви, звернення до цього відповідача з приводу порушенння ним її права, яке передбачене ст. 13 цього Закону, тобто у матеріалах справи відсутні будь-які відмови відповідача на звернення позивача ОСОБА_1 щодо порушення її права, передбаченого ст. 13 вказаного Закону.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач ОСОБА_1 у мотивувальній частині позову не виклала фактичні обставини, якими вона обгрунтовує свої вимоги саме в частині порушення її права, яке передбачене ст. 13 Закону України Про фермерське господарство , не зазначила у позові докази, що підтверджують саме ці обставини, не зазначила відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору, не зазначила розмір земельної ділянки, на яку вона претендує у порядку безоплатної передачі у її приватну власність, тобто доводи позову ОСОБА_1 в цій частині не містять посилання на фактичні обставини спору та на відповідні докази.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що прохальна частина позову ОСОБА_1 взагалі не містить вимог на захист, як вона вважає, порушеного права, передбаченого ст. 13 Закону України Про фермерське господарство (наприклад: про зобов`язання передати безоплатно у її приватну власність земельну ділянку у розмірі земельної частки (паю) тощо), отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що такі вимоги нею не заявлені.

Згідно п.п. 1.1.,1.2.,1.3. статуту Фермерського господарства Шебітченко Г.Г , затвердженого рішенням засновника ФГ Шебітченко Г.Г. №3/17 від 24.10.2017 р., засновником та головою фермерського господарства є ОСОБА_18 , всього фермерське господарство налічує 7 фізичних осіб, у т.ч. і ОСОБА_1 (т.1 а.с. 21).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно розпорядження голови Решетилівської РДА Полтавської області від 13.06.2005 р. погоджена передача у приватну власність земельних ділянок - середніх часток (паїв) членам фермерського господарства Шебітченко Г.Г. для веденняя товарного сільськогосподарського виробництва по демидівській сільській раді, а саме ОСОБА_17 - земельну ділянку загальною площею 3,96 га, в т.ч. ріллі 3,96 га, ОСОБА_20 - земельну ділянку загальною площею 3,96 га, в т.ч. ріллі 3,96 га, ОСОБА_21 - земельну ділянку загальною площею 3,96 га, в т.ч. ріллі 3,96 га, ОСОБА_17 земельну ділянку загальною площею 3,96 га, в т.ч. ріллі 3,96 га (т.2 а.с. 235-237).

У подальшому у 2006 році була виготовлена відповідна технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки із земель фермерського господарства Шебітченко Г.Г. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва вказаних осіб на території Демидівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області (т.2 а.с. 215-264), з якої вбачається, що ОСОБА_17 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_17 кожному передано у землі у власність у розмірі 3,96 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, код 2.1. з присвоєнням відповідного кадастрового номеру.

Отже, вбачається, що у 2005-2006 р.р. за рахунок рільних земель фермерського господарства Шебітченко Г.Г. землі були частково розпайовані між трьома власника ОСОБА_17 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , які передані у власність вказаним особам, встановлено та погоджено межі цих земельних ділянок в натурі (т.2 а.с. 247-250).

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відсутня реєстрація за вказаним особами прав на ці земельні ділянки, що є відповідальністю кожного власника за її непроведення.

Про обставини розпаювання у 2006-2006 р.р. членами фермерського господарства земель фермерського господарства у своєму позові ОСОБА_1 не зазначає, проте, вони досліджувалися судом першої інстанції, але у мотивувальній частині рішення суду на ці обставини відсутні посилання. Однак, вказані фактичні обставини свідчать, що із загальної площі земель 49,8 га (21,7+28,1), які передавалися ФГ Шебітченко Г.Г. у 1995-1996 р.р., землі всього площею 15,84 га були передані членам фермерського господарства безоплатно у приватну власність із раніше наданих у користування земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства. Різниця площ земель складає 33,96 га, всього третім особам по справі перадано у власність 30,00 га.

Таким чином, вирішуючи доводи ОСОБА_1 щодо порушення відповідачами її прав, передбачених ст. 13 Закону України Про фермерське господарство , колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач не заявляла такі вимоги та не довела суду порушення відповідачами її прав, передбачених вказаним Законом, тому в цій частині доводи позову є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім цього, як вбачається з прохальної частини первісного позову, позивачем ОСОБА_1 заявлені вимоги про визнання протиправними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про надання земельних ділянок третім особам, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору,та про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора КП Реєстротор Полтавської обласної ради Полтавської області Міняйло О.Г. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відносно земельних ділянок.

Вирішуючи вказані вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини.

При цьому, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що вказані позовні вимоги заявлені фізичною особою ОСОБА_1 , яка є членом фермерського господарства, але по суті, виходячи зі змісту вимог та їх обгрунтування, вбачається, що вони заявлені саме в інтересах цього господарства, при цьому, позивач у позові не зазначає, що він поданий в інтересах господарства, позивач також не надала суду доказів на представництво його інтересів, отже, це вказує на те, що він пред`явлений нею як фізичною особою.

Згідно п.п.7.5,7.6. статуту Фермерського господарства Шебітченко Г.Г головою Фермерського господарства є засновник Фермерського господарства або інша особа, призначена на цю посаду засновником Фермерського господарства і зазначена у п.1.2. цього статуту. Голова Фермерського господарства без довіреності діє від імені Фермерського господарства, в тому числі представляє його інтереси у взаєминах з державними органами, громадянами та юридичними особами, здійснює від імені Фермерського господарства угоди, видає довіреності на право представництво від імені Фермерського господарства…

Таким чином, ухвалюючи судове рішення в цій частині, суд першої інстанції встановив фактичні обставини та правові наслідки, які стосуються прав та інтересів саме фермерського господарства щодо права користування земельними ділянкамиу зв`язку зі смертю його засновника ОСОБА_17 , відносно яких позивач не наділена правом їх заявляти.

Отже, матеріали справи не містять доказів на право представництва позивачем ОСОБА_1 інтересів фермерського господарства Шебітченко Г.Г. у даній справі, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про надання земельних ділянок третім особам, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору,та про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора КП Реєстротор Полтавської обласної ради Полтавської області Міняйло О.Г. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відносно земельних ділянок пред`явлені в інтересах господарства, а не на захист її права як фізичної особи, оскільки позивач не надала докази того, що саме наказами Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та рішеннями державного реєстратора порушується її право на безоплатну передачу земельної ділянки у приватну власність, тому вказані вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають саме з вказаних підстав.

Далі, вирішуючи позови третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_2 та інших (всього 15 осіб) до ОСОБА_1 про захист права власності та визнання добросовісним набувачем, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити повністю, то позовні вимоги третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_2 та інших (всього 15 осіб) підлягають до задоволенню, при цьому, суд першої інстанції у рішенні суду не навів інші мотиви для задоволення цих позовів.

У своїх позовах треті особи ОСОБА_2 та інші (всього 15 осіб) вказують, що метою подання позову є усунення невизначеності у взаємовідносинах відповідача ОСОБА_1 , оскільки на даний момент виникає загроза порушення права власності на майно внаслідок подання останньою первісного позову про визнання недійсними та скасування наказів та державної реєстрації. При цьому, треті особи вказують, що право власності на передані їм відповідні земельні ділянки після затвердження Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області виготовленої документації із землустрою на надання земельних ділянок у власність, на підставі проекту землеустрою та цих наказів було відповідно зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на кожну земельну ділянку площею 2 га з відповідними кадастровими номерами. Також у позовах треті особи посилаються на те, що ч. 2 ст. 328 ЦК України встановлено презумпцію правомірності набуття права власності, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо іншого не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права права власності прямо не випливає із закону. Вважають такий спосіб захисту порушеного права як визнання особи добросовісним набувачем є цілком прийнятним, оскільки метою такого способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів (відповідачів), створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони інших осіб (відповідачів), які перешкоджають його здійсненню. Крім того, наслідком визнання права може бути визнання наявності або відсутності обов`язків у відповідачів, або їх припинення, визнання особи такою, що втратила право, визнання наявності правовідносин тощо. Також треті особи ОСОБА_2 та інші (всього 15 осіб) у позовах посилаються на ст. 12 ЦК України та п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , якими передбачено, що добросовісність набувача презюмується, а отже, факт добросовісності набувача не потребує додаткового встановлення його судом або підтвердженням іншим способом.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 , суд безпідставно прийшов до висновку про задоволення позовів третіх осіб, які були ними пред`явлені з мотивів усунення невизначеності у взаємовідносинах з ОСОБА_1 та у зв`яку з поданням нею первісного позову про визнання недійсними та скасування наказів та державної реєстрації, оскільки, як вважали треті особи, виникла загроза порушення кожного з них права власності на майно.

Як вбачається з оспорених позивачем ОСОБА_1 наказів Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про надання земельних ділянок третім особам, то ці ділянки були надані у власність третім особам із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства.

Згідно ст. 7 Закону України Про фермерське господарство надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Стаття 81 Земельного кодексу України передбачає, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно ч.ч. 3-5,9,10 ст. 79-1 Земельного кодексу України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідно ст. 316 ЦК України, яка визначає поняття права власності, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч.1,2 ст. 321ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 328. ЦК України, яка визначає підстави набуття права власності (у редакції від 06.02.2018 р.), право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Таким чином, треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_2 та інші (всього 15 осіб) отримали у власність спірні земельні ділянки шляхом безоплатної передачі із земель державної власності на підставі відповідних наказів Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, тобто стали власниками земельних ділянок на підставі відповідних рішень органу державної влади.

Згідно п.1.2 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , який є чинним з 03.08.2004 р., державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Згідно п.п.1,2,4 ч. 1,2 ст. 3 вказаного Закону загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно ч. 1 ст. 12 цього Закону, зокрема, державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Згідно ст. 15 цього Закону реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, який присвоюється кожному індивідуально визначеному об`єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об`єкта. У разі переходу права власності на об`єкт нерухомого майна або зміни відомостей про об`єкт нерухомого майна його реєстраційний номер не змінюється, крім випадків, передбачених статтею 14 цього Закону.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 4. ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно п.п. 4, 55, 56, 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі № 338/180/17, за змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин у цій справі, передбачав, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який встановлений договором або законом. Такого способу захисту як визнання договору підряду укладеним цивільне законодавство не передбачало, а суд не мав відповідного повноваження. Лише з набранням чинності Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 3 жовтня 2017 року суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений не тільки договором або законом, але й судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України). У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина друга статті 5 Цивільного процесуального кодексу України) в редакції, чинній на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

З урахуванням викладеного, колегія суддів в частині вимог третіх осіб приходить до висновку про те, що оскільки згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_2 та інші (всього 15 осіб) є власниками відповідних земельних ділянок, їх право приватної власності у відповідності до вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційним визнанням та підтвердженням державою факту набуття ними цього права шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та збереження цих відомостей, тому відсутня необхідність задоволення позовних вимог третіх осіб у даній справі та вважає помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позовів третіх осіб, а сам факт оспорення позивачем ОСОБА_1 наказів Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про надання цих земельних ділянок у власніть третім особам не є підставою для захисту у суді права власності на них та визнання третіх осіб добросовісними набувачами такого права шляхом подачі позовів, т.я. позивач ОСОБА_1 на підставі ст.ст.15 та 16 ЦК України має право на звернення до суду за захистом свого, як вона вважає, порушеного права. Крім цього, як встановлено колегією суддів, її позов не підлягає задоволенню, а вимоги за позовами третіх осіб щодо права приватної власноств не підлягают судовому захисту, оскільки ці права захищені відповідним Законом.

Доводи апеляційної скарги про те, що оспорюваними наказами про передачу у власність третім особам, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, порушено права ОСОБА_1 , як члена фермерського господарства Шебітченко Г.Г. , на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю), що передбачене ст. 13 Закону України Про фермерське господарство , то ці доводи не заслуговують на увагу з підстав, викладених у мотивувальній частині судового рішення.

Згідно ст. 382 ч.1 п. 4 п.п. в ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_2 та інші (всього 15 осіб) є учасниками бойових дій, що підтверджується відповідними посвідченнями, тому на піставі п.13 ч.1 ст. 5 Закону України звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, судові витрати третіх осіб, звільнених від сплати судового збору, слід віднести на рахунок держави.

При подачі апеляційної скарги позивачу ОСОБА_1 ухвалою апеляційного суду від 02.12.2020 року було відстрочено сплату судового збору у розмірі 47 574,00 грн. до ухвалення апеляційним судом судового рішення у справі. Вказана сума несплачено судового збору підлягає стягненню з позивача ОСОБА_1 на користь держави.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що висновки суду першої інстанції не грунтуються на вимогах матеріального права, має місце невідповідність висновків суду обставинам справи,тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення у справі про відмову у задоволенні позовів.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 3,4 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п. 3,4, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 02 вересня 2020 року- скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного Управління Держгеокадастру у Полтавській області та державного реєстратора комунального підприємства Реєстратор Полтавської обласної ради Міняйло Ольги Григорівни про визнання недійсними та скасування наказів, скасування державної реєстрації права власності - відмовити.

У задоволенні позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 до ОСОБА_1 про захист права власності та визнання добросовісним набувачем - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 47 574,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10 лютого 2021 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. П. Пікуль