Постанова

від 02.02.2021 по справі 925/164/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2021 р. Справа№ 925/164/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Пашкіної С.А.

Буравльова С.І.

за участю секретаря судового засідання: Добрицької В.С.

учасники справи згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.11.2020 (повне рішення складене: 23.11.2020)

у справі №925/164/20 (суддя Грачов В.М.)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Драбівські теплові мережі" Драбівської районної ради Черкаської області

про стягнення 265529 грн 34 коп.

УСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Комунального підприємства "Драбівські теплові мережі" Драбівської районної ради Черкаської області про стягнення, на підставі договору постачання природного газу №2386/1617-ТЕ-36 від 12.09.2016, 150000 грн боргу, 74142 грн 10 коп. пені, 41121 грн 05 коп. три проценти річних, 148087 грн 68 коп. інфляційних втрат, що разом становить 413351 грн 26 коп., та відшкодування судових витрат.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу № 2386/1617-ТЕ-36 від 12.09.2016 щодо порядку і строків оплати поставленого йому позивачем природного газу.

У подальшому, позивач подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення 150000 грн основної суми боргу у зв`язку з її сплатою відповідачем та відповідним перерахунком сум пені, 3% річних, інфляційних втрат, остаточно просив суд стягнути з відповідача, на підставі договору постачання природного газу № 2386/1617-ТЕ-36 від 12.09.2016, 73345 грн 09 коп. пені, 41811 грн 96 коп. 3% річних, 150372 грн 29 коп. інфляційних втрат, що разом становить 265529 грн 34 коп., яка була прийнята судом.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.11.2020 у справі №925/164/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Драбівські теплові мережі" Драбівської районної ради Черкаської області на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 36672 грн 55 коп. пені, 150372 грн 29 коп. інфляційних втрат, 41811 грн 96 коп. 3% річних, 3432 грн 85 коп. судових витрат. У задоволенні позову в частині вимог про стягнення 36672 грн 55 коп. пені відмовлено. Повернуто Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" судовий збір у розмірі 2217 грн 33 коп., сплачений за платіжним дорученням №0000000592 від 27.01.2020.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції прийняв до уваги добровільне виконання відповідачем зобов`язання зі сплати основного боргу, майновий стан сторін, наслідки спірного порушення зобов`язання для них та відповідно до норм ч. 3 ст. 193, ч. 1 ст. 233 ГК України, ст. 529, ч. 3 ст. 551 ЦК зменшив розмір пені, яка підлягає до стягнення на 50%.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 23.11.2020 у справі №925/164/20. Скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 23.11.2020 у справі №925/164/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 36 672,54 грн. Прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги, щодо стягнення пені в розмірі 36 672,54 грн - задовольнити.

В обґрунтування своєї скарги позивач зазначав, що господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення пені повинен був об`єктивно оцінити чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та урахувати при цьому інтереси позивача. Як зазначив апелянт, збитковість підприємства не є винятковою обставиною для зменшення розміру неустойки, а тому виключні та достатні підстави для зменшення пені, яка підлягає стягненню з відповідача, відсутні.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у справі №925/164/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Пашкіна С.А., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.12.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №925/164/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Розгляд справи призначено на 02.02.2021.

Відповідач своїм правом не скористався, відзиву на апеляційну скаргу до суду не подав.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Отже, беручи до уваги вищенаведене, після проведення колегією суддів наради головуючим суддею було оголошено вступну та резолютивну частину постанови, якою апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.11.2020 у справі №925/164/20 залишено без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 23.11.2020 у справі №925/164/20 залишено без змін.

Як убачається із матеріалів справи, 12.09.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник, позивач) та Комунальним підприємством "Драбівські теплові мережі" Драбівської районної ради Черкаської області (споживач, відповідач) було укладено Договір №2386/1617-ТЕ-36 постачання природного газу (далі - Договір).

Відповідно до п. п. 1.1., 1.2., 1.4. п. 1 Договору, постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, ввезений на митну територію України Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору. Природний раз, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно п. 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) наступного за місяцем поставки газу.

У відповідності до п.п. 6.5. Договору, оплата споживачем вартості наданої оператором газотранспортної системи послуги з балансування здійснюється з

з урахуванням положень пункту 3.8. цього договору з урахуванням таких особливостей: споживач сплачує постачальнику вартість наданої оператором газотранспортної системи послуги з балансування протягом п`яти днів з дня отримання рахунка постачальника; оплата здійснюється на поточний рахунок постачальника, який зазначається в надісланому споживачеві рахунку із призначенням платежу. У разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем вартості послуги з балансування оператора газотранспортної системи згідно із складеним постачальником та надісланим споживачеві рахунком споживач несе відповідальність перед постачальником на загальних умовах, визначених цим договором та законодавством.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством і цим договором (п. 8.1. Договору).

Пунктом 8.2. Договору сторони погодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1. Договору).

Договір погоджений його сторонами, що підтверджується підписами їх представників та печатками юридичних осіб.

Додатковою угодою №1 від 23.01.2017 до Договору сторони, зокрема виклали у новій редакції умови п. п. 2.1, 1.3, 2.3, 2.4, 2.5, 3.3, 7.1, 7.4, 11. 3, 11.9. Договору, щодо об`ємів газу, кількості та фізико-хімічних показників газу, порядку та умов передачі природного газу, прав та обов`язків сторін.

З актів приймання-передачі природного газу від 31.10.2016, 30.11.2016, 31.12.2016, 31.01.2017, 28.02.2017, 31.03.2017 убачається, що на виконання умов Договору позивач поставив протягом жовтня 2016 - березня 2017 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 856693 грн 72 коп.

За розрахунком позивача, відповідач свої зобов`язання за договором поставки природного газу не виконав повністю, з порушенням умов п. 6.1. Договору, за поставлений природний газ розрахувався частково. Згідно з даними його бухгалтерського обліку, виписок по банківському рахунку позивача, відповідач заборгованість по основному боргу станом на 23.01.2020 сплатив частково.

Платіжними дорученнями №2060 від 16.08.2019, №2215 від 06.12.2019 відповідач сплатив заявлену позивачем заборгованість за договором постачання природного газу №2386/1617-ТЕ-36 від 12.09.2016.

З урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивач підтвердив сплату заборгованості відповідачем основного бору та у зв`язку з простроченням відповідачем грошового зобов`язання з оплати поставлено природного газу остаточно просив суд стягнути з відповідача на свою користь 273345 грн 09 коп. пені, 41811 грн 96 коп. 3% річних, 150372 грн 29 коп. інфляційних втрат: за зобов`язаннями листопада 2016 року у розмірі відповідно 1765 грн 72 коп. 3% річних за період прострочення з 27.12.2016 по 25.04.2018 року, 5744 грн 65 коп. пеня за період прострочення з 27.12.2016 по 26.06.2017 року, 7807 грн 93 коп. інфляційні втрати за період прострочення з 01.01.2017 по 31.03.2018; за зобов`язанням грудня 2016 року у розмірі відповідно 7847 грн 13 коп. 3% річних за період прострочення з 26.01.2017 по 25.09.2018, 18561 грн 80 коп. пеня за період прострочення з 26.01.2017 по 25.07.2017, 29935 грн 96 коп. інфляційні втрати за період прострочення з 01.02.2017 по 31.08.2018; за зобов`язанням січня 2017 року у розмірі відповідно 11709 грн 95 коп. 3% річних за період прострочення з 28.02.2017 по 11.06.2019, 19998 грн 28 коп. пеня за період прострочення з 28.02.2017 по 27.08.2017, 45676 грн 65 коп. інфляційні втрати за період прострочення з 01.03.2017 по 31.05.2019; за зобов`язанням лютого 2018 року у розмірі відповідно 10531 грн 01 коп. 3% річних за період прострочення з 28.03.2017 по 05.12.2019, 15668 грн 88 коп. пеня за період прострочення з 28.03.2017 по 27.09.2017, 36418 грн 64 коп. інфляційні втрати за період прострочення з 01.04.2017 по 30.11.2019; за зобов`язанням березня 2017 року у розмірі відповідно 9958 грн 15 коп. 3% річних за період прострочення з 26.04.2017 по 05.12.2019, 13371 грн 48 коп. пеня за період прострочення з 26.04.2017 по 25.10.2017, 30553 грн 11 коп. інфляційні втрати за період прострочення з 01.05.2017 по 30.11.2019.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором стало підставою для звернення позивача до суду для захисту порушеного права та примусового стягнення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору постачання природного газу №2386/1617-ТЕ-36 від 12.09.2016.

З матеріалів справи слідує, що предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення пені, передбаченої пунктом 8.2. Договору постачання природного газу № 2386/1617-ТЕ-36 від 12.09.2016, та наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, а саме інфляційних втрат і 3% річних.

Відповідно до положень ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки та відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з положеннями статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно з статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 599, 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом .

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 ст. 230 ГК України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Окрім того, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, при вирішенні спору про стягнення спірних сум пені, інфляційних втрат, 3% річних за відповідний період прострочення сплати грошових зобов`язань протягом жовтня 2016 - березня 2017 року, суд керується приписами статей 610-612, 614, ч. 2 ст. 625 ЦК України, ст.ст. 216-218, 229 - 232 ГК України, нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", умовами розділу 8 Договору постачання природного газу №2386/1617-ТЕ-36 від 12.09.2016, укладеного сторонами, щодо відповідальності за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Здійснивши перевірку правильності нарахування сум пені, 3% річних, інфляційних втрат суд установив, що розрахунки здійснено позивачем вірно.

Відповідач у відзивах на позовну заяву та заяві про зменшення розміру пені зазначав, що враховуючи інтереси позивача, вжив усіх можливих заходів, необхідних для належного виконання свого зобов`язання, провів повне погашення заборгованості по діючих тарифах. Причиною порушення строків розрахунків перед позивачем в значній мірі є не врегулювання питання проведення розрахунків, які здійснюється в межах нормативного регулювання під контролем державних органів відповідно до Закону України "Про теплопостачання". Стягнення штрафних санкцій за результатами розгляду даної справи призведе до погіршення фінансового стану відповідача, матиме шкідливі наслідки значно більші, ніж їх нестягнення для позивача.

Згідно зі ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За положенням ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки господарським судом як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Ураховуючи добровільне виконання відповідачем зобов`язання зі сплати основного боргу, майновий стан сторін, наслідки спірного порушення зобов`язання для них, суд першої інстанції, відповідно до норм ч. 3 ст. 193, ч. 1 ст. 233 ГК України, ст. 529, ч. 3 ст. 551 ЦК України, зменшив розмір пені, яка підлягає до стягнення на 50%, що становить 36672 грн 55 коп. (73345 грн 09 коп. х 50%).

Отже, установивши відповідні обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04 травня 2018 року у справі №917/1068/17, від 22 січня 2019 року у справі № 908/868/18).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги вищенаведене, а також ураховуючи умови Договору та наведені норми чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку, що зменшені спірні вимоги позивача про стягнення з відповідача 36672 грн 55 коп. пені, 41811 грн 96 коп. 3% річних та 150372 грн 29 коп. інфляційних втрат за відповідний період прострочення сплати основної заборгованості протягом жовтня 2016 - березня 2017 року, є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково, з чим і погоджується апеляційна інстанція.

Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти висновку про дотримання місцевим господарським судом вимог ст.ст. 86, 236 ГПК України щодо всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, розгляду всіх обставин справи, підтверджених наявними у справі доказами, які мали бути досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи в їх сукупності, керуючись законом та нормами матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Таким чином, колегія суддів установила, що обставини, на які посилається скаржник, в розумінні статті 86 ГПК України, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 23.11.2020 у справі №925/164/20, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду Черкаської області від 23.11.2020 у справі №925/164/20 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Судові витрати, згідно до ст. 129 ГПК України покласти на позивача.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.11.2020 у справі №925/164/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 23.11.2020 у справі №925/164/20 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 11.02.2021.

Головуючий суддя В.В.Андрієнко

Судді С.А. Пашкіна

С.І. Буравльов