Рішення

від 04.02.2021 по справі 640/12995/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2021 року м. Київ № 640/12995/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., за участі секретаря судового засідання Морозової Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Громадської організації Товариство сприяння обороні України (ТСО України) доДепартаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, Представники сторін:

Пр-к позивача, Єрмоленко Є.В.;

Пр-к відповідача, Жуковський В.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Громадська організація Товариство сприяння обороні України (ТСО України) звернулась до суду з даним позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо відмови у наданні Громадській організації Товариство сприяння обороні України (ТСО України) містобудівних умов та обмежень для проектування реконструкції адміністративної будівлі за адресою: м. Київ, Шевченківський р-н, проспект Перемоги, 52/2, під багатофункціональний комплекс із об'єктами громадського призначення (підземний паркінг, офісні та інші комерційні приміщення, апартаменти) з влаштуванням надбудови та прибудови у тому числі за межами фундаментів існуючої будівлі;

- зобов'язати Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надати Громадській організації Товариство сприяння обороні України (ТСО України) містобудівні умови та обмеження для проектування реконструкції адміністративної будівлі за адресою: м. Київ, Шевченківський р-н, проспект Перемоги, 52/2, під багатофункціональний комплекс із об'єктами громадського призначення (підземний паркінг, офісні та інші комерційні приміщення, апартаменти) з влаштуванням надбудови та прибудови у тому числі за межами фундаментів існуючої будівлі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.06.2020 відкрито спрощене провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись при цьому на те, що ним було вчинено всі необхідні законодавчо передбачені дії для отримання містобудівних умов і обмежень на здійснення реконструкції належного позивачу об'єкту нерухомості, внаслідок чого відмову суб'єкта владних повноважень у видачі таких містобудівних умов і обмежень не можна вважати правомірною.

Відповідач проти позову заперечує з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву. Посилається на те, що позивачем при отриманні містобудівних умов і обмежень не було забезпечено дотримання рішення Київської міської ради від 20.12.2017 №1005/4012 Про затвердження детального плану території в межах проспекту Перемоги, вулиць Лагерної, Авіаконструктора Сікорського, Залізничних Колій, вулиць Тимофія Шамрила, Дорогожицької, Олени Теліги, Олександра Довженка , внаслідок чого позовні вимоги є необґрунтованими.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва.

ВСТАНОВИВ:

Громадська організація Товариство сприяння обороні України (ТСО України) є власником адміністративної будівлі за адресою: 03057 м. Київ, проспект Перемоги 52/2, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №152016105 від 08.01.2019 року.

Земельна ділянка за адресою: м. Київ, проспект Перемоги 52/2, кадастровий номер 8000000000:88:093:0017, на якій розташована вищевказана адміністративна будівля належить Позивачу на праві постійного користування, на підставі Державного акту на право постійного користування землею ІІ-КВ №004138 від 19 серпня 1999 року виданого Київською міською державною адміністрацією, що окрім самого державного акту підтверджується витягом з Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч.2 ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органу сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.

Частина 3 ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності визначає, що містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; 4) витяг із Державного земельного кадастру.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

29.02.2020 Позивач, відповідно до ч.3 ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , звернувся до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявою на видачу містобудівних умов і обмежень для реконструкції адміністративної будівлі за адресою: м. Київ, Шевченківський р-н, проспект Перемоги, 52/2, під багатофункціональний комплекс із об'єктами громадського призначення (підземний паркінг, офісні та інші комерційні приміщення, апартаменти) з влаштуванням надбудови та прибудови у тому числі за межами фундаментів існуючої будівлі.

До вказаної заяви (а.с.10-11 том 1) було додано: 1) нотаріально посвідчена копія державного акту на право постійного користування земельною ділянкою ІІ-КВ №004138 від 19 серпня 1999 року виданого Київською міською державною адміністрацією; 2) нотаріально посвідчена копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №152016105 від 08.01.2019 року; 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М1:2000; витяг з ДЗК щодо земельної ділянки за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 52/2, кадастровий номер 8000000000:88:093:0017; 5) Довіреність від 06 лютого 2020 року.

Листом Департаменту б/н, затвердженого наказом Департаменту № 293 від 16.03.2020 року (а.с.26 том 1) повідомлено Позивача про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта реконструкції по просп. Перемоги, 52/2 у Шевченківському районі м. Києва відповідно до п. 3 ч. 4. ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , тобто через невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Не погоджуючись з правомірністю і обґрунтованістю відмови у видачі містобудівних умов і обмежень, позивач звернувся до суду з даним позовом і просить його задовольнити.

Суть спору зводиться до того, що на переконання позивача, ним для отримання відповідних містобудівних умов і обмежень вчинено всі законодавчо передбачені дії, в той час як відповідач наполягає на тому, що згадуваним вище рішенням Київської міської ради від 20.12.2017 №1005/4012 (у відзиві помилково вказано №1005/4015) не передбачено будь-якої ініціативи щодо будівництва нових будівель за адресою позивача.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Частинами 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи оскаржувану відмову у видачі містобудівних умов і обмежень, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , підлягає застосуванню судами, як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати, як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.

При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

В той же час, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності визначено, що містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об'єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

Інформацію про речове право на земельну ділянку, право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, відомості з Державного земельного кадастру уповноважені органи містобудування та архітектури отримують відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України Про адміністративні послуги .

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об'єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є, в тому числі, невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні (п.3 ч.4 ст.29 Закону).

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання (абз.5 ч.4 ст.29 Закону).

Аналіз наведених норм Закону дає змогу дійти висновку, що законодавчо визначено вичерпний перелік документів, необхідних для видачі містобудівних умов і обмежень.

Як підтверджується матеріалами справи та з приводу чого між сторонами відсутній будь-який спір, позивачем з метою отримання містобудівних умов і обмежень було надано відповідачу: 1) нотаріально посвідчена копія державного акту на право постійного користування земельною ділянкою ІІ-КВ №004138 від 19 серпня 1999 року виданого Київською міською державною адміністрацією; 2) нотаріально посвідчена копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №152016105 від 08.01.2019 року; 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М1:2000; витяг з ДЗК щодо земельної ділянки за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 52/2, кадастровий номер 8000000000:88:093:0017; 5) Довіреність від 06 лютого 2020 року.

Слід також зазначити, що відзив на позовну заяву не містить жодних застережень або зауважень щодо належності поданих позивачем документів.

Разом з тим, як дослівно зазначено в листі відповідача, яким позивача повідомлено про відмову у видачі містобудівних умов і обмежень (а.с.26 Том 1): Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розглянуто подані Вами документи відповідно до ч. 3 ст. 29 закону України Про регулювання містобудівної діяльності (далі - Закон) та Вам відмовлено у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування реконструкції по просп. Перемоги, 52/2 у Шевченківському районі в порядку п 3. ч. 4 ст.29 Закону .

Пунктом п 3. ч. 4 ст.29 Закону визначено, що підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Слід зазначити, що вказаний лист не дає змоги встановити, в чому конкретно полягає невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, з урахуванням того, що факт подання позивачем належного та вичерпного переліку документів відповідачем не заперечується.

При цьому, в порушення вимог абз.5 ч.4 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності відповідачем в листі не вказано обґрунтування зазначеної суб'єктом владних повноважень підстави для відмови у видачі МУО, а лише процитовано п 3. ч. 4 ст.29 Закону.

В той же час, як вказує відповідач в наданому відзиві, рішенням КМР від 20.12.2017 №1005/4012 не передбачено будь-якої ініціативи щодо будівництва нових будівель. Позивачем не реалізовано право, надане п. 7 Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 555, а саме не подано жодних зауважень та/або пропозицій щодо проекту ДПТ, представленого для обговорення та не повідомлено про свої інвестиційні наміри, як результат дані наміри не були враховані.

У контексті наведеного, зазначені обставини розцінюються судом наступним чином.

В Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 травня 2020 року у справі № 826/17201/17 висловлена наступна правова позиція: Суб`єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність рішення, що оскаржується, іншими обставинами, ніж ті, що зазначені безпосередньо в документі, що оскаржується. За іншого підходу суб`єкт владних повноважень міг би самостійно та довільно змінювати (доповнювати) обґрунтування своїх дій (рішень) після їх вчинення (ухвалення), що не сумісне з принципами правової визначеності та належного урядування, які є фундаментальними для правової держави.

Однією з вимог, яка ставиться процесуальним законом до рішення будь-якого суб'єкта владних повноважень, є його (рішення) обґрунтованість (п.3 ч.2 ст.2 КАСУ).

Оскільки відповідачем у спірному рішенні не обґрунтовано, в чому конкретно полягає невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, приймаючи до уваги те, що відзив відповідача містить більш широке тлумачення підстав для відмови у видачі позивачу МУО, суд приходить до висновку про те, що оскаржувана відмова не відповідає вимогам п.3 ч.2 ст.2 КАСУ, а отже, таке рішення не можна вважати правомірним через його необґрунтованість.

При цьому, посилання відповідача на те, що позивачем не було подано в 2017 році жодних зауважень та/або пропозицій щодо проекту ДПТ, представленого для обговорення та не повідомлено про свої інвестиційні наміри, судом відхиляються, як недоречні, адже цілком ймовірно що в 2017 році позивач не міг знати про власні наміри щодо реконструкції будівлі в 2020 році, а дана обставина виходить за межі законодавчо визначених підстав для відмови у видачі особі МУО.

До того ж, ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності не зобов'язує позивача перед отриманням МУО повідомляти про свої інвестиційні наміри.

Посилання відповідача в наданому відзиві на те, що рішенням КМР №1005/4012 не передбачено ініціативи щодо будівництва нових будівель не заслуговують на увагу, оскільки при написанні відзиву посадовою особою суб'єкта владних повноважень на власний розсуд залишено поза увагою той факт, що позивач має намір отримати МУО не для нового будівництва, а для реконструкції вже існуючої будівлі, яка введена в експлуатацію та належить позивачу на праві власності.

Більш того, посилання відповідача на зазначене рішення КМР, як підставу для відмови у видачі позивачу МУО не можна вважати обґрунтованими за врахуванням наступного.

Даним рішенням затверджено детальний план території в межах проспекту Перемоги, вулиць Лагерної, Авіаконструктора Сікорського, залізничних колій, вулиць Тимофія Шамрила, Дорогожицької, Олени Теліги, Олександра Довженка відповідно до основних техніко-економічних показників (техніко-економічні показники та основні положення з графічними матеріалами), що додаються, як основу визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови, розташування червоних ліній вулиць і доріг та ландшафтної організації місцевості.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.19 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; 5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху; 10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об'єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку про те, що детальний план території не визначає перелік індивідуальних об'єктів, які власник має бажання реконструювати, а відсутність у детальному плані території передбачених намірів щодо реконструкції того чи іншого об'єкту, не є підставою вважати, що така реконструкція не відповідає даному детальному плану території.

У той же час, долучені до матеріалів справи Довідка (витяг) з містобудівного кадастру - фрагмент і схема планувальних обмежень (а.с.86 том 1) не містять в собі будь-яких обмежень щодо здійснення реконструкції належної на праві власності будівлі позивача на належній позивачу земельній ділянці.

Посилання відповідача на те, що позивач у своїй заяві та у поданих до неї документах не зазначив граничних параметрів будівництва, судом відхиляються, оскільки закон не визначає такої вимоги до заяви про видачу МУО, а подання містобудівного розрахунку при поданні заяви на видачу містобудівних умов та обмежень законодавчо не вимагається з 01 січня 2019 року.

Граничні параметри будівництва, в свою чергу, можуть бути визначені при проектуванні лише після отримання усіх вихідних даних (до яких входять МУО), а не до їх отримання.

Вказані обставини в сукупності вказують на користь неправомірності відмови позивачу у видачі МУО, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд, з метою належного захисту прав позивача, вважає за правильне задовольнити позовні вимоги в цій частині шляхом визнання протиправною та скасування відмови у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта реконструкції на просп. Перемоги, 52/2 у Шевченківському районі, визначену листом від 16.03.2020 №293 та визнати протиправним і скасувати наказ Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 16.03.2020 №293, яким затверджена відмова у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта реконструкції на просп. Перемоги, 52/2 у Шевченківському районі.

В контексті наведеного вище, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог в частині про зобов'язання відповідача вчинити дії, суд виходить з наступного.

Як зазначено в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року у справі № П/811/1015/16, виходячи з принципу належного урядування , державні органи зобов`язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки коштом приватної особи, яка діяла добросовісно.

Враховуючи вищенаведене, слід зазначити, що принцип належного урядування має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Неухильне дотримання основних складових принципу належного урядування забезпечує прийняття суб'єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень. Крім того, принцип належного урядування підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.

Відповідно до правової позиції, висловленої ЄСПЛ в Рішенні по Справі Рисовський проти України (Заява № 29979/04): Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП], заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, Онер'їлдіз проти Туреччини [ВП], заява N 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови , заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі , заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії , заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії , заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер'їлдіз проти Туреччини , п. 128, та Беєлер проти Італії , п. 119).

Принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі Москаль проти Польщі , п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки , заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії , п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки , п. 58, а також рішення у справі Ґаші проти Хорватії , заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі Трґо проти Хорватії , заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі Москаль проти Польщі , п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки , п. 53, та Тошкуце та інші проти Румунії , п. 38).

Частинами 1, 2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Сукупність встановлених під час розгляду справи обставин, з урахуванням сталої судової практики ЄСПЛ, свідчить на користь того, що виключно внаслідок неправомірної відмови Департаменту у видачі МУО, позивач відповідно був позбавлений гарантованого права на вільне володіння власним майном, при цьому не вчиняючи жодних протиправних дій по відношенню до Держави, оскільки позивачем було надано СВП вичерпний пакет документів, до належності який у відповідача претензії відсутні.

На переконання суду, вказана помилка відповідача має бути виправлена, незважаючи на доводи суб'єкта владних повноважень про недопустимість судового втручання в дискреційні повноваження відповідача, оскільки суд вважає, що в рамках спірних правовідносин відсутній інший дієвий спосіб захисту порушеного права позивача.

За таких обставин, оскільки позивачем належним чином виконано всі законодавчо визначені вимоги для отримання МУО, суд вважає за виправдане застосувати єдино дієвий спосіб захисту у формі зобов'язання Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надати Громадській організації Товариство сприяння обороні України (ТСО України) містобудівні умови та обмеження для проектування реконструкції адміністративної будівлі за адресою: м. Київ, Шевченківський р-н, проспект Перемоги, 52/2, під багатофункціональний комплекс із об'єктами громадського призначення (підземний паркінг, офісні та інші комерційні приміщення, апартаменти) з влаштуванням надбудови та прибудови у тому числі за межами фундаментів існуючої будівлі, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

При цьому, суд не вважає за виправдане та правильне застосовувати спосіб захисту порушеного права у формі зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про видачу МУО, оскільки позивач в розумінні наведеної вище практики ЄСПЛ має право на справедливі очікування та не має нести будь-яких негативних наслідків у формі втрати часу та коштів під час повторного розгляду документів СВП, оскільки в такому випадку захист порушених прав позивача є ілюзорним, а суд в такому випадку буде сприяти суб'єкту владних повноважень в отриманні вигоди від своїх неправомірних дій.

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати відмову Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у наданні Громадській організації Товариство сприяння обороні України (ТСО України) містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта реконструкції на просп. Перемоги, 52/2 у Шевченківському районі, визначену листом від 16.03.2020 №293.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 16.03.2020 №293, яким затверджена відмова у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта реконструкції на просп. Перемоги, 52/2 у Шевченківському районі.

4. Зобов'язати Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надати Громадській організації Товариство сприяння обороні України (ТСО України) містобудівні умови та обмеження для проектування реконструкції адміністративної будівлі за адресою: м. Київ, Шевченківський р-н, проспект Перемоги, 52/2, під багатофункціональний комплекс із об'єктами громадського призначення (підземний паркінг, офісні та інші комерційні приміщення, апартаменти) з влаштуванням надбудови та прибудови у тому числі за межами фундаментів існуючої будівлі.

5. Стягнути на користь Громадської організації Товариство сприяння обороні України (ТСО України) понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00 (дві тисячі сто дві грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ ТОВАРИСТВО СПРИЯННЯ ОБОРОНІ УКРАЇНИ (ТСО УКРАЇНИ) (код 00014611, адреса: 03057, місто Київ, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, будинок 52/2).

ДЕПАРТАМЕНТ МІСТОБУДУВАННЯ ТА АРХІТЕКТУРИ ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) (код 26345558, адреса: 01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 32).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 11.02.2021.

Суддя П.О. Григорович