Постанова

від 10.02.2021 по справі 420/5561/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/5561/20 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Цандура М.Р.,

представників апелянта/відповідача - Козачкової Ю.В., позивача - Маковецької Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області (правонаступника Головного управління ДФС у Вінницькій області) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року (суддя Юхтенко Л.Р., м. Одеса, повний текст рішення складений 28 жовтня 2020 року ) по справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Урожай до Головного управління ДПС у Вінницькій області про скасування податкових повідомлені-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

26 червня 2020 року СТОВ Урожай звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ГУ ДПС у Вінницькій області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області від 12.06.2019 року №0005691406 та №0005701406.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року адміністративний позов СТОВ Урожай був задоволений. Визнані протиправними та скасовані вказані податкові повідомлення-рішення.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням ГУ ДПС у Вінницькій області подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та на неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову СТОВ Урожай .

При цьому апелянт/відповідач зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що під час проведення перевірки перевіряючим був зроблений запит про надання первинних документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Під час перевірки не надано: первинні документи, на підставі яких виписані ряд податкових накладних (додаток 7 до акту перевірки), первинні документи, на підставі якого виписано податкову накладну №10 від 30.01.2018 року, регістрів бухгалтерського обліку, де відображено взаєморозрахунки з ТОВ Ринаун за січень 2018 року; договору про надання транспортних послуг з ТОВ ВПТ СТКОМ , заявок на перевезення, регістрів бухгалтерського обліку, розрахункових документів та/або банківські виписки з особових рахунків, складські документи, товарно-транспортні накладні та рахунки фактури, будь-яких інших документів, які б підтверджували використання у господарській діяльності придбаних у ПП Українське поле та ТОВ Ринаун кукурудзи та пшениці. При цьому позивач не повідомив про причини відсутності таких документів. Факт ненадання таких документів підтверджується відповідними актами. На думку апелянта/відповідача, посилання позивача на неузгодженість суми штрафу за первинне ненадання документів на запит перевіряючих не змінює факту порушення з боку позивача щодо не надання повторно документів.

Також, апелянт вказує на те, що факт відсутності під час перевірки документів, які підтверджують підстави для збільшення суми податкового кредиту в податковій декларації, свідчать по правомірність прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення, яким зменшено позивачу розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість.

Позивач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, пояснення представників апелянта/відповідача - Козачкової Ю.В., позивача - Маковецької Н.В., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, СТОВ Урожай зареєстровано як юридична особа з 18.02.2000 року та здійснює діяльність код КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); код КВЕД 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості; код КВЕД 10.71 Виробництво хліба та хлібобулочних виробів, виробництво борошняних кондитерських виробів; код КВЕД 46.36 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насіння і кормами тварин; код КВЕД 47.81 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами.

На підставі направлень, виданих ГУ ДФС у Вінницькій області від 04.04.2019 року №1106 та №1107, відповідно до п. 75.1. ст. 75, п. 78.1.4 п. 78.1. ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, відповідно до наказу ГУ ДФС у Вінницькій області від 04.04.2019 року №1881 проведена позапланова виїзна документальна перевірка СТОВ Урожай з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП Українське поле за листопад 2017 року, грудень 2017 року, лютий 2018 року, та ТОВ Ринаун за січень 2018 року.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 08.05.2019 року №1627/1406/03731891, відповідно до висновків якого встановлені порушення:

-п. 44.1 ст. 44, п. 198.1 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2., п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за лютий 2018 року на суму 2 316 429 грн.;

-п. 121.1. ст. 121 Податкового кодексу України - ненадання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків (Т. 1 а.с. 23-48).

На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДФС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.06.2019 року №0005701406, згідно з яким до позивача застосовано штрафну санкцію в сумі 1020 грн. за неподання документів відповідно до п. 121.1. ст. 121 Податкового кодексу України (Т. 1 а.с. 50) та податкове повідомлення-рішення від 12.06.2019 року №0005691406 про завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 2 316 429 грн. (Т.1 а.с. 52).

Вважаючи такі рішення відповідача протиправними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги СТОВ Урожай суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до матеріалів справи надано сукупність первинних та інших документів, які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та підтверджують фактичне вчинення платником податків господарських операцій, зокрема: договір, накладні, платіжні доручення, акти виконаних робіт, які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення підприємством господарських операцій з придбання товарів чи їх невідповідності з господарською діяльністю позивача, та не свідчать про відсутність у позивача підстав для формування задекларованих позивачем податкових вигод у вказаному періоді.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

В акті перевірки зазначено, що на адресу СТОВ Урожай направлено засобами поштового зв`язку запити про надання інформації від 28.08.2018 року та 27.04.2018 року. На ці запити відповідь не надійшла. Під час перевірки директору під підпис надано запит від 09.04.2020 року (Т. 1 а.с. 69) про надання документів, що належать або пов`язані із предметом перевірки, проте, станом на 09.04.2019 року документи не надані, про що складений акти від 25.04.2019 року №296/1406/03731891 та від 26.04.2019 року №297/1406/03731891 про ненадання документів (Т. 2 а.с. 70-71).

Також, в акті перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період листопад 2017 року, грудень 2017 року, січень 2018 року, лютий 2018 року в частині взаєморозрахунків з ПП Українське Поле та ТОВ Ринаун встановлено завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 2 316 429, 54 грн.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Покупець) та ТОВ Ринаун (Постачальник) був укладений договір поставки б/н від 11.01.2018 року, предметом якого Постачальник зобов`язується постачати (передати у власність Покупця) Товар, визначений п. 2.1. цього договору, для використання його у підприємницької діяльності, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах цього договору. Відповідно до п. 2.1. цього договору, предметом поставки є зернові культури. Товар поставляється партіями (п. 2.2.1 договору) (Т.1 а.с. 55-57).

Кожна партія товару визначається видатковою накладною (п. 2.2.2. договору). Згідно з п. 3.3. цього договору право власності на товар виникає у Покупця в момент оплати відповідної партії товару.

Вартість кожної партії товару, що поставляється за цим договором, визначається у видатковій накладній (п. 4.1. договору). Оплата здійснюється шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 15 днів з моменту поставки відповідної партії товару (п. 4.2. договору).

На виконання умов договору поставки б/н від 11.01.2018 року виписано (оформлено) видаткові накладні.

В акті перевірки зазначено, що вказані видаткові накладні мають порушення: у видаткових накладних №3 від 16.01.2018 року, №4 від 18.01.2018 року, №5 від 18.01.2018 року, №6 від 19.01.2018 року, №7 від 22.01.2018 року, №8 від 25.01.2018 року, №9 від 26.01.2018 року №10 від 29.01.2018 року (Т. 1а.с. 58-66) відсутні посади осіб, прізвища та імена осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, правильність її оформлення, дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції.

У зв`язку з цим перевіряючими зроблений висновок, що недоліки у заповненні вищезазначених видаткових накладних перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції та є підставою для невизнання господарської операції.

Судами 1-ї та 2-ї інстанцій встановлено, що за вказаними операціями подані та зареєстровані податкові накладні (Т. 1 а.с. 67-75).

Також, матеріалами справи підтверджено, що позивачем надані до перевірки товарно-транспортні накладні, в яких замовником та одержувачем вантажу є СТОВ Урожай , автомобільним перевізником ТОВ ВПТ СТКОМ (Т. 1 а.с. 98-160).

У акті перевірки не враховані ці ТТН, оскільки згідно ЄРПН ТОВ ВПТ СТКОМ за перевіряємий період не здійснював придбання транспортних послуг, послуг перевезення чи транспортно-експедиційних послуг, СТОВ Урожай не надано договір про надання транспортних послуг, укладений з ТОВ ВПТ СТКОМ , не надано розрахункові документи, що підтверджують оплату СТОВ Урожай за отримані послуги вантажного перевезення пшениці, СТОВ Урожай не надано регістрів бухгалтерського обліку, які відображають понесення витрат на вантажне перевезення пшениці та кукурудзи. За даними з інформаційних баз ДФС перевіряючими встановлено, що ТОВ ВПТ СТКОМ не могло фактично надати транспортні послуги через відсутність персоналу, транспортних засобів, надання послуг непрофільний вид діяльності (придбання фруктів, реалізація ТМЦ в асортименті), відповідно до баз даних залучення третіх осіб для надання послуг не здійснювалось.

У свою чергу, позивачем наданий договір №011117-ИС від 15.01.2018 року про надання послуг, укладений між СТОВ Урожай та ТОВ ВПТ СТКОМ , відповідно до п. 1.1 якого Виконавець зобов`язується за плату та за рахунок Замовника організувати виконання транспортних послуг, пов`язаних з перевезенням залізничним або автомобільним транспортом (Т. 1 а.с. 161-162), акт надання послуг (Т. 1 а.с. 163).

Також, матеріалами справи встановлено, що позивачем надано перевіряючим договір складського зберігання №ST-001/UO від 01.09.2016 року, укладений з ТОВ Олімпекс Купе Інтернейшнл (Т. 1 а.с. 236-239).

За умовами договору СТОВ Урожай (Поклажодавець) передає, а ТОВ Олімпекс Купе Інтернейшнл (Зерновий склад) приймає на закрите зберігання майно (кукурудза, ячмінь, пшениця, ріпак, соя та інша сільськогосподарська продукція) за заліковою вагою 70000 тон на місяць на визначених цим договором умовах і в встановлений строк зобов`язується повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як Одержувач.

У акті перевірки зазначено, що до перевірки не надано складські документи, у тому числі: подвійне складське свідоцтво, просте складське свідоцтво, складську квитанцію, що спростовує факт передачі ТОВ Ринаун зерна СТОВ Урожай на зерновому складі.

У свою чергу, позивачем надані до суду акти приймання-передачі товару, підписані трьома сторонами: ТОВ Ринаун , СТОВ Урожай та ТОВ Олімпекс Купе Інтернейшнл (Т. 1 а.с. 76-84), акти надання послуг між СТОВ Урожай та ТОВ Олімпекс Купе Інтернейшнл щодо зберігання зерна (Т. 1 а.с. 240-241), платіжні доручення про оплату за зберігання зерна (Т. 1 а.с. 242-243).

Також, у акті перевірки зазначено, що згідно з ЄДПН не встановлено реєстрації податкових накладних ТОВ Олімпекс Купе Інтернейшнл за листопад 2017 року по лютий 2018 року щодо надання послуг по зберіганню сільськогосподарської продукції СТОВ Урожай .

Під час розгляду справи суд першої інстанції вірно встановив, що позивач звернувся до ТОВ Олімпекс Купе Інтернейшнл із запитом щодо підтвердження надходження сільськогосподарської продукції та надання відповідних складських документів за зазначений період (Т. 2 а.с. 110). На цей запит ТОВ Олімпекс Купе Інтернейшнл надано відповідь, що на підтвердження надходження сільськогосподарської продукції складались тристоронні акти прийому-передачі товару та з огляду на те, що СТОВ Урожай видано весь товар, складські документи погашені (Т. 2 а.с. 111).

В акті перевірки зазначено, що до перевірки не надано розрахункових документів, що підтверджують оплату СТОВ Урожай за отримані товари (пшениці у кількості 417, 88 та кукурудзи у кількості 1414, 464 т).

У свою чергу, позивачем надані платіжні доручення про оплату за кукурудзу, пшеницю (Т. 1 а.с. 85-88), картки аналізу зерна (Т. 1 а.с. 89-97).

На підставі наведеного контролюючий орган дійшов висновку, що право власності відповідно до умов договору між ТОВ Ринаун на СТОВ Урожай не перейшло, видаткові накладні виписані безпідставно, відсутні підстави для виписування податкових накладних.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між СТОВ Урожай (Покупець) та ПП Українське поле (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №081117-С від 08.11.2017 року, №131117-С від 13.11.2017 року, №241117-С від 24.11.2017 року (Т. 1 а.с. 164-172).

Відповідно до 4.3. зазначених договорів товар передається згідно з умовами DAT- зерновий термінал ТОВ Олімпекс Купе Інтернейшнл на території Одеського Морського Торгівельного Порту.

Так, до перевірки надані видаткові накладні №76 від 24.11.2017 року, №77 від 25.11.2017 року, №78 від 25.11.2017 року, №85 від 13.12.2017 року (Т.1 а.с. 173-184).

Відповідачем у акті перевірки зазначено, що вказані видаткові накладні не мають обов`язкових реквізитів, передбачених Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні : посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, особистий підпис (ВН №76, №78), дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції.

Також, в акті перевірки зазначено, що ПП Українське поле не подало до контролюючого органу за 2017 р., 2018 р. декларацію про землю. Аналізом даним ЄРПН встановлено відсутність постачальників виробників сільськогосподарської продукції у ПП Українське поле у періоді, що перевірявся та у попередніх періодах.

Разом з тим судами 1-ї та 2-ї враховується, що за вказаними операціями виписані та зареєстровані податкові накладні (Т. 1 а.с. 185-196) та наявні акти приймання-передачі товару, підписані трьома сторонами: ПП Українське поле , СТОВ Урожай та ТОВ Олімпекс Купе Інтернейшнл (Т. 1 а.с. 198-203), картки аналізу зерна (Т. 1 а.с. 204-208).

Також, в акті перевірки зазначено, що до перевірки не надано будь-яких документів, які б підтверджували використання у господарській діяльності (реалізацію) придбаних у ПП Українське поле кукурудзи та пшениці.

У свою чергу позивачем надані до суду копію договору купівлі-продажу, укладеного з ТОВ Ферко , договір комісії №К070818/1 від 07.08.2018 року, укладеного з ТОВ Олімпекс Купе Інтернейшнл (Т. 1 а.с. 244-262).

Крім того, позивачем надані суду платіжні доручення на оплату товару на користь ПП Українське поле (Т. 1 а.с.209-212) та товарно-транспортні накладні (Т. 1 а.с. 213-235).

В акті перевірки зазначено про використання інформації слідчих та оперативних підрозділів ДФС, інших правоохоронних органів щодо позивача, ПП Українське поле , а також про проведений аналіз інформації, наявної в базах даних ДФС діяльності ПП Українське поле та ТОВ Ринаун .

При цьому колегія суддів враховує, що апелянтом/відповідачем не надано вироку щодо протиправної діяльності посадових осіб ПП Українське поле .

Проте судами першої і апеляційної інстанцій досліджені копії первинних документів по взаємовідносинам з ПП Українське поле та ТОВ Ринаун , які були надані перевіряючим під час перевірки.

Контролюючим органом визнано господарські операції СТОВ Урожай з ТОВ Ринаун та ПП Українське поле такими, що не відповідають реальності з підстав відсутності всіх реквізитів у видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, відсутності технічної можливості, персоналу у контрагентів, за інформаційними даними ДФС, порушення податкової дисципліни, відсутність складських документів, відсутність розрахункових документів, наявність інформації слідчих і оперативних підрозділів ДФС, інших правоохоронних органів стосовно позивача та його контрагентів.

Оцінюючи надані докази у справі колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що такі доводи відповідача є помилковими та не відповідають дійсним обставинам у справі.

При цьому суд першої інстанції вірно відхилив посилання апелянта/відповідача на дані Інформаційно-аналітичної системи ДФС України, оскільки припущення відповідача про відсутність у контрагентів позивача необхідних кадрів та основних фондів, а також розсуд можливості виконання ними певних видів діяльності не є доказами в межах податкових правовідносин. Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати ними (контрагентами) податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування податкового зобов`язання поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Таким чином, суд доходить висновку, що предметом дослідження контролюючим органом під час перевірки мають бути первинні документи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.09.2018 року по справі №818/1249/17.

До того ж суд першої інстанції вірно зауважив, що контролюючим органом не проведена зустрічна перевірка контрагентів позивача.

Отже, посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.07.2018 року у справі №817/1339/17.

Окрім того, на думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно відхилив доводи відповідача щодо наявності інформації слідчих і оперативних підрозділів ДФС, інших правоохоронних органів стосовно позивача та його контрагентів щодо здійснення досудового розслідування кримінального провадження, оскільки здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагентів. Відомості, що є обов`язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.

На період господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами останні були зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість.

Також, відповідачем не доведено, що позивач був обізнаний у такій поведінці своїх контрагентів та був у змові з ним.

Стосовно встановлених контролюючим органом порушень при складанні товарно-транспортних накладних, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з урахуванням наступного.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

За умови встановлення факту перевезення товару у процесі його поставки від заявленого контрагента порядок заповнення товарно-транспортних накладних не має вирішального значення для визначення податкових наслідків операцій з поставки товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.08.2018 року по справі №811/2816/15.

До того ж, з матеріалів справи вбачається, що для позивача перевезення товару не було операцією, яка підлягала податковому обліку позивачем. Позивач не виписував товарно-транспортні накладні, він отримав другий примірник товарно-транспортної накладної як вантажоодержувач, а отже, не може нести відповідальність за недоліки у заповненні вказаного документу контрагентом.

З огляду на таке суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем не доведено відсутності факту перевезення товару у процесі його поставки позивачу. Відсутність або помилковість даних товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом не свідчить про нереальність господарської операції як такої.

Колегія суддів також вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо необґрунтованості посилання податкового органу на недоліки у первинних документах і видаткових накладних.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до вимог п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за №168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Суд першої інстанції також вірно вказав на те, що стан виконання податкових обов`язків визначається виключно дотриманням норм податкового законодавства. В основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху та його зв`язку з господарською діяльністю платника податків. Це випливає з того, що норми податкового законодавства пов`язують формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування та податкового кредиту з фактом придбання товарів з метою використання в господарській діяльності.

Отже, вирішальним значенням при вирішенні питання щодо формування платником податку витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту має значення не те, які зобов`язання сторони обумовили договором, а те, що вчинив платник податків. З позицій оподаткування не має значення чи має в господарській операції дефект волевиявлення сторін правочину, а має значення господарська операція, що вчинена платником, яка і має бути предметом аналізу в податковому спорі.

Відповідачем надані копії видаткових накладних, в яких наявна запис директор , підпис та печатка сторін, але не зазначено прізвище особи. Однак, наведений недолік не може бути підставою для не прийняття цих видаткових накладних та визнання господарських операцій за вказаними накладними нереальними, оскільки сторонами по договору вчинені дії на зміну майнового становища. Матеріалами справи підтверджено, що за вказаними видатковими накладними та виданими рахунками, здійснено оплату за придбаний товар згідно з платіжними дорученнями.

Також, суд першої інстанції правильно відхилив посилання апелянта/відповідача на відсутність складських приміщень, оскільки позивачем надані всі первинні документи відповідно до договору складського зберігання на підтвердження виконання умов цього договору.

Стосовно відсутності розрахункових документів суд першої інстанції вірно зазначив, що вказані доводи відповідача також є помилковими, оскільки податкові накладні були виписані по першій події надання товару, за датами видаткових накладних та актів прийому-передачі. Матеріалами справи підтверджено, що оплата за придбаний товар була здійснена пізніше, що підтверджено платіжними дорученнями.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Враховуючи вищевикладені приписи законодавства, будь-які документи мають силу первинних лише в разі здійснення господарської операції та можуть братися для підтвердження даних податкового обліку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 статті 198 ПК України).

Враховуючи вищевикладені приписи законодавства, у податковому обліку господарські операції та витрати за ними мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. Податковий кредит має бути обов`язково підтверджений податковою накладною.

Отже, право платника податків на збільшення валових витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів виключно у разі фактичного здійснення платником податків господарської операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, а тому не можуть бути підставою для врахування фінансових показників господарської операції в податковому обліку платника. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

У разі фактичного здійснення господарської операції певні недоліки, допущені в первинних документах, не є безумовною підставою для їх оцінки такими, що вони не є підставою для ведення платником податків податкового обліку, за умови, що в своїй сукупності ці документи складають цілісну картину господарської операції, факт здійснення якої не викликає сумнів.

При цьому вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту/витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом вказаної норми, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року по справі №804/12339/13-а.

Керуючись викладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем до матеріалів справи надано сукупність первинних та інших документів, які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та підтверджують фактичне вчинення платником податків господарських операцій, зокрема: договір, накладні, платіжні доручення, акти виконаних робіт, які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення підприємством господарських операцій з придбання товарів чи їх невідповідності з господарською діяльністю позивача, та не свідчать про відсутність у позивача підстав для формування задекларованих позивачем податкових вигод у вказаному періоді.

Також, колегія суддів, як і суд першої інстанції, констатує, що первинні документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов`язань та капіталу позивача.

Враховуючи те, що основним видом діяльності позивача є вирощування зернових культур, виробництво хліба, хлібобулочних виробів, оптова торгівля зерном, суд першої інстанції вірно зазначив, що вказані господарські операції пов`язані з господарською діяльністю позивача, на час укладання договорів, контрагенти позивача були платниками ПДВ згідно з чинного законодавства та належним чином зареєстрованими у Єдиному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців.

Підсумовуючи викладене, враховуючи те, що позивачем надано належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій, колегія суддів, як і суд першої інстанції, вважає, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області від 12.06.2019 року №0005691406 є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення від 12.06.2019 року №0005701406 з урахуванням наступного.

Так, відповідно до п. 85.2. ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з п. 85.6. ст. 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису (п. 85.7 ст. 85 Податкового кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що під час перевірки директору СТОВ Урожай під підпис надано запит від 09.04.2020 року про надання документів, що належать або пов`язані із предметом перевірки (Т. 1 а.с. 69).

В акті перевірки зазначено, що документи не надані, про що складений акти від 25.04.2019 року №296/1406/03731891 та від 26.04.2019 року №297/1406/03731891 про ненадання документів (Т. 2 а.с. 70-71).

Позивач спростовує доводи апелянта/відповідача, посилаючись на те, що уповноваженими особами СТОВ Урожай були надані всі належні та необхідні первинні документи для підтвердження господарських операцій.

З акту перевірки вбачається, що позивачем надавались наявні первинні документи на підтвердження господарських операцій. Решти первинних документів, у наданні яких, на думку відповідача, було відмовлено, як вірно встановлено судом першої інстанції, й не було необхідності, оскільки вони не мають правового значення для доведення реальності господарських операцій.

Відповідно до п. 121-1 статті 121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Однак, як встановлено судами 1-ї і 2-ї інстанцій, позивачем не допущена протиправна винна бездіяльність у відмові наданні контролюючому органу документів.

З урахуванням вищевикладеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність вказаного податкового повідомлення-рішення від 12.06.2019 року №0005701406, а тому позовні вимоги про його скасування також підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, свою позицію не довів та не обґрунтував.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову СТОВ Урожай .

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Підсумовуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, оскаржуване рішення прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, апеляційна скарга ГУ ДПС у Вінницькій області задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 292, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко

Суддя І.П.Косцова

Суддя Ю.В.Осіпов

Повне судове рішення складено 11 лютого 2021 року.