Постанова

від 11.02.2021 по справі 360/4491/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 360/4491/19

адміністративне провадження № К/9901/9623/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді -доповідача Білак М.В.,

суддів Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою Новопсковської районної ради

на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року (колегія суддів у складі головуючого судді Гайдара А.В., суддів: Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г.)

у справі №360/4491/19

за позовом ОСОБА_1

до Новопсковської районної ради

про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі.

I. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Новопсковської районної ради, в якому просила стягнути з останньої суму середнього заробітку за весь час затримки виконання постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року у справі №420/2288/16-а, а саме за період з 12 травня 2017 року по 16 жовтня 2019 року включно у загальному розмірі 971765,01 грн.

2. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2019 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

3. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року скасовано рішення суду першої інстанції, ухвалено нове рішення, яким задоволено позовні вимоги, стягнуто з Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за весь час затримки виконання постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року у справі № 420/2288/16-а, а саме за період з 12 травня 2017 року по 16 жовтня 2019 року включно у загальному розмірі 971765,01 грн.

4. У поданій касаційній скарзі Новопсковська районна рада із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу на новий розгляд до Першого апеляційного адміністративного суду.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Новопсковської районної ради сьомого скликання від 12 грудня 2015 року №1/4 ОСОБА_1 було обрано заступником голови Новопсковської районної ради, про що зроблено відповідний запис в трудовій книжці.

6. Рішенням шостої (позачергової) сесії Новопсковської районної ради №6/1 від 3 червня 2016 року Про дострокове припинення повноважень заступника голови Новопсковської районної ради сьомого скликання ОСОБА_1 позивачку було незаконно звільнено з займаної посади.

7. Згідно з постановою Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2017 року, у справі №420/2288/16-а позов ОСОБА_1 до Новопсковської районної ради про зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Новопсковської районної ради сьомого скликання №6/1 від 3 червня 2016 року Про дострокове припинення повноважень заступника голови Новопсковської районної ради сьомого скликання ОСОБА_1 та поновлено останню на посаді заступника голови Новопсковської районної ради; стягнуто з Новопсковської районної ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 120992,76 грн; стягнуто з Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 5000 грн; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. В частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць постанова суду підлягає негайному виконанню.

8. Рішенням Марківського районного суду Луганської області від 24 жовтня 2018 року в справі №420/1156/17 позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправними дії Новопсковської районної ради сьомого скликання щодо затримки у виконанні рішення суду згідно з постановою Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року у справі №420/2288/16-а; стягнуто з Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в зв`язку з затримкою у виконанні рішення суду в сумі 17689,00 грн та моральну шкоду в сумі 5000 грн.

Зобов`язано Новопсковську районну раду вчинити певні дії, зокрема:

1) подати звіт до Марківського районного суду Луганської області про виконання судового рішення за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Новопсковської районної ради Про визнання дій Новопсковської районної ради протиправними, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з затримкою у виконанні рішення суду, відшкодування моральної шкоди та зобов`язання вчинити певні дії ;

2) перерахувати середньоденну заробітну плату ОСОБА_1 відповідно до постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року у справі №420/2288/16-а за період з 3 червня 2016 року по 11 травня 2017 року;

3) перерахувати виплати по листку непрацездатності серія АГБ №736980 у відповідності до постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року №420/2288/16-а та стягнути з Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_1 суму, яка становить різницю між перехованими та сплаченими коштами по листку непрацездатності;

4) перерахувати сплачену компенсацію за невикористану відпустку у відповідності до постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року №420/2288/16-а та стягнути з Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_1 суму, яка становить різницю між перехованими та сплаченими коштами за компенсацію за невикористану відпустку;

5) перерахувати сплачену заробітну плату за травень 2016 року у відповідності до постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року у справі № 420/2288/16-а та стягнути з Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_1 суму, яка становить різницю між перехованими та сплаченими коштами по заробітній платі за травень 2016 року;

6) перерахувати суму стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 4 червня 2016 року по 11 травня 2017 року включно у відповідності до постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року у справі №420/2288/16-а та стягнути з Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_1 суму, яка становить різницю між нарахованими та перехованими коштами за час вимушеного прогулу за період з 4 червня 2016 року по 11 травня 2017 року включно;

7) перерахувати середній заробіток за час вимушеного прогулу в зв`язку затримкою у невиконані рішення суду за період набрання чинності Постанови Кабінету Міністрів України №353 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року №268 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України та стягнути з Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_1 суму, яка становить різницю між нарахованою сумою середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України №353 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України та нарахованою сумою середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з затримкою у невиконані рішення суду.

Допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення у межах суми стягнення за один місяць.

9. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2019 року апеляційну скаргу Новопсковської районної ради задоволено, а рішення Марківського районного суду Луганської області від 24 жовтня 2018 року у справі №420/1156/17 скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

10. Оскільки постанова Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року у справі №420/2288/16-а про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника голови Новопсковської районної ради так і лишилась невиконаною, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.

11. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що для вирішення питання щодо періоду стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу необхідно визначити дату поновлення позивачки на посаді на підставі рішення суду у справі №420/2288/16-а.

12. Суд першої інстанції зробив висновок, відповідно до якого особа має право на звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу тільки у випадку, якщо ця особа на момент подання позову вже поновлена на відповідній посаді. Тобто суд першої інстанції дійшов висновку про передчасність позовних вимог.

13. Такі висновки суду першої інстанції ґрунтуються на преюдиційних обставинах, установлених судами в справі №420/1156/17, а також на висновках суду апеляційної інстанції в зазначеній справі.

14. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що положення статті 236 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП України) не містить як обов`язкову підставу для її застосування - факт поновлення особи на роботі, а передбачає лише факт затримки виконання судового рішення. Такий факт встановлений судом у цій справі та не є спірним. Водночас спірний у цій справі період затримки виконання судового рішення для стягнення середнього заробітку, зокрема, кінцева дата, самостійно визначена позивачкою як належний спосіб захисту його права.

15. Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

16. Таким чином, згідно зі статтею 236 КЗпП проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

17. Оскільки, як зазначив суд апеляційної інстанції, відповідач не оспорював правильність наданого позивачкою розрахунку, то суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

18. Відповідач у своїй касаційній скарзі наголошує на тому, що позивачкою порушено вимоги пункту 11 частини п`ятої статті 160 КАС України, оскільки нею вже подавався інший позов з тим самим предметом та з тих самих підстав у справі №420/1156/17 і їй відмовлено у його задоволенні.

19. Так, у постанові від 6 лютого 2019 року у вказаній справі за позовом ОСОБА_1 до Новопсковської районної ради Перший апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу не підлягають задоволенню, оскільки є передчасними.

20. Як наслідок, стверджує відповідач, при прийнятті оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції не врахував вимоги частини четвертої статті 78 КАС України відповідно до якої, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

21. При наведенні вказаних доводів відповідач посилається на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 6 вересня 2019 року у справі №804/10237/13-а, від 29 листопада 2019 року у справі №826/6222/15, від 31 січня 2019 року у справі №809/551/17, від 21 листопада 2019 року у справі №344/8720/16-а, від 15 серпня 2019 року у справі №823/782/16.

22. Крім того скаржник стверджує, що при ухваленні оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції не досліджувалось надана відповідачем суду довідка про заробітну плату із відображенням усіх її складових від 15 листопада 2019 року вих. №5-5/6-765. Зазначене порушення призвело до неправильного обрахунку загального розміру середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі ОСОБА_1 . На переконання відповідача, згадана сума становить 537493,68 грн.

23. Звертаючи увагу на факт перевищення сумою позовної вимоги п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відповідач стверджує про те, що заявлений позов повинен був розглядатися за правилами загального позовного провадження, оскільки суд першої інстанції помилково відніс цю справу до справ незначеної складності та розглянув її в порядку спрощеного позовного провадження. Такі думки автора касаційної скарги ґрунтуються на тому, що відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 12 КАС України зазначена в цьому пункті категорія справ розглядається виключно за правилами загального позовного провадження.

24. Також Новопсковська районна рада у своїй касаційній скарзі наголошує на тому, що Першим апеляційним адміністративним судом безпідставно не було прийнято до уваги та не розглянуто клопотання від 6 березня 2020 року №5-5/6-140 про відкладення розгляду справи, що позбавило можливості відповідача особисто бути присутнім через свого представника у судовому засідання і надавати свої пояснення у цій справі.

25. У відзиві на касаційну скаргу представник позивачки, спростовуючи доводи відповідача щодо посилання на частину четверту статті 78 КАС України, стверджує, що стосовно стягнення середнього заробітку Першим апеляційним адміністративним судом у справі №420/2288/16-а надано правову оцінку застосуванню положень статті 236 КЗпП України, а не встановлено обставини справи. До того ж, на думку автора відзиву на касаційну скаргу, відповідач помилково ототожнює встановлені судом обставини з його висновками.

26. З приводу, як стверджує відповідач, помилковості віднесення цієї справи судом першої інстанції до категорії справ незначної складності, позивач зауважує про те, що з огляду на положення пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України ця справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

27. Щодо твердження скаржника про неправильність розрахунку суми позову позивач звертає увагу на відсутність заперечень з його боку впродовж розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

28. Разом з тим позивач звертає увагу на фактичне визнання відповідачем розрахунку середнього заробітку в сумі 537493,68 грн. З таким розрахунком погоджується й автор відзиву на касаційну скаргу, тому просить касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржуване судове рішення змінити, стягнувши середній заробіток у зазначеній сумі.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

29. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

30. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрито з підстави, передбаченої пунктом 4 частиною четвертою статті 328 КАС України та посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

31. Спір у справі, що розглядається виник з приводу наявності/відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за весь час затримки виконання рішення суду у справі №420/2288/16-а за період з 12 травня 2017 року по 16 жовтня 2019 року.

32. Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

33. Аналізуючи неодноразово положення зазначеної статті 236 КЗпП (зокрема, у постановах від 2 жовтня 2019 року в справі №823/1507/18, 24 грудня 2020 року в справі №807/2434/15) Верховний Суд зазначив таке.

34. Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно з якою виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

35. Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

36. Отже, згідно зі статтею 236 КЗпП України виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

37. Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

38. Ураховуючи ту обставину, що на день ухвалення рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі постанова Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року у справі №420/2288/16-а про поновлення позивачки на посаді виконана не була, суд апеляційної інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України.

39. Водночас, як зазначалось у попередніх пунктах цієї постанови суду, серед іншого, належить провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період. Як слушно зауважив відповідач, судом апеляційної інстанції не досліджувалось надана відповідачем суду довідка про заробітну плату із відображенням усіх її складових від 15 листопада 2019 року вих. №5-5/6-765.

40. Отже, оскаржувана постанова у цій справі не містить розрахунків середнього заробітку, натомість суд апеляційної інстанції зазначає лише про відсутність заперечень відповідача під час судового розгляду щодо правильності зазначеного розрахунку.

41. В адміністративному судочинстві діє принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, суть якого розкрита в частині четвертій статті 9 КАС України.

42. Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

43. Згідно із частиною третьою статті 90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

44. Частиною четвертою цієї статті встановлено, що суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

45. Таким чином, належним чином дослідити поданий стороною доказ (у розглядуваному випадку - довідку про заробітну плату), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, та зробити розрахунок середнього заробітку - це процесуальний обов`язок суду.

46. За таких обставин, одного лише зазначення судом апеляційної інстанції у своїй постанові факту незаперечення відповідачем правильності розрахунку суми позову не є достатнім з точки зору принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі.

47. Щодо аргументів відповідача про неврахування судом апеляційної інстанції вимог процесуального законодавства щодо преюдиційності судових рішень в контексті ігнорування встановлених фактів у постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2019 року у справі №420/1156/17 стосовно передчасності вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, варто зазначити таке.

48. За змістом статті 78 КАС України мова йде про звільнення від доказування лише певних фактичних обставин, установлених судом у передбаченому процесуальним законом порядку, але не про обов`язковість правових висновків та оцінки, наданих судом в іншій справі.

49. При цьому у постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2019 року у справі №420/1156/17 міститься саме правова оцінка, висновки суду, зокрема, щодо можливості особи звернутися до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у випадку відсутності фактичного поновлення цієї особи на посаді.

50. Разом з тим частиною сьомою статті 78 КАС України встановлено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

51. З огляду на викладене, зазначені доводи відповідача не заслуговують на увагу, а його посилання на правові позиції Верховного Суду (пункт 21 цієї постанови) як на підтвердження цього доводу є безпідставним.

52. Щодо нерозгляду Першим апеляційним адміністративним судом клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, Верховний Суд зазначає таке.

53. Згідно з частиною восьмою статті 18 КАС України особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, подають процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняють інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", якщо інше не визначено цим Кодексом.

54. Частинами сьомою, восьмою статті 44 КАС України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення форми процесуальних документів відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

55. Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника) (частина десята статті 44 КАС України).

56. Водночас надсилання в електронному вигляді процесуальних документів до суду має здійснюватися з використанням сервісу Електронний суд, розміщеному за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua/login.

57. Для можливості користування цим сервісом необхідно здійснити реєстрацію офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) з обов`язковим використанням власного електронного підпису.

58. Тобто, законодавцем надано сторонам та учасникам справи альтернативне право звернення до суду з позовними та іншими заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами: в електронній формі (з обов`язковою реєстрацією офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) та підписанням вказаних документів власним електронним підписом) або в паперовій формі (з обов`язковим скріпленням вказаних документів власноручним підписом учасника справи (його представника).

59. Так, клопотання Новопсковської районної ради від 6 березня 2020 року №5-5/6-140 про відкладення розгляду справи надіслано на електронну адресу суду апеляційної інстанції, однак не підписано з використанням електронного цифрового підпису і таке не подано через офіційну електронну адресу (Електронний кабінет).

60. За таких обставин, у суду апеляційної інстанції не було правових підстав для розгляду зазначеного клопотання по суті.

61. Також Верховний Суд відхиляє доводи відповідача, який, посилаючись на положення пункту 2 частини четвертої статті 12 КАС України, вважає помилковим віднесення судом першої інстанції цієї справи до категорії справ незначної складності.

62. Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

63. Відповідач стверджує, що заявлена позивачкою до стягнення сума вимоги перевищувала п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1921 грн х 500 = 960500 грн), у зв`язку з чим, вважає автор відзиву на касаційну скаргу, ця справа повинна була розглядатись за правилами загального позовного провадження.

64. Верховний Суд зауважує, що положення пункту 2 частини четвертої статті 12 КАС України зобов`язують суд розглядати справу за правилами загального позовного провадження у випадку наявності в сукупності таких умов: по-перше: оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень; по-друге: позивачем також заявлено вимоги про відшкодування саме шкоди; по-третє: шкода повинна бути заподіяна саме спірними рішеннями, діями чи бездіяльністю; по-четверте: розмір завданої шкоди повинен перевищувати п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

65. Оскільки предметом розгляду цієї справи є стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, відсутні підстави стверджувати про наявність бодай однієї умови, про які йдеться в попередньому пункті цієї постанови, за наявності яких цей спір підлягав би розгляду за правилами загального позовного провадження.

66. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

67. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

68. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

69. Верховний Суд зазначає, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам щодо його обґрунтованості, оскільки ухвалене без повного і всебічного з`ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення цього спору.

70. Суд касаційної інстанції відповідно до частини другої статті 341 КАС України позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

71. Тому Верховний Суд позбавлений процесуальної можливості вирішити спірне у справі питання та стягнути суму середнього заробітку за час затримки виконання рішення суд про поновлення на роботі.

72. За змістом статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо.

73. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

74. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі та, як наслідок, висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

75. При новому розгляді спору суду необхідно: надати оцінку всім твердженням та аргументам сторін (у тому числі, вчинити передбачені процесуальним законом дії з метою витребування доказів, необхідних для правильного вирішення спору); на підставі додатково встановлених обставин прийняти законне та обґрунтоване рішення.

76. Керуючись статтями 341, 345, 353, 356 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Новопсковської районної ради задовольнити .

Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року у справі №360/4491/19 скасувати , а справу №360/4491/19 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Судді М.В. Білак

Л.О. Єресько

В.М. Соколов