Постанова

від 19.04.2021 по справі 360/4491/19

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2021 року справа № 360/4491/19

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач),

суддів Гаврищук Т.Г., Міронової Г.М.,

за участі секретаря судового засідання Сізонова Є.С.,

представника позивача Слєсарєва І.Е.,

представника відповідача Пономарьової А.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Слєсарєва Ігоря Едуардовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року (суддя в 1 інстанції Тихонов І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Старобільської районної ради про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за весь час затримки виконання постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 11.05.2017 у справі № 420/2288/16-а, а саме за період з 12.05.2017 по 16.10.2019 включно у загальному розмірі 971765,01 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідно до рішення Новопсковської районної ради сьомого скликання від 12 грудня 2015 року № 1/4, її обрано заступником голови Новопсковської районної ради.

Рішенням шостої (позачергової) сесії Новопсковської районної ради № 6/1 від 03 червня 2016 року Про дострокове припинення повноважень заступника голови Новопсковської районної ради сьомого скликання ОСОБА_1 позивача було незаконно звільнено з займаної посади.

Згідно до постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 11.05.2017 у справі № 420/2288/16-а визнано протиправним та скасовано рішення Новопсковської районної ради сьомого скликання № 6/1 від 03 червня 2016 року Про дострокове припинення повноважень заступника голови Новопсковської районної ради сьомого скликання ОСОБА_1 та поновлено позивача на посаді заступника голови Новопсковської районної ради.

В частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць постанова суду підлягає негайному виконанню.

18.05.2017 позивач звернулася до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області з виконавчим листом про примусове виконання судового рішення про поновлення на роботі.

24 травня 2017 року головним державним виконавцем Галушкою М.В. була прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 54006038. Згідно зазначеної постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику - Новопсковській районній раді необхідно виконати рішення суду в частині поновлення позивача на посаді заступника голови Новопсковської районної ради сьомого скликання протягом 10 робочих днів.

Державним виконавцем відповідно до ст. 18 Закону України Про виконавче провадження направлено вимогу боржнику щодо стану виконання рішення суду та попереджено про наслідки невиконання судового рішення.

До теперішнього часу постанова Новопсковського районного суду Луганської області від 11.05.2017 у справі № 420/2288/16-а про поновлення позивача на посаді заступника голови Новопсковської районної ради не виконана, а тому з урахуванням положень ст. 236 КЗпП України позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду у період з 12 травня 2017 року до моменту звернення до суду з даним позовом, тобто, 16 жовтня 2019 року.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням представник позивача звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позов у повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник позивача навів доводи, аналогічні викладеним в позовній заяві.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року здійснено заміну відповідача Новопсковської районної ради її правонаступником - Старобільською районною радою.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити рішення без змін.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, зазначає наступне.

Фактичні обставини справи.

Постановою Новопсковського районного суду Луганської області від 11.05.2017 у справі № 420/2288/16-а, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017, позов ОСОБА_1 до Новопсковської районної ради про зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Новопсковської районної ради сьомого скликання № 6/1 від 03.06.2016 року Про дострокове припинення повноважень заступника голови Новопсковської районної ради сьомого скликання ОСОБА_1 ; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника голови Новопсковської районної ради сьомого скликання; стягнуто з Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 120992,76грн.; стягнуто з Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 5000 грн.; в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено (арк.справи 8-13).

Судове рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу допущено до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017 у справі № 420/2288/16-а, постанову Новопсковського районного суду Луганської області від 11.05.2017 змінено: в абзаці четвертому постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 11.05.2017 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу замінено з суми 120992,76 грн на суму 81427,13 грн ; в решті постанову залишено без змін.

Відповідачем Новопсковською районною радою судове рішення не виконано, ОСОБА_1 не поновлено на посаді заступника голови Новопсковської районної ради, тому позивач звернулась до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі.

Рішенням Марківського районного суду Луганської області від 24 жовтня 2018 року позов задоволений частково: визнано протиправними дії Новопсковської районної ради сьомого скликання щодо затримки у виконанні рішення суду згідно постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року ЄУ № 420/2288/16-а; стягнуто з Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в зв`язку з затримкою у виконанні рішення суду - постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року ЄУ № 420/2288/16-а в сумі 17689 грн. 00 коп.; стягнуто з Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 5000 грн.

Зобов`язано Новопсковську районну раду вчинити певні дії, зокрема: зобов`язано Новопсковськурайонну раду подати звіт до Марківського районного суду Луганської області про виконання судового рішення за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Новопсковської районної ради Про визнання дій Новопсковської районної ради протиправними, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з затримкою у виконанні рішення суду, відшкодування моральної шкоди та зобов`язання вчинити певні дії ; зобов`язано Новопсковськурайонну раду перерахувати середньоденну заробітну плату ОСОБА_1 відповідно до постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року ЄУ № 420/2288/16-а за період з 03.06.2016 року по 11 травня 2017 року; зобов`язано Новопсковськурайонну раду перерахувати виплати по листку непрацездатності № 736980 у відповідності до постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року ЄУ № 420/2288/16-а та стягнути з Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_1 суму, яка становить різницю між перехованими та сплаченими коштами по листку непрацездатності; зобов`язано Новопсковську районну раду перерахувати сплачену компенсацію за невикористану відпустку у відповідності до постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року ЄУ № 420/2288/16-а та стягнути з Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_1 суму, яка становить різницю між перехованими та сплаченими коштами за компенсацію за невикористану відпустку; зобов`язано Новопсковську районну раду перерахувати сплачену заробітну плату за травень 2016 року у відповідності до постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року ЄУ № 420/2288/16-а та стягнути з Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_1 суму, яка становить різницю між перехованими та сплаченими коштами по заробітній платі за травень 2016 року; зобов`язано Новопсковську районну раду перерахувати суму стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 04.06.2016 року по 11.05.2017 року включно у відповідності до постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року ЄУ №420/2288/16-а та стягнути з Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_1 суму, яка становить різницю між нарахованими та перехованими коштами за час вимушеного прогулу за період з 04.06.2016 року по 11.05.2017 року включно; зобов`язано Новопсковську районну раду перерахувати середній заробіток за час вимушеного прогулу в зв`язку затримкою у невиконані рішення суду - постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року ЄУ № 420/2288/16-а за період набрання чинності Постанови Кабінету Міністрів України № 353 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. № 268 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України та стягнути з Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_1 суму, яка становить різницю між нарахованою сумою середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України № 353 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України та нарахованою сумою середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з затримкою у невиконані рішення суду - постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року ЄУ №420/2288/16-а; допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення у межах суми стягнення за один місяць (арк.справи 45-54).

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року апеляційну скаргу Новопсковської районної ради-задоволено.

Рішення Марківського районного суду Луганської області від 24 жовтня 2018 року у справі№ 420/1156/17 за позовом ОСОБА_1 до Новопсковської районної ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - скасовано та в задоволенні позову ОСОБА_1 до Новопсковської районної ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено (арк.справи 56-60).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що для вирішення питання щодо періоду стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу необхідно визначити дату поновлення позивача на посаді на підставі рішення суду у справі № 420/2288/16-а.

Отже, особа має право звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу тільки у випадку, якщо ця особа на момент подання позову вже поновлена на відповідній посаді. Тобто, суд першої інстанції дійшов висновку про передчасність позовних вимог.

Оцінка суду.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Принцип обов`язковості судових рішень закріплений і в статті 14 КАС України, відповідно до змісту якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.

Частиною другою статті 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

За загальним правилом у питаннях регулювання публічної служби пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частина сьома статті 235 Кодексу законів про працю України).

Аналіз правових норм чинного законодавства, що регулює правовідносини в сфері проходження громадянами публічної служби та звільнення з публічної служби, дає підстави для висновку, що рішення судів про поновлення на роботі є обов`язковими та виконуються негайно. Законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення і цей обов`язок полягає в тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення оскаржуватися. Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником наказу про це, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Вищевказана стаття КЗпП України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, зокрема щодо пред`явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

Враховуючи лексичне значення (тлумачення) поняття затримка як зволікання, затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати не видання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення. У разі невиконання цього обов`язку добровільно рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, в разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно з якою проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Таким чином, згідно зі статтею 236 КЗпП України проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Положення статті 236 КЗпП України не містять як обов`язкову підставу для її застосування - факт поновлення особи на роботі, а передбачає лише факт затримки виконання судового рішення.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що наявність вини відповідача в затримці виконання судового рішення не є обов`язковою для задоволення заявлених вимог. Наявність вини випливає з норм Конституції України, згідно з якими судові рішення, які набрали законної сили, повинні виконуватись державними органами добровільно, без відкриття виконавчого провадження.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення встановити період затримки та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Європейську Конвенцію Про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення Європейського суду з прав людини від 15 жовтня 2009 року у справі Юрій Миколайович Іванов проти України (заява № 40450/04) зазначено, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

З дня ухвалення рішення про поновлення позивача на роботі у відповідача виник обов`язок щодо його виконання.

Враховуючи те, що постанова Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року у справі № 420/2288/16-а про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника голови Новопсковської районної ради сьомого скликання не була виконана у період з 12 травня 2017 року по 16 жовтня 2019 року, що не заперечується відповідачем, тому наявні підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України за період з 12 травня 2017 року по 16 жовтня 2019 року включно.

Розрахунок середньомісячного заробітку розраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку № 100 передбачено, що для нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

З наданої відповідачем довідки від 15.11.2019 року за №№ 5-5/6-765 (арк. спр.245), про заробітну плату ОСОБА_1 за останні два місяці роботи, що передували звільненню, за період з 01 квітня 2016 року по 31 травня 2016 року вбачається, що у квітні 2016 року відпрацьовано 19 робочих днів, всього нараховано 6356,47 грн, у травні 2016 року 7 робочих днів, всього нараховано 2661,68 грн.

Норма тривалості робочого часу на 2016 рік у квітні 2016 року становить 21 робочий день, в травні 2016 року - 19 робочих днів.

Таким чином, після проведення розрахунку відповідно до п.8 Порядку №100 посадовий оклад ОСОБА_1 за повністю відпрацьований робочий час у квітні 2016 року становить 3491 грн (3158,58 грн:19 відпр.днів х 21 роб дн);

У травні 2016 року - 3491 грн (1286,16 грн : 7 відпр.дн х 19 роб.дн)

При визначенні посадового окладу заступника голови районної ради суд враховує підвищення посадового окладу керівним працівникам органів місцевого самоврядування відповідно до постанов КМУ №34 від 06.02.2008 року, №1013 від 09.12.2015 року.

З урахуванням вищезазначеного середньоденний розмір заробітної плати ОСОБА_1 становить:

-За період з 12.05.2017 року по 25.05.2017 року - 353,78 грн;

-За період з 26.05.2017 року по 17.05.2018 року - 719,52 грн (посадовий оклад після підвищення 7100 грн : 3491 грн посадовий оклад до підвищення = 2,03380 (коефіцієнт коригування) 353,78 х 2,03380=719,52 грн

-за період з 18.05.2018 року по 24.06.2019 року - 983,01 грн (посадовий оклад після підвищення 9700 грн : 7100 грн посадовий оклад до підвищення = 1,366197 (коефіцієнт коригування) 719,52 х 1,366197=983,01 грн

-за період з 25.06.2019 року по 16.10.2019 року - 1114,75 грн грн (посадовий оклад після підвищення 11000 грн : 9700 грн посадовий оклад до підвищення = 1,13402 (коефіцієнт коригування) 983,01 х 1,13402 = 1114,75 грн.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді становить:

-за період 12.05.2017 року по 25.05.2017 року - 2537,80 грн (353,78 грн х 10 р.д.);

-за період з 26.05.2017 року по 17.05.2018 року - 275562,88 грн (719,52 грн х 244 р.д.);

-за період з 18.05.2018 року по 24.06.2019 року - 270327,75 грн (983,01 грн х 275 р.д.);

-за період з 25.06.2019 року по 16.10.2019 року - 88065,25 грн (1114,75 грн х 79 р.д.)

Таким чином, середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 12 травня 2017 року по 16 жовтня 2019 року включно становить 537493,68 грн, та підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 ..

Суд не приймає розрахунок суми середнього заробітку, обчислений позивачем, оскільки ним не враховано пункту 10 Порядку № 100 та підвищення посадового окладу заступника голови районної ради відповідно постанов КМУ №34 від 06.02.2008 року, №1013 від 09.12.2015 року.

Згідно з пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до пункту 171.1 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).

Таким чином, Новопсковська районна рада як податковий агент відповідно до норм Податкового кодексу України та як страхувальник відповідно до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування зобов`язана виплатити позивачеві середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 12 травня 2017 року по 16 жовтня 2019 року в сумі 537493,68 грн, утримавши з неї при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до пунктів 3,4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, що обумовлює часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст.139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Слєсарєва Ігоря Едуардовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року у справі № 360/4491/19 - задовольнити частково.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року у справі № 360/4491/19 - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Старобільської районної ради про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі - задовольнити частково.

Стягнути зі Старобільської районної ради (код ЄДРПОУ 20188655) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) суму середнього заробітку за весь час затримки виконання постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року у справі № 420/2288/16-а, а саме за період з 12 травня 2017 року по 16 жовтня 2019 року включно у загальному розмірі 537493,68 (п`ятсот тридцять сім тисяч чотириста дев`яносто три) гривні 68 копійок, утримавши з неї при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до Старобільської районної ради про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 19 квітня 2021 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 19 квітня 2021 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді Т.Г. Гаврищук

Г.М. Міронова