Постанова

від 03.02.2021 по справі 635/2831/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 635/2831/17

провадження № 61-19827св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Харківська районна державна адміністрація Харківської області, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області,

треті особи:Юридично-комерційна приватна фірма Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону , Тернівська сільська рада Харківського району Харківської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Бровченка І. О., Маміної О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Харківської районної державної адміністрації Харківської області, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, треті особи: Юридично-комерційна приватна фірма Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону , Тернівська сільська рада Харківського району Харківської області, про визнання права на земельну частку (пай) та виділення земельної частки (паю) в натурі.

Позовна заява мотивована тим, що з 29 липня 1981 року по 24 грудня 2002 року вона працювала в Державному підприємстві - радгоспі Перемога , яке наказом Регіонального відділення фонду Держмайна України від 11 жовтня 1999 року № 1408-П було перетворено у ВАТ Перемога . 26 листопада 1999 року Харківським територіальним управлінням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку був зареєстрований випуск акцій цього підприємства. Будь-яких документів щодо включення її до реєстру власників цінних паперів ВАТ Перемога в неї немає. Вона як акціонер ВАТ Перемога має право на отримання земельного паю та виділення його в натурі.

Крім того, зазначала, що Харківська райдержадміністрація Харківської області 10 листопада 2004 року уклала з Юридично-комерційною приватною фірмою Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону договір оренди земельної ділянки площею 2198,8102 га, яка входила до складу ВАТ Перемога , на 50 років. Зазначений договір був укладений в процесі процедури банкрутства зазначеного підприємства. Рішенням господарського суду Харківської області від 02 квітня 2008 року № 37/425-07, яке було залишено без змін постановою Харківського апеляційного Господарського суду від 23 червня 2008 року та постановою Верховного Суду України від 16 грудня 2008 року, вказаний договір оренди було визнано недійсним. У червні 2016 року вона звернулась до Харківської райдержадміністрації Харківської області, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Тернівської сільської ради Харківського району Харківської області із заявою про обчислення розміру належного їй земельного паю та виділення його в натурі, однак ніяких рішень за її зверненнями відповідачами та третьою особою не прийнято, а Харківська райдержадміністрація Харківської області 01 березня 2010 року знов уклала договір оренди спірної земельної ділянки з Юридично-комерційною приватною фірмою Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону на 49 років. У 2016 році частина земельної ділянки, яка підлягала паюванню між колишніми працівниками ВАТ Перемога , Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області була передана іншим орендарям.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на земельну частку (пай) із земель, якими користувалось ВАТ Перемога , за межами населеного пункту на території Тернівської сільської ради Харківського району Харківської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 11 липня 2019 року у складі судді Панас Н. Л. позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) із земель, якими користувалося колишнє ВАТ Перемога , за межами населеного пункту на території Тернівської сільської ради Харківського району Харківської області. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру в Харківській області виділити ОСОБА_1 в натурі (на місцевості) земельну ділянку в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів ВАТ Перемога Харківського району Харківської області. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ВАТ Перемога отримало державний акт на право колективної власності на земельну ділянку. Відповідно до положень Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським господарствам, підприємствам і організаціям право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Таким чином, позивач має право на отримання земельного паю та виділення його в натурі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року апеляційну скаргу Харківської районної державної адміністрації Харківської області задоволено. Рішення Харківського районного суду Харківської області від 11 липня 2019 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що право на земельну частку (пай) особа набуває за наявності трьох умов: 1) перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства, кооперативу або акціонерного товариства; 2) отримання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю; 3) включення особи до списку, доданого до цього акта.

Разом з тим позивач не довела належним чином, що ВАТ Перемога Харківського району Харківської області отримало державний акт на право колективної власності на землю, а також, що позивач була включена як особа до списку, доданого до цього акта.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

У грудні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

У січні 2021 року, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що невнесення до списку особи, яка була членом колективного сільськогосподарського підприємства, на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 (720/95) Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Доводи відповідача, який подав відзив на касаційну скаргу

У грудні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від Харківської районної державної адміністрації Харківської області, в якому вона просила залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, оскільки вона прийнята при всебічному та повному з`ясуванні обставин справи, ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою , третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України від 11 жовтня 1999 року № 1408-П державне підприємство радгосп Перемога перетворено у ВАТ Перемога .

26 листопада 1999 року Харківським територіальним управлінням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку зареєстрований випуск акцій ВАТ Перемога (реєстраційний № 233/20/1/99).

06 грудня 1999 року регіональним відділенням було видано наказ № 1613-П про продаж акцій ВАТ Перемога та створення комісії з продажу акцій.

Розпорядженням Харківської райдержадміністрації від 10 травня 2004 року № 163 (надалі скасовано розпорядженням Харківської районної державної адміністрації від 28 вересня 2007 року № 2271) припинено право постійного користування земельною ділянкою ВАТ Перемога , загальною площею 2369,9077 га, розташованої за межами населеного пункту на території Тернівської сільської ради Харківського району Харківської області, та зараховано земельну ділянку до земель запасу Тернівської сільської ради Харківського району Харківської області.

Розпорядженням Харківської райдержадміністрації від 09 листопада 2004 року № 397 (надалі скасовано розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації від 05 травня 2008 року № 272) затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельних ділянок Юридично-комерційною приватною фірми Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону на території Тернівської сільської ради Харківського району Харківської області. Надано Юридично-комерційній приватній фірмі Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону в довгострокову оренду строком на 50 років земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 2311,5306 га, у тому числі, сільськогосподарських угідь - 1604,0485 га, розташовану за межами населеного пункту, на території Тернівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Зобов`язано Юридично-комерційну приватну фірму Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону приступити до використання земельної ділянки після укладання договорів оренди та їх державної реєстрації.

10 листопада 2004 року між Харківською районною державною адміністрацією Харківської області (орендодавець) та Юридично-комерційною приватною фірмою Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1 Договору орендодавець надає, а орендар приймає в довгострокове платне користування земельну ділянку на підставі розпорядження Харківської райдержадміністрації від 09 листопада 2004 року № 397 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Тернівської сільської ради Харківського району Харківської області. Згідно з пунктом 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2198,8102 га, у тому числі сільськогосподарських угідь 1604,0485 га, несільськогосподарських угідь -594,7617 га.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року у справі № 820/5587/16 за позовом Юридично-комерційної приватної фірми Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону до Харківської обласної державної адміністрації, про скасування розпорядження, апеляційну скаргу Харківської обласної державної адміністрації задоволено. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року скасовано, у задоволенні позову Юридично-комерційної приватної фірми Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону відмовлено.

На підставі постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року розпорядження голови Харківської райдержадміністрації від 09 листопада 2004 року № 397 Про надання земельної ділянки Юридично-комерційній приватній фірмі Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону в оренду втратило чинність.

Акціонери ВАТ Перемога : ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , звертались до Харківської районної державної адміністрації та до тернівського сільського голови Бабак В. І. з проханням виділити земельні паї в натурі та надати їм землю для ведення особистого селянського господарства. До Харківської районної державної адміністрації з відповідними заявами також звертався тернівський сільський голова Бабак В. І .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до положень статей 13, 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною дев`ятою статті 5 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) 1990 року визначено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Частина друга статті 23 ЗК України 1990 року визначала, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям (далі - Указ № 720/95) встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до пункту 2 Указу № 720/95 право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом колективного сільськогосподарського підприємства на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

З огляду на зазначене, особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.

Таким чином, право на отримання земельної частки (паю) пов`язано із членством особи у колективному сільськогосподарському підприємстві на момент передачі землі у колективну власність, отриманням цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю.

Вирішуючи справу, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що підстав для задоволення позову ОСОБА_1 немає, оскільки право на земельну частку (пай) виникає не з часу включення членів колективного сільськогосподарського підприємства до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі землі у колективну власність конкретному колективному сільськогосподарському підприємству, членом якого вони є, на підставі державного акта на право колективної власності на землю.

У матеріалах справи відсутні докази того, що ВАТ Перемога Харківського району Харківської області отримало державний акт на право колективної власності на землю, а також, що позивач була включена як особа до списку, доданого до цього акта.

Таким чином, доводи касаційної скарги про те, що невнесення до списку особи, яка була членом колективного сільськогосподарського підприємства, на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку, є безпідставними.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77-80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційним судом, який їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Обставини справи встановлені судами попередніх інстанцій на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону. Тобто суди дотрималися принципу оцінки доказів, згідно з яким суди на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду справи аналізують і оцінюють докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв`язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк