Ухвала
1 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 127/9179/20
провадження № 61-95ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 жовтня 2020 року, додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 5 листопада 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 22 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства
45 експериментальний механічний завод , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Професійна спілка Державного підприємства 45 експериментальний механічний завод Відродження , про визнання наказів незаконними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, грошових коштів та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
29 грудня 2020 року подана касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 жовтня 2020 року, додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 5 листопада 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 22 грудня 2020 року, повний текст якої складено 24 грудня 2020 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судових рішень
пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено висновок щодо застосування норми права, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржених судових рішень сформованій практиці у подібних правовідносинах.
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення
пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення
пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права щодо якої відсутній висновок та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вимогам закону.
Заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, на постанови Верховного Суду, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою.
За таких обставин заявнику необхідно подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 ЦПК України, надати копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи.
Згідно із пунктом 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір за подання до суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Звільнення від сплати судового збору за вимоги про відшкодування моральної шкоди та визнання незаконним наказу, яким внесено зміни до штатного розпису, Законом України Про судовий збір не передбачено. Тому твердження заявника про те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі
пункту 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір касаційний суд не приймає.
Стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця, тому позовна вимога про його стягнення також оплачується судовим збором (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16).
Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складає 43 670,77 грн.
Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір у редакції Закону, чинній на час подання позову, за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (840,80 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (10 510 грн).
Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір у редакції Закону, чинній на час подання позову, за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становила 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (840,80 грн).
Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, ОСОБА_1 просив стягнути з Державного підприємства 45 експериментальний механічний завод на його користь 10 000 грн у відшкодування моральної шкоди, визнати незаконним наказ від 19 лютого 2020 року № 21/1-к Про внесення змін до штатного розпису та стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Тому за подання касаційної скарги заявнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 5 044,80 грн (2 522,40(840,80+840,80+840,80)*200%), про що надати відповідний документ або документ, що підтверджує підстави звільнення його від сплати судового збору.
Судовий збір за подання касаційної скарги має бути зараховано за платіжними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерський район/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055) .
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України Про судовий збір .
Оскільки касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України, вона відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України залишається без руху.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 жовтня 2020 року, додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 5 листопада 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 22 грудня 2020 року залишити без руху.
Надати заявнику десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначених недоліків.
У разі невиконання у встановлений судом строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. О. Карпенко
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 01.02.2021 |
Оприлюднено | 12.02.2021 |
Номер документу | 94803453 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Карпенко Світлана Олексіївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні