Рішення

від 01.02.2021 по справі 344/12903/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/12903/18

Провадження № 2/344/379/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Пастернак І.А.

секретар Кріцак Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення №365-9 від 20.01.2017 року в частині п. 9 додатку №1, яким надано дозвіл ОСОБА_2 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0086 га., для влаштування входу до власного нежитлового приміщення; визнання протиправним та скасування рішення №171-20 від 21.06.2018 року в частині п. 5 додатку №3, яким ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачу в оренду земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0086 га., для влаштування входу до власного нежитлового приміщення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Івано-Франківської міської ради про скасування рішення Івано-Франківської міської ради від 20.01.2017 р. №365-9 в частині п.9 додатку №1 та рішення Івано-Франківської міської ради від 21.06.2018р. за №171-20 в частині п.5 додатку №3. Позов мотивовано тим, що ще в 2016 році, як власнику приміщень та земельної ділянки по АДРЕСА_1 , стало відомо, що один з власників (користувачів) підвального приміщення, розташованого в будинку по АДРЕСА_1 (на той час ОСОБА_3 ) почав вчиняти дії, направлені на облаштування окремого входу до цього підвального приміщення з зовнішньої сторони буднику по АДРЕСА_1 . Такі дії він вчиняв незважаючи на той факт, що в нього був вхід до цього приміщення з під`їзду будинку, і жодних перешкод для користування чи доступу до підвалу йому ніхто не чинив і він мав можливість безперешкодно ним користуватися. При цьому, такий вхід до свого підвального приміщення, останній хотів облаштувати у такий спосіб, щоб повністю перегородити доступ і заїзд до належної позивачу на праві приватної власності земельної ділянки. Дізнавшись про такі дії позивач направив ряд звернень і до міського голови міста Івано-Франківська і до Департаменту комунальних ресурсів і до Департаменту містобудування, архітектури і культурної спадщини Івано-Франківської міської ради. В квітні 2017 року, надійшов виклик на засідання узгоджувальної комісії виконавчого комітету міської ради по розгляду земельних спорів. Та 28.04.2017 року дізнався, що новий власник вищевказаного підвалу по АДРЕСА_1 - ОСОБА_2 , звернулася до цієї комісії з проханням погодити їй межі земельної ділянки, для влаштування входу до власного нежитлового приміщення, без погодження сусідніх землекористувачів - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Зауваження позивача та іншого сусіда до уваги комісією взяті не були, і 09.06.2017 року, комісія погодила ОСОБА_2 непогоджену межу земельної ділянки на АДРЕСА_1 , для влаштування входу до власного нежитлового приміщення, згідно виданих документів на право власності на земельні ділянки на АДРЕСА_2 і перенесених відомостей до Державного земельного кадастру по вказаних земельних ділянках без погодження суміжних землекористувачів гр. ОСОБА_4 і ОСОБА_1 . З витягу протоколу узгоджувальної комісії № 178 від 09.06.2017 року, а також первинні документи, що послугували підставою для прийняття такого рішення комісії, стало відомо про той факт, що документацію з землеустрою ОСОБА_2 розробляє на підставі раніше прийнятого Івано-Франківською міською радою рішення № 365-9, пунктом 9 додатку № 1 якого, їй було надано дозвіл па складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,086 га., для влаштування входу до власного нежитлового приміщення. Про існування такого рішення, позивачу нічого не було відомо, і про нього він дізнався лише 09.06.2017 року з документів, долучених до рішення узгоджувальної комісії. Окрім того, зі схеми земельної ділянки вбачається, вказаним рішенням ОСОБА_2 було надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки - розміщення, конфігурація і площа якої, повністю перекриває і унеможливлює позивачу єдиний доступ до його власної земельної ділянки. Вважає, що таке рішення Івано-Франківської міської ради від 20.01.2017 року № 365- 9 в частині п. 9 додатку № 1 незаконним і неправомірним, таким що безпосередньо порушує його законні права і таке підлягає скасуванню в судовому порядку. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 02.04.2018 року його адміністративний позов задоволено та оскаржуване рішення Івано-Франківської міської ради скасовано. Відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2018 року рішення першої інстанції скасовано, в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Підставою для скасування рішення першої інстанції апеляційний суд зазначив, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не гарантує особі прийняття відповідним органом рішення про відведення земельної ділянки для влаштування входу, дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є лише стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність чи користування. Нещодавно позивачу стало відомо про те, що згідно рішення сесії Івано-Франківської міської ради від 21.06.2018 року № 171-20 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_3 площею 0,0086 га для влаштування входу до власного нежитлового приміщення ОСОБА_2 затверджено та вказану земельну ділянку передано в оренду терміном на 15 років. З графічних матеріалів які були долучені ОСОБА_2 для розгляду її заяви, щодо надання дозволу на складення проекту землеустрою, та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме з матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, чітко вбачається, що земельна ділянка площею 0,086 га, в місці, в якому просить відвести ОСОБА_5 , повністю унеможливлює заїзд і прохід до земельної ділянки яка належить позивачу на праві приватної власності і належала ще, до придбання ОСОБА_5 підвалу, вхід до якого остання хоче влаштувати за рахунок землі комунальної власності. Частина земельної ділянки, яку на разі відведено ОСОБА_2 знаходиться під будинковолодінням АДРЕСА_3 , в якому також знаходиться приміщення у власності позивача, зокрема на першому поверсі вказаного будинку, а частина земельної ділянки знаходиться в червоних лініях магістральної вулиці, яка передбачена виключно для обслуговування існуючих будівель без права будівництва капітальних споруд. Тобто, Івано-Франківська міська рада як власник земельних ділянок комунальної власності, приймаючи рішення відносно надання згоди на розробку проекту землеустрою спірної земельної ділянки, прийняла рішення, яким повністю перешкодила позивачу, як власнику сусідньої земельної ділянки використовувати свою земельну ділянку за цільовим призначенням і більше того, у такий спосіб взагалі позбавляє його можливості користуватися нею (здійснила / негативний неприпустимий вплив). Таким чином, прийняття Івано-Франківською міською радою рішення про надання дозволу па складання проекту землеустрою даної земельної ділянки та рішення про затвердження такого проекту землеустрою, в спосіб, що перешкоджає володінню і користуванню його земельною ділянкою, свідчить про невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, схем землеустрою, є безумовною підставою для відмови у наданні дозволу па складання такого проекту землеустрою та затвердження проекту (землеустрою, а по факту вже існуючих рішень - про наявність правових підстав для скасування рішень Івано-Франківської міської ради, якими такий дозвіл вже надано. Отже, рішення Івано-Франківської міської ради від 20.01.2017 року № 365- 9 в частині п. 9 додат ку № 1 та рішення Івано-Франківської міської ради від 21.06.2018 року за №171-20 в частині п. 5 додатку № 3 є незаконними і неправомірними, і такими, що підлягають обов`язковому скасуванню, адже прийняті всупереч Земельного кодексу України.

18.09.2018 року представник Івано-Франківської міської ради подав відзив на позовну заяву відповідно до якого просив у задоволенні позову відмовитив, оскільки важає дану позовну заяву необгрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Керуючись ЗК України, ЗУ Про землеустрій , Про місцеве самоврядування в Україні , Івано-Франківська міська рада прийняла рішення Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань від 21.06.2018 року №171-20, пунктом 5 додатку №3 якого затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:04:003:0178 на АДРЕСА_3 площею 0,0086 га, з передачею в оренду на 15 років, для влаштування входу до власного нежитлового приміщення ОСОБА_2 площею 0,0086 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 . Погоджений проект землеустрою, поданий для затвердження Івано-Франківською міською радою, включав відповідний перелік документів.(а.с.38,39). Департаментом містобудування, архітектури та культурної спадщини було вирішено погодити передачу земельної ділянки по АДРЕСА_3 площею 0,0086 га, у користування для влаштування входу до власного нежитлового приміщення (висновок від 23.06.2017 р.). Згідно висновку Держгеокадастру від 25.07.2017р. за результатами розгляду матеріалів із землеустрою щодо складання документів, відділом Держгеокадастру погоджено передачу вказаної земельної ділянки у користування ОСОБА_2 . У рішенні органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів визначається порядок його виконання. Рішення передається сторонам у 5-денний термін з часу його прийняття. Питання по погодженню меж земельних ділянок по АДРЕСА_3 вносилось на розгляд узгоджувальної комісії міськвиконкому по вирішенню спорів з приводу суміжного землекористування у зв`язку з непогодженням меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами ОСОБА_4 і ОСОБА_1 де було вирішено погодити ОСОБА_2 непогоджену межу земельної ділянки на АДРЕСА_3 для влаштування входу до власного нежитлового приміщення, згідно виданих документів на право власності на земельні ділянки на АДРЕСА_3 , і перенесених відомостей до Державного земельного кадастру по вказаних земельних ділянках, без погодження суміжних землекористувачів ОСОБА_4 і ОСОБА_1 (витяг з протоколу від 09.06.2017р.№178 міститься у проекті землеустрою). Відтак, оскаржуване рішення приймалося Івано-Франківською міською радою на основі погодженого проекту землеустрою компетентними органами в межах наданих законом повноважень. Повноваження Івано-Франківської міської ради щодо розпорядження земельними ділянками комунальної власності - є виключними і визначені законом(а.с.38,39).

18.09.2018 року представник Івано-Франківської міської ради подав заяву про залучення третіх осіб(а.с. 89).

18.09.2018 року представник Івано-Франківської міської ради подав заяву про закриття провадженя(а.с.91,92).

10.10.2018 року позивач подав заяву про визнання протиправним та скасувати рішення №365-9 від 20.01.2017 року в частині п. 9 додатку .№1, яким надано дозвіл ОСОБА_2 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0086 га., для влаштування входу до власного нежитлового приміщення. Визнання протиправним та скасування рішення №171-20 від 21.06.2018 року в частині п. 5 додатку №3, яким ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачу в оренду земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0086 га., для влаштування входу до власного нежитлового приміщення. Судові витрати покласти на відповідача(а.с.98-100).

23.05.2019 року ухвалою Івано-Франківського міського суду залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_6 )(а.с.188).

07.10.2020 року ухвалою Івано-Франківського міського суду в задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження в даній справі в частині позовних вимог - відмовлено(а.с.244,245).

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд їх задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову з підстав наведених у відзиві.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача в судове засідання не з"явилася з не відомих суду причин хоча належним чином була повідомлена про день та час слухання справи.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, врахувавши також правові норми, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов до наступних висновків.

Спір між сторонами виник з приводу права користування вищевказаною земельною ділянкою.

Відповідно до копії договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 19.10.2001 року ОСОБА_1 набув у власність нежилі приміщення, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 (а.с.132).

Відповідно до інформаційної довідки від 20.07.2016 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер: 2610100000:04:003:0167, площею 0,0128 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_7 (а.с.8-11).

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникають після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно із частиною 4 статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом. Основний Закон України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до закону.

Відповідно до витягу з рішення Івано-Франківської міської ради (9 сесія) сьомого демократичного скликання від 20.01.2017 року №365-9 про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань п. 1 дано дозвіл на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, згідно додатку 1, згідно п. 9 ОСОБА_2 надано такий дозвіл по АДРЕСА_3 земельної ділянки 0,0086 га для влаштування входу до власного нежитлового приміщення(а.с.12,13).

Згідно витягу з протоколу №178 від 09.06.2017 року засіданням узгоджувальної комісії виконавчого комітету міської ради по розгляду земельних спорів, погоджено ОСОБА_2 непогоджену межу земельної ділянки на АДРЕСА_3 , для влаштування входу до власного житлового приміщення, згідно виданих документів на право власності на земельні ділянки по АДРЕСА_2 і перенесених відомостей до Державного земельного кадастру по вказаних земельних ділянках, без погодження суміжних землекористувачів ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с. 15-17).

Відповідно до положень ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, діяльність органів місцевого самоврядування регулюють закони та підзаконні акти, які дають останнім можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тої наділяють їх дискреційними повноваженнями.

Відповідно до ч.2,3 ст. 123 ЗК України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

23.06.2017 року Департаментом містобудування, архітектури та культурної спадщини надано висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_2 площею 0,0086 га на АДРЕСА_3 (а.с.18).

Рішенням Івано-Франківської міської ради (20 сесія) сьомого демократичного скликання від 21.06.2018 року №171-20 п.3 затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано земельні ділянки в оренду, згідно додатку 3 п.5 ОСОБА_2 по АДРЕСА_3 , площею 0,0086 га для влаштування входу до власного нежитлового приміщення, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, к.н. 2610100000:04:003:0178 на 15 років(а.с.14).

За приписами ст. 42 ЗК України, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку прибудинкова територія - це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Відповідно до ч.2 ст. 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до ст. 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Як вбачається з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13.10.2017 року земельна ділянка к.н. 2610100000:003:0178 відноситься до земель житлової та громадської забудови для обслуговування інших будівель громадської забудови(а.с.19).

Відповідно дост.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється зокрема шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (стаття 155 ЗК України).

Відповідно до чч. 1,5 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно статті 10 Закону України Про приватизацію деожавного житлового фонду , п.3 Правил користування приміщеннями і прибудинковими територіями за власником житлового будинку органом місцевої державної влади закріплюється прибудинкова територія.

Таким чином, прийняття Івано-Франківською міською радою рішення про надання дозволу на складання проекту землеустрою даної земельної ділянки та рішення про затвердження такого проекту землеустрою, в спосіб, що перешкоджає володінню і користуванню позивачем земельною ділянкою, свідчить про невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, схем землеустрою.

Як вбачається з висновку експерта №25/3 від 08.10.2018 року за результатами проведеної земельно-технічної експертизи, розташування земельної ділянки за кадастровим №2610100000:04:003:0178 згідно її координат поворотних точок меж земельної ділянки, за адресою АДРЕСА_7 буде перешкоджати заїзду на земельну ділянку за кадастровим №2610100000:04:003:0167, згідно її фактичного розташування за адресою АДРЕСА_5 , через накладання (перетинання) земельної ділянки за кадастровим №2610100000:04:003:0178 та заїзду до земельної ділянки за кадастровим №2610100000:04:003:0167, що за адресою АДРЕСА_5 додаток №1 до висновку експерта №25/3)(а.с.101-131).

Одже, своїми рішеннями від 20.01.2017 р. №365-9 в частині п.9 додатку №1 та від 21.06.2018р. за №171-20 в частині п.5 додатку №3 Івано-Франківська міська рада як власник земельних ділянок комунальної власності, приймаючи рішення відносно надання згоди на розробку проекту землеустрою спірної земельної ділянки та погодивши такий проект порушила вимоги ст. 123 ЗК України, оскільки встановлено , що місце розташування та розмір земельної ділянки площею 0,0086 га, в місці, в якому відведена третій особі, знаходиться під житловим будинком по АДРЕСА_3 , та його прибудинковою територією. Крім того, оскаржуваними рішеннями відповідач позбавив позивача та інших мешканців житлового будинку права використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням.

Слід також вказати, що Європейський Суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати , що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, а й щодо національних судів(рішення ЄСПЛ від 21.10.2010 року № 19164/04 у справі Дія 97 проти України параграф 47).

Аналізуючи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до чч.1,2,3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, розподіл судових витрат між сторонами судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:у разі задоволення позову - на відповідача.

А тому, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача судових витрат на користь позивача, витрати зі сплати судового збору в сумі 1 409, 60 грн. понесені позивачем при подачі позову, витрати на проведення судової земельно-технічної експертизи та здійснення горизонтальної зйомки спеціалістом земельником у розмірі 6 300 грн.(а.с.1,229).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 77-82, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення №365-9 від 20.01.2017 року в частині п. 9 додатку №1, яким надано дозвіл ОСОБА_2 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0086 га., для влаштування входу до власного нежитлового приміщення; визнання протиправним та скасування рішення №171-20 від 21.06.2018 року в частині п. 5 додатку №3, яким ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачу в оренду земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0086 га., для влаштування входу до власного нежитлового приміщення - задоволити.

Визнати протиправним та скасувати рішення №365-9 від 20.01.2017 року в частині п. 9 додатку №1, яким надано дозвіл ОСОБА_2 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0086 га., для влаштування входу до власного нежитлового приміщення.

Визнати протиправним та скасувати рішення №171-20 від 21.06.2018 року в частині п. 5 додатку №3, яким ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачу в оренду земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0086 га., для влаштування входу до власного нежитлового приміщення.

Стягнути з Івано-Франківської міської ради ( вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ код ЄДРПОУ 33644700 ) на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_8 - сплачений судовий збір в розмірі 1409,60 грн. та витрати за проведення експертизи та здійснення горизонтальної зйомки в розмірі 6 300,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Довідка: Повний текст рішення виготовлено 11.02.2021 року.

Суддя Пастернак І.А.