Постанова

від 11.02.2021 по справі 570/4812/14-ц

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2021 року

м. Рівне

Справа № 570/4812/14-ц

Провадження № 22-ц/4815/64/21

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.,

суддів: Боймиструка С.В., Хилевича С.В .,

секретар судового засідання: Шептицька С.С.

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

відповідачі: служба автомобільних доріг у Рівненській області, Рівненської районної державної адміністрації, Городоцька сільська рада Рівненського району Рівненської області, Рівненське районне управління юстиції,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Управління Держгеокадастру у Рівненському районі Рівненської області, ДП Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника Служби автомобільних доріг у Рівненській області на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 01 жовтня 2020 року, ухвалене в складі судді Кушнір Н.В., повний текст рішення складено 09 жовтня 2020 року у справі № 570/4812/14-ц ,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись з позовом до служби автомобільних доріг у Рівненській області, Рівненської районної державної адміністрації, Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області, Рівненського районного управління юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Управління Держгеокадастру у Рівненському районі Рівненської області, ДП Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою про визнання недійсним розпорядження голови Рівненської райдержадміністрації та державного акта на земельну ділянку.

Позов мотивовано тим, що рішенням №315 Городоцької сільської ради Рівненського району від 26 березня 2004 року ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,80 га, з них для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства - 0,55 га в селі Городок. При цьому, розпорядженням голови Рівненської РДА Рівненської області від 17 квітня 2006 року №263 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акту на право постійного користування земельних ділянок загальною площею 40,9148 га для обслуговування автомобільного шляху Устилуг-Луцьк-Рівне на території Городоцької сільської ради та передано у постійне користування Службі автомобільних доріг у Рівненській області земельні ділянки площею 40,9148 га для обслуговування автомобільного шляху Устилуг-Луцьк-Рівне на території Городоцької сільської ради. На підставі вказаного розпорядження Службі автомобільних доріг у Рівненській області виданий державний акт ЯЯ №260274 від 16 січня 2007 року.

02 квітня 2008 року ОСОБА_1 з належної їй на праві приватної власності цілої земельної ділянки площею 0,25 га подарувала ОСОБА_2 частину площею 0,08 га за договором дарування №1412. У той же день їй було видано державний акт серії ЯД №988802 на право власності на земельну ділянку 0,17 га, кадастровий номер 5624683300:07:033:0102. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010858300273.

Із рішенням Державного кадастрового реєстратора Управління Держзем агентства у Рівненському районі №РВ-56000182013 від 27.09.2013 року ОСОБА_1 стало відомо, що їй відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, оскільки має місце накладення належної їй земельної ділянки на земельну ділянку, яка знаходиться у постійному користуванні Служби автомобільних доріг.

Вважає, що були порушення земельного законодавства при виготовленні державного акта на постійне користування земельною ділянкою Служби автомобільних доріг.

Просила суд про задоволення позову.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 01 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до служби автомобільних доріг у Рівненській області, Рівненської районної державної адміністрації Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області, Рівненського районного управління юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Управління Держгеокадастру у Рівненському районі Рівненської області, ДП "Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" про визнання недійсним розпорядження голови Рівненської райдержадміністрації та державного акта на земельну ділянку задоволено.

Визнано недійсним розпорядження голови Рівненської районної державної адміністрації від 17 квітня 2006 року №263 Про затвердження Технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право постійного користування земельною ділянкою Службі автомобільних доріг у Рівненській області .

Визнано недійсним виданий 16 січня 2007 року Рівненською районною державною адміністрацією Службі автомобільних доріг у Рівненській області державний акт серії ЯЯ №260273 на право постійного користування земельною ділянкою 40,9148 га на території Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області, який було зареєстровано в Книзі записів реєстрації на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №030758300001.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що земельна ділянка передана у із порушенням установленого ЗК України порядку, а тому позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - служба автомобільних доріг у Рівненській області посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення яким в задоволені позовних вимог відмовити.

Вказує, що суд не врахував, що до приватизації позивачем спірної частини земельної ділянки вона відносилась до земель з цільовим призначенням - автомобільні дороги і перебувала в постійному користуванні та на балансі філії Рівненська ДЕД Дочірнього підприємства Рівненський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України . Своєї згоди на вилучення частини земельної ділянки чи зміну цільового призначення відповідач не давав. Вважає, що Городоцька сільська рада надаючи позивачу земельну ділянку вийшла за межі своїх повноважень та безпідставно, в порушення ст.83 ЗК України, розпорядилась землями смуги відведення автомобільної дороги.

Судом не враховано правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі від 12.12.2018 року № 372/5635/13-ц, сталу практику Європейського суду з прав людини щодо принципів законності, пропорційності та справедливої рівноваги у втручанні у право особи на мирне володіння майном.

Крім того, суд не врахував, що набуття позивачем права власності на відомчий будинок, в порядку приватизації, не дає підстави для зміни цільового призначення земельної ділянки на якій розташований будинок.

У відзивах на апеляційну скаргу представник позивачів вказує, що рішення суду законне та обґрунтоване. Просить залишити його без зміни, а скаргу без задоволення.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам судове рішення не відповідає.

Установлено, що житловий будинок ОСОБА_1 до приватизації у березні 2003 року та земельна ділянка для його обслуговування, перебували на балансі філії Рівненська ДЕД Дочірнього підприємства Рівненський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України .

25 березня 2003 року листом №8/489 ДП Рівненський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України надало згоду позивачу на приватизацію відомчого будинку та земельної ділянки в АДРЕСА_1 (в подальшому господарству присвоєно поштову адресу - АДРЕСА_2 ).

Згідно рішення №315 Городоцької сільської ради Рівненського району від 26 березня 2004 року ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,80 га, з них для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства - 0,55 га в селі Городок.

26 серпня 2006 року ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯА №042647 на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер №5624683300:07:033:0001. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010658300061.

Розпорядженням голови Рівненської РДА Рівненської області від 17 квітня 2006 року №263 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акту на право постійного користування земельних ділянок загальною площею 40,9148 га для обслуговування автомобільного шляху Устилуг-Луцьк-Рівне на території Городоцької сільської ради та передано у постійне користування Службі автомобільних доріг у Рівненській області земельні ділянки площею 40,9148 га для обслуговування автомобільного шляху Устилуг-Луцьк-Рівне на території Городоцької сільської ради.

На підставі вказаного розпорядження голови Рівненської РДА Рівненської області від 17 квітня 2006 року №263 Службі автомобільних доріг у Рівненській області виданий державний акт ЯЯ №260274 від 16 січня 2007 року.

02 квітня 2008 року ОСОБА_1 з належної їй на праві приватної власності цілої земельної ділянки площею 0,25 га подарувала ОСОБА_2 частину площею 0,08 га за договором дарування №1412, посвідченим приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Омельяненко І.В. У той же день їй було видано державний акт серії ЯД №988802 на право власності на земельну ділянку 0,17 га, кадастровий номер 5624683300:07:033:0102. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010858300273.

30 вересня 2008 року ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯД №988803 на право власності на земельну ділянку площею 0,08 га, кадастровий номер №5624683300:07:033:0101. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010858300210.

Бажаючи розділити земельну ділянку площею 0,17 га на дві рівні частини, позивач звернулася у сільську раду. Рішенням Городоцької сільської ради від 5 жовтня 2012 року №461 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки площею 0,17 га (ділянка № НОМЕР_1 площею 0,085 га та земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 0,085 га) при поділі земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд згідно державного акта серії ЯД №988802, виданого 02 вересня 2008 року, та площею 0,55 га (ділянка № НОМЕР_3 площею 0,31 га та ділянка № НОМЕР_2 площею 0,24 га) для ведення особистого селянського господарства згідно державного акта ЯА №042648, виданого 29 серпня 2006 року.

Рішенням Державного кадастрового реєстратора Управління Держземагентства у Рівненському районі №РВ-56000182013 від 27.09.2013 року ОСОБА_1 відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, оскільки має місце невідповідність поданих документів вимогам Закону України Про Державний земельний кадастр і Порядку ведення Державного земельного кадастру та знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої її частини. (т.1 а.с. 41)

За висновком судової земельно-технічної експертизи від 23 серпня 2018 року №8241-8243 земельні ділянки, площею 0,17 га,0,55 га , 0,08 га які перебувають у власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та згідно з координатами поворотних точок, зазначених в наданих на дослідження матеріалах, накладається на земельну ділянку, яка знаходиться у постійному користуванні Служби автомобільних доріг в області відповідно до державного акта на право постійного користування землею ЯЯ №260274 від 16 січня 2007 року, загальна площа накладення становить 0,3723 га.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Ч.3 ст.3 ЗК УРСР 1970 р. передбачено, що земля є виключною власністю держави і надається тільки в користування. Дії, які в прямій або прихованій формі порушують право державної власності на землю, забороняються.

Земля в Українській РСР входить до єдиного державного земельного фонду, який відповідно до основного цільового призначення земель складається з: 3) земель промисловості, транспорту, курортів, заповідників та іншого несільськогосподарського призначення; (Ст.4 ЗК УРСР 1970).

Відповідно до статті 13 ЗК УРСР 1970 року та статті 7 ЗК України 1990 року у постійне або тимчасове користування земля надається: промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським державним, кооперативним, громадським підприємствам, установам і організаціям.

У статті 69 ЗК України 1990 року визначено, що землями транспорту, зв`язку та іншого призначення визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного, автомобільного, морського, внутрішнього водного, повітряного й трубопровідного транспорту, а також підприємствам і організаціям, що здійснюють експлуатацію ліній електропередачі та зв`язку. Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених у встановленому порядку норм і проектно-технічної документації, а відведення ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння.

Відповідно до пункту ж частини першої статті 19 ЗК України (у редакції Закону України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення (частина друга статті 20 ЗК України).

Статтею 67 ЗК України визначено, що до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об`єктів транспорту. Землі транспорту можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

До земель дорожнього господарства належать землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, тунелями, транспортними розв`язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме: а) паралельні об`їзні дороги, поромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди, вловлюючі з`їзди; б) майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, підприємства та об`єкти служби дорожнього сервісу; в) будинки (в тому числі жилі) та споруди дорожньої служби з виробничими базами; г) захисні насадження (частина друга статті 71 ЗК України).

Відповідно до статті 31 Закону України Про транспорт до земель дорожнього господарства належать землі, надані в користування під проїзну частину, узбіччя, земляне полотно, декоративне озеленення, резерви, кювети, мости, тунелі, транспортні розв`язки, водопропускні споруди, підпірні стінки, смуги відведення і розташовані в їх межах інші дорожні споруди та обладнання. До складу земель дорожнього господарства входять також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме: паралельні об`їзні дороги, паромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди, вловлюючі з`їзди; майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, підприємства та об`єкти служби дорожнього сервісу; будинки (в тому числі жилі) та споруди дорожньої служби з виробничими базами; придорожні лісосмуги для захисту доріг і вирощування деревини, в тому числі ділової.

Землі, що знаходяться під автомобільними дорогами загального користування та їх спорудами, надаються дорожнім організаціям у користування відповідно до чинного законодавства.

Органами, що здійснюють управління автомобільними дорогами загального користування, є: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення; Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні та Севастопольська міська державні адміністрації (стаття 10 Закону України Про автомобільні дороги ).

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникають після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно із частиною 4 статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом. Основний Закон України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до закону.

У пункті 6 розділу Перехідні положення ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2007 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Проте обов`язок переоформлення права користування земельною ділянкою, який міститься у пункті 6 розділу Перехідні положення ЗК України, визнаний неконституційним Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005. Зазначено, що ЗК УРСР 1970 року встановлював безстрокове і тимчасове користування землею. Поняття користування землею у ЗК УРСР 1990 року поряд з постійним передбачало тимчасове користування.

ЗК України визначив право постійного користування земельною ділянкою як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку, проте не надав визначення праву тимчасового користування, яке продовжує існувати на підставі рішень, прийнятих у відповідності до вимог чинного на той час законодавства.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний ЗК України серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки. Крім того, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень визнаються державою.

Згідно з пунктом 5 Постанови Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 року № 562-ХІІ Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними в установленому порядку прав власності на землю або землекористування. Будь-яких норм щодо припинення (втрати) прав на земельні ділянки, отримані у користування до введення в дію ЗК УРСР 1990 року, земельне законодавство не містить.

Аналогічне положення міститься в пунктах 1 і 7 розділу X Перехідні положення ЗК України

Ч.2, 4 ст.83 ЗК України передбачено, що у комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: б) землі під залізницями, автомобільними дорогами, об`єктами повітряного і трубопровідного транспорту.

Убачається, що Автомобільна дорога Н-22 Устилуг-Луцьк-Рівне відноситься до державної форми власності і її межі не змінювались з 1979 року.

Цільове призначення - землі автомобільного транспорту.

Відповідно до Плану територій Городоцької сільської ради народних депутатів Рівненського району Рівненської області з експлікацією землеволодільців та землекористувачів на території Городоцької сільської ради народних депутатів, затвердженого 23.12.1991 року, відрізок автомобільної дороги Устилуг-Луцьк-Рівне ( шлях союзного значення Ровно-Брест) км 150+000м - км 156+600м земельна ділянка площею 43,6 га обліковувалась за ШЕД №869.(т.1 а.с.123-127)

Згідно з наказом Державної служби автомобільних доріг України від 15 березня 2002 року № 113 Про зміни в організаційній структурі Державної служби автомобільних доріг України перейменовано Адміністрацію автомобільних доріг в АР Крим, областях та м. Севастополі у Службу автомобільних доріг в АР Крим, областях і м. Севастополі. Служби автомобільних доріг в АР Крим, областях і м. Севастополі є правонаступниками відповідних адміністрацій автомобільних доріг в АР Крим, областях та м. Севастополі.

Отже, Служба автомобільних доріг у Рівненській області з 2002 року є правонаступником шляхово-експлуатаційної дільниці №869 і до неї перейшло право користування спірною земельною ділянкою як до правонаступника філії Рівненська ДЕД Дочірнього підприємства Рівненський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України .

Разом з тим, судом встановлено, що земельна ділянка площею 43,6 га, яка перебувала на балансі ШЕД №869, включає спірну земельну ділянку, надану у постійне користування Службі автомобільних доріг загальною площею 40,9148 га відповідно до Державного акту ЯЯ №260274 від 16 січня 2007 року.

Оскільки законодавство, чинне на час надання у користування філії Рівненська ДЕД Дочірнього підприємства Рівненський облавтодор земельної ділянки, не визначало момент, з якого особа набувала прав землекористування, то право користування земельною ділянкою в нього виникло після встановлення землевпорядними організаціями меж земельних ділянок на місцевості та видачі документа (державного акту), що посвічує відповідне право. З урахуванням принципу дії законів у часі, вказані нормативно-правові акти поширювали свою дію на відносини, що виникли після набрання ними чинності.

Як ЗК УРСР 1970 року, так і ЗК УРСР 1990 року серед підстав припинення прав користування земельними ділянками не передбачали не оформлення або не переоформлення раніше наданих прав.

Отже, право користування земельною ділянкою зберігається за відповідачем як правонаступником до його належного оформлення.

Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав встановлених законом.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі №372/5635/13-ц та постанові Верховного Суду від 12.01.2021 року у справі №908/1947/19.

Будь-яких доказів про те, що уповноваженим органом прийнято рішення про припинення права користування спірною земельною ділянкою, яка була надана ШЕД №869 для обслуговування та експлуатації автомобільної дороги, а також докази вилучення земельної ділянки з користування цього підприємства та його правонаступників, апеляційний суд не встановив.

Також, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що цільове призначення цих земельних ділянок у встановленому порядку було змінено із земель автомобільного транспорту на ведення особистого селянського господарства .

Відповідно до встановлених фактичних обставин справи частина спірної земельної ділянки ніколи не втрачала статусу автомобільної дороги, знаходиться у її межах та, відповідно, не могла та не була віднесена до земель сільськогосподарського призначення.

Враховуючи наведене апеляційний суд дійшов висновку, що розпорядження голови Рівненської райдержадміністрації №263 від 17 квітня 2006 року та державний акт на земельну ділянку ЯЯ №260274 від 16 січня 2007 року про право постійного користування земельною ділянкою видані Службі автомобільних доріг загальною площею 40,9148 га з дотриманням норм законодавства. Будь-яких порушень порядку ухвалення правових актів індивідуальної дії не встановлено.

Суд першої інстанції на зазначені вимоги закону та його застосування уваги не звернув, у зв`язку з чим допустив порушення норм матеріального права, за наведеного апеляційний суд вважає за необхідне рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог з наведених вище підстав.

Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України , апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника Служби автомобільних доріг у Рівненській області задовольнити .

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 01 жовтня 2020 року скасувати .

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до служби автомобільних доріг у Рівненській області, Рівненської районної державної адміністрації, Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області, Рівненського районного управління юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Управління Держгеокадастру у Рівненському районі Рівненської області, ДП Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою про визнання недійсним розпорядження голови Рівненської райдержадміністрації та державного акта на земельну ділянку відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь служби автомобільних доріг у Рівненській області по 365,40 грн. судових витрат з кожного.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 11 лютого 2021 року.

Головуючий :

Судді :