Ухвала

від 26.05.2021 по справі 570/4812/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

26 травня 2021 року

м. Київ

справа № 570/4812/14-ц

провадження № 61-5293ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на постанову Рівненського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструка С. В., Хилевича С. В., у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Служби автомобільних доріг у Рівненській області, Рівненської районної державної адміністрації, Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області, Рівненського районного управління юстиції, треті особи: управління Держгеокадастру у Рівненському районі Рівненської області, державне підприємство Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою , про визнання недійсним розпорядження голови Рівненської районної державної адміністрації та державного акта на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись з позовом до Служби автомобільних доріг у Рівненській області (далі - Служба автомобільних доріг), Рівненської районної державної адміністрації, Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області, Рівненського районного управління юстиції, треті особи: управління Держгеокадастру у Рівненському районі Рівненської області, державне підприємство Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою , про визнання недійсним розпорядження голови Рівненської районної державної адміністрації та державного акта на земельну ділянку.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням № 315 Городоцької сільської ради Рівненського району від 26 березня 2004 року ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,80 га, з них для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства - 0,55 га в селі Городок. Розпорядженням голови Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області від 17 квітня 2006 року № 263 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акту на право постійного користування земельних ділянок, загальною площею 40,9148 га для обслуговування автомобільного шляху Устилуг-Луцьк-Рівне на території Городоцької сільської ради та передано у постійне користування Службі автомобільних доріг у Рівненській області земельні ділянки, площею 40,9148 га для обслуговування автомобільного шляху Устилуг-Луцьк-Рівне на території Городоцької сільської ради. На підставі вказаного розпорядження Службі автомобільних доріг у Рівненській області виданий державний акт ЯЯ №260274 від 16 січня 2007 року.

02 квітня 2008 року ОСОБА_1 з належної їй на праві приватної власності цілої земельної ділянки, площею 0,25 га, подарувала ОСОБА_2 частину, площею 0,08 га, за договором дарування № 1412. У той же день їй було видано державний акт серії ЯД №988802 на право власності на земельну ділянку 0,17 га, кадастровий номер 5624683300:07:033:0102. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010858300273.

Із рішення Державного кадастрового реєстратора Управління Держземагентства у Рівненському районі №РВ-56000182013 від 27 вересня 2013 року ОСОБА_1 стало відомо, що їй відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, оскільки має місце накладення належної їй земельної ділянки на земельну ділянку, яка знаходиться у постійному користуванні Служби автомобільних доріг.

Позивачі вважали, що були порушення земельного законодавства при виготовленні державного акта на постійне користування земельною ділянкою Служби автомобільних доріг.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили:

визнати недійсним розпорядження голови Рівненської районної державної адміністрації від 17 квітня 2006 року № 263 та державний акт серії ЯЯ № 260273 від 16 січня 2007 року.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 01 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено.

Визнано недійсним розпорядження голови Рівненської районної державної адміністрації від 17 квітня 2006 року № 263 Про затвердження Технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право постійного користування земельною ділянкою Службі автомобільних доріг у Рівненській області .

Визнано недійсним виданий 16 січня 2007 року Рівненською районною державною адміністрацією Службі автомобільних доріг державний акт серії ЯЯ № 260273 на право постійного користування земельною ділянкою 40,9148 га на території Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області, який було зареєстровано в Книзі записів реєстрації на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030758300001.

Рішення суду першої інстанцій мотивоване тим, що земельна ділянка передана Службі автомобільних доріг із порушенням установленого ЗК України порядку, а тому позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню. Рівненською районною державної адміністрацією 17 квітня 2006 року прийнято розпорядження № 263 стосовно надання Службі автомобільних доріг земельної ділянки, площею 40,9148 га, яка розташована в адміністративних межах Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області, в яку ввійшла і спірна ділянка приватної власності позивача ОСОБА_1 . Таким чином, оскільки в судовому засіданні встановлено факт накладення земельної ділянки відповідача - Служби автомобільних доріг, на земельну ділянку позивачів, суд вважав, що спірне розпорядження від 17 квітня 2006 року №263 порушує право позивачів вільно розпоряджатися своєю власністю, а тому в силу статті 155 ЗК України повинно бути визнано судом недійсним.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 11 лютого 2021 рокуапеляційну скаргу представника Служби автомобільних доріг у Рівненській області задоволено. Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 01 жовтня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що розпорядження голови Рівненської районної державної адміністрації № 263 від 17 квітня 2006 року та державний акт на земельну ділянку ЯЯ № 260274 від 16 січня 2007 року про право постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 40,9148 га, видані Службі автомобільних доріг з дотриманням норм законодавства і будь-яких порушень порядку ухвалення правових актів індивідуальної дії не встановлено.

Апеляційний суд виходив з того, що Служба автомобільних доріг з 2002 року є правонаступником шляхово-експлуатаційної дільниці № 869 і до неї перейшло право користування спірною земельною ділянкою, як до правонаступника дочірнього підприємства Рівненський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України . Земельна ділянка, площею 43,6 га, яка перебувала на балансі ШЕД № НОМЕР_1 , включає спірну земельну ділянку, надану у постійне користування Службі автомобільних доріг, загальною площею 40,9148 га, відповідно до Державного акту ЯЯ №260274 від 16 січня 2007 року. Оскільки законодавство, чинне на час надання у користування ДП Рівненський облавтодор земельної ділянки, не визначало момент, з якого особа набувала прав землекористування, то право користування земельною ділянкою в нього виникло після встановлення землевпорядними організаціями меж земельних ділянок на місцевості та видачі документа (державного акту), що посвічує відповідне право. З урахуванням принципу дії законів у часі, вказані нормативно-правові акти поширювали свою дію на відносини, що виникли після набрання ними чинності. Як ЗК УРСР 1970 року, так і ЗК УРСР 1990 року серед підстав припинення прав користування земельними ділянками не передбачали не оформлення або не переоформлення раніше наданих прав. Отже, право користування земельною ділянкою зберігається за відповідачем як правонаступником до його належного оформлення. Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав встановлених законом.

Апеляційний суд зазначив, що не встановлено будь-яких доказів того, що уповноваженим органом прийнято рішення про припинення права користування спірною земельною ділянкою, яка була надана ШЕД № 869 для обслуговування та експлуатації автомобільної дороги, а також доказів вилучення земельної ділянки з користування цього підприємства та його правонаступників. Також, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що цільове призначення цих земельних ділянок у встановленому порядку було змінено із земель автомобільного транспорту на ведення особистого селянського господарства. Відповідно до встановлених фактичних обставин справи частина спірної земельної ділянки ніколи не втрачала правового режиму автомобільної дороги, знаходиться у її межах та, відповідно, не могла та не була віднесена до земель сільськогосподарського призначення.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 27 березня 2021 року засобами поштового зв`язку подали до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_3 , на постанову Рівненського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року, у якій просять скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків. Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 16 квітня 2021 року ці недоліки було усунуто та надано клопотання про поновлення строку на касаційне.

У клопотанні про поновлення строку, яке подано на виконання ухвали Верховного Суду від 16 квітня 2021 року, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просять поновити строк на касаційне оскарження, мотивуючи тим, що позивачам повний текст оскарженої постанови апеляційним судом не надсилався, у суді апеляційної інстанції копію постанови позивачі також не отримували. Оскільки позивачі очікували отримання копії постанови апеляційного суду поштою, вони не зверталися до апеляційного суду з проханням надати його копію. На момент такого звернення позивача ОСОБА_1 ( 01 березня 2021 року ) справа знаходилась у суді першої інстанції. ОСОБА_1 отримала оскаржене судове рішення тільки 04 березня 2021 року, про що свідчить копія її заяви з відміткою про отримання на а. с. 235 (том № 3). В цей же день, ОСОБА_2 ознайомився з повним текстом судового рішення, яке отримала і надала йому ОСОБА_1 . На підтвердження указаних обставин суду надано копії матеріалів справи, а саме: копію супровідного листа Рівненського апеляційного суду (а. с. 232) про направлення копії постанови від 11 лютого 2021 року до відома відповідачам та третім особам (позивачі та відповідач - служба автомобільних доріг у якості адресатів не зазначені); копію супровідного листа від 16 лютого 2021 року (а. с. 233) про направлення справи до суду першої інстанції; копію заяви представника позивачів - адвоката Квітковського В. (а. с. 234) про ознайомлення з матеріалами справи від 14 березня 2021 року з відміткою про її реєстрацію судом першої інстанції 15 березня 2021 року та розпискою адвоката про ознайомлення 16 березня 2021 року; копію заяви ОСОБА_1 від 01 березня 2021 року (а. с. 235) про видачу копії постанови апеляційного суду та розпискою про її отримання 04 березня 2021 року; копії заяви служби автомобільних доріг про видачу копії постанови апеляційного суду та виконавчих листів (а. с. 236-237) з розпискою про їх отримання 08 квітня 2021 року; копії довідкового листа у справі.

Європейський суд з прав людини вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

У частині другій статті 390 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів свідчить, що строк на касаційне оскарження пропущений з поважних причин. Тому суд, на підставі статті 390 ЦПК України, вважає наявними підстави для поновлення.

Підставою, на якій подається касаційна скарга, позивачі зазначають неправильне застосування норм матеріального права та порушенням судом норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 04 червня 2014 року у справі № 6-46цс14, постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/5635/13-ц, від 15 травня 2019 року у справі № 352/1414/15-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11 та постановах Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 391/1217/14-ц, від 08 липня 2020 року у справі № 297/660/16-ц. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 був приватизований будинок за згодою правопопередника відповідача - ДП Рівненський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України та отримана у власність земельна ділянка під ним, частина якої згодом подарована ОСОБА_2 . В подальшому Службі автомобільних доріг надана земельна ділянка у межах, які накладаються на земельну ділянку позивачів. Апеляційний суд неправильно застосував статті 140, 152, 155 ЗК України, оскільки, встановивши, що земельна ділянка Службі автомобільних доріг надана у межах, які накладаються на земельну ділянку, ОСОБА_1 , яка отримала свою земельну ділянку раніше і вона у неї не вилучалася, незаконно відмовив у задоволенні позову. Апеляційний суд застосував пункт 5 постанови Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 року № 562-ХІІ Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР , пункти 1 і 7 розділу X Перехідні положення ЗК України без урахування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/5635/13-ц. Апеляційним судом порушено норми процесуального права, оскільки не досліджено докази розташування земельної ділянки ОСОБА_1 у межах населеного пункту. Апеляційним судом не ураховано, що відмова у захисті права власності на земельну ділянку рівнозначна позбавленню права власності, оскільки позивачі не можуть у повному обсязі здійснювати на власний розсуд належні їм права щодо об`єктів нерухомого майна. Також судом порушено справедливу рівновагу між суспільними і приватним інтересами, оскільки: у судовому засіданні не указано, як може порушувати суспільні інтереси приватизація позивачем за згодою ДП Рівненський облавтодор житлового будинку та отримання земельної ділянки під ним, які з 60-х років минулого століття використовувалися сім`єю ОСОБА_1 і не використовувалася державним підприємством; право власності на земельну ділянку позивачу надано рішенням сільської ради у 2004 році і відсутні докази, що служба автомобільних доріг заявляла про порушення її прав протягом усього цього часу; жодні докази самовільного захоплення земельних ділянок позивачами у матеріалах справи відсутні; позивачі не отримають жодної компенсації за позбавлення права власності.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Апеляційний суд встановив, що житловий будинок ОСОБА_1 до приватизації у березні 2003 року та земельна ділянка для його обслуговування перебували на балансі філії Рівненська ДЕД Дочірнього підприємства Рівненський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України .

25 березня 2003 року листом №8/489 ДП Рівненський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України надало згоду позивачу на приватизацію відомчого будинку та земельної ділянки в АДРЕСА_1 (в подальшому господарству присвоєно поштову адресу - АДРЕСА_2 ).

Рішенням №315 Городоцької сільської ради Рівненського району від 26 березня 2004 року ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку в селі Городок площею 0,80 га, з яких для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства - 0,55 га.

26 серпня 2006 року ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯА №042647 на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер №5624683300:07:033:0001. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010658300061.

Розпорядженням голови Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області від 17 квітня 2006 року № 263 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акту на право постійного користування земельних ділянок загальною площею 40,9148 га для обслуговування автомобільного шляху Устилуг-Луцьк-Рівне на території Городоцької сільської ради та передано у постійне користування Службі автомобільних доріг земельні ділянки, площею 40,9148 га, для обслуговування автомобільного шляху Устилуг-Луцьк-Рівне на території Городоцької сільської ради. На підставі указаного розпорядження Службі автомобільних доріг виданий державний акт ЯЯ №260274 від 16 січня 2007 року.

02 квітня 2008 року ОСОБА_1 з належної їй на праві приватної власності цілої земельної ділянки, площею 0,25 га, подарувала ОСОБА_2 частину, площею 0,08 га, за договором дарування № 1412, посвідченим приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Омельяненко І. В. У той же день їй було видано державний акт серії ЯД № 988802 на право власності на земельну ділянку 0,17 га, кадастровий номер 5624683300:07:033:0102. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010858300273.

30 вересня 2008 року ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯД № 988803 на право власності на земельну ділянку, площею 0,08 га, кадастровий номер № 5624683300:07:033:0101. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010858300210.

ОСОБА_1 бажаючи розділити земельну ділянку, площею 0,17 га, на дві рівні частини, звернулася у сільську раду. Рішенням Городоцької сільської ради від 05 жовтня 2012 року №461 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки площею 0,17 га (ділянка № НОМЕР_2 площею 0,085 га та земельна ділянка № НОМЕР_3 площею 0,085 га) при поділі земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд згідно державного акта серії ЯД №988802, виданого 02 вересня 2008 року, та площею 0,55 га (ділянка № НОМЕР_4 площею 0,31 га та ділянка № НОМЕР_3 площею 0,24 га) для ведення особистого селянського господарства згідно державного акта ЯА №042648, виданого 29 серпня 2006 року.

Рішенням Державного кадастрового реєстратора Управління Держземагентства у Рівненському районі №РВ-56000182013 від 27 вересня 2013 року ОСОБА_1 відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, оскільки має місце невідповідність поданих документів вимогам Закону України Про Державний земельний кадастр і Порядку ведення Державного земельного кадастру та знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої її частини.

Згідно висновку судової земельно-технічної експертизи від 23 серпня 2018 року №8241-8243 земельні ділянки, площею 0,17 га, 0,55 га та 0,08 га, які перебувають у власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та згідно з координатами поворотних точок, зазначених в наданих на дослідження матеріалах, накладається на земельну ділянку, яка знаходиться у постійному користуванні Служби автомобільних доріг в області відповідно до державного акта на право постійного користування землею ЯЯ № 260274 від 16 січня 2007 року, загальна площа накладення становить 0,3723 га.

Апеляційним судом встановлено, що автомобільна дорога Н-22 Устилуг-Луцьк-Рівне відноситься до державної форми власності і її межі не змінювались з 1979 року. Цільове призначення - землі автомобільного транспорту.

Відповідно до Плану територій Городоцької сільської ради народних депутатів Рівненського району Рівненської області з експлікацією землеволодільців та землекористувачів на території Городоцької сільської ради народних депутатів, затвердженого 23 грудня 1991 року, відрізок автомобільної дороги Устилуг-Луцьк-Рівне (шлях союзного значення Ровно-Брест) км 150+000м - км 156+600м земельна ділянка площею 43,6 га обліковувалась за ШЕД № 869.

Згідно з наказом Державної служби автомобільних доріг України від 15 березня 2002 року № 113 Про зміни в організаційній структурі Державної служби автомобільних доріг України перейменовано Адміністрацію автомобільних доріг в АР Крим, областях та м. Севастополі у Службу автомобільних доріг в АР Крим, областях і м. Севастополі. Служби автомобільних доріг в АР Крим, областях і м. Севастополі є правонаступниками відповідних адміністрацій автомобільних доріг в АР Крим, областях та м. Севастополі.

Апеляційним судом встановлено, що Служба автомобільних доріг у Рівненській області з 2002 року є правонаступником шляхово-експлуатаційної дільниці № 869 і до неї перейшло право користування спірною земельною ділянкою як до правонаступника філії Рівненська ДЕД Дочірнього підприємства Рівненський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України . Земельна ділянка, площею 43,6 га, яка перебувала на балансі ШЕД № 869, включає спірну земельну ділянку, надану у постійне користування Службі автомобільних доріг, загальною площею 40,9148 га, відповідно до Державного акту ЯЯ №260274 від 16 січня 2007 року. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що цільове призначення цих земельних ділянок у встановленому порядку було змінено із земель автомобільного транспорту на ведення особистого селянського господарства. Частина спірної земельної ділянки ніколи не втрачала правового режиму автомобільної дороги, знаходиться у її межах та, відповідно, не могла та не була віднесена до земель сільськогосподарського призначення.

У частині другій та третій статті 83 ЗК України (у редакції, чинній на момент передачі ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки) передбачено, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під залізницями, автомобільними дорогами, об`єктами повітряного і трубопровідного транспорту.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим .

Відповідно до частини п`ятої статті 116 ЗК України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У частині третій статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року в справі № 911/2701/17 (провадження № 12-258гс18) вказано, що частиною п`ятою статті 116 ЗК України унормовано, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Земельні ділянки формуються як об`єкти цивільних прав: власності, постійного користування, оренди відповідно до закону, і припинення прав щодо цих об`єктів також має відбуватись виключно у відповідності до закону .

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановивши, що розпорядження голови Рівненської районної державної адміністрації № 263 від 17 квітня 2006 року та державний акт на земельну ділянку ЯЯ №260274 від 16 січня 2007 року про право постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 40,9148 га, видані Службі автомобільних доріг з дотриманням норм ЗК України, апеляційний суд зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позову.

Посилання на висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 04 червня 2014 року у справі № 6-46цс14, постановах Великої Палати Верховного від 15 травня 2019 року у справі № 352/1414/15-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11 та постановах Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 391/1217/14-ц, від 08 липня 2020 року у справі № 297/660/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/5635/13-ц є необґрунтованими, оскільки вони зроблені за інших фактичних обставин.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої постанови апеляційного суду свідчить, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Керуючись статтями 260, 390, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження постанови Рівненського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на постанову Рівненського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до служби автомобільних доріг у Рівненській області, Рівненської районної державної адміністрації, Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області, Рівненського районного управління юстиції, треті особи: управління Держгеокадастру у Рівненському районі Рівненської області, державне підприємство Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою , про визнання недійсним розпорядження голови Рівненської районної державної адміністрації та державного акта на земельну ділянку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук