Рішення

від 11.02.2021 по справі 675/2469/19

ІЗЯСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 675/2469/19

Провадження № 2/675/83/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" лютого 2021 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Столковського В. І., з участю: секретаря судового засідання - Гук-Миронюк Ю. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у залі суду в м. Ізяслав цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ФАРМГЕЙТ УКРАЇНА про розірвання договору оренди землі, стягнення заборгованості з орендної плати, пені, інфляційних збитків та 3 % річних,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ФАРМГЕЙТ УКРАЇНА (далі - ТОВ ФАРМГЕЙТ УКРАЇНА ) про розірвання договору оренди землі.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6822187800:03:008:1008 площею 1,9998 га, що розташована на території Топорівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області. 03 серпня 2015 року між ним та ТОВ ФАРМГЕЙТ УКРАЇНА укладений договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 10 років. 19 серпня 2015 року було здійснено державну реєстрацію права оренди вказаної земельної ділянки за відповідачем.

Пунктами 5, 9-11 указаного договору сторони встановили, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 93 210 грн. 50 коп., орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 5595 грн. за 1 рік (не менше 6 % оцінки землі) або сільськогосподарською продукцією по собівартості, обчислення орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації, орендна плата вноситься до 01 грудня поточного року.

Посилаючись на те, що в порушення умов договору оренди землі відповідач, починаючи з 2015 року, систематично не сплачує орендну плату, позивач, уточнивши позовні вимоги, просить:

- розірвати договір оренди землі від 03 серпня 2015 року, укладений між ним та ТОВ ФАРМГЕЙТ УКРАЇНА , згідно якого 19 серпня 2015 року зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6822187800:03:008:1008 площею 1,9998 га за відповідачем;

- стягнути з ТОВ ФАРМГЕЙТ УКРАЇНА на його користь заборгованість по сплаті орендної плати за землю за 2015-2019 роки в розмірі 39 145 грн. 24 коп., пеню у сумі 1072 грн. 72 коп., інфляційні збитки в сумі 4745 грн. 76 коп. та три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 1780 грн. 11 коп., а всього стягнути з відповідача на користь позивача 46 743 грн. 83 коп.

Під час підготовчого провадження представник відповідача адвокат Чернов В. В. подав до суду відзив на уточнену позовну заяву, відповідно до змісту якого останній просить у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити. Вказує, що відсутні будь-які правові підстави для розірвання спірного договору оренди землі та стягнення заборгованості за договором оренди, оскільки ТОВ ФАРМГЕЙТ УКРАЇНА , суворо дотримуючись чинного законодавства України, вчасно сплачувало позивачу орендну плату за користування належною йому земельною ділянкою та повністю виконало взяті на себе зобов`язання за договором. Також представник відповідача звернувся до суду з заявою про застосування строків позовної давності в частині позовних вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 заборгованості з орендної плати, пені, інфляційних збитків та 3 % річних за 2015-2016 роки.

Ухвалою судді від 19 листопада 2019 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання у даній справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 16 січня 2020 року прийнято до розгляду судом уточнену позовну заяву ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 11 березня 2020 року за клопотанням представника відповідача адвоката Чернова В. В. призначено по справі судову почеркознавчу експертизу.

Ухвалою суду від 24 квітня 2020 року провадження у даній справі зупинено на час проведення судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою суду від 07 травня 2020 року провадження у справі поновлено для розгляду клопотання судового експерта про надання вільних зразків почерку ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 19 травня 2020 року провадження у даній справі зупинено на час проведення судової почеркознавчої експертизи

Ухвалою суду від 23 червня 2020 року провадження у справі поновлено.

Ухвалами суду від 13 серпня, 03 вересня та 28 жовтня 2020 року за клопотаннями представника позивача судові засідання у справі вирішено провести за участю адвоката Домбровської І. О. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення EASYCON

Ухвалою суду від 18 серпня 2020 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Домбровська І. О. уточнені позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, зазначених в уточненій позовній заяві, в останнє судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце слухання справи, надіслала до суду письмову заяву про слухання справи за її відсутності.

Представник відповідача адвокат Чернов В. В. проти задоволення уточненого позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, в останнє судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце слухання справи, надіслав до суду письмову заяву про слухання справи за його відсутності.

Відтак, суд вважає за можливе завершити розгляд даної справи по суті за відсутності сторін та їх представників.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Суд, заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Судом об`єктивно встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,9998 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6822187800:03:008:1008, розташованої за межами населеного пункту на території Топорівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 654745, виданим у квітні 2012 року, зареєстрованим у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 682210001001122.

03 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ ФАРМГЕЙТ УКРАЇНА укладений договір оренди земельної ділянки площею 1,9998 га, кадастровий номер 6822187800:03:008:1008, призначеної для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Топорівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, строком на 10 років. Невід`ємними частинами даного договору є, зокрема, підписані сторонами акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду від 03 серпня 2015 року та акт визначення земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 03 серпня 2015 року, а також кадастровий план земельної ділянки.

У відповідності до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 42636041 від 21 серпня 2015 року державним реєстратором Реєстраційної служби Ізяславського районного управління юстиції Хмельницької області Рутковською Г. В. 19 серпня 2015 року зареєстровано право оренди спірної земельної ділянки за ТОВ ФАРМГЕЙТ УКРАЇНА (номер запису про інше речове право - 10887816).

Умовами укладеного між сторонами договору оренди землі передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 5595 грн. за 1 рік (не менше 6 % оцінки землі) або сільськогосподарською продукцією по собівартості (пункт 9). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації (пункт 10). Орендна плата вноситься до 01 грудня поточного року (пункт 11). Передача продукції та надання послуг у рахунок орендної плати оформляється відповідними актами (накладними) (пункт 12). Розмір орендної плати переглядається за взаємною згодою сторін у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розміру земельного податку; зміни коефіцієнтів індексації; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом (пункт 13).

Пунктом 14 договору передбачено, що у разі не внесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01 % не сплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 2 Закону України Про оренду землі передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на момент укладання договору) істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з положеннями ст.ст. 21, 22 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на момент укладання договору) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

Частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

У постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду відступив від висновку Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 11 липня 2018 року у справі № 484/3687/16-ц (провадження № 61-33165св18), та зазначив, що неналежне виконання умов договору, а саме часткове не виконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує на те, що відповідачем не сплачено йому орендну плату за період з 2015 по 2019 роки.

Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п. 3 ч. 1).

У ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 12 цього Кодексу.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).

Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип процесуальної рівності сторін передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

Частинами 1, 3 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно приписів ст. 12, ч.ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У протилежному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.

Отже, відповідач повинен спростувати належними доказами твердження позивача про несплату орендної плати.

У відповідності до наданого представником відповідача видаткового касового ордера від 04 листопада 2019 року позивач ОСОБА_1 одержав від відповідача ТОВ ФАРМГЕЙТ УКРАЇНА 9000 грн. у рахунок орендної плати за землю за 2019 рік.

Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи № 1212-1214/20-26 від 18 червня 2020 року рукописний текст дев`ять тисяч гривень у графі Одержав у вказаному видатковому касовому ордері виконано ОСОБА_1 . Надати відповідь на питання: Чи виконано підпис у вказаному видатковому касовому ордері у графі Підпис одержувача ОСОБА_1 , чи іншою особою? не виявилося за можливе.

Таким чином, суд вважає, що матеріалами справи підтверджено факт виплати відповідачем позивачу орендної плати за 2019 рік у розмірі 9000 грн.

Разом з тим, надані представником відповідача податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за четвертий квартал 2016 року, третій квартал 2017 року та четвертий квартал 2018 року не є належними доказами, оскільки вони не підтверджують сам факт виплати позивачу орендної плати.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження фактів виплати відповідачем орендної плати позивачу в 2015-2018 роках матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про допущення ТОВ ФАРМГЕЙТ УКРАЇНА істотного порушення умов договору оренди землі, наслідком якого є його розірвання.

Матеріали справи не містять доказів невикористання відповідачем земельної ділянки в цей період, а тому з моменту укладення спірного правочину відповідач використовував земельну ділянку за призначенням та зобов`язаний був сплачувати за нею орендну плату.

Відтак, позов ОСОБА_1 у частині вимог про розірвання укладеного між сторонами договору оренди землі від 03 серпня 2015 року підлягає до задоволення.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 у частині стягнення заборгованості по сплаті орендної плати за землю за 2015-2019 роки в розмірі 39 145 грн. 24 коп., суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до п.п. 5, 9, 10 договору оренди землі від 03 серпня 2015 року орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі не менше 6 % від грошової оцінки землі, а саме: 5595 грн. за 1 рік або сільськогосподарською продукцією по собівартості. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 93 210 грн. 50 коп.

З урахуванням викладеного, обчислення орендної плати у даному випадку слід розраховувати наступним чином: нормативно грошова оцінка земельної ділянки х 6 % = сума орендної плати (ця сума становить 5592,63 грн., однак сторони погодили у договорі орендну плату в розмірі 5595 грн., з якої і будуть проводитися відповідні розрахунки) х індекс інфляції.

Розмір орендної плати за договором від 03 серпня 2015 року за 2015-2019 роки становить 32 635 грн. 61 коп. із наступного розрахунку:

- 2015 рік - 5595 х 143,3 % = 8017,64 грн.;

- 2016 рік - 5595 х 112,4 % = 6288,78 грн.;

- 2017 рік - 5595 х 113,7 % = 6361,52 грн.;

- 2018 рік - 5595 х 109,8 % = 6143,31 грн.;

- 2019 рік - 5595 х 104,1 % = 5824,36 грн.

Разом з тим, згідно з уточненим позовом ОСОБА_1 , останній просить стягнути з відповідача оренду плату за 2015-2017 роки в розмірі 5595 грн. за 1 рік, а тому згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог.

Крім того, матеріалами справи підтверджено факт сплати відповідачем позивачу орендної плати за 2019 рік у сумі 9000 грн. Дана сума є більшою від обрахованого судом розміру орендної плати за 2019 рік, однак сам факт її добровільної виплати відповідачем у більшому розмірі, ніж передбачено укладеним між сторонами договором, за відсутності у матеріалах справи будь-яких даних щодо перегляду сторонами розміру орендної плати за землю, не спростовують вищенаведених розрахунків суду.

Водночас, суд вважає обґрунтованими доводи представника відповідача адвоката Чернова В. В. щодо наявності законних підстав для застосування судом позовної давності відносно вимог ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ ФАРМГЕЙТ УКРАЇНА орендної плати за 2015 та 2016 роки, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність (ст. 258 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Оскільки орендна плата є щорічним платежем та в силу домовленостей сторін договору оренди вноситься до 01 грудня поточного року (п. 11), про порушене право на отримання орендної плати орендодавцю стало відомо 02 грудня відповідного року, тобто за 2015 рік з 02 грудня 2015 року, а за 2016 рік з 02 грудня 2016 року.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 49 ЦПК України, 14 січня 2020 року подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, у якій звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача орендної плати, пені, інфляційних збитків та 3 % річних за період з 2015 по 2019 роки. Первісна позовна заява ОСОБА_1 , яка була подана ним до суду 15 листопада 2019 року, містить лише позовну вимогу про розірвання укладеного між сторонами договору оренди землі від 03 серпня 2015 року.

Тобто вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з 2015 по 2016 роки заявлені ним із пропуском строку на звернення до суду.

Таким чином, з урахуванням строку позовної давності, про застосування якого просив відповідач, на користь ОСОБА_1 з ТОВ ФАРМГЕЙТ УКРАЇНА підлягає стягненню заборгованість з орендної плати за період з 2017 року по 2018 рік у розмірі 11 738 грн. 31 коп., де орендна плата за 2017 рік становить 5595 грн. (у межах заявлених позивачем вимог), орендна плата за 2018 рік - 6143 грн. 31 коп.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 у частині стягнення з ТОВ ФАРМГЕЙТ УКРАЇНА пені у сумі 1072 грн. 72 коп., інфляційних збитків у сумі 4745 грн. 76 коп. та трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 1780 грн. 11 коп., суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України).

Згідно зі ст.ст. 251, 253 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, визначеного в договорі оренди, не сплативши орендну плату за період з 2017 року по 2018 рік, позовні вимоги про стягнення з нього на користь позивача 3% річних від простроченої суми заборгованості за цей період підлягають задоволенню у сумі 560 грн. 52 коп., виходячи з наступного розрахунку:

- 3 % річних за 2017 рік за період з 02 грудня 2017 року по 13 січня 2020 року становлять 355 грн. 01 коп. (3 % х 772 днів / 365 х 5595 грн. боргу);

- 3 % річних за 2018 рік за період з 02 грудня 2018 року по 13 січня 2020 року становлять 205 грн. 51 коп. (3 % х 407 днів / 365 х 6143,31 грн. боргу).

Відносно визначення розміру пені, то відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік.

Пунктом 14 договору оренди землі від 03 серпня 2015 року сторони передбачили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01 % несплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 428 грн. 45 коп. пені, виходячи з наступного розрахунку:

- за 2017 рік: з 13 січня 2019 року по 13 січня 2020 року кількість днів прострочення становить 365 днів, а сума пені за вказаний період 204 грн. 22 коп. (5595 грн. х 0,01% х 365);

- за 2018 рік: з 13 січня 2019 року по 13 січня 2020 року кількість днів прострочення становить 365 днів, а сума пені за вказаний період 224 грн. 23 коп. (6143,31 грн. х 0,01% х 365).

Втрати від інфляції складають наступну суму:

- за 2017 рік: з 02 грудня 2017 року по 13 січня 2020 року у вказаному періоді перемножений за кожен місяць індекс інфляції становить: 101,0 % х 101,5 % х 100,9 % х 101,1 % х 100,8 % х 100,0 % х 100,0 % х 99,3 % х 100,0 % х 101,9 % х 101,7 % х 101,4 % х 100,8 % х 101,0 % х 100,5 % х 100,9 % х 101,0 % х 100,7 % х 99,5 % х 99,4 % х 99,7 % х 100,7 % х 100,7 % х 100,1 % х 99,8 % = 115,37 %. Відтак, 5595 грн. х 115,37 % = 6454,95 грн. - заборгованість з урахуванням інфляції. Тому сума інфляційних втрат за цей період становить 859 грн. 95 коп. (6454,95 грн. - 5595 грн.);

за 2018 рік: з 02 грудня 2018 року по 13 січня 2020 року у вказаному періоді перемножений за кожен місяць індекс інфляції становить: 100,8 % х 101,0 % х 100,5 % х 100,9 % х 101,0 % х 100,7 % х 99,5 % х 99,4 % х 99,7 % х 100,7 % х 100,7 % х 100,1 % х 99,8 % = 104,89 %. Відтак, 6143,31 грн. х 104,89 % = 6443,72 грн. - заборгованість з урахуванням інфляції. Тому сума інфляційних втрат за цей період становить 300 грн. 41 коп. (6443,72 грн. - 6143,31 грн.).

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в загальному розмірі 1160 грн. 36 коп.

Разом з тим, виходячи з того, що до основних вимог позивача про стягнення заборгованості з орендної плати за 2015 та 2016 роки підлягають застосуванню наслідки спливу позовної давності, суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ ФАРМГЕЙТ УКРАЇНА пені, інфляційних збитків та трьох процентів річних за прострочення виконання даних грошових зобов`язань до задоволення не підлягають, оскільки відповідно до приписів ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відсутні також законні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача пені, інфляційних збитків та трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання щодо сплати орендної плати за 2019 рік, оскільки судом не встановлено порушення відповідачем даного грошового зобов`язання.

Таким чином, до стягнення з ТОВ ФАРМГЕЙТ УКРАЇНА на користь ОСОБА_1 підлягає заборгованість з орендної плати за 2017-2018 роки у сумі 11 738 грн. 31 коп., пеня у розмірі 428 грн. 45 коп., 3 % річних у сумі 560 грн. 52 коп., інфляційні втрати у розмірі 1160 грн. 36 коп., а всього підлягає стягненню 13 887 грн. 64 коп.

У задоволенні решти вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ФАРМГЕЙТ УКРАЇНА слід відмовити.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи, необхідні та достатні для ухвалення даного рішення, отримали достатню оцінку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 43, 76-82, 89, 247, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ФАРМГЕЙТ УКРАЇНА про розірвання договору оренди землі, стягнення заборгованості з орендної плати, пені, інфляційних збитків та 3 % річних задовольнити частково.

Розірвати договір оренди землі, укладений 03 серпня 2015 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю ФАРМГЕЙТ УКРАЇНА , згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 6822187800:03:008:1008 для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Топорівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, загальною площею 1,9998 га, відповідно до якого 19 серпня 2015 року державним реєстратором Реєстраційної служби Ізяславського районного управління юстиції Хмельницької області Рутковською Ганною Віталіївною зареєстровано право оренди вказаної земельної ділянки за Товариством з обмеженою відповідальністю ФАРМГЕЙТ УКРАЇНА строком на 10 років (номер запису про інше речове право - 10887816).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ФАРМГЕЙТ УКРАЇНА на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за період з 2017 року по 2018 рік у розмірі 11 738 грн. 31 коп., пеню у розмірі 428 грн. 45 коп., 3 % річних у сумі 560 грн. 52 коп., інфляційні втрати у розмірі 1160 грн. 36 коп., а загалом 13 887 (тринадцять тисяч вісімсот вісімдесят сім) грн. 64 коп.

У задоволенні решти вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ФАРМГЕЙТ УКРАЇНА відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду через Ізяславський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на його апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 : місце проживання - АДРЕСА_1 , рнокпп - НОМЕР_1 .

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю ФАРМГЕЙТ УКРАЇНА : місце знаходження - с. Васьківці, вул. Шевченка, буд. 2 А Ізяславського району Хмельницької області, код ЄДРПОУ - 37138877.

Повне рішення суду складене 11 лютого 2021 року.

Суддя: В. І. Столковський