Постанова

від 09.02.2021 по справі 315/1061/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 09.02.2021 Справа № 315/1061/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/807/687/21 Головуючий у 1-й інстанції:Телегуз С.М.

Є.У.№ 315/1061/20 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Кримської О.М.,

Дашковської А.В.,

секретар Волчанова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товаристіва з обмеженою відповідальністю Аграрний дім про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 02 грудня 2020 року,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ Аграрний дім про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Зазначала, що з січня 1998 працювала в ТОВ Аграрний дім на посаді головного економіста. Наказом №108-к/тр від 30.06.2020 її звільнено із займаної посади за п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату працівників. Посилаючись на те, що розірвання трудового договору відбулося з порушенням вимог трудового законодавства, оскільки вона не була попереджена про наступне вивільнення, змін в організації виробництва і праці в ТОВ Аграрний дім фактично не відбувалося, адміністрацією не враховано її переважне права на залишення на роботі як працівника з тривалим безперервним стажем роботи та відсутністю в її сім`ї інших працівників із самостійними заробітками, а також порушено її переважне право на укладання трудового договору у разі повторного прийняття на роботу, просила суд поновити її на посаді головного економіста ТОВ Аграрний дім , стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати судові витрати.

Рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 02 грудня 2020 року відмовлено у задоволенні позову за необґрунтованістю.

Судове рішення мотивовано тим, що у ТОВ Аграрний дім у червні 2020 року відбулося скорочення штату працівників, остання була завчасно попереджена про майбутнє вивільнення, від запропонованої вакантної посади відмовилася. На посаді економіста, яка була виведена із штатного розпису товариства, перебувала лише позивачка, а тому норми ч.ч.1,2 ст.42 КЗпП України про переважне право на залишення на роботі не підлягали застосуванню. Право ОСОБА_1 при повторному прийомі на роботу у липні 2020 року іншого працівника на посаду бухгалтера не порушено, оскільки останній має більш високу кваліфікацію, ніж позивачка.

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про задоволення позову ОСОБА_1 зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вважає, що судом неповно з`ясовані фактичні обставини справи, оскільки не з`ясовано, з яких підстав і які саме зміни в організації виробництва і праці призвели до скорочення посади економіста. На думку позивачки, власником ТОВ Аграрний дім рішення від 16.04.2020 про скорочення штату не приймалося, воно є фіктивним і прийнято відповідачем після пред`явлення позову з метою уникнення відповідальності за незаконне звільнення. Наказ №75-к/тр від 16.04.2020 не містить посилання на рішення власника, копія відповідного рішення не була додана до відзиву на позовну заяву, що свідчить про його фіктивність. Перевірити доводи щодо фіктивності письмового доказу можливо було шляхом одночасного допиту єдиного учасника ТОВ Аграрний дім ОСОБА_2 та директора товариства ОСОБА_3 , проте суд першої інстанції вказаних свідків не допитав, чим обмежив її у можливості надання доказів. Судом першої інстанції порушені норми ч.2 ст.49-2 КЗпП України, оскільки не враховано її переважне право на залишення на роботі. Висновки суду першої інстанції про те, що таке право не враховується при скороченні штату працівників, суперечать змісту ч.1 ст.42 КЗпП України. Судом порушені норми процесуального права, не виконана ухвала від 12.10.2020 про допит свідка учасника товариства ОСОБА_2 , хоча позивач і її представник наполягали на виклику і допиті вказаного свідка. Суд безпідставно стягнув з позивачки судовий збір за позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. За положенням ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір позивачка підлягала звільненню від сплати судового збору.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Аграрний дім зазначає, що на товаристві відбулося скорочення штату працівників, яке полягало у ліквідації економічного відділу. Рішення учасника товариства від 16.04.2020 про скорочення штату товариства було обумовлено тим, що функціональні обов`язки працівників економічного відділу втратили свою актуальність, оскільки товариство не здійснює планування, економічний аналіз виробничо-фінансової діяльності, економічну оцінку агротехнічних та зоотехнічних заходів згідно якому з метою зменшення витрат на утримання товариства. На виконання вказаного рішення директором товариства того ж дня було видано наказ №75-к/тр Про скорочення штату працівників . Наказ містить посилання на рішення учасника від 16.04.2020, а тому доводи позивачки про фіктивність письмового доказу є необґрунтованими. Копія рішення учасника про ліквідацію економічного відділу позивачці не направлялася, оскільки воно було передано директору товариства для виконання. В судовому засіданні директор товариства свідок ОСОБА_3 підтвердила факт існування рішення власника від 16.04.2020, на підставі якого вона і видавала накази, пов`язані із скороченням штату працівників економічного відділу та виключення економічного відділу із штатного розпису. На час вивільнення ОСОБА_1 вакантних посад, які б відповідали її кваліфікації, не було. На товаристві були відсутні працівники, які б працювала на ідентичних (тотожних, однакових) з позивачкою посадах, а отже переважне право останньої на залишенні на роботі не обговорювалося. В штатному розписі відповідача на момент скорочення та на теперішній час відсутні працівники, які обіймають ідентичні (тотожні, однакові) посади. Позивачці були запропоновані всі вакантні посади на підприємстві, які існували на день її звільнення, проте вона від них відмовилася, що не заперечувалося останньою у суді першої інстанції. Доводи позивачки про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, не виконання ухвали про виклик у судове засідання і допит свідка ОСОБА_2 вважає безпідставними. За положенням ст. ст.64, 65 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства. Втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається. Отже не є належним способом захисту оскарження працівником рішення про визначення структури підприємства, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства та є складовою права на управління діяльністю підприємства.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи ОСОБА_1 , яка підтримала апеляційну скаргу і просила про її задоволення, заперечення представника відповідача ОСОБА_4 , перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

За вимогами п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За змістом ст.40 п.1 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнений працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Судом установлено, що ОСОБА_1 з 07.03.2008 працювала головним економістом в ЗАТ Аграрний дім , яке 14.04.2011 було реорганізовано в ТОВ Аграрний дім (а.с.10).

Рішенням учасника Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрний дім Містюка О.М. від 16.04.2020 внесено зміни до штатного розпису товариства з 01.07.2020 - скорочено штатні одиниці головного економіста, економіста та виключено із штату працівників економічний відділ. Уповноважено директора ОСОБА_5 видати наказ про скорочення штату працівників та провести звільнення згідно п.1 ст.40 КЗпП України відповідно до вимог діючого законодавства, з дотриманням виплати відповідних пільг та компенсацій (а.с.60).

Наказом директора ТОВ Аграрний дім від 16.04.2020 року №75-к/тр Про скорочення штату працівників внесено зміни до штатного розпису ТОВ Аграрний дім з 01.07.2020, скорочено одну штатну одиницю головного економіста та одну штатну одиницю економіста (а.с. 15).

Того ж дня о 16-40 ОСОБА_1 була повідомлена про скорочення посади головного економіста, в присутності директора товариства ОСОБА_5 , інспектора відділу кадрів ОСОБА_6 , юристконсульта ОСОБА_7 і системного адміністратора ОСОБА_8 вона відмовилася від ознайомлення із наказом про вивільнення і від отримання попередження про скорочення посади головного економіста, про що було складено відповідний акт (а.с. 29).

У попередженні про скорочення штату працівників головний економіст ТОВ Аграрний дім ОСОБА_1 повідомлялася про рішення учасника ТОВ Аграрний дім про скорочення її посади з 01.07.2020 та їй було запропоновано посаду робітника з комплексного обслуговування сільськогосподарського виробництва (а.с.16).

Допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 підтвердили факт відмови ОСОБА_1 від ознайомлення із наказом №75-к/тр від 16.04.2020 про скорочення посади головного економіста і від отримання попередження про майбутнє вивільнення.

17.04.2020 товариство рекомендованим листом направило ОСОБА_1 копії наказу про скорочення штату від 16.04.2020, попередження про вивільнення, проте від отримання поштової кореспонденції остання відмовилася, відповідний лист із документами повернувся адресанту із позначкою на конверті за усною відмовою (а.с.31-32).

Наказом № 108-к/тр від 30.06.2020 ОСОБА_1 звільнено з посади головного економіста у зв`язку із скороченням штату працівників згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 18).

Введений в дію штатний розпис товариства з 01.07.2020 не містить економічного відділу і посади головного економіста (а.с.30).

Рішенням учасника Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрний дім від 03.07.2020 з метою забезпечення належного ведення бухгалтерського обліку, моніторингу, вивчення чисельних змін у податковому законодавств введено в бухгалтерію посаду бухгалтера та внесено відповідні зміни до штатного розпису з 06.07.2020 (а.с.61,62).

Наказом№116-к/тр від 06.07.2020 прийнято з 07.07.2020 на роботу в товариство на посаду бухгалтера ОСОБА_9 , яка має повну вищу освіту за спеціальністю Облік і аудит та має кваліфікацію економіста з обліку і аудиту згідно диплому спеціаліста серії НОМЕР_1 (а.с. 33).

Аналіз фактичних обставин справи і зібраних у справі доказів свідчить про те, що у відповідача фактично відбулися зміни в організації виробництва, які супроводжувалися ліквідацією економічного відділу і скороченням посади головного економіста, при вивільненні позивачки власником (уповноваженим ним органом) дотримані вимоги ст. ст. 40 ч.2, 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування на вакантні посади і строків персонального попередження про наступне вивільнення (не пізніше, ніж за два місяці), а отже висновки суду першої інстанції про правомірність розірвання трудового договору відповідають матеріалам справи, а доводи апеляційної скарги про неповне з`ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи і недоведеність доцільності скорочення штату є неспроможними.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на фіктивність письмового доказу - рішення учасника товариства від 16.04.2020 про зміни в організації виробництва, є безпідставними і такими, що не узгоджуються із нормами ст.ст.77, 78, 95 ЦПК України, ґрунтуються на припущеннях.

Копія рішення власника товариства надана відповідачем на спростування відповідних доводів

ОСОБА_1 наказ директора товариства від 16.04.2020 Про скорочення штату працівників , і попередження про скорочення штату працівників містять посилання на відповідне рішення власника.

Допитана у суді першої інстанції в якості свідка директор товариства ОСОБА_3 підтвердила у суді, що як уповноважена особа власника виконувала рішення останнього про скорочення штату працівників.

Ненадання відповідачем копії рішення учасника товариства до відзиву на позовну заяву не є підставою для висновку про те, що вказане рішення було прийнято власником тільки після звернення ОСОБА_1 до суду із позовом про поновлення на роботі.

Визначення причини і доцільності скорочення штатної одиниці головного економіста і економічного відділу не входять до компетенції суду.

За положенням ст. ст.64, 65 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства. Втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається.

Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на порушення роботодавцем її переважного права на залишенні на роботі є безпідставними.

За фактичними обставинами справи на товаристві були відсутні працівники, які б працювала на ідентичних (тотожних, однакових) з позивачкою посадах, а отже переважне право останньої на залишенні на роботі відповідачем обґрунтовано не обговорювалося.

Оскільки скорочувалась посада старшого економіста і власник не використав право провести перестановку (перегрупування) працівників, доводи ОСОБА_1 про її переважне право на залишенні на роботі не заслуговують на увагу.

Та обставина, що працівникові після звільнення не була запропонована посада бухгалтера, яка була введена в штатний розпис з 07.07.2020, не є достатньою підставою для поновлення позивача на посаді головного економіста.

Відповідно до частини першої статті 42-1 КЗпП України, працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 цього Кодексу (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.

Переважне право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу надається особам, зазначеним у статті 42 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених колективним договором.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Належних і допустимих доказів звернення до роботодавця із заявою про прийом на роботу на посаду бухгалтера, введену в штатний розклад з 07.07.2020, позивачка суду не надавала.

В суді апеляційної інстанції остання не заперечувала, що не просила відповідача про своє працевлаштування після звільнення.

Необізнаність ОСОБА_1 про введення відповідачем після розірвання трудового договору в штатний розклад посади бухгалтера не є підставою для поновлення її на роботі. Законодавець не зобов`язує власника повідомляти вивільненого працівника про запровадження нових посад аналогічної кваліфікації.

Суд не може поновити на роботі працівника, трудовий договір з яким розірвано за п.1 ст.40 КЗпП України, з тих мотивів, що в подальшому (в межах року) на товаристві приймалися на роботі працівники аналогічної кваліфікації, якщо на час звільнення мало місце скорочення штату або чисельності працівників і при цьому було додержано встановленого порядку вивільнення останніх. У таких випадках за наявності умов, передбачених ст.42-1 КЗпП, працівник має право на повторне прийняття на роботу і може заявити у суді вимоги про укладення трудового договору.

У порядку, передбаченому ст. ст.175,184 ЦПК України з відповідними вимогами до суду ОСОБА_1 не зверталася, такі вимоги судом першої інстанції не розглядалися.

Доводи апеляційної скарги про неповне з`ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи, порушення норм процесуального права, невиконання ухвали про допит свідка ОСОБА_2 , обмеження позивачки у можливості надання доказів, порушення ст.5 Закону України Про судовий збір є безпідставними.

Судом першої інстанції вжиті усі передбачені законом заходи до всебічного, повного і об`єктивного з`ясування фактичних обставин справи, прав і обов`язків сторін.

Зібрані у справі докази є належними, допустимими, послідовними і логічними, не суперечать один одному, а отже невжиття судом першої інстанції заходів для допиту учасника ТОВ Аграрний дім в якості свідка не призвело до неповноти судового розгляду.

Судом першої інстанції дотримані вимоги ст.5 Закону України Про судовий збір і обґрунтовано визнано, що середній заробіток за час вимушеного прогулу носить компенсаційний характер і не входить до структури заробітної плати, а отже відповідна позовна вимога сплачується судовим збором.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Отже, апеляційний суд вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляції, не вбачається.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі Хірвісаарі проти Фінляндії ).

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 02 грудня 2020 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови складено 11 лютого 2021 року.

Головуючий: І.В. Кочеткова

Судді: А.В. Дашковська

О.М. Кримська