Постанова

від 03.02.2021 по справі 910/6939/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 910/6939/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Кібенко О.Р., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Коровай Л.В.,

за участю представників учасників справи:

позивача (за первісним позовом) - не з`явився;

відповідача (за первісним позовом) - Колтигіна А.П (адвокат);

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Підприємства з 100% іноземними інвестиціями "Білла-Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя Борисенко І.І.)

від 04.06.2020

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Корсак В.А., судді - Євсіков О.О., Зубець Л.П.)

від 05.10.2020

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронний альянс груп"

до Підприємства з 100% іноземними інвестиціями "Білла-Україна"

про стягнення 696 601,46 грн

та за зустрічним позовом Підприємства з 100% іноземними інвестиціями "Білла-Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронний альянс груп"

про стягнення 783 018,45 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Охоронний альянс груп" (надалі - ТОВ "Охоронний альянс груп", позивач за первісним позовом) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства з 100% іноземними інвестиціями "Білла-Україна" (надалі - Підприємство "Білла-Україна", відповідач за первісним позовом) про стягнення 668 016,50 грн основного боргу, 19 566,45 грн пені, 2 505,48 грн 3% річних та 6 512,98 грн інфляційних втрат.

1.2. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Підприємством "Білла-Україна" умов договору про надання послуг №Б-0122 від 01.04.2018 щодо оплати наданих охоронних послуг.

1.3 . Під час розгляду цієї справи від Підприємства "Білла-Україна" надійшла зустрічна позовна заява, в якій останнє просило стягнути з ТОВ "Охоронний альянс груп" 364 158,70 грн збитків, спричинених недостачею ТМЦ за ІV квартал 2018 року, та 418 859,75 грн штрафних санкцій за неналежне виконання договірних зобов`язань з охорони об`єкта .

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2020, у справі № 910/6939/19 вирішено:

- первісний позов ТОВ "Охоронний альянс груп" задовольнити частково: стягнути з Підприємства "Білла-Україна" на користь ТОВ "Охоронний альянс груп" 668 016,50 грн основного боргу, 2 505,48 грн 3% річних, 6 512,98 грн інфляційних втрат та 10 155,52 грн судового збору;

- у решті частині позову відмовити;

- у задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

2.2. Задовольняючи частково первісні позовні вимоги , суди виходили з таких обставин:

- сторони підписавши акти здавання постів №1-17 погодили, що об`єкти передано в належному стані, без порушень та дефектів;

- акт надання послуг №72 від 31.03.2019 на суму 1 180 528,01 грн ТОВ "Охоронний альянс груп" вручив Підприємству "Білла-Україна" 04.04.2019 , проте відповідач за первісним позовом здійснив оплату на суму 582 169,11 грн, тому заборгованість по вказаному акту становить 598 358,90 грн;

- позивач за первісним позовом згідно актів від 31.07.2018 року №222; від 31.07.2018 №223, від 31.07.2018 №224, від 31.07.2018 №225, від 31.07.2018 №226, від 31.07.2018 №227, від 31.07.2018 №228, від 31.07.2018 №229, від 31.07.2018 №230, від 31.07.2018 №231, від 31.07.2018 №233, від 31.07.2018 №234, від 31.07.2018 №235, від 31.07.2018 №236, від 31.07.2018 №237, від 31.07.2018 №238, від 31.07.2018 №239, від 31.07.2018 №240 надав охоронних послуг на суму 702 164,03 грн, проте відповідач за первісним позовом здійснив оплату на суму 632 506,43 грн, тому прострочення за цими актами становить 69 657,60 грн;

- на звернення ТОВ "Охоронний альянс груп" згідно листа №15-1 від 15.04.2019 Підприємство "Білла-Україна" не надало підписаних та витребуваних актів наданих послуг за 31.07.2018 та не надало обґрунтованої відповіді щодо відмови у їх підписанні, тому оцінивши надані докази суди встановили, що позивач за первісним позовом належним чином довів факт надання послуг за актами від 31.07.2018.

2.3. З огляду на наявність у Підприємства "Білла-Україна" простроченої заборгованості за неналежне виконання грошового зобов`язання з оплати наданих охоронних послуг на суму 668 016,50 грн , суди погодилися із здійсненим ТОВ "Охоронний альянс груп" розрахунком 3% річних та інфляційних втрат.

2.4. Суди першої та апеляційної інстанцій відмовляючи в задоволенні первісних позовних вимог щодо стягнення пені, вказали, що у тексті договору сторони не передбачили відповідальності у вигляді пені за порушення строків виконання зобов`язань.

2.5. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суди вказали, що Підприємством "Білла-Україна" не підтверджено належними та допустимими доказами в діях ТОВ "Охоронний альянс груп" необхідних елементів складу цивільного правопорушення, за яким виникає відповідальність щодо недостачі ТМЦ за ІV квартал 2018 року, а саме: вини, протиправної поведінки відповідача, причино-наслідкового зв`язку.

2.6. Судами встановлено, що позивачем за зустрічним позовом не надано будь-яких документів для обґрунтування своїх вимог щодо стягнення збитків, спричинених нестачею ТМЦ, перелік яких визначений договором, а саме: акти інвентаризації, протоколи інвентаризаційної комісії, порівняльні відомості. Крім того, сторонами не було проведено інвентаризацію на об`єкті для встановлення межі відповідальності ТОВ "Охронний Альянс Груп" за нестачу ТМЦ за 4 квартал 2018 року. Листи, на які посилається Підприємства "Білла-Україна" , не містять належного та відповідного документального підтвердження нестачі ТМЦ та не вказують на наявність вини ТОВ "Охоронний Альянс Груп" за збитки , спричинені недостачею ТМЦ.

2.7. Суди першої та апеляційної інстанцій , відмовляючи у стягненні з ТОВ "Охоронний альянс груп" штрафних санкцій , зазначили, що акти №13-15 від 31.03.2019 про нараховані штрафні санкції були направлені відповідачу за зустрічним позовом вже після подання первісного позову; матеріали справи не містять доказів направлення відповідачу за зустрічним позовом актів перевірки несення служби охоронцями і виявлення при цьому порушень трудової дисципліни і вимог керівних документів з охорони; акти перевірки складені з порушенням Інструкції про надання охоронних послуг до договору та Підприємством "Білла-Україна" не спростовано цього; на момент звернення ТОВ "Охоронний альянс груп" про підписання актів наданих послуг та їх оплати Підприємство "Білла-Україна" не направило будь-яких актів перевірки.

2.8. Щодо вимоги Підприємства "Білла-Україна" про необхідність проведення взаємозаліку однорідних зустрічних вимог за отримані охоронні послуги згідно акта наданих послуг №72 від 31.03.2019, суди зазначили, що акт звіряння розрахунків та лист-заява №723 від 12.07.2019 про зарахування зустрічних однорідних вимог були направлені відповідачу за зустрічним позовом після відкриття провадження у цій справі, що не свідчить про погодження сум між сторонами, адже вказані суми є спірними і є предметом розгляду у справі. Враховуючи умови договору та те, що суми вимог не узгоджені та не підтверджені, суди дійшли висновку про неможливість зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі статті 601 Цивільного кодексу України та статті 203 Господарського кодексу України.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження

3.1. 27.10.2020 Підприємство "Білла-Україна" звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 у справі № 910/6939/19. Підприємство "Білла-Україна" просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Підприємства з 100% іноземними інвестиціями "Білла-Україна" на користь ТОВ "Охоронний альянс груп" 69 657,60 грн та ухвалити нове рішення про відмову у позові в цій частині; скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову Підприємства з 100% іноземними інвестиціями "Білла-Україна" про стягнення 488 517,35 грн та ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині; постанову суду апеляційної інстанції скасувати повністю і направити справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

3.2. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції, за результатами перегляду рішення суду першої інстанції, застосував статтю 530 Цивільного кодексу України без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 908/771/19. На думку скаржника суди попередніх інстанцій не застосували норми частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України, яка підлягала застосуванню.

3.3. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій не дослідили докази щодо підтвердження факту виникнення у Підприємства "Білла-Україна" обов`язку щодо оплати на користь ТОВ "Охоронний Альянс Груп" послуг згідно актів надання послуг №№ 236, 237, 238, 239, 240 від 31.07.2018, що у відповідності до умов договору пов`язується з наданням відповідних актів виконавцем замовнику, що призвело до ухвалення неправомірного рішення. Також заявник стверджує, що суди не дослідили докази та не з`ясували обставини справи, що мають значення для вирішення спору, що призвело до ухвалення неправомірного рішення в частині відмови в задоволенні вимог зустрічної позовної заяви про стягнення 418 859,75 грн на користь Підприємство "Білла-Україна" (п. 1 ч. 3 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, підставами касаційного оскарження скаржник вказав пункти 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України .

3.4 . 13.01.2021 ТОВ "Охоронний Альянс Груп" надіслало відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, касаційну скаргу - без задоволення. ТОВ "Охоронний Альянс Груп" зазначає, що Підприємство "Білла-Україна" не направило зауважень ні щодо суми, зазначеної в актах №№236-240, ні щодо оформлення цих актів чи отриманих послуг. Крім того, Підприємство "Білла-Україна" під час розгляду справи не заперечувало факт надання послуг по актах №№236-240, а вказувало на відсутність боргу виключно взаємозаліком однорідних грошових вимог. Щодо стягнення штрафних санкцій за зустрічним позовом зазначає, що Підприємство "Білла-Україна" не підтвердило належним чином факт неналежного виконання договірних зобов`язань ТОВ "Охоронний Альянс Груп".

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

4.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини 1 та 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

4.2. Щодо оскарження рішення суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України .

4.3. Як вже зазначалось, касаційне провадження у справі відкрито відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.4. Отже, відповідно до положень цих норм, касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

4.5. Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

4.6. Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

4.7. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/7, пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16).

4.8. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц; пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

4.9. Проаналізувавши висновки, що викладені у постанові Верховного Суду, на яку посилався скаржник у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у цій справі з таких підстав.

4.10. У справі № 908/771/19 розглядалися позовні вимоги щодо неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором про спільне використання технологічних електричних мереж, а саме щодо несплати за наданні послуги.

4.11. Спір у справі № 908/771/19 виник у зв`язку з тим, що на думку відповідача до отримання рахунка у нього не виникає обов`язку зі сплати грошових коштів, а тому він не є боржником, що прострочив виконання зобов`язання.

4.12. Суди першої та апеляційної інстанцій у справі № 908/771/19 встановили, що акти прийому-здачі наданих послуг підписані з боку відповідача без зауважень та заперечень. Таким чином суди дійшли висновку, що відповідачу відома сума наданих послуг.

4.13. Верховний Суд у справі № 908/771/19 дійшов висновку, що акт здавання-прийняття робіт (послуг) є тим первинним документом у розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , на підставі якого виникає обов`язок сплати. Суд касаційної інстанції, застосовуючи статтю 530 Цивільного кодексу України, зазначив, що саме з часу їх отримання і підписання має відраховуватися 10-денний строк, визначений у договорі.

4.14. Крім того, у справі № 908/771/19 Верховний Суд вказав, що рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов`язку сплатити грошові кошти за договором.

4.15. У справі, що переглядається, Підприємство "Білла-Україна" посилаючись на неврахування судами попередніх інстанцій правової позиції, яка викладена у справі № 908/771/19 , зазначає, що не отримувало акти надання послуг №№ 236, 237, 238, 239, 240 від 31.07.2018, у зв`язку з чим були відсутні підстави для вмотивованої відмови від підписання актів. При цьому вважає, що судами не досліджено доказів щодо підтвердження факту виникнення обов`язку щодо оплати послуг згідно цих актів.

4.16. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, погодився з висновком про те, що матеріалами справи підтверджено факт надсилання позивачем за первісним позовом відповідачу актів надання послуг №№ 236, 237, 238, 239, 240 від 31.07.2018 та згідно з пунктом 6.12 договору відповідач за первісним позовом, у разі непідписання актів, мав надати вмотивовану, викладену у письмовому вигляді та завіреною печаткою відмову від підписання актів. Враховуючи те, що послуги за договором були надані та не оплачені, а також відсутність підстав для зустрічного зарахування однорідних вимог, Підприємство "Білла-Україна" зобов`язано оплатити надані послуги у встановлений договором строк.

4.17. Отже, з огляду на зміст постанови Верховного Суду у справі № 908/771/19, на яку посилається скаржник, правові висновки, що у ній викладені, не є релевантними до спірних правовідносин у цій справі.

4.18. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду, на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

4.19. Зважаючи на те, що наведена заявником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не знайшла свого підтвердження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

4.20. Щодо оскарження рішення судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України .

4.21. Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

4.22. Зокрема, згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

4.23. У касаційній скарзі скаржник стверджує, що судами попередніх інстанцій не досліджено докази щодо підтвердження факту виникнення обов`язку щодо оплати послуг згідно актів №№ 236, 237, 238, 239, 240 від 31.07.2018 та докази щодо наявності підстав для задоволення зустрічних позовних вимог про стягнення 418 859, 75 грн штрафних санкцій .

4.24. Верховний Суд вважає необґрунтованими заперечення скаржника щодо недослідження судами попередніх інстанцій вказаних доказів, оскільки вони дослідили та проаналізували всі надані сторонами в справі докази та дійшли відповідних висновків, а суд касаційної інстанції згідно з вимогами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

5.2. Відповідно до частини 1 статті 309 зазначеного Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.3. Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваного судового рішення не отримали підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

5.4. Водночас, як уже зазначалося, оскільки підстава для касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі у цій частині.

6. Розподіл судових витрат

6.1 . З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 5 частини 1 статті 296, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити касаційне провадження у справі № 910/6939/19 за касаційною скаргою Підприємства з 100% іноземними інвестиціями "Білла-Україна" в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України .

2. Касаційну скаргу Підприємства з 100% іноземними інвестиціями "Білла-Україна", в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення .

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 у справі № 910/6939/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді О. Кібенко

Л. Стратієнко