Постанова

від 10.02.2021 по справі 357/384/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 357/384/20

Головуючий у першій інстанції - Ярмола О.Я.

Номер провадження № 22-ц/824/2860/2021

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря - Владімірової О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод поданою представником Кузьменко Світланою Володимирівною та за апеляційною скаргою державного реєстратора Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Євка Володимира Володимировича, поданою представником Василенко Наталією Станіславівною , на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2020 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші до ОСОБА_3 , Товариства з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод , державного реєстратора Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Євко Володимира Володимировича про визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою ( емфітевзис) та скасування запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2020 року ТОВ Агрофірма Матюші звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 , ТзДВ Шамраївський цукровий завод , державного реєстратора КП Агенція адміністративних послуг Євко В.В. про визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою (емфітевзис) та скасування запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно.

В обґрунтування вимог позивач вказував, що відповідач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 2,1295 га з кадастровим номером 3220483500:03:001:0031, що розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. 07 серпня 2014 року він уклав з ТОВ Агрофірма Матюші договір оренди землі № б/н, за яким передав свою земельну ділянку в оренду ТОВ строком на 10 років. В подальшому, 23 березня 2015 року вказаний договір оренди було належним чином зареєстровано.

Позивач вказував, що починаючи з лютого 2018 року відповідач ОСОБА_3 вчиняє дії, спрямовані на позбавлення ТОВ Агрофірма Матюші права користування земельною ділянкою за договором оренди. Так, 19 лютого 2018 року ОСОБА_3 уклав з ТзДВ Шамраївський цукровий завод новий договір оренди землі № б/н, за яким передав останньому в оренду ту ж земельну ділянку, що перебуває в оренді позивача.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2019 року у справі № 357/11227/18 було визнано недійсним вчинений ОСОБА_3 односторонній правочин щодо розірвання в односторонньому порядку договору оренди, а також визнано недійсним договір оренди землі № б/н від 19 лютого 2018 року, укладений між ОСОБА_3 та ТзДВ Шамраївський цукровий завод .

Позивач вказував, що в подальшому, 05 січня 2019 року, між відповідачами - ОСОБА_3 та ТзДВ Шамраївський цукровий завод було укладено договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) № б/н, згідно з яким ТзДВ Шамраївський цукровий завод фактично повторно отримало право використовувати земельну ділянку відповідача.

Позивач вважає, що вказаний договір укладений з порушенням норм законодавства та договору оренди, укладеного між ТОВ Агрофірма Матюші та ОСОБА_3 , а державну реєстрацію права користування земельною ділянкою за ТзДВ Шамраївський цукровий завод проведено з порушенням норм законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, ТОВ Агрофірма Матюші просило суд визнати недійсним договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) № б/н від 05 січня 2019 року, укладений між ОСОБА_3 та ТзДВ Шамраївський цукровий завод щодо земельної ділянки площею 2,1295 га з кадастровим номером 3220483500:03:001:0031, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) ТзДВ Шамраївський цукровий завод щодо вказаної земельної ділянки; припинити право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) ТзДВ Шамраївський цукровий завод щодо вказаної земельної ділянки; вирішити питання відшкодування судових витрат.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2020 року позов ТОВ Агрофірма Матюші до ОСОБА_3 , ТзДВ Шамраївський цукровий завод , державного реєстратора Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Євко В.В. про визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою (емфітевзис) та скасування запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, задоволено. Визнано недійсним Договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) № б/н від 05 січня 2019 року, укладений між ОСОБА_3 та ТзДВ Шамраївський цукровий завод щодо земельної ділянки площею 2,1295 га з кадастровим номером 3220483500:03:001:0031, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) ТзДВ Шамраївський цукровий завод щодо земельної ділянки площею 2,1295 га з кадастровим номером 3220483500:03:001:0031, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, номер запису про інше речове право: 30602818, дата, час державної реєстрації: 05.03.2019 11:28:54, та припинено право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) ТзДВ Шамраївський цукровий завод щодо земельної ділянки площею 2,1295 га з кадастровим номером 3220483500:03:001:0031, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Стягнуто з ОСОБА_3 , ТзДВ Шамраївський цукровий завод , державного реєстратора Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Євко В.В. на користь ТОВ Агрофірма Матюші судові витрати по справі в сумі 30 715, 47 грн., тобто по 10 238,49 грн. з кожного відповідача.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ТзДВ Шамраївський цукровий завод - Кузьменко С.В. подала апеляційну скаргу, відповідно до якої просила скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким залишити без задоволення позовні вимоги та стягнути з ТОВ Агрофірма Матюші на користь ТзДВ Шамраївський цукровий завод понесені судові витрати на правничу допомогу, розрахунок вартості яких буде надано стороною до суду у встановлений ЦПК України термін.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час ухвалення оскаржуваного рішення судом було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, зокрема державний реєстратор Євко В.В. не повинен був відмовляти у вчиненні реєстраційної дії ТзДВ Шамраївський цукровий завод , оскільки останніми було надано повний пакет документів, необхідних для вчинення відповідних реєстраційних дій. Підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень передбачені статтею 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і є вичерпними та вказана стаття не передбачає такої підстави для відмови як зареєстроване право на земельну ділянку за договором оренди . Таким чином, при реєстрації права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) державний реєстратор Євко В.В. діяв у повній відповідності до вимог закону. Вказано, що в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суд взагалі не зазначив підстав невідповідності дій державного виконавця вимогам закону.

Апелянт вказує, що судом не було з`ясовано факт отримання позивачем ТОВ Агрофірма Матюші земельної ділянки в користування, а висновок щодо перебування земельної ділянки в оренді іншого користувача на момент укладення оскаржуваного договору від 05 січня 2019 року - не відповідає обставинам справи, так як навіть під час розгляду справи представник позивача зазначав, що ТОВ Агрофірма Матюші не користується земельною ділянкою з кінця 2017 року. Окрім того, договором оренди б/н від 07 серпня 2014 року передбачено порядок передачі земельної ділянки в користування, згідно якого для того, щоб орендар на законних підставах мав право користуватись земельною ділянкою, повинен бути складений акт приймання-передачі земельної ділянки.

Апелянт наголошує, що такого акту укладено не було та суду такий не надавався, що свідчить про те, що ТОВ Агрофірма Матюші фактично не приймало у користування земельну ділянку ОСОБА_3 та договір оренди землі від 07 серпня 2014 року не набув чинності, а висновок суду про правомірне перебування земельної ділянки в оренді іншого користувача ТОВ Агрофірма Матюші на момент укладення оскаржуваного договору від 05 січня 2019 року - не відповідає дійсності та обставинам справи. Окрім того, реєстрація речового права позивача на спірну земельну ділянку була скасована 17 лютого 2018 року, з чого вбачається відсутність порушення прав та інтересів ТОВ Агрофірма Матюші , так як права на земельну ділянку були відсутні.

Вказує, що сам лише факт задоволення позовних вимог не може бути підставою автоматичного задоволення заявленого позивачем розміру витрат на правову допомогу, без обґрунтування саме такого розміру витрат на правничу допомогу. Вважає заявлений розмір витрат не співмірним із складністю справи, адже на розгляді в Білоцерківському міськрайонному суді Київської області перебуває більше 30 аналогічних справ ТОВ Агрофірма Матюші до фізичних осіб - власників земельних ділянок, ТзДВ Шамраївський цукровий завод та державного реєстратора Євко В.В., зміст позовних заяв є однотипним, а підстави - тотожними.

Також не погоджуючись із вказаним рішенням районного суду, представник державного реєстратора Євка В.В. - адвокат Василенко Н.С. подала апеляційну скаргу, відповідно до якої просила апеляційний суд скасувати зазначене рішення та ухвалити нове, яким залишити без задоволення вимоги позовної заяви ТОВ Агрофірма Матюші в частині вимог до державного реєстратора КП Агенція адміністративних послуг Євка В.В., й покласти на позивача судові витрати.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що правомірність дій державного реєстратора Євка В.В. під час проведення державної реєстрації права користування спірною земельною ділянкою відповідала нормам Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у редакції, що була чинною на час вчинення реєстратором таких дій. Так, вказаний закон містить вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, та такої підстави як зареєстроване право на земельну ділянку за договором оренди не передбачено.

Разом з тим, реєстратор вказує, що в реєстрі містились відомості виключно щодо державної реєстрації права оренди на спірну земельну ділянку за ТОВ Шамраївський цукровий завод , а будь-які інші зареєстровані речові права щодо такої ділянки були відсутні. Оскільки орендована земельна ділянка або її частина може передаватись у володіння та користування іншій особі лише орендарем, лише за згодою орендодавця і лише на праві суборенди, можна зробити аналіз, що чинне законодавство не передбачає право власника земельної ділянки, яка вже передана в оренду, передавати її у користування іншій особі, ніж орендар, у тому числі на праві емфітевзису. Таким чином, реєстратор вважає, що під час проведення реєстрації права користування спірною земельною ділянкою за ТзДВ Шамраївський цукровий завод , ним не допущено порушень приписів Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , й з мотивувальної частини оскаржуваного рішення також не вбачається, які саме норми порушено реєстратором під час здійснення реєстрації.

Поряд з тим, реєстратор наголошує, що є неналежним відповідачем у даній справі, адже у такій справі відповідачами мають бути особи, право на майно яких оспорюється та щодо яких здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, й аж ніяк не реєстратор, який незалежно від його залучення до участі у справі зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження. Відтак, суд першої інстанції при вирішенні справи по суті, встановивши, що позивачем заявлено вимоги до неналежного відповідача, мав відмовити у позові до такого відповідача, натомість, судом ще й покладено на останнього судові витрати.

Апелянт також посилається й на порушення судом вимог ч. 1 ст. 187 ЦПК України та неповідомлення його належним чином про розгляд даної справи, що виявилось у відкритті провадження до отримання судом відомостей про реєстрацію місця проживання та перебування фізичної особи - відповідача ОСОБА_3 , у результаті порушення вимог процесуального законодавства, реєстратор був позбавлений права участі у даному спорі, що призвело до порушення його прав.

На адресу апеляційного суду надійшов відзив від представника ТОВ Агрофірма Матюші - адвоката Тетері С.І., відповідно до якого останній не погоджується із доводами апеляційної скарги ТзДВ Шамраївський цукровий завод та вказує, що 17 лютого 2018 року було проведено державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма Матюші на земельну ділянку на підставі повідомлення ОСОБА_3 від 14 лютого 2018 року про розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку, адресованого позивачу, а не скасовано державну реєстрацію цього права, як стверджує ТзДВ Шамраївський цукровий завод .

Зазначає, що на виконання судових рішень у справі №357/1227/18, 31 березня 2020 року у ДРРПНМ було проведено реєстраційні дії щодо скасування державної реєстрації припинення права оренди позивача на земельну ділянку, тому під час скасування автоматично поновився внесений 17 березня 2015 року запис про право оренди ТОВ Агрофірма Матюші , що існував до проведення незаконної реєстрації. Таким чином, державна реєстрація права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за ТзДВ Шамраївський цукровий завод суперечить зареєстрованому у ДРРПНМ праву оренди ТОВ Агрофірма Матюші на неї.

Позивач наголошує, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вірно встановив, що договір оренди є дійсним з моменту його укладення і не припинив свою дію, то й право оренди ТОВ Агрофірма Матюші так само є дійсним з моменту внесення запису про його державну реєстрацію, а саме з 17 березня 2015 року.

Представник ТОВ Агрофірма Матюші - Тетеря С.І. не погоджується також із доводами апеляційної скарги ТзДВ Шамраївський цукровий завод щодо відсутності права оренди у позивача через не підписання акту приймання-передачі земельної ділянки в оренду відповідно до умов договору оренди землі, адже таке право набувається на підставі договору з моменту державної реєстрації права оренди в ДРРПНМ, а відтак підписання акту приймання-передачі не впливає на дійсність такого договору. Хоча копія такого акту наявна в матеріалах справи, оскільки подавалась разом із позовною заявою.

Щодо доводу апеляційної скарги ТзДВ Шамраївський цукровий завод стосовно безпідставності задоволення вимоги позивача про скасування державної реєстрації права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб за ТзДВ Шамраївський цукровий завод , у відзиві вказує, що це є похідною вимогою від вимоги про визнання недійсним оспорюваного договору, на підставі якого була проведена ця реєстрація.

Стосовно необґрунтованості і не співмірності витрат ТОВ Агрофірма Матюші на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивач наголошує, що апелянтом не подавались клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, також не подавались докази, що свідчили б про не співмірність витрат, заявлених до стягнення, а відтак і суд першої інстанції не мав правових підстав для зменшення розміру витрат позивача й оскаржуване рішення в цій частині також є законним та обґрунтованим.

Враховуючи викладене у відзиві представник ТОВ Агрофірма Матюші - адвокат Тетеря С.І. просила апеляційну скаргу ТзДВ Шамраївський цукровий завод залишити без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області - без змін.

Окрім вказаного, представником ТОВ Агрофірма Матюші - адвокатом Тетерею С.І. також подано відзив на апеляційну скаргу державного реєстратора Євка В.В., відповідно до якого остання не погоджується із доводами, викладеними в такій скарзі, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, оскільки право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб та право оренди землі є речовими правами, які за своєю правовою природою не можуть одночасно встановлюватись щодо однієї земельної ділянки незалежно від того, чи такі права набуваються одночасно однією особою чи різними особами. З огляду на вказане й проведення державної реєстрації права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) за наявності вже зареєстрованого права оренди щодо однієї ділянки створює суперечність між цими правами та, відповідно, є незаконним.

Таким чином, представник позивача вважає, що реєстратор при проведенні державної реєстрації права користування за ТзДВ Шамраївський цукровий завод та з`ясувавши, що існують очевидні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на ту саму земельну ділянку, був зобов`язаний відмовити в проведенні реєстрації на підставі п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , адже такий емфітевзис суперечить вже зареєстрованому праву оренди ТОВ Агрофірма Матюші .

Не погоджується позивач й з твердженням щодо неналежності реєстратора в якості відповідача у даній справі, оскільки предметом спору є визнання недійсним договору та скасування державної реєстрації права користування спірною земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб за ТзДВ Шамраївський цукровий завод , а тому позивач заявляє вимоги не лише про розірвання договору, а й оскаржує проведення реєстратором відповідних дій, як таких, що проведені із грубим порушенням норм законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а не тільки в межах похідної вимоги від вимоги про визнання недійсним оспорюваного договору. Крім того, залучення реєстратора до участі у справі забезпечує його можливість надати суду заперечення проти позовних вимог та висловити власну позицію щодо правомірності прийняття ним рішення про державну реєстрацію.

Щодо доводу представника державного реєстратора Євка В.В. - адвоката Василенко Н.С. про неналежного повідомлення Євка В.В. про розгляд справи в суді першої інстанції, представник ТОВ Агрофірма Матюші вказує, що звертаючись до суду ними було надано відому адресу робочого місця зазначеного відповідача, оскільки інших адрес місця перебування реєстратора у позивача не було. Повістки не отримувались ним у зв`язку із зміною адреси та не повідомлення ні ним самим, ні ТзДВ Шамраївський цукровий завод , яке зверталось до нього та очевидно мало контакту інформацію, про зміну адреси перебування реєстратора. Також зауважує, що в провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває більше 50 справ з подібними позовами ТОВ Агрофірма Матюші , серед іншого, й до державного реєстратора, а тому реєстратор Євко В.В. мав цікавитись станом їх розгляду для висловлення власної правової позиції та спростування доводів позивача щодо недодержанням ним вимог законодавства, що регулюють порядок проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Окрім цього, належне або неналежне повідомлення відповідача про стан розгляду даної справи жодним чином не спростовує доводи товариства про правильність вирішення судом даного спору, законність та обґрунтованість прийнятого рішення, а тому просить відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги державного реєстратора КП Агенція адміністративних послуг Євка В.В. та залишити оскаржуване рішення без змін.

При апеляційному розгляді справи представник ТзДВ Шамраївський цукровий завод адвокат Козачков В.Л. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі Товариства з додатковою відповідальністю, та просив її задовольнити. Також повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі державного реєстратора КП Агенція адміністративних послуг Євка В.В., та просив і її задовольнити та відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог ТОВ Агрофірма Матюші та покласти судові витрати, в тому числі і за правничу допомогу, на позивача у вказаній справі.

Представник державного реєстратора КП Агенція адміністративних послуг Євка В.В., адвокат Василенко Н.С. при апеляційному розгляді справи підтримала доводи, викладені в поданій нею апеляційній скарзі, та просила її задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції щодо її довірителя та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Також просила за результатом розгляду справи апеляційним судом стягнути з позивача на користь Євка В.В. понесені судові витрати, в тому числі і на правничу допомогу.

Представник ТОВ Агрофірма Матюші при апеляційному розгляді справи заперечив щодо доводів апеляційних скарг та просив залишити їх без задоволенні, а рішення місцевого суду без змін, як таке що увалено з дотриманням норм матеріального права та процесуального законодавства.

Відповідач у справі ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи (а.с.176, 177, 202, 203, 240 т.2, а.с.1, 2, 22, 23 т.3), до суду апеляційної інстанції не з`явився та заяв про відкладення розгляду справ із поважних причин не подавав, тому суд апеляційної інстанції з врахуванням положень ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянув справу у відсутність зазначеного відповідача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи представників позивача та відповідачів, дослідивши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційних скарг та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції при розгляді вказаної справи встановив наступні обставини та відповідні їм докази.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 2,1295 га з кадастровим номером 3220483500:03:001:0031, що розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку ( а.с.9 т.1).

07 серпня 2014 року ОСОБА_3 уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші договір оренди землі № б/н, за яким передав в оренду ТОВ свою земельну ділянку строком на 10 років (а.с.7-8 т.1).

23 березня 2015 року державний реєстратор реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Матушевич О.В. прийняла рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 20205077, яким зареєструвала право оренди на земельну ділянку за ТОВ Агрофірма Матюші , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права оренди ( а.с.15 т.1).

17 лютого 2018 року реєстратором Київської обласної філії комунального підприємства Реєстрація нерухомості з бізнесу Міхачовим В.А. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про припинення реєстрації вище вказаного договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220483500:03:001:0031 за ТОВ Агрофірма Матюші , на підставі повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку за зверненням ОСОБА_3 (а.с.35 зв.б. т.1).

19 лютого 2018 року ОСОБА_3 уклав з ТзДВ Шамраївський цукровий завод договір оренди землі № б/н, за яким передав останньому в оренду свою земельну ділянку площею 2,1295 га з кадастровим номером 3220483500:03:001:0031, та була здійснена державна реєстрація права оренди на земельну ділянку за ТзДВ Шамраївський цукровий завод (а.с.17 т.1 ).

Крім того, судом також встановлено, що 05 січня 2019 року в період дії вище вказаного договору оренди, ОСОБА_3 та ТзДВ Шамраївський цукровий завод було укладено Договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) № б/н, згідно до умов якого ОСОБА_3 , фактично, повторно передав ТзДВ Шамраївський цукровий завод право використовувати земельну ділянку з кадастровим номером 3220483500:03:001:0031 для здійснення сільськогосподарської діяльності (а.с.30 т.1 ).

07 березня 2019 року державний реєстратор Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Євко В.В. прийняв щодо земельної ділянки рішення про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за ТзДВ Шамраївський цукровий завод , індексний номер: 45858740, у зв`язку з чим до ДРРПНМ було внесено запис про інше речове право за № 30602818 (а.с.31-32 т.1)

Наведені обставини спричинили судовий спір та рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2019 року у справі № 357/11227/18 було визнано недійсними вчинений ОСОБА_3 односторонній правочин щодо розірвання в односторонньому порядку Договору оренди з ТОВ Матюші та договір оренди землі № б/н від 19.02.2018 року, укладений між ОСОБА_3 та ТзДВ Шамраївський цукровий завод (а.с.25 -29 т.1).

Також із матеріалів справи вбачається, що постановою Київського апеляційного суду від 04 березня 2020 року у справі у справі № 357/11227/18 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші задоволено. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2019 року в частині задоволених позовних вимог змінено та викладено мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2019 року року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора скасовано та прийнято в цій частині нове судове рішення. Скасовано рішення державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу Міхачова В`ячеслава Анатолійовича про державну реєстрацію припинення іншого речового права - права оренди: індексний номер: 39723505від 17 лютого 2018 року 08:57:24. Скасовано рішення державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу Міхачова В`ячеслава Анатолійовича про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди: індексний номер: 39990448 від 05 березня 2018 року 10:29:56.(а.с.127-133 т.1).

Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позовні вимоги ТОВ Агрофірма Матюші суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем ОСОБА_3 було передано в користування іншого орендаря ту саму земельну ділянку, яка перебувала в користуванні позивача на підставі раніше укладеного договору оренди від 07 серпня 2014 року, строк дії якого не закінчився, та позивач в судовому порядку відновив своє право орендаря, однак власником земельної ділянки знову було укладено Договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) відповідачу ТзДВ Шамраївський цукровий завод , у зв`язку з чим суд дійшов висновку про порушення відповідачами у справі ОСОБА_3 та ТзДВ Шамраївський цукровий завод положень ч. 6 ст. 93 ЗК України, ч.1 ст. 24 та ст. 27 Закону України Про оренду землі .

Згідно вимог ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком місцевого суду в частині визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 5 січня 2019 року, а також в частині скасування реєстрації вказаного договору та вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині відповідає вище вказаним нормам матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина перша статті 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зобов`язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України(далі - ЗК України ), Законом України Про оренду землі .

Передання в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності, зокрема, громадян, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина четверта статті 124 ЗК України ).

Згідно з частиною другою статті 125 ЗК України у вказаній редакції право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Договір оренди укладається у письмовій формі та набирає чинності після його державної реєстрації (частина перша статті 14, стаття 18 Закону України Про оренду землі (далі - Закон).

Відповідно до статті 13 Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як встановлено судом, 07 серпня 2014 року ОСОБА_3 уклав з ТОВ Агрофірма Матюші договір оренди землі № б/н, за яким передав в оренду ТОВ свою земельну ділянку строком на 10 років, а 23 березня 2015 року державний реєстратор Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Матушевич О.В. прийняла рішення про державну реєстрацію прав оренди орендаря ТОВ Агрофірма Матюші за вказаним договором.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Разом із тим, судом встановлено, що до закінчення дії вказаного договору оренди (між ОСОБА_3 та ТОВ Агрофірма Матюші ), 19 лютого 2018 року ОСОБА_3 уклав з ТзДВ Шамраївський цукровий завод інший договір оренди землі № б/н, за яким передав останньому в оренду ту ж саму земельну ділянку площею 2,1295 га з кадастровим номером 3220483500:03:001:0031, а 5 січня 2019 року між цими ж особами був укладений договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) № б/н, згідно до умов якого ОСОБА_3 фактично повторно передав право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3220483500:03:001:0031 для здійснення сільськогосподарської діяльності ТзДВ Шамраївський цукровий завод .

Відповідно до частини першої, другої статті 27 Закону орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об`єднаннями та організаціями.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною (п. "в" ч. 3 ст. 152 ЗК України ).

Зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України ).

Згідно з абз. 4 ч. 2 ст. 24 Закону України Про оренду землі орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які би перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою .

Землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. (частина друга статті 152 ЗК України).

Землекористувач майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (ст. 396 ЦК України)

Добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок щодо доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), в основі якої - принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

У частині першій статті 19 Закону України Про оренду землі передбачено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Укладаючи 07 серпня 2014 року з ТОВ Агрофірма Матюші договір оренди землі № б/н, відповідач у справі ОСОБА_3 погодився із строком дії вказаного договору - на 10 років, а тому, відповідно, повинен був у відповідності до положень ст. 626, 629 ЦК України дотримувати взятих на себе зобов`язань та не вчиняти дії на шкоду орендареві, що передбачено ч.1 ст. 24 Закону України Про оренду землі . Разом із тим, ОСОБА_3 всупереч умов договору від 07 серпня 2014 року, в порушення вимог чинного законодавства, в односторонньому порядку припинив виконання взятих на себе зобов`язань та уклав новий договір оренди землі із ТзДВ Шамраївський цукровий завод , а також, продовжуючи свої протиправні дії в супереч нормам чинного законодавства, уклав 05 січня 2019 року оспорюваний у вказаній справі договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) № б/н, згідно до умов якого ОСОБА_3 фактично повторно передав право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3220483500:03:001:0031 для здійснення сільськогосподарської діяльності ТзДВ Шамраївський цукровий завод .

Враховуючи, що в судовому порядку - рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2019 року у справі № 357/11227/18 між цими ж сторонами вже встановлено факт незаконності припинення ОСОБА_3 в односторонньому порядку права оренди ТОВ Агрофірма Матюші на земельну ділянку з кадастровим номером 3220483500:03:001:0031, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог ТОВ Агрофірма Матюші .

Такий висновок суду відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц (провадження № 14-442цс19). Аналогічний правовий висновок міститься також у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 563/1207/18 (провадження № 61-7101св19) та від 04 вересня 2020 року у справі № 563/1211/18 (провадження № 61-7105св19), 15 січня 2021 рокуу справі № 563/1216/18.

Доводи апелянта - ТзДВ Шамраївський цукровий завод про відсутність у позивача у справі права оренди на земельну ділянку за відсутності належної передачі за актом приймання передачі земельної ділянки від ОСОБА_3 до ТОВ Агрофірма Матюші колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до положень ст. 17 Закону України Про оренду землі об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом. Згідно наявного в матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №35314094 вбачається, що вище вказаний договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_3 та ТОВ Агрофірма Матюші був належним чином зареєстрований в ДРРПНМ 23 березня 2015 року ( а.с.15 т.1)

Крім того, всупереч твердженням апелянта, матеріали справи містять відповідну копію акт приймання-передачі земельної ділянки від 07 серпня 2014 року (а.с.8 т.1 зв.б.). Більше того, сам орендодавець - ОСОБА_3 щодо цих обставин не заперечував при розгляді справи.

Доводи апелянта - ТзДВ Шамраївський цукровий завод про те, що на час укладення договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) № б/н 05 січня 2019 року право оренди ТОВ Агрофірма Матюші земельної ділянки з кадастровим номером 3220483500:03:001:0031 було припинено не можуть бути підставою для скасування вказаного рішення, оскільки судовим рішенням у справі №357/11227/18 між цими ж сторонами, про той же предмет спору встановлено факт незаконності припинення реєстрації та чинності договору оренди між ОСОБА_3 та ТОВ Агрофірма Матюші від 07 серпня 2014 року, та підтверджено право оренди ТВ Матюші вказаної земельної ділянки в межах строку визначеного сторонами - 10 років.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо неналежно обраного позивачем способу захисту порушеного права - визнання договору недійсними. Так, Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи 16 жовтня 2019 року справу № 525/505/16-ц та 10 квітня 2019 року справу № 587/2135/16-ц та відхиляючи доводи касаційної скарги про те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту та не міг звертатися з позовом про визнання недійсним договору оренду, стороною якого він не був зазначила, що крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин (частина третя статті 215 ЦК України). Оскільки укладеним між відповідачами ОСОБА_3 та ТзДВ Шамраївський цукровий завод договором емфітевзису порушуються права ТОВ Агрофірма Матюші на право оренди цієї ж земельної ділянки, тому колегія суддів вважає, що позивач правильно обрав спосіб захисту порушеного права.

Таким чином, апеляційний суд вважає висновок суду першої інстанції про визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) № б/н від 05 січня 2019 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТзДВ Шамраївський цукровий завод , а також про скасування реєстрації вказаного договору, законним та обґрунтованим, а доводи ТзДВ Шамраївський цукровий завод такими, що не спростовують зазначений висновок.

Щодо перевірки доводів відповідача у справі - державного реєстратора Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Євка Володимира Володимировича про залучення його відповідачем у справі та покладення на нього витрат по судовому збору та правничій допомозі, то колегія суддів виходить із наступного.

Так, Велика Палата Верховного Суду розглядаючи 12 грудня 2018 року справу № 372/51/16-ц зазначила, що :

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (частини перша та друга статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 3 частини другої статті 119 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 30 ЦПК України у вказаній редакції).

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій).

Позивач у цій справі клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що у подібних з цією справах за позовом іпотекодавця до державного реєстратора із залученням іпотекодержателя третьою особою спірні правовідносини виникають здебільшого саме між позивачем та третьою особою через невиконання договірних зобов`язань і реалізацію прав іпотекодержателя щодо предмета іпотеки - нерухомого майна позивача (постанови від 17 квітня 2018 року у справі № 815/6956/15, від 24 квітня 2018 року у справі № 825/478/17, від 29 травня 2018 року у справі № 826/19487/14, від 30 травня 2018 року у справі № 826/9417/16, від 6 червня 2018 року у справі № 804/3509/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 804/14296/15, від 14 листопада 2018 року № 826/1656/18).

До того ж, за змістом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у пункті 36 постанови від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи засвідчують, що спір виник саме між позивачем і третьою особою з приводу порушення права позивача на квартиру внаслідок дій третьої особи щодо реєстрації за нею такого права.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України . За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Враховуючи, що спір у справі, яка розглядається фактично виник з приводу неправомірності дій відповідачів у справі ОСОБА_3 , який, здавши 07 серпня 2014 року в оренду ТОВ Агрофірма Матюші земельну ділянку площею 2,1295 газ кадастровим номером 3220483500:03:001:0031 терміном на 10 років, не дотримавшись порядку розірвання договору, в межах дії цього договору повторно передав вказану земельну ділянку за договором емфітевзису відповідачу у справі ТзДВ Шамраївський цукровий завод , чим фактично порушив право позивача на користування земельною ділянкою, тому саме вказані особи є належними відповідачами у вказаній справі.

Аналогічний висновок міститься і в постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, ухваленій Великою Палатою Верховного Суду у спорі стосовно оскарження рішення державного реєстратора про реєстрацію речового права за іншою, ніж позивач, особою, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Подібні правові висновки Великої Палати Верховного Суду, щодо залучення реєстратора як відповідача у справі викладені, зокрема, у постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)).

З врахуванням викладених обставин колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги, поданої представником державного реєстратора Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Євка В.В. адвокатом Василенко Н.С.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ТОВ Агрофірма Матюші до державного реєстратора Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Євко Володимира Володимировича, а також в частині розподілу судових витрат підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позову до вказаного відповідача.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно до ст. 141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат у вказаній справі суд першої інстанції здійснив розподіл понесених позивачем витрат на трьох відповідачів.

Однак, враховуючи, що колегія суддів доходить висновку про безпідставність вимог ТОВ Агрофірма Матюші до державного реєстратора Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Євка В.В., тому і розмір судових витрат підлягає перерозподілу.

Визначаючи вказаний розмір апеляційний суд враховує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено такі висновки: "розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. […] Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

… саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. […] Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності ".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 вказано, що "суд з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 12350 грн є реальними, підтвердженими матеріалами справи. Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 КАС України, Суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена "для визначення розміру витрат", в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним" .

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції позивач надав договір про надання правової допомоги від 22 грудня 2018 року, укладений між ТОВ Агрофірма Матюші та Адвокатським об`єднанням ЕВЕРЛІГАЛ , додаткові угоди від 11 листопада 2019 року, 03 грудня, 2019 року, 06 грудня 2019 року до Договору від 22 грудня 2018 року, якою визначено розмір винагороди об`єднання - грошова сума еквівалентна 840 євро, рахунок на оплату № 484 від 12 листопада 2019 року, платіжне доручення №2088 від 19 листопада 2019 року на суму 22732,60 грн., рахунок на оплату № 565 від 4 грудня 2019 року, платіжне доручення №2370 від 06 грудня 2019 року на суму 3180, 37 грн.

За змістом пункту 1, 2 додаткової угоди №11/11/19-19 від 11 листопада 2019 року до договору про надання правової допомоги за надання адвокатським об`єднанням ЕВЕРЛІГАЛ правової допомоги позивачу, а саме за: аналіз наданих клієнтом (позивачем) документів, збір доказів, підготовку і подання до суду позовної заяви, підготовку процесуальних документів, ознайомлення з матеріалами справи, участь у судових засіданнях в суді першої інстанції, вчинення інших дій, необхідних для надання клієнту правової допомоги - визначено винагороду у сумі, що за курсом Національного банку України на день виставлення рахунку на оплату еквівалентна 840 євро.

Сторони погодили, що за правничу допомогу клієнт сплачує адвокатському об`єднанню гонорар у фіксованому розмірі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач надав докази (додаткову угоду №23/10/20-2 від 23 жовтня 2020 року, рахунок на оплату №313 від 23 жовтня 2020 року, платіжне доручення №3887 від 27 жовтня 2020 року) на підтвердження понесених витрати на професійну правничу допомогу адвокатів Адвокатського об`єднання ЕВЕРЛИГАЛ у розмірі 40092,72 грн. у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, які просив покласти на відповідачів.

Таким чином, позивачем понесено витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 25912,97 грн. в суді першої інстанції та 40092, 72 грн. в суді апеляційної інстанції.

Крім того, позивач при зверненні до суду першої інстанції сплатив судовий збір у розмірі 3842 грн. (а.с.63 т.1) та 960 грн. 50 коп. при подачі заяви про забезпечення позову (а.с.73 т.1).

З врахуванням того, що вимоги позивача є законними та обґрунтованими лише щодо відповідачів ОСОБА_3 та ТзДВ Шамраївський цукровий завод , тому і розподіл повинен бути з врахуванням задоволених 2/3 частини вимог та покладений на вказаних відповідачів пропорційно.

Крім того, колегія суддів вважає, що у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги державного реєстратора Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Євка В.В. останній має право на компенсацію за рахунок позивача понесених витрат в розмірі 2881,50 грн. (а.с.213, 230 т.2) по сплаті судового збору при зверненні до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 141, 367, 374, 381, 382, 383,384 ЦПК України, ст.391,396, 626 ЦК України, ст.. 93, 152 ЗК України, ст.24,27 Закону України Про оренду землі , апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод подану представником Кузьменко Світланою Володимирівною та апеляційну скаргу державного реєстратора Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Євка Володимира Володимировича, подану представником Василенко Наталією Станіславівною задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2020 року в частині задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші до державного реєстратора Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Євко Володимира Володимировича, а також в частині розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші до державного реєстратора Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Євко Володимира Володимировича відмовити.

В іншій частині рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2020 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 (прож. АДРЕСА_1 РНКОПП НОМЕР_1 ) та Товариства з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод ( юр. адр. с. Руда, Сквирського району, Київської області, вул.. Заводська, 27 код ЄДРПОУ 13737989 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші понесені судові витрати при розгляді справи в суді першої інстанції по 10238 (десять тисяч двісті тридцять вісім) грн. 49 коп. з кожного та по 13364 (тринадцять тисяч триста шістдесят чотири) грн. 24 коп. з кожного як витрати понесені при апеляційному перегляді справи.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші (юр.адр. 09100 Київська область м.Біла Церква, вул.. Олеся Гончара, 1/42 кабінет 509 код ЄДРПОУ 03755348) на користь державного реєстратора Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Євко Володимира Володимировича судові витрати в розмірі 2881,50 грн. пов`язані зі сплатою судового збору при подачі апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 11 лютого 2021 року .

Головуючий суддя : М.А.Яворський

Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв