Ухвала

від 12.02.2021 по справі 545/282/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

12 лютого 2021 року

місто Київ

справа № 545/282/20

провадження № 61-2035ск21

Верховний Суд у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 18 січня 2021 року у цивільній справі за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Публічне акціонерне товариство МТБ Банк ,

про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, та усунення перешкод у користуванні власністю,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 03 лютого 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 18 січня 2021 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, залишити без змін рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 08 жовтня 2020 року.

Касаційну скаргу подано без додержання вимог процесуального закону, чинного на момент звернення зі скаргою.

І. Усупереч вимогам пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору.

Згідно із статтею 3 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України.

Відповідно до статті 4 Закону України Про судовий збір (у редакції станом на час подання касаційної скарги) за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

За змістом судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_1 у лютому 2020 року звернулася до суду із позовом про:

- визнання земельної ділянки, площею 0, 0305 га, кадастровий № 5324087700:00:006:0010 за адресою: АДРЕСА_1 , та нежитлових приміщень за зазначеною адресою, які складаються з приміщення кафе, площею 154, 8 кв. м, - об`єктом права спільної сумісної власності;

- визнання за позивачем права власності на 1/2 частину зазначеного нерухомого майна;

- усунення перешкод у користуванні власністю.

ОСОБА_1 у касаційній скарзі просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 18 січня 2021 року повністю.

Отже, заявник оскаржує судове рішення щодо позовної вимоги майнового характеру та позовної вимоги немайнового характеру.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України

Про судовий збір ставка судового збору за подання фізичною особою позову майнового характеру становила на час подання позову 1 відсоток ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (908, 00 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (11 350, 00 грн).

Сума судового збору за подання позовної заяви за вимогами немайнового характеру, з якою звернулася у 2020 році фізична особа у цій справі, становить 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (908, 00 грн).

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України Про судовий збір за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Розмір судового збору за подання позовної заяви, зокрема, щодо визнання права власності на нерухоме майно визначається з урахуванням вартості зазначеного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини третьої статті 175 ЦПК України такий обов`язок покладається на позивача.

Виходячи з того, що зі змісту поданої касаційної скарги та копій судових рішень неможливо встановити ціну позову щодо спірного нерухомого майна станом на день його подання, заявник касаційної скарги зобов`язана самостійно визначити й відповідним чином обґрунтувати розмір судового збору і надати оригінал квитанції про його сплату, з урахуванням судового збору, який підлягає сплаті за позовні вимоги немайнового характеру, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України

Про судовий збір .

Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 Судовий збір (Верховний Суд, 055) .

ІІ. Серед підстав касаційного оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 18 січня 2021 року заявником зазначено:

- судом апеляційної інстанції ухвалено рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 січня 2016 року у справі № 6-26388ск15.

Верховний Суд визнає наведений заявником довід неналежною підставою касаційного оскарження, що підлягає виправленню заявником.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно із підпунктом 7 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об`єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

Аналогічне за змістом правило наведено у пункті 7 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК України.

Відповідно до частини другої статті 392 ЦПК України, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні; у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій враховують висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду та Верховного Суду України.

Чинними правилами процесуального права не передбачено обов`язку застосування судами різних інстанцій правових висновків, викладених в постановах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, так само як і не було передбачено попереднім процесуальним законодавством права названого суду касаційної інстанції формулювати у власних судових рішеннях такі обов`язкові правові позиції.

Відповідно, заявнику необхідно подати виправлену касаційну скаргу, в якій уточнити й обґрунтувати підстави подання касаційної скарги, відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, викладені в постановах Верховного Суду та/або Верховного Суду України, які не враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення

ІІІ. У касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 18 січня 2021 року у повному обсязі, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, залишити без змін рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 08 жовтня 2020 року.

Проте, наведене формулювання вимог касаційної скарги не відповідає частині першій статті 409 ЦПК України, оскільки вимога про ухвалення нового рішення та залишення без змін рішення суду першої інстанції є взаємовиключними й самостійними вимогами відповідно до пунктів 3 та 4 наведеної статті.

Отже, у виправленій касаційній скарзі заявнику також необхідно уточнити процесуальну вимогу касаційної скарги, викласти її відповідно до вимог статей 392, 409 ЦПК України.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Суд роз`яснює, якщо заявник не усуне недоліки поданої касаційної скарги у строк, встановлений судом, така скарга вважатиметься неподаною і буде повернута цій особі (частина друга статті 393, частина третя статті 185 ЦПК України).

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 18 січня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Публічне акціонерне товариство МТБ Банк , про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, та усунення перешкод у користуванні власністю, залишити без руху.

Надати для усунення зазначених недоліків строк тривалістю в десять дніввід моменту отримання копії цієї ухвали суду.

У разі невиконання у встановлений строк цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Погрібний