Рішення

від 12.02.2021 по справі 480/437/21

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2021 року Справа № 480/437/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді - Савицької Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/437/21 за позовом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Держгеокадастру у Сумській області звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), і, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Діхтяренка Володимира Олександровича від 04.01.2021 ВП № 64021120 про стягнення виконавчого збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.07.2020 у справі №480/2860/20, примусове виконання якого здійснюється на підставі виконавчого листа у даній справі у ВП №64021120, ГУ Держгеокадастру у Сумській області виконано у повному обсязі, що підтверджується наказом ГУ Держгеокадастру у Сумській області.

З посиланням на ст.ст.10, 26, 27 Закону України Про виконавче провадження , зауважує, що виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, у випадку, якщо боржником рішення самостійно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове його виконання саме державним виконавцем. Однак, відповідач по даному виконавчому провадженню не проводив виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, тобто примусового виконання фактично не було, а тому вважає, що оскаржувана постанова винесена без достатніх правових підстав.

Ухвалою суду від 28.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін з урахуванням особливостей розгляду даної категорії справ, передбачених ст. ст. 268, 269, 270-272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12.02.2021.

Крім того, вказаною ухвалою залучено до участі у розгляді справи в якості співвідповідача Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми).

Відповідач, заперечуючи проти позову, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити у зв`язку з тим, що виконавчий лист, виданий 29.12.2020 Сумським окружним адміністративним у справі №480/2860/20, що надійшов на виконання, відповідає вимогам, передбаченим Законом України Про виконавче провадження , не закінчився строк пред`явлення його до виконання, і він пред`явлений на виконання до відповідного органу державної виконавчої служби, тому 04.01.2021 державним виконавцем ВПВР УЗПВР у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №64021120.

З посиланням на ст.27 Закону України Про виконавче провадження , зазначив, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

У той же час стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця.

Вважає, що законодавцем акцентована позиція на тому, що виконавчий збір має адміністративний характер і стягується за не виконання боржником рішення суду самостійно, до моменту його пред`явлення до органу державної виконавчої служби з метою реалізації права стягувача на своєчасність виконання судового рішення.

Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлялись належним чином.

11.02.2021 на електронну адресу суду надійшло клопотання від представника позивача, не скріплене ЕЦП, про неможливість прибути у судове засідання.

Однак, враховуючи не зазначення у вказаному клопотанні причин неможливості забезпечити явку представника ГУ Держгеокадастру у Сумській області у судове засідання, а також ненадання будь-яких доказів на підтвердження цього, та враховуючи скорочені строки розгляду даної категорії справ, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність представників сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання по справі не здійснюється.

Дослідивши наявні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Під час розгляду справи судом встановлено, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 08.07.2020 у справі №480/2860/20 позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії задоволено, зокрема, зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Сумській області затвердити проект землеустрою та надати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку орієнтовною площею 1,9250 га, кадастровий номер 5924788700:08:008:0229, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області.

Вказане рішення суду набрало законної сили та 19.11.2020. На виконання вказаного рішення, Сумським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист про зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Сумській області затвердити проект землеустрою та надати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку орієнтовною площею 1,9250 га, кадастровий номер 5924788700:08:008:0229, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області.

04.01.2021 головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Сумській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №64021120 з приводу примусового виконання вищевказаного виконавчого листа (а.с.13 зворотна сторона).

Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Сумській області 04.01.2021 було винесено постанову про стягнення виконавчого збору з ГУ Держгеокадастру у Сумській області у розмірі 24 000 грн (а.с.14 зворотна сторона).

Не погоджуючись із постановою про стягнення виконавчого збору позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що в даному випадку виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України, яке є обов`язковими до виконання.

Згідно частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, регламентується Законом України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ), відповідно до ст. 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад, як верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; справедливості, неупередженості та об`єктивності (ст. 2 Закону № 1404-VІІІ).

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону № 1404-VІІІ, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1, ст. 18 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до ч.ч.5,6 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У свою чергу вимоги до виконавчого документа визначені ч.1 ст. 4 Закону № 1404-VІІІ, відповідно до якої у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку (ч.3 ст. 4 Закону № 1404-VІІІ).

У позовній заяві представник позивача стверджує, що Головному управлінню Держгеокадастру не було відомо про набрання законної сили судовим рішенням у справі №480/2860/20, оскільки ухвала Другого апеляційного адміністративного суду про повернення апеляційної скарги до ГУ Держгеокадастру у Сумській області не надходила, а про її існування позивач дізнався з ЄДРСР після надходження на адресу ГУ Держгеокадастру у Сумській області постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про стягнення виконавчого збору. Однак, вказані доводи суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до ч.4 ст.4 Закону № 1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;

11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.

Судом не було встановлено таких обставин, за яких відповідач мав винести постанову про повернення виконавчого документа та таких обставин представником позивача не наведено. Непоінформованість боржника про набрання законної сили судового рішення, на підставі якого видано виконавчий лист, не є підставою для повернення виконавчого документа стягувача, більш того, нормами Закону № 1404-VІІІ не передбачено вчинення державним виконавцем будь-яких дій спрямованих на перевірку даних обставин.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що виконавчий лист, де боржником зазначено ГУ Держгеокадастру у Сумській області, з приводу примусового виконання якого було відкрито виконавче провадження ВП №64021120, містить всі необхідні реквізити та відповідає встановленим ст.4 Закону №1404-VІІІ вимогам до виконавчого документа (а.с.33). Будь-яких зауважень з цього приводу позивачем не наведено.

В обґрунтування своєї позиції, представник позивача також наголошує на тому, що постанова про відкриття виконавчого провадження є безпідставною та необґрунтованою, оскільки виконавчий збір стягується саме за примусове виконання рішення, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, в даному ж випадку, рішення суду, на виконання якого видано виконавчий лист, було виконано позивачем самостійно, а відповідачем не вчинялись жодних дій для його фактичного примусового виконання.

Однак, вказані доводи суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до ч.5 ст. 26 Закону № 1404-VIII у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Тобто, частиною 5 статті 26 Закону № 1404-VIII прямо передбачено зазначення у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

У свою чергу, згідно з ч.1, 3 ст. 27 Закону № 1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи, що на час виникнення спірних правовідносин становило 18892грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

При цьому, статтею 27 Закону № 1404-VIII передбачено випадки, за наявності яких виконавчий збір не стягується (ч.5) (тобто, рішення, саме за примусове виконання яких не передбачено справляння виконавчого збору, та до яких, зокрема, не відноситься рішення суду у справі №480/2860/20), а також умови за яких виконавчий збір не підлягає стягненню (якщо відсутні визначені законом підстави для звільнення від сплати), зокрема, ч.9 даної статті передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. В свою чергу відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Системний аналіз вказаних норм в аспекті спірних правовідносин свідчить про те, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Останнє розпочинається з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження, у якій, з-поміж іншого, державний виконавець зобов`язаний зазначити суму виконавчого збору, яка підлягає стягненню, з одночасним прийняттям постанови про стягнення виконавчого збору. Відтак, суд визнає, що на дату відкриття виконавчого провадження у державного виконавця не було законних підстав для того, щоб не вирішувати питання про стягнення виконавчого збору, а доводи представника позивача з приводу того, що виконавчий збір стягується виключно у разі вчинення виконавцем дій про примусовому виконанню рішення не приймаються судом до уваги.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.11.2018 у справі №806/2188/16.

Також судом враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 07.03.2018 у справі №750/7624/17, від 28.04.2020 у справі №480/3452/19 про те, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження, у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.

Посилання представника позивача на ч.2 ст. 27 Закону №1404-VІІІ, відповідно до якої виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів, не приймається до уваги, оскільки, в даному випадку, примусовому виконанню підлягало рішення немайнового характеру, а тому, застосуванню підлягала саме ч.3 ст. 27 зазначеного Закону, відповідно до якої за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

За вказаних обставин, не приймається судом до уваги і посилання представника позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №2530/3203/18, оскільки предметом спору у зазначеній справі була постанова про стягнення виконавчого збору, винесена під час примусового виконання рішення майнового характеру, в той час як у даному випаду - рішення немайнового характеру. Більш того на момент прийняття постанови про стягнення виконавчого збору (03.08.2018), яка була предметом дослідження Великою Палатою Верховного Суду, норма ч.2 ст. 27 Закону №1404-VІІІ мала іншу редакції, відповідно до якої виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, ЩО ФАКТИЧНО СТЯГНУТА, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Згодом вказана норма викладена у новій редакції, відповідно до якої виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, ЩО ПІДЛЯГАЄ ПРИМУСОВОМУ СТЯГНЕННЮ, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Тобто, правовідносини, що були предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду у справі №2530/3203/18 не є подібними до правовідносин, що є предметом розгляду даної справи.

Відтак, враховуючи встановлені обставини у справі та досліджені докази, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору винесена у відповідності до вимог Закону №1404-VIII та відповідає критеріям правомірності, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим позов задоволенню не підлягає.

При вирішенні справи по суті судом також врахована позиція Другого алеляційного адміністративного суду, викладена у постанові від 22.10.2020 у справі № 480/5213/20.

У зв`язку з тим, що у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат, понесених позивачем, відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 272, 287 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його підписання. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.В. Савицька