Постанова

від 14.06.2021 по справі 480/437/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Сагайдак В.В.

14 червня 2021 р.Справа № 480/437/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Юрченко Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року по справі за адміністративним позовом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправною та скасування постанови, -

В с т а н о в и в:

14.01.2021 року позивач Головне управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Сумській області, ГУ, боржник) звернувся до суду з позовом, яким, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с. 20), просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Діхтяренка В.О. (далі - державний виконавець) від 04.01.2021 року про стягнення виконавчого збору в сумі 20.000 грн, реєстраційний номер виконавчого провадження 64021120 (далі - ВП № 64021120).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 року по справі № 480/2860/20, що набрало законної сили 19.11.2020 року, виконано 13.01.2021 року після надходження (11.01.2021 року) до ГУ від стягувача у виконавчому провадженні гр. ОСОБА_1 проекту землеустрою для його затвердження. Позивач зазначає, що на виконання рішення зобов`язального характеру державним виконавцем не було вчинено жодних примусових дій.

Заперечуючи вимоги адміністративного позову, відповідач - відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (далі - ВПВР) зазначив, що виконавчий лист, виданий 29.12.2020 року Сумським окружним адміністративним для примусового виконання судового рішення по справі № 480/2860/20, надійшов до ВПВР і 04.01.2021 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64021120.

З посиланням на ст. 27 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження (далі - Закон № 1404-VIII), зазначив, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

У той же час стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця.

Вважає, що законодавцем акцентована позиція на тому, що виконавчий збір має адміністративний характер і стягується за не виконання боржником рішення суду самостійно, до моменту його пред`явлення до органу державної виконавчої служби з метою реалізації права стягувача на своєчасність виконання судового рішення.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12.02.2021 року (розгляд справи відбувся в порядку письмового провадження) в задоволені вимог адміністративного позову ГУ Держгеокадастру у Сумській області відмовлено.

Судове рішення вмотивовано тим, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Останнє розпочинається з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження, у якій, з-поміж іншого, державний виконавець зобов`язаний зазначити суму виконавчого збору, яка підлягає стягненню, з одночасним прийняттям постанови про стягнення виконавчого збору. Відтак, суд визнає, що на дату відкриття виконавчого провадження у державного виконавця не було законних підстав для того, щоб не вирішувати питання про стягнення виконавчого збору, а доводи представника позивача з приводу того, що виконавчий збір стягується виключно у разі вчинення виконавцем дій про примусовому виконанню рішення не приймаються судом до уваги.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі ГУ Держгеокадастру у Сумській області, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та на неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати і прийняти нове судове рішення, яким в повному обсязі задовольнити вимоги адміністративного позову.

Доводи, наведені ГУ Держгеокадастру у Сумській області в обґрунтування вимог апеляційної скарги, аналогічні за змістом аргументам, викладеним позивачем в адміністративному позові.

Заперечення на апеляційну скаргу від відповідача не надходили, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

За приписами ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку (ч. 1 ст. 268 КАС України).

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України).

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).

Згідно зі ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, з наступних підстав.

Судом установлено, що 04.01.2021 року до державного виконавця надійшов виконавчий документ № 480/2860/20, виданий 29.12.2020 року Сумським окружним адміністративним судом, відповідно до якого ГУ Держгеокадастру у Сумській області зобов`язаний затвердити проект землеустрою на надати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку орієнтовною площею 1,9250 га, кадастровий номер - 5924788700:08:008:0229, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області (а.с. 52-54).

Постановою державного виконавця від 04.01.2021 року відкрито виконавче ВП 64021120 по примусовому виконанню означеного вище виконавчого документа. Боржнику у виконавчому провадженні (ГУ Держгеокадастру у Сумській області) наданий 10-тиденний термін для добровільного виконання рішення суду. Одночасно державним виконавцем вирішено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 24.000 грн (а.с. 55). 11.01.2021 року постанова надійшла на адресу ГУ Держгеокадастру у Сумській області (а.с. 13).

Також 04.01.2021 року державним виконавцем окремим документом прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 24.000 грн (а.с. 60).

04.11.2021 року до позивача надійшла заява ОСОБА_1 , якою останній прохав виконати рішення суду по справі № 480/2860/20. До заяви були надані: копія судового рішення, оригінал проекту землеустрою, копія витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04.02.2020 року № НВ-5914791812020 (а.с. 11).

11.01.2021 року позивачем та Сектором Територіальний підрозділ відділ Центр надання адміністративних послуг Степанівської селищної ради складений акт прийому-передачі адміністративних справ, у тому числі ОСОБА_1 (а.с. 10).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 13.012021 року № 18-426/16-21-СГ затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 (а.с. 12), про що боржник повідомив державного виконавця листом від 21.01.2021 року (а.с. 62).

Постановою державного виконавця від 27.01.2021 року ВП № 64021120 закінчено з підстав, встановлених п. 9 ст. 39 Закону № 1404-VIII. Постановою визначено, що постанова про стягнення виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження вивести в окремі виконавчі провадження (а.с. 64).

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу статей 1, 5 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 02.06.2016 року № 1403-VIII Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (далі - Закон № 1403-VIII).

Законом № 1403-VIII визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3).

Згідно з статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою, шостою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до частин першої та третьої ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Згідно з частиною 5 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень ; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Також частиною дев`ятою вказаної статті передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Аналізуючи наведені положення Закону № 1404-VIII можна дійти висновку, що на стадії відкриття виконавчого провадження державний виконавець не може з`ясовувати питання про те, чи виконано рішення суду. На цьому етапі він повинен пересвідчитися, зокрема, чи відповідає виконавчий документ і заява про його виконання вимогам Закону № 1404-VIII, чи надано усі документи, відтак якщо немає підстав для повернення виконавчого документа або відмови у відкритті виконавчого документа, відкриває виконавче провадження. А перевірка виконання рішення суду здійснюється вже після відкриття виконавчого провадження.

Крім того, аналіз положення статей 26, 27 Закону № 1404-VIII дає підстави для висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Останнє розпочинається з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження, у якій, з-поміж іншого, державний виконавець зобов`язаний зазначити суму виконавчого збору, яка підлягає стягненню.

Згідно із пунктом 8 розділу ІІІ (Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження) Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5) стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному ст. 27 Закону № 1404-VIII, про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої ст. 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої ст. 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом. Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

Отже, на дату відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа у державного виконавця не було законних підстав для того, щоб не вирішувати/не зазначати у постанові про відкриття виконавчого провадження питання про стягнення виконавчого збору за виконавчим документом.

За приписами частини третьої ст. 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої ст. 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою ст. 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої ст. 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, норми частини третьої ст. 40 Закону № 1404-VIII зобов`язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 9 ч. 1 ст. 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.

Вказані положення частини третьої ст. 40 Закону № 1404-VIII кореспондуються з нормою абзацу четвертого пункту 8 розділу III Інструкції № 512/5.

Матеріали справи посвідчують ту обставину, що державний виконавець означених вище норм не дотримався, оскільки постанову про стягнення з боржника виконавчого збору прийняв одночасно з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження - 04.01.2021 року.

Пунктом 22 розділу III (Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження) Інструкції № 512/5 встановлено, - у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відповідно до п. 1 розділу IX Виконання рішень немайнового характеру Інструкції № 512/5 виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 Закону (Закону № 1404-VIII).

Стаття 63 Закону № 1404-VIII регулює порядок виконання рішень суду, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. За рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником (частина 1 ст. 63).

Матеріали виконавчого провадження № 64021120 (а.с. 51-64) посвідчують ту обставину, що вимоги частини 1 ст. 63 Закону № 1404-VIII державним виконавцем не дотримано, оскільки в матеріалах справи відсутні данні про те, що наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 ст. 26 Закону № 1404-VIII, державний виконавець перевірив виконання судового рішення боржником. Натомість лише після надходження листа ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 21.01.2021 року № 8-18-0.62-311/2-21 з інформацією про добровільне виконання судового рішення разом з доказом такого виконання - наказом від 13.01.2021 року № 18-426/16-21-СГ державним виконавцем 27.01.2021 року було прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження. Крім того, державним виконавцем не було досліджено питання сплати боржником судового збору, розмір якого ним був визначений у поставі про відкриття виконавчого провадження.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що державний виконавець не проводив виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду за виконавчим листом № 480/2860/20, виданим Сумським окружним адміністративним судом 29.12.2020 року, і, таким чином, у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові, а отже, така постанова не відповідає вимогам ст. 27 Закону № 1404-VIII та підлягає скасуванню.

Оскільки означені обставини залишені судом першої інстанції поза увагою та цим обставинам не надана належна правова оцінка, колегія суддів задовольняє апеляційну скаргу, скасовує судове рішення з прийняттям нового судового рішення, яким визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Діхтяренка В.О. від 04.01.2021 року про стягнення виконавчого збору в сумі 20.000 грн, реєстраційний номер виконавчого провадження 64021120.

Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України).

За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково (п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України).

Інші доводи учасників справи на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 268, 269, 270, 271, 272, 286, 292, 293, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області задовольнити.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року скасувати з прийняттям нового судового рішення про задоволення вимог адміністративного позову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Діхтяренка Володимира Олександровича від 04 січня 2021 року про стягнення виконавчого збору в сумі 20.000 грн, реєстраційний номер виконавчого провадження 64021120.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц