Постанова

від 11.02.2021 по справі 505/2043/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1630/21

Номер справи місцевого суду: 505/2043/17

Головуючий у першій інстанції Івінський О. О.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.

суддів колегії: Громіка Р.Д.,

Дрішлюка А.І.,

при секретарі: Павлючук Ю.В.,

переглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства БГ Банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Агро Фактор , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Торгово-виробниче приватне підприємство Маяк , приватний нотаріус Незнайко Євген Вікторович, про відновлення прав іпотекодержателя, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства БГ Банк на ухвалу Котовського міськрайонного суду Одеської області від 20 серпня 2019 року, -

В С Т А Н О В И В:

07 грудня 2016 року ПАТ БГ Банк звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ Факторингова компанія Агро Фактор , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ТВПП Маяк , приватний нотаріус Незнайко Є.В., про відновлення прав іпотекодержателя.

02 липня 2019 року представник відповідача, адвокат Колосович В.В., через канцелярію суду надав клопотання в якому просив зупинити провадження по справі до набрання законної сили рішення у справі №826/15172/17.

В обґрунтування заяви адвокат Колосович В.В. послався на неможливість розгляду цієї справи, оскільки Великою палатою Верховного Суду вирішується питання судами якої юрисдикції слід розглядати зазначені спори (адміністративної чи загальної), а тому є необхідність в зупинені провадження у справі 505/2043/17 до розгляду Великою палатою Верховного Суду справи 826/15172/17.

Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 20 серпня 2019 року заяву задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ БГ Банк Лунько І.В. просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Розгляд справи призначено на 10 лютого 2021 року, однак відповідно до розпорядження голови Одеського апеляційного суду про посилення карантинних обмежень та продовження особливого режиму роботи Одеського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року №12, у зв`язку з ускладненням епідеміологічної ситуації в м. Одесі та із підтвердженням у працівників Одеського апеляційного суду діагнозу COVID-19, з метою запобігання поширенню захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, серед співробітників та відвідувачів Одеського апеляційного суду та забезпечення безпечних умов праці працівникам суду тимчасово, на час установлення на території м. Одеси рівня епідемічної небезпеки: помаранчевий або червоний, зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судових процесів та припинити їх допуск до залів судових засідань.

Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Окрім того, згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

При цьому, явка сторін не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін, освідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.

Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 11 лютого 2021 року.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.

У частинах 1 та 2 статті 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У статті 11 ЦПК України зазначено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно до пункту 6 частини 1 статті 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднанню палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно із пунктом 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Судом першої інстанції встановлено, що з 07 грудня 2016 року в провадженні Котовського міськрайонного суду Одеської області заходиться цивільна справа №505/2043/17 за позовом Публічного акціонерного товариства БГ Банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Агро Фактор , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Торгово-виробниче приватне підприємство Маяк , приватний нотаріус Незнайко Євген Вікторович, про відновлення прав іпотекодержателя,

12 липня 2019 року адвокат Колосович В.В. в інтересах відповідача ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою про зупинення провадження по справі до набрання законної сили рішення у справі №826/15172/17.

В обґрунтування заяви адвокат Колосович В.В. послався на неможливість розгляду цієї справи, оскільки Великою палатою Верховного Суду вирішується питання судами якої юрисдикції слід розглядати зазначені спори (адміністративної чи загальної), а тому є необхідність у зупинені провадження у справі 505/2043/17 до розгляду Великою палатою Верховного Суду справи 826/15172/17.

Задовольняючи заяву про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що прийняття рішень у справі 826/15172/17 може безпосередньо вплинути на прийняття рішення у даній справі, тому необхідно зупинити провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі 8 26/15172/17.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо, виходячи з наступного.

Частиною 1 та 2 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, враховуючи те, що сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів та заперечень, а перевірка вказаних обставин має значення для правильного вирішення спору, суд першої інстанції необхідно було перевірити, чи дійсно існує об`єктивна, тобто, та, яка існує фактично і незалежно від волевиявлення учасників справи та суду, неможливість здійснювати судовий розгляд справи до моменту вирішення іншої справи, що розглядається в порядку цивільного провадження.

Перевіряючи матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідно до позовної заяви ПАТ БГ БАНК предметом спору у цивільній справі №505/2043/17 є права ПАТ БГ БАНК як іпотекодержателя за іпотечним договором від 20 грудня 2011 року, а способом захисту порушеного права, обраний Банком, у даній справі є визнання права іпотекодержателя (п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦПК України).

Відповідно до позовної заяви ПАТ БГ БАНК предметом спору у адміністративній справі №826/15172/17 є скасування внесених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарською Іриною Анатолівною на підставі недійсних договорів рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та всіх послідуючих, пов`язаних індексних номерів про Держану реєстрацію прав та їх обтяжень, а способом захисту порушеного права, обраним Банком, є відновлення становища, яке існувало до порушення (п. 2, 4 ч. 1 статті 5 КАС України).

В апеляційні скарзі позивач, ПАТ БГ БАНК , стверджує, що правовідносини у справах №826/15172/17 та № 505/2043/17 не є подібними і в силу для приписів статті 252 ЦПК України майбутнє рішення Великої Палати Верховного Суду у справі №826/15172/17 не може бути підставою для зупинення провадження у справі №505/2043/17. Тому, зупинивши розгляд даної справи, суд позбавляє Банк можливості захисту своїх прав та порушує завдання цивільного судочинства.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і передбачити усунення яких неможливо.

Зупинення провадження у справі з підстав, передбачених п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, може мати місце тоді, коли існує об`єктивна, тобто, та, яка існує фактично і незалежно від волевиявлення учасників справи та суду, неможливість здійснювати судовий розгляд справи до моменту вирішення іншої справи, що розглядається в порядку цивільного провадження.

Проте, суд першої інстанції у порушення вимог пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, не проаналізував предмети та підстави спору у справі, не вказав, у чому полягає пов`язаність цих дій, та не зазначив обставини, які б давали обґрунтовані підстави для висновку про те, що наявність рішення Великої Палати Верховного Суду у справі №826/15172/17 об`єктивно виключає можливість розгляду справи №505/2043/17.

Аналогічний правової висновок зробив Верховний Суд у постанові від 03 травня 2018 року у справі №752/9802/17 (провадження №61-612св17) та у постанові 20 березня 2019 року у справі №504/2453/15 (провадження №61-17850св18).

Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

У пункті 3 постанови №11 Пленуму Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних, і справ про адміністративні правопорушення від 17 жовтня 2014 року Вищий спеціалізований суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначив, що, розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 року, Смірнова проти України від 08 листопада 2005 року, Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 року, Літоселітіс Проти Греції від 05 лютого 2004 року та інші).

Оцінюючи правову та фактичну складність справи, слід враховувати, зокрема, наявність обставин, що утруднюють розгляд справи; кількість співпозивачів, співвідповідачів та інших учасників процесу; необхідність проведення експертиз та їх складність; необхідність допиту значної кількості свідків; участь у справі іноземного елемента та необхідність з`ясування і застосування норм іноземного права.

При цьому судам слід виходити з того, що така обставина, як розгляд цивільної справи судами різних інстанцій не може сама по собі свідчити про її складність.

Оцінюючи поведінку заявника, а також осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу, слід звернути увагу на те, що не можна покладати відповідальність за тривалий розгляд справи використання ними процесуальних засобів, передбачених законодавством, для здійснення свого захисту, зокрема, у зв`язку зі зміною позовних вимог, вивченням матеріалів справи, заявленням клопотань, оскарженням ухвалених судових рішень. Разом із тим слід взяти до уваги факти невиконання ними процесуальних обов`язків, наприклад, ненадання чи надання з порушенням строку, передбаченого ЦПК, доказів у справі; неодноразові неявки в судове засідання без поважних причин, якщо це призвело до порушення розумного строку судового розгляду.

Оцінюючи поведінку органів державної влади (насамперед суду), слід враховувати своєчасність призначення справи до судового розгляду; проведення судових засідань у призначений час; строки виготовлення суддею мотивованого судового рішення та направлення його особам, які брали участь у справі; повноту здійснення суддею контролю за виконанням працівниками апарату суду своїх службових обов`язків, у тому числі щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про дату та місце судового засідання; своєчасне виготовлення журналу судового засідання та протоколу про окремі процесуальні дії; повноту і своєчасність прийняття суддею заходів щодо учасників процесу та інших осіб у сфері здійснення правосуддя, направлених на недопущення їх процесуальної недобросовісності і процесуальної тяганини у справі, зокрема, щодо контролю за строками проведення експертизи; своєчасну видачу виконавчого документа та направлення його до органу, уповноваженого виконати судове рішення.

Оцінюючи характер процесу та його значення для заявника, слід враховувати важливість предмета розгляду та ступінь ризику для заявника, наприклад, якщо йдеться про справи, що потребують оперативного прийняття рішення; трудові справи; справи, що пов`язані зі станом здоров`я заявника; справи щодо опіки над дітьми тощо.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції , визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

ЄСПЛ зауважив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (FRYDLENDER v. FRANCE, №30979/96, § 43, ЄСПЛ, від 20 червня 2000 року).

Однак, при вирішення цього процесуального питання суд першої інстанції не перевірив ретельно чи не призведено зупинення провадження у справі до зменшення розумного строку розгляду справи.

За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції на наведене уваги не звернув та передчасно вирішив питання про зупинення провадження у справі, що призвело до постановлення помилкової ухвали й у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 368 - 371, 374, 376, 379, 382 - 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства БГ Банк задовольнити частково, ухвалу Котовського міськрайонного суду Одеської області від 20 серпня 2019 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті позовних вимог.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та подальшому оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення складено: 11 лютого 2021 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М.М.Драгомерецький

А.І.Дрішлюк

Р.Д.Громік