Постанова

від 10.02.2021 по справі 664/2296/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 664/2296/19

Провадження № 22-ц/4820/302/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2021 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.

секретар судового засідання Садік Н.Д.

за участю: учасника справи та представників учасників справи

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу № 664/2296/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Олешківська районна державна адміністрація Херсонської області, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та встановлення порядку участі батька у вихованні дітей , за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 вересня 2020 року (суддя Бондарчук В.В.).

Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи та представників учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Цюрупинського районного суду Херсонської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Олешківська районна державна адміністрація Херсонської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та встановлення порядку участі батька у вихованні дітей. Позов мотивовано тим, що з 01 квітня 2011 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двоє синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюб між сторонами розірвано.

Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 23 жовтня 2018 року визначено місце проживання дітей із ОСОБА_2 за місце її проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , а також стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку з подальшою індексацією, починаючи з 13.07.2018 і до досягнення дітьми повноліття.

Після остаточного вирішення судами спору щодо визначення місця проживання дітей, відповідач ОСОБА_2 стала перешкоджати йому у спілкуванні з дітьми, відмовилась узгоджувати графік регулярних зустрічей та не давала спілкуватись з дітьми по телефону.

Позивач зазначає, що змушений був звернутись до Служби у справах дітей Олешківської районної державної адміністрації із заявою про визначення участі у вихованні дітей та спілкуванні з ними. Разом з тим, Служба у справах дітей Олешківської районної державної адміністрації повідомила його про непроживання ОСОБА_2 разом з синами з травня 2019 року за адресою: АДРЕСА_1 та їх вибуття у Хмельницьку область, у зв`язку з чим розгляд питання про його участь у вихованні дітей є неможливим, рекомендовано звернутись до органу опіки та піклування за місцем проживання дітей або в судовому порядку.

Враховуючи, що позивачу невідомо місце проживання дітей (хоча їх місцем реєстрації місця проживання є АДРЕСА_2 за місцем проживання позивача), відповідач не повідомляє про їх місце знаходження, що унеможливлює його попереднє звернення до відповідного органу опіки та піклування, та він змушений звертатись до суду за захистом своїх прав.

Та, звертаючись до суду, позивач просив визначити наступний порядок участі у вихованні дітей та спілкування із ними: кожну другу суботу місяця з 09 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. за місцем проживання дітей, без обмеження місця прогулянок; кожен день народження дітей, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 та 20 серпня кожного року до досягнення дітьми повноліття з 12 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв.; кожні шкільні канікули в літній період не менше 45 діб, а в зимовий період не менше 10 діб для відпочину та оздоровлення дітей на території України або за межами.

Ухвалою Цюрупинського районного суду Херсонської області від 20.02.2020 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Олешківська районна державна адміністрація Херсонської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та встановлення порядку участі батька у вихованні дітей передано на розгляд за підсудністю до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 квітня 2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні із дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Визначено наступний порядок спілкування ОСОБА_1 із дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 : кожну другу суботу місяця з 09 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. за місцем проживання дітей у місті Хмельницькому, в громадських місцях, з можливістю спільного відвідування громадських місць, закладів громадського харчування, розважальних закладів для дітей, враховуючи режим сну та стан здоров`я дітей, виключно за їх бажанням, у присутності матері до встановлення психологічного контакту батька з дітьми та без її присутності після встановлення контакту; кожен день народження дітей ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_5 з 13 год. 00 хв. до 17 год.00 хв. за місцем їх проживання у м. Хмельницькому з можливістю спільного відвідування громадських місць, закладів громадського харчування, розважальних закладів для дітей, без відриву від навчального процесу, враховуючи режим сну та стан здоров`я дітей, виключно за їх бажанням; половину літніх канікул почергово із матір`ю та попередньою домовленістю із нею: кожен місяць по 15 днів для відпочинку та оздоровлення, враховуючи стан здоров`я дітей за місцем проживання батька, або на території України, та за наявності згоди матері також і за межами України; половину зимових канікул за попередньою домовленістю із матір`ю для відпочинку та оздоровлення дітей, враховуючи стан здоров`я дітей, за місцем проживання батька, за місцем проживання батька або на території України, а за згоди матері також і за межами України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 не погоджується з рішенням суду першої інстанції, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Посилається на порушення судом норм матеріального права. Вказує, що у рішенні суд неправильно зазначив назву третіх осіб Олешківської районної державної адміністрації, Служби у справах дітей Хмельницької міської ради та суд апеляційної інстанції, до якого може бути оскаржено судове рішення. При вирішенні позовних вимог щодо визначення способів участі батька у вихованні дітей в дні їх народжень, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог. Крім того, при ухваленні рішення суд не врахував фактичних обставин справи, від яких залежить правильне вирішення даного спору, та в порушення вимог ст. 212 ЦПК України, не взяв до уваги докази наявні в матеріалах справи та заперечення відповідача, врахував лише висновок органу опіки та піклування від 11.09.2020, припустився до оцінки переваг та нерівності сторін у питанні, що було вже вирішено судом, допустив непослідовність у висновках, що призвело до суперечності рішення щодо одних і тих самих обставин. Зазначає, що відповідач не чинила позивачу жодних перешкод у спілкуванні з дітьми, оскільки до подання позову питання участі батька у вихованні дітей органом опіки та піклування не розглядалось.

ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 вересня 2020 року без змін. При цьому, посилається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 підтримав апеляційну скаргу.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечили щодо доводів апеляційної скарги.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 01 квітня 2011 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 13 серпня 2018 року. В шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 13-15).

Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 23 жовтня 2018 року визначено місце проживання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом із матір`ю ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 . Цим же рішенням з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку з подальшою індексацією, починаючи з 13.07.2018 і до досягнення дітьми повноліття (а.с. 16-20).

13 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Олешківської районної державної адміністрації Херсонської області для вирішення питання його участі у вихованні дітей, з відповіді зазначеного органу дізнався, що ОСОБА_2 разом із дітьми проживають в Хмельницькій області (а.с. 21-23).

З відповіді відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління державної міграційної служби на запит Цюрупинського районного суду Херсонської області вбачається, що місце проживання ОСОБА_2 з 29.07.2019 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 37).

Також матеріалами справи встановлено, що малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відвідує ДНЗ № 47 Дзвіночок , а малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у СЗОШ № 25 імені Огієнка. Вихованням дітей згідно довідки та характеристики, наданої відповідними закладами, займається мати ОСОБА_2 .

Згідно з висновком Органу опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 11.09.2020, орган опіки та піклування вважав за доцільне встановити такі способи участі ОСОБА_1 у вихованні синів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 : кожну другу суботу місяця з 09 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. за місцем проживання дітей у місті Хмельницькому, в громадських місцях, з можливістю спільного відвідування громадських місць, закладів громадського харчування, розважальних закладів для дітей враховуючи режим дня та стан здоров`я дітей, виключно за їх бажанням, у присутності матері до встановлення психологічного контакту батька з дітьми та без її присутності після встановлення контакту; кожен день народження дітей ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_5 з 13 год. 00 хв. до 17 год.00 хв. за місцем їх проживання у м. Хмельницькому з можливістю спільного відвідування громадських місць, закладів громадського харчування, розважальних закладів для дітей, без відриву від навчального процесу, враховуючи режим дня та стан здоров`я дітей, виключно за їх бажанням; половину літніх канікул почергово із матір`ю та за попередньою домовленістю із нею: кожен місяць по 15 днів та половину зимових канікул за місцем проживання дітей у м. Хмельницькому з 10.00 год до 20.00 год. кожного дня у громадських місцях, з можливістю спільного відвідування закладів громадського харчування, розважальних закладів для дітей, враховуючи режим дня та стан здоров`я дітей, виключно за їх бажанням, у присутності матері до встановлення психологічного контакту батька з дітьми, без присутності матері після встановлення контакту до досягнення молодшою дитиною 10 років; після досягнення молодшою дитиною 10 років з правом батька забирати дітей до свого місця проживання виключно за згодою дітей (а.с. 88-91).

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (пункти 1 і 3 статті 9 Конвенції про права дитини).

Стаття 1 Закону України Про охорону дитинства визначає контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Відповідно до статті 15 Закону України Про охорону дитинства , дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

За статтею 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.

Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Зміна обставин чи правовідносин, що мають істотне значення при визначенні способу участі одного з батьків у вихованні дитини, в тому числі з врахуванням віку дитини, її прихильності до кожного з батьків, не позбавляє права батьків у майбутньому звернутись до суду з позовом про встановлення іншого способу участі одного з батьків у вихованні дитини.

Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України Про охорону дитинства).

Відповідно до частини другої статті 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським Судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі Хант проти України від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі Johansen v. Norway від 07 серпня 1996 року, § 78).

Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

Вирішуючи позовні вимоги про усунення перешкод у спілкуванні з синами, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами у справі виникли непорозуміння, які носять особистий характер, що не дають можливості мирним шляхом вирішити питання про визначення порядку спілкування з дітьми, який мав би влаштовувати кожну зі сторін по справі, що зумовлює вирішення даного питання в судовому порядку.

Крім того, задовольняючи частково позовні вимоги щодо встановлення порядку участі ОСОБА_1 у вихованні і спілкуванні з його синами ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , суд першої інстанції виходив із встановлених у справі фактичних обставин, врахував інтереси сторін, ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, психоемоційний стан дітей, їх стан здоров`я, при цьому, погодився із запропонованими у висновку органу опіки і піклування днями та часом систематичних побачень батька та дітей, за виключенням проведення частини літніх та зимових канікул виключно за місцем проживання дітей у м. Хмельницькому з 10.00 до 20.00 год., у зв`язку з чим визначив порядок участі позивача у спілкуванні та вихованні дітей, який максимально об`єктивно враховує інтереси саме малолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , відповідає балансу інтересів усіх сторін, при цьому забезпечує поновлення прав батька на спілкування з дітьми, збереження сімейних зв`язків між ним та синами.

При цьому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що такі зустрічі до встановлення психологічного контакту батька з дітьми повинні відбуватися у присутності матері, щоб позивач мав можливість відновити психоемоційний зв`язок з синами та налагодити свої стосунки з ними.

Крім того, жодних обставин або належних чи допустимих доказів, які б унеможливлювали право батька на спілкування із малолітніми синами, чи обставин, які б свідчили про спілкування батька з синами, яке перешкоджало б нормальному розвитку дітей, або обумовлювало його побачення з дітьми у присутності інших осіб, судом першої інстанції не встановлено, відповідачем не доведено, а матеріали справи таких доказів не містять.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів того, що відповідачем чиняться позивачеві перешкоди у спілкуванні з дітьми, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки ОСОБА_1 звертався попередньо до органу опіки та піклування з приводу визначення порядку його спілкування з дітьми, з приводу чого компетентним органом надано відповідь про неможливість вирішення даного питання у зв`язку зі зміною місця проживання відповідача та дітей. Крім того, після набрання законної сили судовим рішенням про визначення місця проживання малолітніх синів з матір`ю ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 , остання не повідомляла позивача про зміну місця проживання дітей, що позбавляло батька можливості регулярно спілкуватися з ними.

Не заслуговують на увагу доводи заявника про вихід суду першої інстанції при ухваленні рішення за межі позовних вимог, оскільки визначені судом способи участі позивача у вихованні і спілкуванні з його синами були спрямовані судом на конкретизацію порядку спілкування батька з дітьми, та їх не можна розцінювати як порушення приписів статті 13 ЦПК України.

Посилання в апеляційні скарзі на допущення судом описки при найменуванні учасників справи також не може прийматись до уваги, з огляду на те, що вказане питання може бути вирішено судом першої інстанції в порядку передбаченому ст. 269 ЦПК України.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги в тій частині, що суд, визначаючи порядок спілкування позивача з дітьми під час літніх та зимових канікул за місцем проживання батька, фактично надав можливість позивачу вивести їх у інше місто, проживати у батька, що суперечить судовому рішення про визначення місця проживання дітей з матір`ю. Оскільки право батька на спілкування з дітьми є його незаперечним правом, а спілкування дітей батьком відповідає їх інтересам та буде сприяти відновленню стосунків між батьком та дітьми, тому, визначений судом такий порядок спілкування позивача з дітьми під час літніх та зимових канікул не свідчить про зміну місця проживання дітей разом з матір`ю, що визначене судовим рішенням, і носить тимчасовий характер.

Крім того, з урахуванням вікових змін дітей, їх розвитку та потреб, відношення до батька, батьки не позбавлені в майбутньому права змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні малолітніх дітей, що буде відповідати, насамперед, інтересам дітей.

За змістом апеляційної скарги, відповідач ОСОБА_2 просить скасувати рішення в цілому та не визначати взагалі порядок спілкування дитини з батьком, що є неприпустимим.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 лютого 2021 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай