Постанова

від 09.02.2021 по справі 731/586/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

09 лютого 2021 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 731/586/19

Головуючий у першій інстанції - Савенко А. І.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/27/21

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючої - судді Шитченко Н.В.,

суддів Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.,

із секретарями: Шкарупою Ю.В., Зіньковець О.О.,

позивач: заступник керівника Прилуцької міської прокуратури в інтересах держави в особі Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області,

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2020 року у справі за позовом заступника керівника Прилуцької міської прокуратури в інтересах держави в особі Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області до ОСОБА_1 про стягнення коштів за фактичне користування земельною ділянкою без належних на те правових підстав у розмірі орендної плати,

місце ухвалення судового рішення - смт Варва,

час проголошення судового рішення - 16 год. 16 хв,

дата складання повного тексту рішення суду першої інстанції - 20 жовтня 2020 року.

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2019 року заступник керівника Прилуцької міської прокуратури в інтересах держави в особі Варвинської селищної ради звернувся з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідачки 4 614,29 грн за фактичне користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди.

У мотивування заявлених вимог зазначав, що згідно з договором купівлі-продажу від 17 січня 2014 року № 68 відповідачка є власником нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 , яка розташована на земельній ділянці, що належить Варвинській селищній раді. Указана земельна ділянка з 28 березня 2014 року орендувалася ОСОБА_1 , проте рішенням Варвинської селищної ради від 27 серпня 2014 року договір оренди земельної ділянки було розірвано та надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності. Іншим рішенням від 22 лютого 2018 року була затверджена технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності. Фактична площа земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ОСОБА_1 , становить 0,0336 га. Право користування земельною ділянкою відповідно до вимог чинного законодавства відповідачкою, починаючи з 28 серпня 2014 року, не оформляється, отже, фактично користуючись землею без укладеного договору, ОСОБА_1 використовувала цю ділянку безоплатно, внаслідок чого до бюджету не надійшли кошти у визначеному розмірі, тому остання зобов`язана повернути їх селищній раді на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Ураховуючи наявність порушення інтересів держави та бездіяльність органу, до компетенції якого віднесені представницькі повноваження у даній сфері, наявні правові підстави для пред`явлення даного позову саме прокуратурою в межах повноважень, визначених ЗУ Про прокуратуру та ЦПК України.

Рішенням від 20 жовтня 2020 року Варвинський районний суд позов заступника керівника Прилуцької міської прокуратури задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Варвинської селищної ради безпідставно збережені грошові кошти у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності у розмірі 4 614,29 грн за період з 01 листопада 2017 року по 20 березня 2019 року. Вирішив питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи судове рішення незаконним та необґрунтованим, посилаючись на те, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та повністю відмовити у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що у даному випадку позовна заява подана особою (прокурором), яка не мала для цього необхідних повноважень. Обґрунтовуючи такі доводи, скаржниця зазначає, що Варвинська селищна рада функціонує у звичайному режимі, має цивільну процесуальну правоздатність і дієздатність, отже могла самостійно вчинити всі необхідні дії для захисту своїх прав у судовому порядку, що узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, згідно з якою лише посилання у позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, недостатньо для прийняття заяви до розгляду.

Указує, що прокурор відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 ЗУ Про прокуратуру , повинен в обов`язковому порядку документально підтвердити наявність у нього правових підстав представляти інтереси держави в суді, а у даному випадку районним судом взагалі не досліджувалося питання законності представництва прокуратурою Варвинської селищної ради, і твердження суду про вакантну посаду юриста у період з 08 квітня по 30 листопада 2019 року не доводять нездатності органу місцевого самоврядування захищати свої права та інтереси.

Стверджує, що у матеріалах справи відсутні докази, що доводять реальну вартість земельної ділянки, яка є предметом даного спору. На підтвердження нормативно-грошової оцінки земельної ділянки позивачем надана довідка Держгеокадастру, яка оформлена всупереч вимогам ст.ст. 20, 23 ЗУ Про оцінку земель .

Наголошує на тому, що законодавством України не передбачено застосування методики розрахунку ціни позову у даній справі, проте позивач самостійно обрахував суму збитків, застосувавши лише акт від 27 серпня 2018 року, не надавши при цьому жодних доказів правомочності засідання комісії, яка склала указаний акт. Звертає увагу на те, що акт містить іншу суму, ніж та, яку суд визнав за необхідне стягнути з неї, чим підтвердив, що здійснений позивачем підрахунок є математично неправильним.

Також посилається на недоведеність позивачем права власності на спірну земельну ділянку з 01 листопада 2017 року по 06 березня 2018 року і зазначає, що ділянка розташована під будівлею, яка належить їй на праві приватної власності, тобто вже фактично перебуває у її користуванні. Оскільки суд першої інстанції задовольнив вимоги про стягнення орендної плати за земельну ділянку у період, коли її юридично не існувало, судом не було встановлено, чи використовувала вона цю земельну ділянку і яка площа землі.

Заперечує проти застосування положень ст.ст. 1212-1214 ЦК України, оскільки не отриманий селищною радою дохід у вигляді неодержаної орендної плати за землю у розумінні ст. 22 ЦК України є збитками у вигляді упущеної вигоди.

У наданому відзиві заступник керівника Прилуцької місцевої прокуратури, вважаючи доводи апеляційної скарги необґрунтованими, просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Доводи відзиву зводяться до того, що факт використання спірної земельної ділянки без оформлення права користування землею відповідно до вимог чинного законодавства відповідачкою був фактично визнаний, про що свідчить сплата нею у добровільному порядку орендної плати за період з 01 лютого 2015 року по 31 жовтня 2017 року.

Представник прокуратури указує, що створеною комісією для визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам був обрахований розмір коштів за безпідставне використання відповідачкою земельної ділянки у період з 01 листопада 2017 року по 27 серпня 2018 року, що становив 2 687,93 грн. У подальшому був здійснений розрахунок безпідставно збережених коштів орендної плати за період з 01 листопада 2017 року по 20 березня 2019 року (4 614,29 грн), і обрахування суми збитків (упущеної вигоди), завданих Варвинській селищній раді, не відрізняється від методики обрахування безпідставно утриманої ОСОБА_1 орендної плати за фактичне використання землі під нерухомістю.

Вважає необґрунтованими доводи відповідачки про відсутність підстав для представництва прокуратурою інтересів держави, оскільки з моменту обрахування комісією суми коштів орендної плати за використання земельної ділянки, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 , до пред`явлення прокурором позову пройшло півтора роки, проте органом місцевого самоврядування, який наділений законом повноваженнями щодо стягнення такої суми у примусовому порядку, жодних заходів для цього не вживалося, що свідчить про неналежне виконання Варвинською селищною радою своїх повноважень.

На його переконання, саме з урахуванням приписів ст. 131-1 Конституції України, ст. 56 ЦПК України та ст. 23 ЗУ Про прокуратуру , а також бездіяльності органу місцевого самоврядування, у прокуратури виникли обґрунтовані підстави для захисту інтересів членів територіальної громади шляхом звернення з даним позовом. При цьому, відповідно до п. 5.6 постанови Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 910/3486/18, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює належним чином захист своїх інтересів. Крім того, зазначене питання вже було предметом розгляду судом апеляційної інстанції, за результатами якого Чернігівським апеляційним судом 16 вересня 2020 року винесено постанову про відмову у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 .

У наданому клопотанні про розгляд справи без участі представника, Варвинська селищна рада просила залишити без змін судове рішення, посилаючись на правильність встановлення судом тих обставин, що власником спірної земельної ділянки є територіальна громада в особі Варвинської селищної ради, а ОСОБА_1 протягом тривалого часу фактично користувалася землею без укладання договору оренди і у добровільному порядку сплатити завдану шкоду не бажає.

Вислухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідачки, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частинами 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.

Задовольняючи позов заступника керівника Прилуцької міської прокуратури, суд першої інстанції виходив з того, що з 07 березня 2018 року ОСОБА_1 була фактичним користувачем земельної ділянки площею 0,0336 га, призначеної для будівництва та обслуговування будівель торгівлі та розташованої по АДРЕСА_1 , без достатньої на те правової підстави за рахунок власника цієї ділянки - Варвинської селищної ради, не сплачуючи при цьому орендну плату, яка, відповідно до положень ст.ст. 1212-1214 ЦК України, підлягає відшкодуванню.

Районний суд зазначив, що розмір сформованої ділянки площею 0,0336 га був визначений у технічній документації із землеустрою фаховим землевпорядним суб`єктом і за заявою самої ж відповідачки, та у подальшому затверджений рішенням Варвинської селищної ради. Також суд указав, що відповідачкою не надано достатніх доказів на підтвердження її звернення до органу місцевого самоврядування з метою викупу спірної земельної ділянки, у зв`язку з чим період розгляду цих звернень мав бути виключений із загального строку.

З оскаржуваним судовим рішенням суду першої інстанції не може погодитись апеляційний суд, виходячи з наступного.

У справі встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу будівлі від 17 січня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Варвинського районного нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 68, ОСОБА_1 є власником нерухомого майна - будівлі (приміщення ательє № 2), розташованої за у АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 26-27).

28 березня 2014 року між Варвинською селищною радою в особі Варвинського селищного голови Саверської-Лихошви В.В. та ОСОБА_1 був укладений договір оренди, за умовами якого відповідачка прийняла в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, на якій розміщено магазин, площею 0,06 га, кадастровий номер: 7421155100:01:007:0249, яка розташована по АДРЕСА_1 , строком на 5 років (а.с. 28-29). Орендна плата визначена у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки землі і становила 3 077,75 грн на рік (т. 1 а.с. 32).

Відповідно до рішення 47 сесії 6 скликання Варвинської селищної ради від 27 серпня 2014 року договір оренди земельної ділянки площею 0,06 га від 28 березня 2014 року було розірвано та надано ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення технічної документації щодо оформлення права оренди на земельну ділянку площею 0,0236 га під магазином ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 33).

Рішенням 32 сесії 7 скликання Варвинської селищної ради від 30 травня 2017 року було внесено зміни в рішення Варвинської селищної ради від 27 серпня 2014 року Про припинення дії договору оренди земельної ділянки та викладено пункт 2 даного рішення в іншій редакції, а саме, надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності (кадастровий номер 7421155100:01:007:0249), розташованої по АДРЕСА_1 , для подальшого викупу частини даної земельної ділянки (т. 1 а.с. 34).

Іншим рішенням Варвинської селищної ради від 22 лютого 2018 року було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності загальною площею 0,0600 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , на: земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,0264 га, кадастровий номер 7421155100:01:007:0414, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: АДРЕСА_1 ; та земельну ділянку № НОМЕР_2 площею 0,0336 га, кадастровий номер 7421155100:01:007:0413, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 35).

Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна свідчить про те, що 07 березня 2018 року зареєстровано дві земельні ділянки площею відповідно 0,0336 га та 0,0264 га, які розташовані по АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, власником яких зазначена територіальна громада в особі Варвинської селищної ради Чернігівської області, форма власності - комунальна (т. 1 а.с. 16-18).

ОСОБА_1 , як власник об`єкта нерухомого майна, користується земельною ділянкою площею 0,0336 га з кадастровим номером 7421155100:01:007:0413, на якій розміщена нерухомість, за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування цією земельною ділянкою, у зв`язку з чим Варвинська селищна рада неодноразово у 2017-2019 роках письмово зверталась до відповідачки з листами щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку та сплати орендної плати, проте дані звернення останньою залишені поза увагою (т. 1 а.с. 19, 20, 21, 22, 23-24).

З наданої апеляційному суду стороною відповідача копії свідоцтва платника єдиного податку від 31 грудня 2013 року вбачається, що ОСОБА_1 є суб`єктом господарювання (ФОП), має дозвіл на здійснення господарської діяльності - 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, зі ставкою єдиного податку 20 % до доходу. Місцем провадження господарської діяльності зазначено: АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 63).

Наданою випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 11 січня 2014 року підтверджується та обставина, що ОСОБА_1 з 27 грудня 2013 року зареєстрована як ФОП, основний вид діяльності якої є: роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.24) (а.с. 61-62).

З витягу з реєстру платників єдиного податку від 04 лютого 2021 року № 707, також скерованого апеляційному суду, вбачається, що ОСОБА_1 проводить господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_1 та сплачує єдиний податок, встановлений для 2 групи за ставкою 20 %. Дата застосування ставки та групи - 01 квітня 2017 року (а.с. 60).

У період з листопада 2017 року по березень 2019 року відповідачкою здійснювалась сплата передбачених чинним законодавством податків, зборів та інших обов`язкових платежів, про що свідчать надані апеляційному суду копії квитанцій АТ Ощадбанк (а.с. 64-72).

21 березня 2018 року ОСОБА_1 зверталася до органу місцевого самоврядування із заявою про передачу у її власність шляхом викупу земельної ділянки площею 0,0336 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована по АДРЕСА_1 (а.с. 56), проте рішенням 10 сесії 7 скликання Варвинської селищної ради від 14 червня 2018 року їй було відмовлено у зв`язку з тим, що земельна ділянка розташована у межах об`єкта культурної спадщини Стародавнє місто Варва, занесеного до Переліку об`єктів культурної спадщини Чернігівської області. Заявниці було рекомендовано оформити право користування земельною ділянкою під об`єктом торгівлі у відповідності до норм чинного законодавства (а.с. 58).

Звернувшись з позовом в інтересах держави про стягнення коштів за фактичне користування земельною ділянкою без належних на те правових підстав у розмірі орендної плати, заступник прокурора Прилуцької місцевої прокуратури зазначав, що ОСОБА_1 право користування земельною ділянкою відповідно до вимог чинного законодавства, починаючи з 28 серпня 2014 року, не оформлює, отже, фактично користуючись земельною ділянкою без укладеного договору, використовувала земельну ділянку безоплатно, внаслідок чого до бюджету не надійшли кошти у визначеному розмірі, тому остання зобов`язана повернути їх селищній раді на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин (ч. 5 ст. 26 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених ч. 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42 Конституції України). Це право закріплено й у ст. 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Тобто, фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18.

15 травня 2019 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 686/19389/17 сформувала правовий висновок про те, що для встановлення факту користування відповідачем земельною ділянкою з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької, діяльності потрібно встановити факт ведення діяльності нею як ФОП на цій земельній ділянці, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Всупереч наведеному, судом першої інстанції у ході розгляду справи не було досліджено, чи використовувала ОСОБА_2 земельну ділянку по АДРЕСА_1 з метою здійснення господарської діяльності, враховуючи те, що цільове призначення спірної земельної ділянки визначено для будівництва та обслуговування будівель торгівлі і саме на цій ділянці розташоване належне відповідачці на праві приватної власності нерухоме майно - нежитлова будівля, яка у зверненнях Варвинської селищної ради зазначалась як магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Здійснення ОСОБА_1 , як фізичною особою-підприємцем, господарської діяльності - роздрібної торгівлі продуктами харчування за адресою розташування спірної земельної ділянки повністю підтверджується наданими відповідачкою письмовими доказами та не спростовано стороною позивача. Та обставина, що земельна ділянка надавалась в оренду відповідачці як фізичній особі, а не фізичній особі-підприємцю, на думку апеляційного суду, не має правового значення з огляду на те, що за обставинами справи встановлено, що саме за адресою розташування спірної земельної ділянки відповідачка здійснює господарську діяльність. Про зазначений спосіб цільового використання земельної ділянки відповідачка не заперечувала.

З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів вважає, що спір у даній справі, який виник за участю суб`єкта господарювання - ОСОБА_3 як ФОП з органом місцевого самоврядування з метою здійснення підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці, належить до спорів, які підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 377 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених ст.ст. 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної п. 1 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі (ч. 1 ст. 256 ЦПК України).

З урахуванням наведеного, апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить задовольнити частково, а оскаржуване рішення суду - скасувати, закривши провадження у справі. Позивачу належить роз`яснити, що розгляд даної справи віднесено до господарської юрисдикції, а також наявне у нього право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Чернігівського апеляційного суду із заявою про направлення даної справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255, 367, 374, 377, 381-384, 389, 390 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2020 року - скасувати.

Провадження у справі за позовом заступника керівника Прилуцької міської прокуратури в інтересах держави в особі Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області до ОСОБА_1 про стягнення коштів за фактичне користування земельною ділянкою без належних на те правових підстав у розмірі орендної плати - закрити.

Роз`яснити позивачеві заступнику керівника Прилуцької міської прокуратури в інтересах держави в особі Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області, що розгляд даної справи віднесено до господарської юрисдикції.

Роз`яснити позивачеві заступнику керівника Прилуцької міської прокуратури в інтересах держави в особі Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Чернігівського апеляційного суду із заявою про направлення даної справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12 лютого 2021 року.

Головуюча: Судді: