Рішення

від 05.05.2021 по справі 731/586/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

05 травня 2021 року м. Чернігівсправа № 731/586/19

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Фесюри М.В., розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом: Заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури, вул. 1 Травня, 50А, м. Прилуки, 17500, в інтересах держави в особі

позивача: Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області , 17600, Чернігівська обл., смт. Варва, Варвинський р-н, вул. Пилипенка, буд. 3, код ЄДРПОУ 04412372

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Лайпанової Ольги Назимівни, АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1

про стягнення 4614,29 грн.

без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання)

27.12.2019 заступник керівника Прилуцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Варвинської селищної ради звернувся з позовом до Лайманової Ольги Назимівни , в якому просив стягнути з відповідачки 4 614,29 грн за фактичне користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди.

Рішенням від 20.10.2020 Варвинського районного суду позов заступника керівника Прилуцької місцевої прокуратури задоволено, постановлено стягнути з Лайпанової Ольги Назимівни на користь Варвинської селищної ради безпідставно збережені грошові кошти у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності у розмірі 4 614,29 грн за період з 01.11.2017 по 20.03.2019.

Постановою від 09.02.2021 Чернігівського апеляційного суду апеляційну скаргу Лайпанової Ольги Назимівни задоволено частково, рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 20.10.2020 скасовано, провадження у справі за позовом заступника керівника Прилуцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області до Лайпанової Ольги Назимівни про стягнення коштів за фактичне користування земельною ділянкою без належних на те правових підстав у розмірі орендної плати закрито.

Постановляючи судове рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що, судом першої інстанції у ході розгляду справи не було досліджено, чи використовувала ОСОБА_2 земельну ділянку за адресою: по АДРЕСА_2 з метою здійснення господарської діяльності, враховуючи те, що цільове призначення спірної земельної ділянки визначено для будівництва та обслуговування будівель торгівлі і саме на цій ділянці розташоване належне відповідачці на праві приватної власності нерухоме майно нежитлова будівля, яка у зверненнях Варвинської селищної ради зазначалась як магазин Магніт .

Здійснення Лайпановою О.Н. , як фізичною особою-підприємцем, господарської діяльності роздрібної торгівлі продуктами харчування за адресою розташування спірної земельної ділянки повністю підтверджується наданими відповідачкою письмовими доказами та не спростовано стороною позивача. Та обставина, що земельна ділянка надавалась в оренду відповідачці як фізичній особі, а не фізичній особі-підприємцю, на думку апеляційного суду, не має правового значення з огляду на те, що за обставинами справи встановлено, що саме за адресою розташування спірної земельної ділянки відповідачка здійснює господарську діяльність. Про зазначений спосіб цільового використання земельної ділянки відповідачка не заперечувала. З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів вважає, що спір у даній справі, який виник за участю суб`єкта господарювання Лайпанової О.Г. як ФОП з органом місцевого самоврядування з метою здійснення підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці, належить до спорів, які підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 11.03.2021 у відповідності до ч.1 ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України, задоволено заяву заступника керівника Прилуцької місцевої прокуратури про направлення справи за встановленою юрисдикцією, ухвалено передати справу № 731/586/19 за позовом заступника керівника Прилуцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області до Лайпанової О.Н. про стягнення коштів за фактичне користування земельною ділянкою без належних на те правових підстав у розмірі орендної плати до Господарського суду Чернігівської області.

17.03.2021 до Господарського суду Чернігівської області надійшли матеріали справи № 731/586/19.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2021 матеріали справи № 731/586/19 передано на розгляд судді Фесюрі М.В.

Ухвалою господарського суду від 18.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання) та встановлено строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив на позов, заперечень тощо.

Приписами ст. 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов від 01.04.2021 у якому відповідач зазначає, що позов подано неналежним позивачем, прокуратурою не встановлено обставин, які перешкоджають захисту прав та інтересів останнього саме належним суб`єктом - Варвинською селищною радою Варвинського району Чернігівської області. Сам лише факт відсутності звернення суб`єкта владних повноважень із позовом до суду, не може свідчити про свідоме зволікання уповноваженого органу щодо захисту своїх прав та інтересів.

Також відповідач наголошує, що матеріали справи не містять доказів вартості земельної ділянки, як наслідок відповідач вважає, що заявлена до стягнення сума не підтверджена належними доказами у розумінні чинного законодавства. Період за який обраховано ціну позову перебуває поза межами існування земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав.

Також відповідач звертає увагу суду, що за адресою розташування спірної земельної ділянки господарську діяльність здійснює не тільки відповідачка, а ще дві фізичні особи - підприємці.

Саме тому відповідач не погоджується з позовними вимогами позивача про стягнення орендної плати та/або збитків за користування спірною земельною ділянкою тільки з відповідача, а орендна плата та/або збитки за користування спірною земельною ділянкою повинні бути заявлені позивачем до стягнення до всіх суб`єктів господарювання, які користуються такою земельною ділянкою для здійснення господарської діяльності.

З огляду на вищенаведене відповідач не погоджується із позовом та не визнає заявлених прокурором вимог.

Відзив на позов разом із доданими до нього документами долучено судом до матеріалів справи.

Серед додатку до відзиву міститься клопотання відповідача про розгляд справи із проведенням судового засідання, мотивоване тим, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі вимагають проведення судового засідання для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін задоволенню не підлягає оскільки відповідно до положень частини 6 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, предметом позову у цій справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

12.04.2021 на адресу суду від прокуратури надійшов відповідь на відзив № 587вих-21 від 09.04.2021 у якому прокурор наголошує, що позов подано належним позивачем, спірна земельна ділянка є сформованою, а обрахунок розмір коштів, який підлягає стягненню з відповідача за користування такою земельною ділянкою здійснено комісією, що відображено в акті №2 від 27.08.2018 та затверджено розпорядженням голови Варвинської селищної ради. Також, у відповіді на відзив наголошується, що відповідач почав використання земельної ділянки і здійснював сплату орендної плати задовго до спірного періоду, земельна ділянка використовувалась відповідачем і у спірний період, оскільки на ній розташоване нерухоме майно, яке належить відповідачу на праві власності. Разом із тим прокурор наголошує, що питання отримання відповідачем земельної ділянки у власність не є предметом спору у даній справі, а тому не повинно прийматись судом до уваги під час вирішення справи по суті спору.

Відповідь на відзив прийнято судом та долучено до матеріалів справи.

Разом із відповіддю на відзив від прокуратури надійшло клопотання про зміну найменування учасника справи - Прилуцької місцевої прокуратури на Прилуцьку окружну прокуратуру.

Наказом Генерального прокурора України від 08.09.2020 №414 Про день початку роботи обласних прокуратур , найменування Прокуратури чернігівської області змінено на Чернігівську обласну прокуратуру, при чому решта реквізитів (код, адреса, засоби зв`язку) лишились незмінними. Наказом Офісу Генерального прокурора України №2ш від 17.02.2021 у зв`язку із утворенням 15.03.2021 окружних прокуратур і припиненням діяльності шляхом реорганізації місцевих прокуратур виключено в структурах та штатних розписах обласних прокуратур Прилуцьку місцеву прокуратуру та встановлено в структурі та штатних розписах обласних прокуратур Прилуцьку окружну прокуратуру. З огляду на викладене суд задовольнив клопотання, долучивши його до матеріалів справи.

21.04.2020 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив від 17.04.2021 у якому відповідач продовжує наполягати, що позов подано неналежним позивачем, акт №2 від 27.08.2018 на адресу відповідача не направлявся, матеріали справи не містять доказів, які доводять реальну вартість земельної ділянки, а отже розрахунки, зроблені за відсутності витягу із нормативної грошової оцінки земель, на думку відповідача, є необґрунтованими.

Відповідач звертає увагу суду на те, що позивач просить стягнути кошти за період з дати коли такої земельної ділянки не існувало, вона не могла використовувати земельну ділянку більшою, ніж площа приміщення, в якому вона здійснювала підприємницьку діяльність, а здійснення відповідачем виплати у 2017 році не було виплатою орендної плати, а було сплачено за мировою угодою і не є визнанням факту використання земельної ділянки, а є діями спрямованими на припинення судової справи з огляду на судові витрати.

Також, відповідач наголошує, що звернення до Варвинської селищної ради за отриманням такої земельної ділянки у власність, за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може розцінюватись як правопорушення, а наявність інших суб`єктів господарювання повинно обумовлювати стягнення таких коштів з усіх суб`єктів господарювання, які використовують таку земельну ділянку для здійснення господарської діяльності.

Заперечення прийнято судом та долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд встановив:

Відповідно до договору купівлі-продажу будівлі від 17.01.2014 відповідач є власником нерухомого майна - будівлі, приміщення ательє № 2, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (т.1. а.с. 26-27).

28.03.2014 між Варвинською селищною радою та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, на якій розміщено магазин за адресою: смт. Варва, вул. Миру, 50, площею 0,06 га, кадастровий номер земельної ділянки: 7421155100:01:007:0249, строком на 5 років ( т.1. а.с. 28-32).

Розмір орендної плати становив 12% від нормативної грошової оцінки земель (т.1. а.с. 32).

Рішенням 47 сесії 6 скликання Варвинської селищної ради № 11-47/14 від 27.08.2014 згаданий договір оренди земельної ділянки площею 0,06 га від 28.03.2014 розірвано та надано дозвіл на виготовлення технічної документації щодо оформлення права оренди на земельну ділянку площею 0,0236 га під магазином Магніт за адресою: смт. Варва, вул. Миру, 50 (т.1. а.с. 33).

Рішенням 32 сесії 7 скликання Варвинської селищної ради № 30-32/17 від 30.05.2017 (т.1. а.с. 34) було внесено зміно в рішення Варвинської селищної ради від 27.08.2014 № 11-47/14 Про припинення дії договору оренди земельної ділянки , та викладено пункт 2 даного рішення в іншій редакції. Зокрема, надано дозвіл відповідачу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності (кадастровий номер 7421155100:01:007:0249), розташованої за адресою: смт. Варва, вул. Миру, 50, для подальшого викупу частини даної земельної ділянки (т.1. а.с.34).

22.02.2018 рішенням Варвинської селищної ради 4 сесії 7 скликання ОТГ № 26-4/18отг було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності загальною площею 0,0600 га, що розташована в смт. Варва, вул. Миру, 50, на: земельну ділянку № 1 площею 0,0264 га, кадастровий номер 7421155100:01:007:0414, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: смт. Варва, вул. Миру, 50; земельну ділянку № 2 площею 0,0336 га, кадастровий номер 7421155100:01:007:0413, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: смт. Варва, вул. Миру, 50 (т.1. а.с. 35).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (т.1. а.с. 16-18) підтверджується, що 07.03.2018 зареєстровано дві земельні ділянки площею 0,0336 га та 0,0264 га, що знаходяться за адресою: смт. Варва, вул. Миру, 50, цільове призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, з кадастровими номерами 7421155100:01:007:0413 та 7421155100:01:007:0414 відповідно, власником яких є територіальна громада в особі Варвинської селищної ради Чернігівської області. Форма власності - комунальна.

Ухвалою Варвинського районного суду від 11.07.2018 у справі 761/40/18, предметом розгляду якої було стягнення з відповідача збитків за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів в сумі 7891,02 грн за період з 01.02.2015- 31.10.2017 закрито провадження у справі за відсутністю предмету спору у зв`язку із сплатою відповідачем вказаної суми. (т.1 а.с. 55, 57).

Розмір орендної плати за земельні ділянки, з 2016 року, визначено Порядком встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у власності територіальної громади смт Варва, затвердженим рішенням 20 сесії 7 скликання Варвинської селищної ради № 5-20/16 від 27.10.2016 (т1. а.с. 37-40) та становив 12% від нормативної грошової оцінки земель (п.п. 2.9).

Рішенням Варвинської селищної ради 24 сесії 7 скликання від 17 січня 2019 року № 19 Про встановлення розмірів орендної плати (офіційно оприлюднено 05 березня 2019 року) було затверджено інший Порядок встановлення розмірів орендної плати згідно з додатком, відповідно до якого розмір річної орендної плати для земель з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі встановлено на рівні 6% нормативної грошової оцінки земель (а.с. 41, 42-46).

Довідкою Міжрайонного управління у Варвинському та Срібнянському районах Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області підтверджується розмір нормативно-грошової оцінки земельної ділянки площею 0,0336 га (кадастровий номер 7421155100:01:007:0413) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою смт. Варва, вул. Миру, 50 за 2017 рік - 27252,63 грн; 2018 рік - 27252,63 грн; 2019 рік - 78778,56 грн (т.1. а.с. 47).

Згідно з розрахунком, здійсненим Варвинською селищною радою, сума безпідставно збережених коштів орендної плати відповідачем від використання земельної ділянки площею 0,0336 га за адресою смт. Варва, вул. Миру, 50 з порушенням законодавства за період з 01.11.2017- 20.03.2019 року становить 4614,29 грн і які прокурор просить стягнути з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01.04.2008 №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02.06.2016 №1401-VIII Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) , який набрав чинності 30.09.2016 до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено ст.131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст.2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 07.12.2018 у справі №924/1256/17).

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі Ф.В. проти Франції від 31.03.2005).

Водночас Європейський Суд з прав людини також звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі Менчинська проти Російської Федерації (рішення від 15.01.2009, заява №42454/02, п 35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку: сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави .

Враховуючи зазначене, можна дійти висновку, що наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

У розумінні положень п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у п.50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

Прокурор подаючи позов вказав на те, що несплата фактичним землекористувачем орендної плати за використання земель грубо порушує інтереси держави, оскільки спричиняє ненадходження до бюджету визначених земельним та податковим законодавством коштів, а тому може мати своїм наслідком недофінансування бюджету та неможливість реалізації місцевих програм, що є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення цього позову. Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

При цьому земельна ділянка, на якій розташоване належне відповідачу нерухоме майно, відноситься до комунальної власності, і за даних обставин Варвинська селищна рада має право пред`явлення позову до відповідача про стягнення коштів за користування земельною ділянкою у вигляді неодержаної орендної плати, однак, такий позов Варвинською селищною радою пред`явлено не було.

За твердженнями заступника керівника Прилуцької місцевої прокуратури, вказане свідчить про усвідомлену, пасивну поведінку Варвинської селищної ради щодо захисту інтересів територіальної громади міста Запоріжжя та стягнення коштів за користування земельною ділянкою у вигляді неодержаної орендної плати, що у свою чергу спричиняє втрати місцевого бюджету.

При цьому сам факт незвернення до суду відповідного органу з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо стягнення плати за користування земельною ділянкою, у зв`язку із чим у прокурора виникли обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з відповідним позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Враховуючи викладені обставини та беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет та підстави позову, суд дійшов висновку, що заступником прокурора обґрунтовано та з дотриманням вимог ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру подано позовну заяву в інтересах держави у даній справі.

Відповідно до частин 1, 2 ст.120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частиною 3 ст.7 Закону України Про оренду землі передбачено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Відтак, за загальним правилом, закріпленим у ст.120 Земельного кодексу України і ч.3 ст.7 Закону України Про оренду землі особа, яка набула право власності на будівлю чи споруду, набуває такі ж самі права на земельну ділянку, на яких вона належала попередньому власнику (землекористувачу) на час відчуження будівлі або споруди.

Згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 713/1817/16-ц; аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц)

Починаючи із 07.03.2018 року відповідач є фактичним користувачем земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,0336 га, кадастровий номер 7421155100:01:007:0413, що розташована під будівлею за адресою: смт. Варва, вул. Миру, 50, а до цього була користувачем частини земельної ділянки з тим самим цільовим призначенням площею 0,0600 га, кадастровий номер: 7421155100:01:007:0249, під вказаною будівлею (а.с. 16-18).

При цьому твердження відповідача про те, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7421155100:01007:0413 було зареєстровано 07.03.2018 і до цього така ділянка не існувала, тобто не була належним чином оформлена, як об`єкт цивільних прав, суд відхиляє з огляду на те, що така земельна ділянка була сформована в результаті поділу вже існуючої земельної ділянки площею 0,06 га, кадастровий номер: 7421155100:01:007:0249. Земельна ділянка під будівлею, що знаходиться у власності відповідача, фактично перебуває у її користуванні. Заперечення відповідача щодо невідповідності площі земельної ділянки (0,0336 га) площі належної відповідачу будівлі (198,5 кв.м), судом відхиляється з огляду на те, що розмір сформованої ділянки площею 0,0336 г, був визначений у технічній документації із землеустрою за заявою самої ж відповідачки та затверджений рішенням Варвинської селищної ради і безсумнівно не може дорівнювати лише площі приміщення всередині будівлі, а й включає до себе і окрім фактичної площі об`єкта нерухомості й необхідну для обслуговування такої будівлі територію.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Обставини справи свідчать, що плату за користування земельною ділянкою відповідач протягом спірного періоду не вносив.

Таким чином, у спірний період мало місце фактичне користування відповідачем земельною ділянкою комунальної власності без здійснення оплати за таке користування.

Згідно із частинами 1, 2 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п.94 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України.

Таким чином, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що у спірний період (з 01.11.2017 по 20.03.2019) без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно, прокурор правомірно звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача коштів за період фактичного користування земельною ділянкою у порядку ст.1212 Цивільного кодексу України.

Виходячи з кваліфікації спірних правовідносин як кондиційних, а не деліктних, доводи відповідача про відсутність в його діях вини в контексті заявлених прокурором вимог суд відхиляє.

Перевіривши наведений прокурором розрахунок ціни позову, судом встановлено, що здійснений він у відповідності до чинних норм, а тому, до стягнення з відповідача підлягає сума коштів в розмірі 4 614,29 грн.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).

Доказів належного оформлення права користування спірною зхемельною ділянкою, погодження та встановлення іншого терміну оплати, розміру плати за землю, матеріали справи не містять.

Таким чином вимоги прокурора про стягнення з відповідача на користь Варвинської селищної ради 4614,29 грн безпідставно збережених грошових коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 01.11.2017 по 20.03.2019 є обгнрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому суд критично ставиться до твердження відповідача про стягнення плати за користування земельної ділянки із інших осіб, здійснюючих підприємницьку діяльність за тією ж адресою, оскільки обов`язок внесення плати за землю Закон покладає на власника нерухомого майна, як користувача земельної ділянки, на якій таке майно знаходиться, в той час, як укладаючи договори оренди з іншими особами, відповідач, як орендодавець не був позбавлений права скористатись принципом свободи договору та передбачити умову щодо відшкодування йому орендарями в тому числі і плати за землю у відповідних частинах.

Щодо всіх інших пояснень та доводів учасників судового процесу суд зауважує наступне.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарський процесуальний кодекс України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу ретельно досліджені судом, проте є такими, що не спростовують наведених висновків суду.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В зв`язку з задоволенням позовних вимог в повному обсязі, 1921,00 грн судового збору судового збору підлягають відшкодуванню Чернігівській обласній прокуратурі відповідачем.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2 Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лайпанової Ольги Назимівни, ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області (17600, Чернігівська обл., смт. Варва, Варвинський район, вул. Пилипенка, буд. 3, код ЄДРПОУ 04412372) 4614,29 грн безпідставно збережених грошових коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лайпанової Ольги Назимівни, ( АДРЕСА_1 , РНОКПП код НОМЕР_1 ) на користь на користь Чернігівської обласної прокуратури (вулиця Князя Чорного, 9, Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 02910114) 1921,00 грн судового збору.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 05.05.2021.

Суддя М.В. Фесюра

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/