Постанова від 02.02.2021 по справі 909/1292/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2021 р. Справа №909/1292/19

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Желіка М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання Олійник Н.

за участю представників сторін:

від позивача: Чекайло В.М.-представник;

від відповідача: Тугай І.М.-представник, Русин С.В.-директор;

від третьої особи: не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради б/н та дати (Вх. № ЗАГС 01-05/3481/20 від 27.11.2020)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.11.2020 (суддя Кобецька С., повний текст складено 16.11.2020, м.Івано-Франківськ)

у справі №909/1292/19

за позовом Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, м.Івано-Франківськ,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатбуд ІФ", м.Івано-Франківськ,

про визнання укладеним договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ "Прикарпатбуд ІФ" про визнання укладеним договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Івано-Франківська між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та ТОВ "Прикарпатбуд ІФ" в редакції фінансового управління.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідач - ТОВ "Прикарпатбуд ІФ", здійснивши будівництво та здавши в експлуатацію об"єкт - адмінбудинок з громадським центром та закладом торгівлі (II черга) по вул.Бельведерська, 27А в м.Івано-Франківськ (сертифікат ІФ №162190571494 від 26.02.2019), не виконав вимоги норми ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" , зокрема не взяв участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Івано-Франківська шляхом сплати пайового внеску. Оскільки запропонований позивачем проект договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, який в т.ч. містить всі істотні умови, визначені абз.2 ч.9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" - відповідачем безпідставно не підписано, позивач просить суд захистити порушене право шляхом визнання такого договору укладеним в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 03.11.2020 у справі №909/1292/19 в позові Фінансовому управлінню виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до відповідача ТОВ "Прикарпатбуд ІФ" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання укладеним договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста - відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. При цьому дійсними та продовжують свою дію до моменту їх виконання є лише відповідні договори, укладені до 1 січня 2020 року.

Короткий зміст вимог апеляційної скари та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.11.2020 у справі №909/1292/19, прийняти нове рішення, яким визнати укладеним договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Івано-Франківська між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, фінансовим управілння виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та ТОВ Прикарпатбуд ІФ в редакції фінансового управління, викладеній в апеляційній скарзі, посилаючись на те, що рішення суду є необгрунтованим, судом при розгляді справи порушено норми процесуального та неправильно застосовано норми матеріальтного права, неповно встановлено обставини у справі.

Зокрема, скаржник зазначає, що до спірних правовідносин мають застосовуватись тільки ті нормативні акти, які були чинними на момент їх виникнення.

Скаржник вважає, що обов`язок укладення договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста настає з моменту наміру забудови земельної ділянки до здачі об`єкта в експлуатацію. Здавши об`єкт в експлуатацію завершується та подія, згідно якої замовник будівництва зобов`язаний був укласти договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.

На думку скаржника, здача об`єкта в експлуатацію підтверджує факт здійснення будівництва, отже, до цих подій і фактів, пов`язаних із здачею об`єкта в експлуатацію, повинні застосовуватись норми Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , які діяли на момент здачі об`єкта в експлуатацію, тобто на 26.02.2019.

Скаржник вважає, що на час здачі об`єкта в експлуатацію (до даної події та факту) суд повинен був застосувати Закон України Про регулювання містобудівної діяльності , з врахуванням ст.58 Конституції України, рішення Конституційного суду України від 09.02.1999 №1-рп/99, а не Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної дііяльності в Україні , оскільки в Законі України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиціної діяльності в Україні не міститься прямої вказівки про застосування зворотної дії в часі щодо визначення моменту настання обов`язку оформити договірні відносини щодо сплати пайового внеску.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

ТОВ Прикарпатбуд ІФ у відзиві на апеляційну скаргу та письмових поясненнях від 25.01.2021 просить залишити рішення суду без змін, апеляційну скаргу тбез задоволення, посилаючись на те, що апеляційна скарга є безпідставною та необгрунтованою, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та норми права, якими регулюються спірні правовідносини. Позов заявлено про укладення правочину, обов`язковість якого встановлена чинним законодавством України. Однак, оскільки 01.01.2020 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної дііяльності в Україні №132-ІХ від 20.09.2019, яким виключено ст.40 Закон України Про регулювання містобудівної діяльності , з 01.01.2020 скасовано обов`язковість договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. З огляду на викладене у замовників будівництва з 01.01.2020 відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участю у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Товариство вважає, що на момент розгляду справи судом спірний договір між учасниками спору не був укладений, а тому суд при укладенні такого договору повинен був керуватися діючими нормами законодавства України для встановлення обов`язковості укладення такого договору на час винесення рішення судом.

Також, відповідач вказує на те, що на час початку будівництва замовник належним чином брав участь у розвитку соціально-економічної інфраструктури населеного пункту на умовах, які йому були визначені і виконав їх у повному обсязі, після чого об`єкт було підключено до інженерних мереж і присвоєно поштову адресу.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради б/н та дати (вх. № ЗАГС 01-05/3481/20 від 27.11.2020) та призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.12.2020 колегією суддів у складі головуючого судді Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б., Орищин Г.В..

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 в судовому засіданні оголошувалась перерва до 02.02.2021.

Представники сторін в судовому засіданні виклали доводи та заперечення щодо вимог апеляційної скарги.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила.

З огляду на те, що учасники судого процесу належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, третя особа мала можливість надати усі необхідні пояснення та аргументи щодо суті спору, неявка третьої осіби не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 02.02.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.

Обставини справи.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі акту про готовність об"єкта до експлуатації від 12.02.2019 (а.с.20-22) Управлінням з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, сертифікатом ІФ №162190571494 від 26.02.2019 (а.с.19), засвідчено відповідність закінченого будівництвом ТОВ "Прикарпатбуд ІФ" об"єкта - адмінбудинку з громадським центром та закладом торгівлі (II черга) по вул.Бельведерська, 27А в м.Івано-Франківськ (том І а.с.19-22).

Фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради надіслано ТОВ Прикарпатбуд ІФ лист вх.№ №449/16.5-15/18 від 12.11.2019 з пропозицією підписати Договоір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфораструктури міста, з двома примірниками зазначеного договору(а.с.23-26). На вказану вище пропозицію позивач відповіді не отримав, що спонукало останнього звернутися за захистом порушеного права до суду, шляхом визнання укладеним договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Івано-Франківська в редакції позивача.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання укладеним договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста в редакції, наведеній позивачем.

Предметом позову є матеріально-правова вимога про визнання укладеним договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста в редакції позивача.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про архітектурну діяльність" для створення об`єкта архітектури виконується комплекс робіт, який включає, зокрема, підготовку містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки у випадках і порядку, передбачених законодавством; будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт) та знесення об`єкта архітектури.

За приписами статті 187 Господарського Кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Частиною третьою статті 179 Господарського Кодексу України передбачено, що укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Правовідносини щодо підстав та порядку пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, у тому числі щодо підстав для укладення відповідного договору, щодо його умов та щодо обов`язку сторін укласти цей договір, врегульовані, зокрема нормами статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" .

Відповідно до статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на момент звернення з позовом до суду) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: розмір пайової участі; строк (графік) сплати пайової участі; відповідальність сторін. Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором (частина 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" ).

Статтею 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що замовником є фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Водночас, з 01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" , які скасовують статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" .

Відповідно до ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Отже, до цивільних відносин, які виникли раніше, новий акт цивільного законодавства застосовується стосовно прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Разом з цим, відповідно до ч.3 ст. 5 ЦК України , якщо акт цивільного законодавства, що регулював цивільні відносини, втратив чинність, новий нормативно-правовий акт з моменту набрання ним чинності застосовується до юридичних фактів цивільного права та породжуваних ними цивільних прав і обов`язків.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 914/2650/17.

Таким чином необхідною умовою для укладення договору за рішенням суду є наявність відповідної вказівки закону на обов`язковість укладення певного договору, а застосуванню до таких спорів підлягає законодавство, яке є чинним на момент виникнення переддоговірного спору та його вирішення в судовому порядку.

Судова колегія погоджується із судом першої інстанції, що з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. При цьому дійсними та продовжують свою дію до моменту їх виконання є лише відповідні договори, укладені до 1 січня 2020 року, як це визначено пунктом 2 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідні положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні №132-IX від 20.09.2019

З огляду на викладене, твердження скаржника, що, здавши об`єкт в експлуатацію завершується подія, згідно якої замовник будівництва зобов`язаний був укласти договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, оскільки до даних правовідносин повинні застосовуватись норми Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , які діяли на момент здачі об`єкта в експлуатацію, тобто на 26.02.2019 є помилковим.

Зазначене узгоджується з статтею 19 Конституції України , згідно з якою правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Порушення приписів статті 58 Конституції України та статті 5 Цивільного кодексу України в цьому випадку відсутні. Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №904/4442/19.

За таких обставин судова колегія прийшла до висновку, що станом на момент розгляду цієї справи відсутня пряма вказівка закону, яка б зобов`язувала відповідача укласти з позивачем договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста. Отже, суд не наділений повноваженнями визнати укладеним договір, обов`язковість якого для відповідача законом не передбачена.

Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Скаржником не надано суду належних та допустимих доказів в обгрунтування доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Щодо посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що до спірних правовідносин мають застосовуватись тільки ті нормативні акти, які були чинними на момент їх виникнення, судова колегія зазначає, що згідно з приписами ст.ст.179, 181, 187 ГК України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних суб`єктів господарювання чи органів місцевого самоврядування. Враховуючи те, що на момент розгляду справи судом спірний договорі між сторонами не укладено, суд, вирішуючи спір про визнання договору укладеним повинен керуватися діючими нормами законодавства України, встановлюючи обов`язковість укладення такого договору на час винесенні рішення судом.

У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та дотриманням норм процесуального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення не вбачає.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129 , 269 , 270 , 273 , 275 , 276 , 282 , 284 ГПК України ,

Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.11.2020 у справі №909/1292/19 залишити без змін, апеляційну скаргу Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради б/н та дати (вх. № ЗАГС 01-05/3481/20 від 27.11.2020) - без задоволення.

2.Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287 , 288 ГПК України .

Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 15.02.2021

Головуючий суддя Галушко Н.А.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Орищин Г.В.