Постанова

від 11.02.2021 по справі 916/1137/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року м. ОдесаСправа № 916/1137/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

при секретарі - Лук`ященко В.Ю.

за участю представників:

від позивача: Андрощук С.В.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНТАЖ ІНСПЕКТ"

на рішення господарського суду Одеської області від 09.11.2020, суддя в І інстанції Смелянець Г.Є., повний текст якого складено 19.11.2020 в м. Одесі

у справі № 916/1137/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНСЛОДЖИСТІК"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНТАЖ ІНСПЕКТ"

про стягнення 467073,71 грн.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртранслоджистік" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНТАЖ ІНСПЕКТ" про стягнення 363 503,03 грн. боргу, 65 539,55 грн. пені, 19 999,80 грн. штрафу, 8 450,09 грн. 3% річних та 9581,24 грн. втрат від інфляції, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем договору оренди вагонів № ava01/g/02 від 08.02.2019р. в частині сплати орендних платежів за користування вагонами з 14.08.2019 по 30.09.2019 року включно.

В обґрунтування пред`явлених вимог позивач посилався на те, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору оренди вагонів № ava01/g/02 від 08.02.2019р. не сплачував орендну плату за користування вагонами за період з 14.08.2019 по 30.09.2019 року включно, заборгованість становить 363 503,03 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача, а також на підставі п. 7.2 договору - 65 539,55 грн. пені, на підставі п. 7.10 договору - 19 999,80 грн. штрафу та на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 8 450,09 грн. 3% річних та 9581,24 грн. втрат від інфляції за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.11.2020 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "АВАНТАЖ ІНСПЕКТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНСЛОДЖИСТІК" борг у розмірі 363 503 грн. 03 коп., пеню у розмірі 49 657 грн. 81 коп., штраф у розмірі 19 999 грн. 80 коп., 3% річних у розмірі 8 450 грн. 09 коп., інфляційні втрати у розмірі 9 581 грн. 24 коп., судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 767 грн. 88 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов частково господарський суд першої інстанції на підставі встановлених обставин даної справи виходив із того, що в порушення вимог чинного законодавства та умов спірного договору оренди відповідач не надав суду належних доказів виконання в повному обсязі своїх зобов`язань за укладеним договором щодо сплати орендної плати за тимчасове користування вагонами у встановлений строк.

Разом з тим, перевіривши обчислений позивачем розрахунок пені, згідно з яким розмір пені становить 65 539,55 грн., господарським судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснений позивачем без врахування вимог ч.6 ст.232 ГК України, а тому здійснивши власний розрахунок пені суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково в розмірі 49657,81 грн.

У поданій до Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційній скарзі ТОВ АВАНТАЖ ІНСПЕКТ просить зазначене рішення господарського суду Одеської області від 09.11.2020 в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Скаржник вважає оскаржуване рішення прийнятим на підставі не повністю досліджених доказів та невірно встановлених обставин, що мають значення для справи.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги скаржник посилається на те, що договір оренди № ava0l/g/02 від 08.02.2019 завершив свою дію 13.08.2019 року, тому підстави для нарахування відповідачу орендної плати за подальший період - відсутні. Відтак правові підстави для стягнення орендної плати за період після 13.08.2019 року -відсутні.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для застосування ст. 613 ЦК України та щодо недоведеності тієї обставини, що позивач до 13.09.2019 року відмовився від прийняття вагонів на ст. Велико-Анадоль, оскільки лист позивача від 10.09.2019 року щодо зміни станції свідчить про протилежне, а саме про відмову від прийняття вагонів на ст. Велико-Анадоль. Отже, ТОВ АВАНТАЖ ІНСПЕКТ у будь-якому випадку звільнене від обов`язку сплачувати оренду за вагони, оскільки по-перше, між сторонами були припинені будь-які договірні відносини, а по-друге, позивач відмовився від прийняття вагонів на узгодженій станції.

Суд першої інстанції не вірно встановив розмір орендної ставки за період користування відповідачем напіввагонами за договором оренди, оскільки не взяв до уваги того факту, що після укладання договору оренди істотно змінилися обставини, якими сторони керувалися при укладенні даного договору. Відповідачем у відзиві наголошувалося на тому, що починаючи з травня 2019 року на ринку оренди напіввагонів виник непередбачуваний профіцит напіввагонів, у зв`язку з чим ставки орендної плати різко зменшилися вдвічі. Починаючи з травня 2019 року та на момент подання позову ринкова ставка орендної плати за один вагон становила 600 грн. за добу, в той час, як договором з ТОВ Авантаж Інспект передбачено ставку на рівні 44,5 дол. США за одну добу за один вагон, що у два рази більше ринкової орендної ставки. За таких обставин, судом безпідставно розраховано суму заборгованості виходячи зі ставки 44,5 дол. США /вагон, оскільки ставка, яка діяла та підлягає застосуванню до спірних вагонів не перевищує 600 грн/добу використання вагону.

Скаржник зазначає, що у ТОВ Авантаж Інспект відсутній обов`язок сплачувати орендну плату з 14.08.2019, а тому зважаючи на відсутність основної заборгованості, суд безпідставно нарахував пеню у розмірі 49 657, 81 грн., штраф у розмірі 19 999 грн. 80 коп., 3% річних у розмірі 8 450 грн. 09 коп., інфляційні втрати у розмірі 9 581 грн. 24 коп. Оскільки ТОВ Авантаж Інспект повернуло вагони з дотриманням тридцятиденного терміну з дня зміни позивачем реквізитів станції, підстави для нарахування штрафу відсутні.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим

Позивач зазначає, що суд першої інстанції чітко і послідовно навів доводи того, чому у відповідача існував обов`язок сплатити всі платежі за користування вагонами після 13.08.2019. Так, положення п. 3.1. договору передбачало, що договір діє до 31.03.2019. Проте, п. 4 додаткової угоди № 2 від 28.03.2019 погоджено, що строк дії договору продовжений до 30.06.2020, і в цьому ж положенні вказано, що договір діє до повного виконання його сторонами своїх обов`язків. Строк дії договору його сторони більше не змінювали, а тому договір мав діяти до 30.06.2020.

13.08.2019, зважаючи на несплату орендної плати з боку відповідача, позивач вирішив розірвати договір і направив відповідачу про це лист № 156, на який 14.08.2019 відповідач надав свою відповідь за № 14/08-2019 і погодився повернути вагони на станцію Велико-Анадоль . Отже, договір був розірваний з 13.08.2019, тому у відповідача існував обов`язок повернути позивачу вагони протягом 30 днів від дати розірвання договору (п. 2.1.2. договору). Пунктом 2.7. договору передбачено, що орендна плата нараховується з і до дати підписання акту приймання-передачі вагонів. Зобов`язання по поверненню вважається виконаним, з дати підписання акту приймання-передачі ( п. 5.10. договору).

Вагони фактично були повернуті відповідачем з порушенням 30-ти денного строку. Разом з цим, не може бути безкоштовне використання вагонів, якщо сам відповідач використовував їх у своїй комерційній діяльності: перевозив вантажі і отримував прибутки; вагони не стояли на станції Велико-Анадоль , а курсували за вказівками відповідача по Україні шляхами загального користування. Оскільки у відповідача по договору існував обов`язок по сплаті орендної плати за використання вагонів аж до дати укладання акту приймання-передачі вагонів з оренди, то і штрафні санкції, передбачені договором і законом, у зв`язку з несвоєчасним повернення вагонів з оренди мають застосовуватися.

Відповідач не пропонував позивачу в період з 13.08.2019 по 12.09.2019 будь-якого виконання на станції Велико-Анадопь . Лише сам факт зміни станції не вказує, що позивач прострочив по договору або відмовився прийняти у відповідача вагони з оренди. Зміна станції відбулась з вини відповідача. Разом з цим, неможливо відмовитися від прийняття вагонів, коли їх ніколи не було на станції Велико Анадоль , а коли вагони прибули на станцію Запоріжжя-Ліве , то одразу ж їх позивач прийняв з оренди. Позивач навпаки бажав отримати свої вагони з оренди, так як оплату за них не отримував з травня 2019 року. Доказів про те, що вагони в період з 13.08.2019 по 12.09.2019 перебували на станції Велико-Анадоль - немає, а тому не є спроможним припущення відповідача про те, що позивач відмовився їх прийняти саме на станції Велико-Анадоль . Оскільки саме з вини відповідача вагони не потрапили до 12.09.2019 на станцію Велико Анадоль , а відповідач з 13.08.2019 по 30.09.2019 продовжив використання вагонів у своїй господарській діяльності, то не може бути звільнений від сплати орендної плати за період до 30.09.2019, тобто до дати повернення вагонів з оренди, як і не може бути звільнений від сплати штрафних санкцій.

Бажання відповідача в односторонньому порядку змінювати ставку орендної плати немає нічого спільного з обов`язком, який він взяв на себе в п. 5.4. договору. Публікації з мережі Інтернет і посилання на положення ст. 652 ЦК України не впливають на те, що орендна плата не повинна сплачуватися. Разом з цим, ставка орендної плати встановлена в п. 6.1. договору і п. 2 додаткової угоди № 4 від 17.04.2019 до договору, і становила еквівалент 44,50 доларів США за користування одним вагоном за одну добу. Дана ставка не змінена додатковою угодою до договору, не визнана недійсною тощо, а тому має бути застосована до правовідносин по договору. Саме цю ставку господарський суд Одеської області застосовував у справі № 916/2442/19, а також у справі № 916/3848/19.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги усі учасники судового процесу в порядку передбаченому ст. ст. 120, 121 ГПК України заздалегідь були повідомлені належним чином, проте відповідач не скористалися наданим законом правом на участь своїх представників в засіданні суду.

Оскільки частиною 12 ст. 270 ГПК передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 08.02.2019 між ТОВ "Укртранслоджистік" (орендодавець) та ТОВ "Авантаж Інспект" (орендар) було укладено договір оренди вагонів № ava01/g/02 від 08.02.2019р., згідно з яким орендодавець надає орендарю за плату у тимчасове користування залізничні вагони (вагони), для перевезення вантажів, що мають право виходу на колії загального користування та курсування по залізницях окремих країн СНД і Балтії.

Відповідно до п. 2.1.2. договору при поверненні вагонів після закінчення терміну дії цього договору складаються акти приймання-передавання, аналогічні актам у додатку № 1 до цього договору, що підписуються уповноваженими представниками сторін. Повернення вагонів з оренди здійснюється орендарем протягом 30 днів після закінчення терміну дії договору.

Згідно з п. 2.7. договору орендна плата нараховується з і до дати підписання відповідного акту приймання-передавання уповноваженими представниками сторін, включаючи обидві дати.

Відповідно до п. 3.1. договору цей договір набирає чинності з "08" лютого 2019 року і діє до " 31" березня 2019 року, однак в будь-якому разі, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Згідно з п. 5.11. договору орендар зобов`язаний забезпечити можливість своєчасного прийому-передачі вагонів з оренди, включаючи забезпечення прийняття вагонів станцією, визначеної в якості станції прийому-передачі.

Відповідно до п. 6.2. договору орендар сплачує орендну плату, зазначену в п.6.1. договору протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня отримання рахунку орендодавця, переданого за допомогою електронного зв`язку.

Згідно з п. 5.4. договору орендар зобов`язаний належним чином оплачувати орендодавцю орендну плату, а також витрати, які можуть виникати при виконанні умов цього договору. Орендар сплачує орендну плату по заздалегідь виставленому орендодавцю рахунку не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним місяцем. На прохання орендодавця орендар надає копії платіжних документів з відміткою банку, що підтверджують факт оплати рахунків орендаря.

Відповідно до п. 6.5. договору акт виконаних робіт/послуг з відповідним додатком до акту виконаних робіт/послуг за звітний період складається орендодавцем та підписується сторонами не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним (Додаток № 2 до цього договору). Орендар зобов`язаний підписати і повернути орендодавцю оригінал акту виконаних робіт/послуг з відповідним додатком до акту виконаних робіт/послуг за звітний період або представити свої заперечення по ньому протягом 5 (п`яти) днів з моменту отримання такого акту від орендодавця. Якщо в зазначений термін орендар не надасть орендодавцю підписаний оригінал акту виконаних робіт/послуг з відповідним додатком до акту виконаних робіт/послуг за звітний період або свої заперечення по ньому, даний акт виконаних робіт/послуг за звітний період буде вважатися прийнятим орендарем без заперечень і матиме повну юридичну силу і доказове значення.

Згідно з п. 7.2. договору у випадку відмови орендодавця від прийому з оренди узгодженої партії вагонів, з причин, які не залежать від орендаря, орендодавець повністю відшкодовує орендарю додаткові витрати, пов`язані з находження такої партії вагонів на шляхах загального користування. При цьому орендар звільняється від сплати орендних платежів у такому випадку.

Відповідно до п. 7.3. договору у випадку прострочення платежів орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 2-х облікових ставок НБУ від суми простроченого платежу, за кожну добу прострочення з оплатою, починаючи з дня, наступного за терміном оплати.

Згідно з п. 7.4. договору орендар зобов`язується протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня одержання повідомлення орендодавця про розірвання даного договору, передати орендодавцю вагони на станції, вказаній орендодавцем, з дотриманням умов повернення вагонів з оренди згідно з розділом 2 цього договору.

Відповідно до п. 7.10. договору у випадку несвоєчасного повернення вагону з оренди після закінчення терміну дії договору, орендар сплачує орендодавцю штраф в розмірі 20% (двадцяти відсотків) від добової орендної ставки за кожну (в тому числі неповну) добу затримки повернення вагона, при цьому виплата штрафу не звільняє орендаря від сплати орендної плати. Сторонами погоджено термін для своєчасного повернення вагонів з оренди у кількості 30 (тридцяти) діб від дати надання повідомлення про станцію приймання-передавання (повернення) вагонів з оренди та реквізитів для відправлення вагонів на таку станцію.

Додатковою угодою № 1 від 08.02.2019р. до даного договору сторонами визначена вартість ставки орендної плати за користування одним вагоном за один календарний день на рівні 1 200 грн.

Додатковою угодою № 2 від 28.03.2019р. до даного договору ставка орендної плати була змінена і встановлена на рівні еквіваленту 44,50 доларів США (з урахуванням ПДВ) і цією ж угодою строк дії договору був продовжений до 30.06.2020 року.

Загальна кількість вагонів, що передавалась по договору в оренду, та строки передачі вказувались в додаткових угодах із відповідними специфікаціями. За даними специфікації № 1 від 08.02.2019р. до додаткової угоди № 1 від 08.02.2019 в оренду передано наступні вагони: №№ 56079163, 56389869, 56082167, 56610660,56332836.

За даними специфікації № 1 від 11.04.2019 до додаткової угоди № 3 від 11.04.2019 в оренду передано наступні вагони: №№ 52895349, 56441926.

За даними специфікації № 1 від 17.04.2019 до додаткової угоди № 4 від 17.04.2019 в оренду передано наступний вагон: № 56130784.

Між сторонами було підписано акти приймання-передавання вагонів до договору оренди вагонів №аva01/g/02 від 08.02.2019, а саме: акт від 08.01.2019, акт від 26.02.2019, акт від 11.04.2019, акт від 11.04.2019, акт від 23.04.2019, акт від 29.04.2019, відповідно до яких орендодавцем було передано, а орендарем прийнято у користування вагони, загальна кількість яких складає вісім штук.

Листом №1906/19-186 від 19.06.2019 ТОВ "Авантаж Інспект", посилаючись на виникнення профіциту на ринку напіввагонів, а також на істотне зменшення ставок орендної плати, просило у позивача переглянути умови договору оренди вагонів №аva01/g/02 від 08.02.2019 та встановити ставку орендної плати не вище 800,00 грн. на добу.

Листом №107 від 20.06.2019 ТОВ "Укртранслоджистік" повідомило відповідача про необхідність оплати виставленого позивачем рахунку за червень 2019 на суму 282 217,30 грн., а також у відповідь на лист відповідача №1906/19-86 від 19.06.2019 про необхідність врахування умов договору оренди вагонів №аva01/g/02 від 08.02.2019 при визначенні орендної ставки за користування орендованим майном.

Листом №2606/19-186 від 26.06.2019 ТОВ "Авантаж Інспект", посилаючись на виникнення профіциту на ринку напіввагонів, а також на істотне зменшення ставок орендної плати, просило позивача переглянути умови договору оренди вагонів №аva01/g/02 від 08.02.2019 та встановити ставку орендної плати не вище 600,00 грн. на добу. Крім того, відповідачем було запропоновано переглянути строки оплати та визначити, що оплата проводиться протягом 10 днів після закінчення місяця.

Листом №04/07-2019 від 04.07.2019 ТОВ "Авантаж Інспект", посилаючись на отримання від позивача листа про відмову від перегляду ставок орендної плати, а також на істотну зміну обставин, якими сторони керувались при укладенні договору оренди вагонів №аva01/g/02 від 08.02.2019, в черговий раз просило переглянути ставку орендної плати. При цьому, відповідачем було вказано, що у випадку відмови позивача внести зміни до договору, ТОВ "Авантаж Інспект" буде вимушене ініціювати вивід вагонів з полігону у найкоротший термін, у зв`язку з чим, відповідач просив терміново надати інструкції для переадресації вагонів.

Листом №156 від 13.08.2019 ТОВ "Укртранслоджистік", посилаючись на наявність заборгованості відповідача за договором оренди, повідомило останнього про розірвання договору з 13.08.2019, у зв`язку з чим позивач просив направити вагони за адресою: ст. призначення "Велико-Анадоль".

Листом №14/08-2019 від 14.08.2019 ТОВ "Авантаж Інспект" у відповідь на лист позивача №156 від 13.08.2019 повідомило останнього про готовність вивести орендовані вагони, які задіяні під перевезенням на полігоні ТОВ "Авантаж Інспект", після їх прибуття на станції призначення та вивантаження у терміни визначені договором відповідно до викладених позивачем у листі №156 від 13.08.2019р. інструкцій.

10.09.2019 відповідач звернувся до позивача з листом, в якому просив з метою повернення вагонів згідно виданої інструкції завести і узгодити електронну заявку на пересилання порожніх вагонів по станції Велико-Анадоль. На даний момент в очікуванні оформлення знаходиться два вагони Новогродовка и Родинская. У випадку застосування штрафних санкцій до відповідача з боку УЗ вони будуть перевиставлені позивачу.

Листом №181/1 від 10.09.2019р. позивач повідомив відповідача, що у зв`язку із виникненням у останнього труднощів щодо зняття оперування з вагонів, надається уточнення щодо направлення вагонів для повернення з оренди за реквізитами: ст. призначення Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці.

03.09.2019 за допомогою електронних засобів зв`язку позивач направив на адресу відповідача рахунок № 97 від 31.08.2019р., акт надання послуг № 77 від 31.08.2019 і додаток до акту виконаних робіт (наданих послуг) до договору від 31.08.2019р., згідно з якими розмір орендної плати за користування вагонами з 14.08.2019р. по 31.08.2019р. становить 161688,96 грн.

За даним рахунком було нараховано 134 740,80 грн. (без ПДВ), де з урахуванням суми ПДВ користування вагонами за період з 14.08.2019р. по 31.08.2019р. становило 161 688,96 грн., така ж сама сума відображена у відповідному акті № 77 від 31.08.2019р.

03.10.2019р. за допомогою електронних засобів зв`язку позивач направив на адресу відповідача рахунок № 112 від 30.09.2019р. із актом надання послуг № 94 від 30.09.2019р. і додатком до акту виконаних робіт (наданих послуг) до договору від 30.09.2019р., згідно з якими розмір орендної плати за користування вагонами по 13.09.2020р. становить 201814,07 грн.

При цьому, акти приймання-передачі вагонів з оренди направлені відповідачу 10.10.2019, проте ним не підписані і не повернуті.

Оскільки договір було достроково розірвано за погодженням сторін з 13.08.2019, то згідно з п. 2.1.2 договору у відповідача виник обов`язок повернути позивачу вагони протягом 30 днів від цієї дати, тобто до 13.09.2019р.

Фактично вагони було повернуто відповідачем з оренди в різний час.

Так, відповідно до залізничних накладних, вагони прибули на станцію "Запоріжжя-Ліве":

1) № 56130784 - 16.09.2019 - накладна № 35767276;

2) № 56610660 - 17.09.2019 - накладна № 46977559;

3) №56441926 - 19.09.2019 - накладна № 51581429;

4) № 56389869 - 22.09.2019 - накладна № 35801737;

5) № 56332836 - 23.09.2019 - накладна № 51537801;

6) № 52995349 - 29.09.2019 - накладна № 35912393;

7) № 56079163 - 30.09.2019 - накладна № 42986935;

8) № 56082167 - 30.09.2019 - накладна № 40148207.

На підтвердження факту невжиття з боку відповідача належних та своєчасних заходів щодо повернення вагонів протягом 30 календарних днів з моменту розірвання договору оренди, а також використання відповідачем вагонів у своїй господарській діяльності, позивачем надано суду інформацію про вагонні операції ТОВ "Авантаж Інспект" протягом періоду з 12.08.2019 по 30.09.2019.

Апеляційний суд погоджується з правомірним та обґрунтованим висновком місцевого суду про часткове задоволення заявлених ТОВ "Укртранслоджистік" позовних вимог, з огляду на таке.

Колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Договір в силу вимог ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом установлено, що на підставі укладеного між сторонами договору оренди вагонів позивач надав відповідачу за плату у тимчасове користування залізничні вагони, для перевезення вантажів, що мають право виходу на колії загального користування та курсування по залізницях окремих країн СНД і Балтії.

Згідно з ч. 1 ст. 798 ЦК України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до ч.ч 1, 3, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України.

Судом установлено, що договір оренди було достроково розірвано позивачем 13.08.2019р. шляхом направлення відповідачу відповідного листа з вимогою повернення вагонів на станцію призначення Велико-Анадоль, що сторонами не заперечується.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Умовами п. 7.4. договору оренди встановлено право позивача розірвати договір оренди в односторонньому порядку у випадку прострочення оплати орендних платежів більш ніж на 10 (десять) календарних днів.

Водночас умовами цього ж п.7.4. договору оренди передбачено, що відповідач зобов`язаний протягом 30 календарних днів з дня одержання повідомлення позивача про розірвання договору, передати позивачу вагони на станції, вказаній позивачем, з дотриманням умов повернення вагонів з оренди згідно з розділом 2 цього договору.

Обставини щодо наявності боргу відповідача зі сплати орендної плати за період з 01.07.2019р. по 13.08.2019р. встановлені у рішенні господарського суду Одеської області від 13.12.2019р. у справі №916/2442/19, яке набрало законної сили, та яким з ТОВ „Авантаж Інспект" на користь ТОВ „Укртранслоджистік" стягнуто суму основного боргу у розмірі 381 719,16 грн., пеню у розмірі 8542,98 грн., три відсотки річних у розмірі 746,00 грн., судовий збір у розмірі 5865,11 грн., витрати на праву допомогу у розмірі 35 614,40 грн.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, до 13.09.2019р. відповідач зобов`язаний був повернути вагони з оренди позивачу.

Разом з тим, наявні у справі залізничні накладні свідчать, що вагони прибули на станцію "Запоріжжя-Ліве": 1) № 56130784 - 16.09.2019 - накладна № 35767276; 2) № 56610660 - 17.09.2019 - накладна № 46977559; 3) №56441926 - 19.09.2019 - накладна № 51581429; 4) № 56389869 - 22.09.2019- накладна № 35801737; 5) № 56332836 - 23.09.2019 - накладна № 51537801; 6) № 52995349 - 29.09.2019 - накладна № 35912393; 7) № 56079163 - 30.09.2019 - накладна № 42986935; 8) № 56082167 - 30.09.2019 - накладна № 40148207.

При цьому, акти приймання-передавання вагонів уповноваженими представниками сторін не підписані, але обставини щодо повернення вагонів відповідачем з оренди у вказані в залізничних накладних дати, визнаються обома сторонами, що в силу вимог ч.1 ст.75 ГПК України не потребує доказуванню.

Відповідачу було надано рахунки на оплату № 97 від 31.08.2019р., № 94 від 30.09.2019р., та акти наданих послуг №77 від 31.08.2019р., №94 від 30.09.2019р., згідно з якими розмір плати за користування вагонами у період з 14.08.25019р. по 30.09.2019р. становить 363 503,03 грн.

Викладене в апеляційній скарзі твердження відповідача щодо відсутності підстав для нарахування орендної плати після 13.08.2019р. (дата розірвання договору), перевірялося судом першої інстанції та було правильно не прийнято до уваги, з огляду на таке.

Відповідно до п. 3.1. договору, цей договір набирає чинності з "08" лютого 2019 року і діє до "31" березня 2019 року, однак в будь-якому разі, до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

Додатковою угодою № 2 від 28.03.2019р. сторони виклали п. 3.1. договору у наступній редакції: "Цей договір набирає чинності з "08" лютого 2019р. і діє до "30" червня 2020р., однак в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором".

Згідно ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Відповідно до п. 2.7. договору орендна плата нараховується "з" і "до" дати підписання відповідного акту приймання-передачі вагонів.

Відповідні акти мають бути складені протягом 30-и днів після закінчення терміну дії договору (п. 2.1.2. договору). Зобов`язання з повернення вагонів вважається виконаним з дня підписання акту, як це передбачено положенням п. 2.1.2. договору ( п. 5.10. договору).

Пунктом 6.3. договору передбачено, що орендна плата нараховується з 00 годин дня підписання акту про передачу вагонів в оренду і не нараховується з 00 дня, наступного за днем підписання акту про повернення вагонів з оренди.

Посилання скаржника на те, що вагони були повернуті із запізненням з вини позивача, оскільки останній 10.09.2019р. змінив інструкцію щодо зміни станції повернення вагонів, господарський суд першої інстанції також правильно відхилив, оскільки зміст листування між сторонами щодо зміни станції повернення вагонів свідчить про те, що позивач змінив станцію повернення вагонів саме внаслідок неможливості відповідача забезпечити прийняття вагонів станцією призначення "Велико-Анадоль".

Водночас, за умовами п. 5.11. договору саме відповідач зобов`язаний забезпечити можливість своєчасного прийому-передачі вагонів з оренди, включаючи забезпечення прийняття вагонів станцією, визначеної в якості станції прийому-передачі.

Посилання відповідача на приписи ст. 613 ЦК України є безпідставним, оскільки жодного належного доказу, який би свідчив про те, що в будь-яку дату до 13.09.2019р. включно позивач відмовився прийняти у відповідача вагони з оренди, відповідачем до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься.

Посилання скаржника на істотну зміну обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, та необхідність застосування до спірних вагонів ставки, що не перевищує 600 грн/добу використання вагону, господарський суд першої інстанції правильно відхилив, з огляду на обставини встановлені у рішенні господарського суду Одеської області від 13.12.2019р. у справі №916/2442/19, яке набрало законної сили, та які в силу вимог ч.4 ст.75 ГПК України не потребують доказуванню.

Так, вказаним рішенням господарського суду встановлено, що сам факт недосягнення сторонами згоди щодо зміни орендної ставки не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку сплачувати орендні платежі у розмірі, визначеному умовами договору, оскільки спір щодо зміни розміру орендних платежів на вирішення суду не передавався.

Враховуючи викладене, колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника, що суд першої інстанції мав застосувати до спірних правовідносин ставку орендної плати на рівні 600 грн/добу використання вагону, оскільки відповідна добова ставка орендної плати була погоджена договором та додатковими угодами і складала 44,50 доларів США за користування одним вагоном.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не спростувавши факту повернення позивачеві вагонів з оренди з порушенням встановленого договором строку, не надав суду належних доказів проведення остаточного розрахунку, у зв`язку з чим прострочений борг відповідача перед позивачем в сумі 363 503,03грн. за користування вагонами за період з 14.08.2019 по 30.09.2019 обґрунтовано визнано судом першої інстанції таким, що підлягає стягненню.

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачеві на підставі п. 7.2 договору - 65 539,55 грн. пені, на підставі п. 7.10 договору - 19 999,80 грн. штрафу та на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 8 450,09 грн. 3% річних та 9581,24 грн. втрат від інфляції.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до вимог ст. ст. 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків і договір є обов`язковим до виконання.

Невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, оскільки факт порушення встановленого умовами договору оренди строку виконання грошового зобов`язання з боку відповідача є встановленим, і останнім не спростовано, то, відповідно, і вимога позивача про стягнення з відповідача пені, штрафу, відсотків річних та втрат від інфляції обґрунтованою.

За результатами перевірки обчислених позивачем розрахунків штрафу, відсотків річних та втрат від інфляції судом першої інстанції встановлено, що вони відповідають умовам укладеного сторонами договору оренди та чинному законодавству і відповідачем не спростовані як в цілому, так і за їх складовими, доводи відповідача не містять власного контррозрахунку, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та правильно були задоволені місцевим судом.

Разом з тим, перевіривши обчислений позивачем розрахунок пені, згідно з яким розмір пені становить 65 539,55 грн., господарським судом правильно встановлено, що вказаний розрахунок обчислено позивачем без врахування вимог ч.6 ст.232 ГК України, а тому здійснивши власний розрахунок пені суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково в розмірі 49657,81 грн.

З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Порушення судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні даного спору по суті, судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому доводи скаржника в цій частині не приймаються до уваги.

Принцип змагальності (ст. 13 ГПК України) та принцип рівності сторін (ст. 7 ГПК України), які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Місцевим господарським судом при прийнятті рішення було дотримано вказаних принципів та забезпечено сторонам справедливий судовий розгляд, взято до уваги інтереси учасників справи та почуто їх, що відповідає вимогам ГПК України та п. 1 ст. 6 Конвенції.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги в сумі 11 345,10 грн. покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 09 листопада 2020 року у справі № 916/1137/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНТАЖ ІНСПЕКТ" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 15.02.2021р.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Богатир К.В.

Філінюк І.Г.