Постанова

від 01.02.2021 по справі 911/1672/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2021 р. Справа№ 911/1672/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Чорногуза М.Г.

Агрикової О.В.

за участю секретаря судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 01.02.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрожилбуд"

на рішення Господарського суду Київської області від 01.09.2020 (повний текст рішення складено 17.09.2020)

у справі №911/1672/20 (суддя Конюх О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрожилбуд"

до 1. Вишгородської міської ради Київської області

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Вишгородміськреконструкція - 1"

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрожилбуд" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Вишгородської міської ради Київської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Вишгородміськреконструкція-1" про визнання незаконним та скасування рішення Вишгородської міської ради Київської області від 12.03.2020 №61/42 "Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ "Вишгородміськреконструкція-1"; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 17.03.2020, укладеного між Вишгородською міською радою та ТОВ "Вишгородміськреконструкція-1" щодо земельної ділянки площею 2,3718 га, кадастровий номер 3221810100:01:257:0003 та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, ухвалене державним реєстратором - приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л.А., щодо реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ "Вишгородміськреконструкція-1", індексний номер: 51651174 від 17.03.2020, номер запису про інше речове право: 35968060.

Позов обґрунтовано тим, що Вишгородською міською радою прийнято оспорюване рішення з порушенням ст. 42 Регламенту Вишгородської міської ради Київської області , ст. 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації", що є підставою для визнання його недійсним та скасування, а укладений на його підставі договір оренди - визнанню недійсним, реєстрація права оренди за відповідачем 2 - скасуванню.

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.09.2020 у справі №911/1672/20 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в позові, місцевий господарський суд виходив з того, що у зв`язку із відсутністю у позивача станом на дату прийняття оскаржуваного рішення, укладення оспорюваного договору оренди та на дату розгляду справи матеріального права, на захист якого поданий позов, вимоги ТОВ "Дніпрожилбуд" про визнання незаконним рішення та визнання недійсним договору оренди не належать до задоволення безвідносно до наявності чи відсутності процедурних порушень при прийнятті оскаржуваного рішення. Судом встановлено, що договір оренди земельної ділянки від 17.03.2020, укладений між Вишгородською міською радою та ТОВ "Вишгородміськреконструкція-1" площею 2,3718 га з кадастровим номером 3221810100:01:257:0003 та цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована по пров. Прожекторному у м. Вишгороді Київської області, відповідає вимогам частини першої - третьої, п`ятої та шостої статті 203 Цивільного кодексу України; вимога позивача про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора не підлягає задоволенню як похідна від вимог про визнання незаконним та скасування рішення та визнання недійсним договору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрожилбуд" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 01.09.2020 у справі №911/1672/20 та прийняти нове рішення у справі про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального права. В апеляційній скарзі скаржником викладено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, аналогічні тим, які викладено в позовній заяві. При цьому апелянт стверджує, що у зв`язку із наявністю у позивача станом на дату прийняття оспорюваного рішення першочергового права на оренду земельної ділянки (матеріали справи не містять належних доказів позбавлення позивача права визначеного ч. 1 ст. 33 Закону України Про оренду землі ), а також у зв`язку з порушенням відповідачами права позивача на справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом його спору у справі №911/1454/20, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрожилбуд" про визнання незаконним рішення та визнання недійсним договору оренди підлягають задоволенню. Також апелянт не погодився з висновком місцевого господарського суду щодо правомірності передачі земельної ділянки відповідачу 2 з тієї підстави, що він є власником забудованої на ній нерухомості.

Також в апеляційній скарзі викладено клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів - копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - об`єкти нерухомого майна: квартири, об`єкти житлової нерухомості за адресою: Київська область, Вишгородський р-н, м. Вишгород, вулиця Набережна, будинок, 8-Д (квартири 72, 75, 76, 78, 80). Вказані докази, на думку апелянта, підтверджують помилковість твердження суду щодо підстав правомірності передачі земельної ділянки відповідачу 2. При цьому апелянт зазначає, що вказані докази не були надані в суді першої інстанції з огляду на те, що питання щодо наявності або відсутності інших (окрім позивача та відповідача 2) власників нерухомості в суді першої інстанції судом не досліджувалося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрожилбуд" на рішення господарського суду Київської області від 01.09.2020 у справі № 911/1672/20; призначено розгляд апеляційної скарги.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення у справі про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні представники відповідачів заперечували проти апеляційної скарги, просили суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

10.01.2006 між Вишгородською міською радою Київської області, як орендодавцем, та Закритим акціонерним товариством "Дніпрожилбуд", як орендарем, було укладено договір оренди земельної ділянки (надалі - Договір), за умовами якого орендодавець надає в оренду, а орендар приймає на підставі рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради Київської області від 07.07.2004 №384 в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 2,4 га, яка знаходиться в межах Вишгородської міської ради Київської області за адресою: Київська обл., м. Вишгород, пров. Прожекторний, під розміщення масиву житлових будинків.

Договір укладено на 7 (сім) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за шістдесят днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 7 Договору).

Договір 20.01.2006 посвідчено приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л.А. та зареєстровано в реєстрі за номером 223.

29.01.2009 та 28.12.2012 сторонами вносились зміни до Договору, зокрема, додатковою угодою від 28.12.2012 до Договору внесено зміни в частині строку дії Договору та викладено пункт 7 Договору в наступній редакції: "Договір укладено до 20.01.2020. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити його дію. Орендар має привілейоване право викупу орендованої земельної ділянки згідно з законодавством України.".

Договір про внесення змін до Договору 28.12.2012 посвідчено приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л.А. та зареєстровано в реєстрі за номером 3093.

17.12.2019 позивач звернувся до Вишгородського міського голови з листом-повідомленням від 16.12.2019 №445х/19, в якому просив продовжити термін дії Договору оренди земельної ділянки площею 2,4 га, кадастровий номер 3221810100:01:257:0003, під розміщення масиву житлових будинків по пров. Прожекторному у м. Вишгороді. Також, до листа-повідомлення було додано проект додаткового угоди до Договору оренди.

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради - сесії.

Рішенням Вишгородської міської ради Київської області 59 сесії VІІ скликання від 24.12.2019 №59/34 міська рада заперечила ТОВ "Дніпрожилбуд" у поновленні дії Договору оренди земельної ділянки, укладеного із Вишгородською міською радою 20.01.2006 із змінами, внесеними договорами про внесення змін та доповнень від 29.01.2009 та від 28.12.2012, площею 2,4 га, кадастровий номер 3221810100:01:257:0003, під розміщення масиву житлових будинків по пров. Прожекторному у м. Вишгороді. Даним рішенням вирішено вчинити організаційно-правові дії щодо державної реєстрації припинення права оренди за вищевказаним договором оренди земельної ділянки.

Не погодившись із рішенням Вишгородської міської ради Київської області 59 сесії VІІ скликання від 24.12.2019 №59/34 "Про заперечення у поновленні дії договору оренди земельної ділянки" позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Вишгородської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "Вишгородміськреконструкція-1", про визнання незаконним та скасування рішення Вишгородської міської ради Київської області 59 сесії VІІ скликання від 24.12.2019 №59/34.

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.07.2020 у справі №911/207/20 у задоволенні позову ТОВ "Дніпрожилбуд" про визнання незаконним та скасування рішення Вишгородської міської ради Київської області 59 сесії VІІ скликання від 24.12.2019 №59/34 відмовлено. За висновками місцевого господарського суду оспорюване рішення про заперечення у поновленні договору оренди по суті звернення є обґрунтованим, оскільки поновлення договору оренди з позивачем призвело б до порушення ст. 120 Земельного кодексу України, оскільки наявність на спірній земельній ділянці нерухомого майна (у т.ч. незавершеного будівництва), власником якого згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є ТОВ "Вишгородміськреконструкція-1", свідчить про те, що саме до вказаної юридичної особи - власника нерухомого майна переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

12.03.2021 Вишгородською міською радою Київської області прийнято рішення 61 сесії VІІ скликання №61/42 "Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ "Вишгородміськреконструкція-1", яким передано ТОВ "Вишгородміськреконструкція-1" в оренду строком на 10 (десять) років земельну ділянку (кадастровий номер 3221810100:01:257:0003) площею 2,3718 га, цільове призначення 02.03, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована за адресою: Київська обл., м. Вишгород, пров. Прожекторний.

17.03.2020 між Вишгородською міською радою Київської області, як орендодавцем, та ТОВ "Вишгородміськреконструкція-1", як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з яким орендодавець на підставі рішення Вишгородської міської ради Київської області 61 сесії VІІ скликання від 12.03.2020 № 61/42 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 2,3718, кадастровий номер 3221810100:01:257:0003, наданої (код 02.03) для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована по пров. Прожекторний у м. Вишгороді Київської області, право комунальної власності на яку зареєстровано за орендодавцем у Державному реєстрі прав за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 848669532218; номер запису про право власності: 13251984.

Договір оренди земельної ділянки 17.03.2020 посвідчено приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л.А. та зареєстровано в реєстрі за номером 427.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 04.05.2020 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:257:0003, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.03.2020 здійснено запис про право оренди ТОВ "Вишгородміськреконструкція-1" земельної ділянки площею 2,3718 га строком дії до 17.03.2020, з правом пролонгації та правом передачі в піднайм, підстава виникнення речового права - договір оренди земельної ділянки, серія та номер: № 427, виданий 17.03.2020, орендодавець: Вишгородська міська рада.

Предметом спору у даній справі є визнання незаконним та скасування рішення Вишгородської міської ради Київської області від 12.03.2020 №61/42 "Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ "Вишгородміськреконструкція-1"; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 17.03.2020, укладеного між Вишгородською міською радою та ТОВ "Вишгородміськреконструкція-1" щодо земельної ділянки площею 2,3718 га, кадастровий номер 3221810100:01:257:0003 та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, ухвалене державним реєстратором - приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л.А., щодо реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ "Вишгородміськреконструкція-1", індексний номер: 51651174 від 17.03.2020, номер запису про інше речове право: 35968060.

Обґрунтовуючи позовну вимогу про визнання незаконним та скасування рішення, позивач посилається на порушення встановленої законом та регламентом Вишгородської міської ради процедури прийняття рішення від 12.03.2020 №61/42 (ст. 42 Регламенту Вишгородської міської ради та ст. 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації"), посилаючись на те, що несвоєчасне оприлюднення проекту оскаржуваного рішення Вишгородської міської ради позбавило позивача права прийняти участь у розгляді вказаного питання на засіданнях постійних комісій Вишгородської міської ради. В обґрунтування вимоги про визнання недійсним договору оренди, укладеного між відповідачами, позивач посилається на те, що цей договір укладено на виконання оспорюваного рішення, яке на його думку, є незаконним.

Відповідно до положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

З огляду на положення статті 4 Господарського процесуального кодексу України, і статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача права або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Отже, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

Тому на позивача покладений обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Аналогічний висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, постанові Верховного Суду від 02.04.2020 у справі № 910/7160/19.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі №902/377/19, від 02.04.2020 у справі № 910/7160/19).

Відповідно до частини десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Отже, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

При цьому, договір може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої особи, не сторони договору, за умови встановлення факту порушення особистого немайнового або майнового права та інтересу такої особи. Якщо ж за результатами розгляду справи такого факту не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, у суду немає правових підстав для задоволення позову.

Таким чином вимога про визнання правочину недійсним може бути пред`явлена однією зі сторін правочину або заінтересованою стороною, права якої порушені укладенням спірного правочину.

Ключовою відмінністю в обґрунтуванні своїх вимог у таких позовах є необхідність доведення особою, яка не є стороною правочину, факту наявності в неї заінтересованості, тобто конкретного майнового інтересу в оспорюваному правочині, навести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, та обґрунтувати яким чином такі порушені майнові інтереси будуть відновлені у разі задоволення позову. Суд, в свою чергу, має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.04.2019 у справі №926/1172/18 та від 27.02.2019 у справі № 916/509/18.

Отже, при розгляді позову у даній справі, першочерговим є необхідність з`ясування наявності у позивача матеріального права на земельну ділянку, яке, як вказує останній, порушено прийнятим рішенням міської ради та укладеним на його виконання договором оренди.

Колегією суддів встановлено, що 20.01.2020 сплив строк дії договору оренди земельної ділянки від 20.01.2006, укладеного між Вишгородською міською радою та ПрАТ "Дніпрожилбуд" в редакції договору про внесення змін від 28.12.2012; в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно станом на дату прийняття оспорюваного рішення та укладення оспорюваного договору оренди не міститься відомостей про державну реєстрацію речового права - оренди - на спірну земельну ділянку за позивачем ТОВ "Дніпрожилбуд"; рішення Вишгородської міської ради Київської області 59 сесії VІІ скликання від 24.12.2019 №59/34 "Про заперечення у поновленні дії договору оренди земельної ділянки" станом на дату прийняття оспорюваного рішення, укладення оспорюваного договору оренди, та на дату розгляду даної справи не визнано незаконним та не скасоване; позивачем не надано доказів на підтвердження продовження орендних правовідносин (укладення додаткової угоди між сторонами).

Дані обставини вказують на відсутність у позивача станом на дату прийняття оскаржуваного рішення, укладення оспорюваного договору оренди та на дату розгляду справи матеріального права, на захист якого подано позов, а тому, як вірно зазначив суд першої інстанції, вимоги ТОВ "Дніпрожилбуд" про визнання незаконним рішення та визнання недійсним договору оренди не підлягають задоволенню. При цьому, не підлягає встановленню обставини наявності або відсутності процедурних порушень при прийнятті оспорюваного рішення.

Відповідно до статті 134 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Зокрема, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на них об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб (абзац другий ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України").

Відповідно до інформації, розміщеної у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, складовою частиною спірної земельній ділянки площею 2,3718 га з кадастровим номером 3221810100:01:257:0003, яка розташована по пров. Прожекторному у м. Вишгороді Київської області, є об`єкти житлової нерухомості, а саме:

багатоквартирний житловий будинок - А в стадії будівництва 11%, І черга будівництва;

багатоквартирний житловий будинок - Б в стадії будівництва 11%, ІІ черга будівництва;

багатоквартирний житловий будинок - В в стадії будівництва 11%, ІІІ черга будівництва;

багатоквартирний житловий будинок - Г в стадії будівництва 34%, V черга будівництва;

багатоквартирний житловий будинок - Д в стадії будівництва 11,5%, VІ черга будівництва;

багатоквартирний житловий будинок в стадії будівництва 31%, ІV черга будівництва; форма власності: приватна; розмір частки: 1/1; власник: ТОВ "Вишгородміськреконструкція-1"; номер запису про право власності 14695187 від 23.05.2016; підстава виникнення права власності: договір суборенди земельної ділянки, 28.12.2012 посвідчено приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л.А. та зареєстровано в реєстрі за номером 3097.

Статтею 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.

Як встановлено вище, спірна земельна ділянка площею 2,3718 га з кадастровим номером 3221810100:01:257:0003 передана Вишгородською міською радою в оренду ТОВ "Вишгородміськреконструкція-1" 17.03.2020 у відповідності до рішення Вишгородської міської ради від 17.03.2020 № 61/42 "Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ "Вишгородміськреконструкція-1" та договору оренди земельної ділянки від 17.03.2020, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л.А. та зареєстрований в реєстрі за №427.

При цьому, спірна земельна ділянка була надана відповідачу 2 в користування саме для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, оскільки останнім 23.05.2016 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 29786401 ввід 27.05.2016) було здійснено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - багатоквартирні житлові будинки, розташовані на спірній земельній ділянці.

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.03.2020 здійснено запис про право оренди ТОВ "Вишгородміськреконструкція-1" земельної ділянки площею 2,3718 га строком дії до 17.03.2020, з правом пролонгації та правом передачі в піднайм, підстава виникнення речового права - договір оренди земельної ділянки, серія та номер: № 427, виданий 17.03.2020, орендодавець: Вишгородська міська рада.

Отже, як вірно зазначив місцевий господарський суд, внаслідок набуття у встановленому порядку права власності на нерухоме майно - об`єкти житлової нерухомості та незавершеного будівництва (багатоквартирні житлові будинки), що розташовані за адресою: Київська обл., м. Вишгород, пров. Прожекторний, відповідач 2 - ТОВ "Вишгородміськреконструкція-1" у відповідності до частини 2 статті 120 Земельного кодексу України отримав право користування земельною ділянкою, на якій це майно розташоване, в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача - ТОВ "Дніпрожилбуд", а саме земельною ділянкою площею 2,3718 га з кадастровим номером 3221810100:01:257:0003, яка розташована по пров. Прожекторному у м. Вишгороді Київської області.

При цьому, надані позивачем до апеляційної скарги витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - об`єкти нерухомого майна: квартири, об`єкти житлової нерухомості за адресою: Київська область, Вишгородський р-н, м. Вишгород, вулиця Набережна, будинок, 8-Д (квартири 72, 75, 76, 78, 80), власниками яких значаться фізичні особи, не спростовують даний висновок.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що договір оренди земельної ділянки від 17.03.2020, укладений між Вишгородською міською радою та ТОВ "Вишгородміськреконструкція-1" площею 2,3718 га з кадастровим номером 3221810100:01:257:0003 та цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована по пров. Прожекторному у м. Вишгороді Київської області, відповідає вимогам частини першої - третьої, п`ятої та шостої статті 203 Цивільного кодексу України, а тому позовна вимога про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 17.03.2020 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Позовна вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора - приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л.А. щодо реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ "Вишгородміськреконструкція-1", індексний номер: 51651174 від 17.03.2020, номер запису про інше речове право: 35968060 також не підлягає задоволенню як похідна від вимог про визнання незаконним та скасування рішення та визнання недійсним договору, які визнані судом необґрунтованими.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються судом на апелянта у відповідності до статті 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрожилбуд" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 01.09.2020 у справі №911/1672/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/1672/20 повернути Господарському суду Київської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 12.02.2021.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді М.Г. Чорногуз

О.В. Агрикова