Ухвала

від 08.06.2021 по справі 911/1672/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 911/1672/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Гогусь В. О.,

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача 1 - не з`явилися,

відповідача 2 - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрожилбуд"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 (колегія суддів: Коробенко Г. П. - головуючий, Чорногуз М. Г., Агрикова О. В.) і рішення Господарського суду Київської області від 01.09.2020 (суддя Конюх О. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрожилбуд"

до 1) Вишгородської міської ради Київської області, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вишгородміськреконструкція - 1"

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрожилбуд" (далі - ТОВ "Дніпрожилбуд") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Вишгородської міської ради Київської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Вишгородміськреконструкція-1" (далі - ТОВ "Вишгородміськреконструкція-1") про визнання незаконним та скасування рішення Вишгородської міської ради Київської області від 12.03.2020 № 61/42 "Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ "Вишгородміськреконструкція-1"; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 17.03.2020, укладеного між Вишгородською міською радою та ТОВ "Вишгородміськреконструкція-1" щодо земельної ділянки площею 2,3718 га, кадастровий номер 3221810100:01:257:0003, та скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, ухваленого державним реєстратором приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л. А., щодо реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ "Вишгородміськреконструкція-1", індексний номер: 51651174 від 17.03.2020, номер запису про інше речове право: 35968060.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Вишгородською міською радою прийнято оспорюване рішення з порушенням статті 42 Регламенту Вишгородської міської ради Київської області, статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації", що, на думку позивача, є підставою для визнання недійсним та скасування оспорюваного рішення, а також визнання недійсним укладеного на підставі цього рішення договору оренди.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 01.09.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 у справі № 911/1672/20, відмовлено у повному обсязі у задоволенні позовних вимог ТОВ "Дніпрожилбуд" до Вишгородської міської ради Київської області, ТОВ "Вишгородміськреконструкція - 1".

2.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій установили, що 20.01.2020 закінчився строк дії договору оренди земельної ділянки від 20.01.2006, укладеного між Вишгородською міською радою та ПрАТ "Дніпрожилбуд", у редакції договору про внесення змін від 28.12.2012; в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно станом на дату прийняття оспорюваного рішення та укладення оспорюваного договору оренди не містилося відомостей про державну реєстрацію речового права оренди на спірну земельну ділянку за позивачем - ТОВ "Дніпрожилбуд"; рішення Вишгородської міської ради Київської області 59 сесії VІІ скликання від 24.12.2019 № 59/34 "Про заперечення у поновленні дії договору оренди земельної ділянки" станом на дату прийняття оспорюваного рішення, укладення оспорюваного договору оренди, та на дату розгляду цієї справи не визнано незаконним та не скасовано; позивачем не надано доказів на підтвердження продовження орендних правовідносин (укладення додаткової угоди між сторонами). Тому, за висновком судів, наведені обставини свідчать про відсутність у позивача матеріального права, за захистом якого він звернувся до суду. З огляду на наведене суди дійшли висновку про відсутність підстав для визнання незаконним та скасування рішення Вишгородської міської ради Київської області від 12.03.2020 № 61/42 "Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ "Вишгородміськреконструкція-1". Крім того господарські суди дійшли висновку про те, що договір оренди земельної ділянки від 17.03.2020, укладений між Вишгородською міською радою та ТОВ "Вишгородміськреконструкція-1", відповідає вимогам частин 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України, а тому позовна вимога про визнання недійсним цього договору є необґрунтованою та такою, що не може бути задоволена. При цьому, за висновком судів, позовна вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора - приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л. А. щодо реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ "Вишгородміськреконструкція-1", індексний номер: 51651174 від 17.03.2020, номер запису про інше речове право: 35968060 також не може бути задоволена як похідна вимога від вимог про визнання незаконним та скасування рішення та визнання недійсним договору, які визнані судами необґрунтованими.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 та рішенням Господарського суду Київської області від 01.09.2020 у справі № 911/1672/20, до Верховного Суду звернулося ТОВ "Дніпрожилбуд" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ТОВ "Дніпрожилбуд" зазначає, що судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Скаржник наголошує, що господарські суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані судові рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 6-55цс15 та постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 902/582/17, від 04.04.2018 у справі № 902/568/17, від 06.12.2018 у справі № 902/575/17, від 11.12.2018 у справі № 902/570/17, від 28.03.2018 у справі № 910/1200/17, від 20.11.2018 у справі № 910/23415/17, від 19.06.2019 у справі № 914/269/18, від 19.05.2020 у справі № 910/10752/19.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 04.03.2021 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Берднік І. С.

Ухвалою Верховного Суду від 13.04.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Дніпрожилбуд" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 і рішення Господарського суду Київської області від 01.09.2020 у справі № 911/1672/20.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 17.05.2021 № 29.3-02/1237 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 911/1672/20 у зв`язку з відпусткою судді Берднік І. С.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 17.05.2021 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.

4.2. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 10.01.2006 між Вишгородською міською радою Київської області як орендодавцем та Закритим акціонерним товариством "Дніпрожилбуд" як орендарем було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір), за умовами якого орендодавець надає в оренду, а орендар приймає на підставі рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради Київської області від 07.07.2004 № 384 у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 2,4 га, яка знаходиться в межах Вишгородської міської ради Київської області за адресою: Київська обл., м. Вишгород, пров. Прожекторний , під розміщення масиву житлових будинків.

4.3. Договір укладено на 7 (сім) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за шістдесят днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 7 Договору). 20.01.2006 Договір посвідчено приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л.А. та зареєстровано в реєстрі за номером 223.

4.4. 29.01.2009 та 28.12.2012 сторонами вносились зміни до Договору, зокрема, додатковою угодою від 28.12.2012 до Договору внесено зміни в частині строку дії Договору та викладено пункт 7 Договору в наступній редакції: "Договір укладено до 20.01.2020. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити його дію. Орендар має привілейоване право викупу орендованої земельної ділянки згідно з законодавством України".

4.5. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що 17.12.2019 позивач звернувся до Вишгородського міського голови з листом-повідомленням від 16.12.2019 № 445х/19, в якому просив продовжити термін дії Договору оренди земельної ділянки площею 2,4 га, кадастровий номер 3221810100:01:257:0003, під розміщення масиву житлових будинків по пров. Прожекторному у м. Вишгороді . Також до листа-повідомлення було додано проєкт додаткової угоди до Договору оренди.

4.6. Згідно з рішенням Вишгородської міської ради Київської області 59 сесії VІІ скликання від 24.12.2019 №59/34 міська рада заперечила ТОВ "Дніпрожилбуд" у поновленні дії Договору оренди земельної ділянки, укладеного із Вишгородською міською радою 20.01.2006, із змінами, внесеними договорами про внесення змін та доповнень від 29.01.2009 та від 28.12.2012, площею 2,4 га, кадастровий номер 3221810100:01:257:0003, під розміщення масиву житлових будинків по пров. Прожекторному у м. Вишгороді . Цим рішенням вирішено вчинити організаційно-правові дії щодо державної реєстрації припинення права оренди за договором оренди земельної ділянки.

4.7. Водночас, не погоджуючись із рішенням Вишгородської міської ради Київської області 59 сесії VІІ скликання від 24.12.2019 №59/34 "Про заперечення у поновленні дії договору оренди земельної ділянки", позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Вишгородської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Вишгородської міської ради Київської області 59 сесії VІІ скликання від 24.12.2019 №59/34.

4.8. Проте рішенням Господарського суду Київської області від 08.07.2020 у справі № 911/207/20 відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Дніпрожилбуд" про визнання незаконним та скасування рішення Вишгородської міської ради Київської області 59 сесії VІІ скликання від 24.12.2019 №59/34. За висновками місцевого господарського суду, оспорюване рішення про заперечення у поновленні договору оренди є обґрунтованим, оскільки поновлення договору оренди з позивачем призвело би до порушення статті 120 Земельного кодексу України, оскільки наявність на спірній земельній ділянці нерухомого майна (у т. ч. незавершеного будівництва), власником якого згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є ТОВ "Вишгородміськреконструкція-1". Тому зазначене свідчить про те, що саме до цієї юридичної особи - власника нерухомого майна переходить право користування земельною ділянкою, на якій розміщені об`єкти нерухомого майна, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

4.9. Поряд із цим, 12.03.2021 Вишгородською міською радою Київської області прийнято рішення 61 сесії VІІ скликання № 61/42 "Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ "Вишгородміськреконструкція-1", яким передано ТОВ "Вишгородміськреконструкція-1" в оренду строком на 10 (десять) років земельну ділянку (кадастровий номер 3221810100:01:257:0003) площею 2,3718 га, цільове призначення 02.03, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована за адресою: Київська обл., м. Вишгород, пров. Прожекторний.

4.10. 17.03.2020 між Вишгородською міською радою Київської області як орендодавцем та ТОВ "Вишгородміськреконструкція-1" як орендарем укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з яким орендодавець на підставі рішення Вишгородської міської ради Київської області 61 сесії VІІ скликання від 12.03.2020 № 61/42 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 2,3718, кадастровий номер 3221810100:01:257:0003, надану (код 02.03) для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована на пров. Прожекторний у м. Вишгороді Київської області, право комунальної власності на яку зареєстровано за орендодавцем у Державному реєстрі прав за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 848669532218; номер запису про право власності: 13251984.

4.11. Судами констатовано, що договір оренди земельної ділянки 17.03.2020 посвідчено приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л.А. та зареєстровано в реєстрі за номером 427. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на 04.05.2020 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:257:0003, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.03.2020 здійснено запис про право оренди ТОВ "Вишгородміськреконструкція-1" земельної ділянки площею 2,3718 га строком дії до 17.03.2030, з правом пролонгації та правом передачі в піднайм, підстава виникнення речового права - договір оренди земельної ділянки, серія та номер: № 427, виданий 17.03.2020, орендодавець: Вишгородська міська рада.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Дніпрожилбуд" необхідно закрити з огляду на таке.

5.2. З урахуванням положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.3. Предметом позову у цій справі є вимоги ТОВ "Дніпрожилбуд" про визнання незаконним та скасування рішення Вишгородської міської ради Київської області від 12.03.2020 № 61/42 "Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ "Вишгородміськреконструкція-1"; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 17.03.2020, укладеного між Вишгородською міською радою та ТОВ "Вишгородміськреконструкція-1", щодо земельної ділянки площею 2,3718 га, кадастровий номер 3221810100:01:257:0003 та скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, ухвалене державним реєстратором приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л. А., щодо реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ "Вишгородміськреконструкція-1", індексний номер: 51651174 від 17.03.2020, номер запису про інше речове право: 35968060.

5.4. Підставою позовних вимог, на думку позивача, є порушення встановленої законом та регламентом Вишгородської міської ради процедури прийняття рішення від 12.03.2020 №61/42 (статті 42 Регламенту Вишгородської міської ради та статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації"). Позивач зазначає, що несвоєчасне оприлюднення проєкту оспорюваного рішення Вишгородської міської ради позбавило його права взяти участь у розгляді відповідного питання на засіданнях постійних комісій Вишгородської міської ради. При цьому, обґрунтовуючи позовну вимогу про визнання недійсним договору оренди, укладеного між відповідачами, позивач зазначає, що цей договір укладено на виконання оспорюваного рішення, яке, на його думку, є незаконним.

5.5. Верховний Суд зазначає, що за змістом статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

5.6. Частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

5.7. Згідно з частиною 1 статті 59 цього Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

5.8. Акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території (частина 1 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

5.9. Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Аналогічне положення закріплено у частині 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

5.10. Зміст зазначених положень законодавства свідчить, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства і визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Також обов`язковою умовою визнання таких актів недійсними є порушення у зв`язку з їх прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

5.11. Способи захисту порушених прав визначено статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 16 Цивільного кодексу України. До них належать, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

5.12. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій установили, що 20.01.2020 закінчився строк дії договору оренди земельної ділянки від 20.01.2006, укладеного між Вишгородською міською радою та ПрАТ "Дніпрожилбуд", у редакції договору про внесення змін від 28.12.2012; в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно станом на дату прийняття оспорюваного рішення та укладення оспорюваного договору оренди були відсутні відомості про державну реєстрацію речового права оренди на спірну земельну ділянку за позивачем ТОВ "Дніпрожилбуд"; рішення Вишгородської міської ради Київської області 59 сесії VІІ скликання від 24.12.2019 №59/34 "Про заперечення у поновленні дії договору оренди земельної ділянки" станом на дату прийняття оспорюваного рішення, укладення оспорюваного договору оренди та на дату розгляду цієї справи не визнано незаконним та не скасовано; позивачем не надано доказів на підтвердження продовження орендних правовідносин (укладення додаткової угоди між сторонами).

5.13. ЦІ обставини, за висновком судів, свідчать про відсутність у позивача станом на дату прийняття оспорюваного рішення, укладення оспорюваного договору оренди та на дату розгляду справи, матеріального права на захист якого подано позов.

5.14. Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення Вишгородської міської ради) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

5.15. Положеннями частин 1, 2 статті 134 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення Вишгородської міської ради) визначено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті. Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб;

5.16. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до інформації, розміщеної у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, складовою частиною спірної земельної ділянки площею 2,3718 га з кадастровим номером 3221810100:01:257:0003, яка розташована на пров. Прожекторному у м. Вишгороді Київської області , є об`єкти житлової нерухомості, а саме: багатоквартирний житловий будинок - А в стадії будівництва 11%, І черга будівництва; багатоквартирний житловий будинок - Б в стадії будівництва 11%, ІІ черга будівництва; багатоквартирний житловий будинок - В в стадії будівництва 11%, ІІІ черга будівництва; багатоквартирний житловий будинок - Г в стадії будівництва 34%, V черга будівництва; багатоквартирний житловий будинок - Д в стадії будівництва 11,5%, VІ черга будівництва; багатоквартирний житловий будинок в стадії будівництва 31%, ІV черга будівництва; форма власності: приватна; розмір частки: 1/1; власник: ТОВ "Вишгородміськреконструкція-1"; номер запису про право власності 14695187 від 23.05.2016; підстава виникнення права власності: договір суборенди земельної ділянки, 28.12.2012 посвідчено приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л. А. та зареєстровано в реєстрі за номером 3097.

5.17. Судами констатовано, що спірна земельна ділянка була надана відповідачу 2 в користування саме для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

5.18. За змістом статі 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

5.19. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

5.20. З огляду на викладене суди дійшли висновку про те, що договір оренди земельної ділянки від 17.03.2020, укладений між Вишгородською міською радою та ТОВ "Вишгородміськреконструкція-1" площею 2,3718 га з кадастровим номером 3221810100:01:257:0003 та цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована на пров. Прожекторному у м. Вишгороді Київської області, відповідає вимогам частин 1 - 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України, а тому позовна вимога про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 17.03.2020 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Крім того, позовна вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора - приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л. А. щодо реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ "Вишгородміськреконструкція-1", індексний номер: 51651174 від 17.03.2020, номер запису про інше речове право: 35968060, також не підлягає задоволенню як похідна від вимог про визнання незаконним та скасування рішення та визнання недійсним договору, які визнані судом необґрунтованими.

5.21. ТОВ "Дніпрожилбуд" не погоджується із такими висновками, а тому звернулося із касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення в цій справі. Водночас ТОВ "Дніпрожилбуд", звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.22. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

5.23. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.24. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

5.25. Крім того, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 також зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

5.26. Верховний Суд, проаналізувавши судові рішення, висновки щодо застосування норм права в яких, на думку скаржника, не було враховано при ухваленні оскаржуваних судових рішень у цій справі, установив, що висновки щодо застосування норм права у справах, на які посилається ТОВ "Дніпрожилбуд", та у цій справі зроблені з урахуванням різних установлених фактичних обставин справи, що свідчить про неподібність правовідносин у зазначених справах.

5.27. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 6-55цс15 , на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом ПП "Таврія" до ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Скорук М. А." про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання договору оренди земельної ділянки поновленим та зобов`язання вчинити дії щодо укладення додаткової угоди. В обгрунтування позовних вимог ПП "Таврія" зазначало, що 13.02.2007 між ним та ОСОБА_1 , було укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 8,7102 га строком на п`ять років, починаючи з дня його державної реєстрації, яка була здійснена 23.03.2007. ПП "Таврія", посилаючись на те, що зобов`язання за цим договором виконувало належно, 10.02.2012 надіслало повідомлення про намір скористатися своїм переважним правом на оренду зазначеної земельної ділянки з проєктом додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки ОСОБА_1 , який протягом одного місяця після закінчення строку дії цього договору заперечень у його поновленні не висловив, проте 26.03.2012 уклав договір оренди спірної земельної ділянки з ФГ "Скорук М. А." ПП "Таврія", уточнивши у процесі розгляду справи позовні вимоги, просило на підставі статей 15, 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 15, статті 33 Закону України "Про оренду землі" визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 і ФГ "Скорук М. А.", та скасувати його державну реєстрацію; визнати договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та позивачем, поновленим та зобов`язати вчинити дії щодо укладення з ним додаткової угоди відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі".

5.28. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 902/582/17 , на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом ТОВ "Селищанське" до Тиврівської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про поновлення на п`ять років договору оренди землі від 01.06.2011, укладеного між Тиврівською РДА і ТОВ "Селищанське", на тих же умовах у редакції позивача, викладеній у позовній заяві, а також про визначення ГУ Держгеокадастру орендодавцем за договором від 01.06.2011 на підставі частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі". Позовні вимоги обґрунтовано належним виконанням позивачем обов`язків орендаря за договором від 01.06.2011, дотриманням ним вимог щодо порядку реалізації свого переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачених умовами договору та приписами частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі". Позивач зазначав, що неодноразово направляв Тиврівській РДА листи-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом додаткової угоди до нього, Тиврівська РДА не приймала рішення про відмову у поновленні договору від 01.06.2011, та наголошував, що поніс витрати на обробку спірної земельної ділянки та сплату орендної плати за договором від 01.06.2011. Водночас позивач, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка належить до земель державної власності, розпорядження якими наразі здійснює ГУ Держгеокадастру, просив визначити орендодавцем за договором від 01.06.2011 ГУ Держгеокадастру.

5.29. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 902/568/17 , на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом ТОВ "Селищанське" до Тиврівської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, у якому ТОВ "Селищанське" просило про поновлення на п`ять років договору оренди землі від 01.06.2011, укладеного між Тиврівською РДА і ТОВ "Селищанське", на тих же умовах у редакції додаткової угоди, викладеній у позовній заяві, а також про визнання ГУ Держгеокадастру орендодавцем за Договором оренди. Позивач зазначав, що у порядку реалізації свого права на поновлення Договору оренди неодноразово направляв Тиврівській РДА листи-повідомлення з проєктами додаткових угод про поновлення цього Договору, проте відповідачем було запропоновано позивачу з цього питання звернутися до особи, уповноваженої управляти спадщиною за місцем знаходження земельної ділянки, яка належить до нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв). Оскільки Тиврівською РДА не приймалося рішення про відмову у поновленні Договору оренди, ТОВ "Селищанське" як орендар земельної ділянки, який належним чином виконує обов`язки за Договором оренди і має переважне право на поновлення цього Договору на тих самих умовах, з підстав, передбачених частиною 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі", а земельна ділянка, за твердженням позивача, перебуває у державній власності, повноваженнями щодо передачі в користування якої наділено ГУ Держгеокадастру, ТОВ "Селищанське" просило про задоволення позову.

5.30. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 06.12.2018 у справі № 902/575/17 , на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом ТОВ "Селищанське" до Тиврівської районної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про продовження договору оренди та зобов`язання вчинити певні дії, а саме про визначення ГУ Держдгеокадастру орендодавцем за договором б/н від 01.06.2011 та поновлення терміну дії зазначеного договору на п`ять років. Позов було обґрунтовано посиланням на те, що в силу статті 33 Закону України "Про оренду землі" позивач має переважне право на продовження дії договору оренди землі.

5.31. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 902/570/17 , на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом ТОВ "Селищанське" до Тиврівської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, у якому ТОВ "Селищанське" просило про поновлення на п`ять років договору оренди землі від 01.06.2011, укладеного між Тиврівською РДА і ТОВ "Селищанське", на тих же умовах у редакції додаткової угоди, викладеної у позовній заяві, а також про визнання ГУ Держгеокадастру орендодавцем за Договором оренди. Позивач зазначав, що у порядку реалізації свого права на поновлення Договору оренди неодноразово направляв Тиврівській РДА листи-повідомлення з проєктами додаткових угод про поновлення цього Договору, проте, відповідачем було запропоновано позивачу з цього питання звернутися до особи, уповноваженої управляти спадщиною, за місцем знаходження земельної ділянки, яка належить до нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв). Оскільки Тиврівською РДА не приймалося рішення про відмову у поновленні Договору оренди, ТОВ "Селищанське" як орендар земельної ділянки, який належним чином виконує обов`язки за Договором оренди і має переважне право на поновлення цього Договору на тих самих умовах з підстав, передбачених частиною 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі", а земельна ділянка, за твердженням позивача, перебуває у державній власності, повноваженнями щодо передачі в користування якої наділено ГУ Держгеокадастру, тому ТОВ "Селищанське" просило про задоволення позову.

5.32. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/1200/17 , на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Державного підприємства "Державний будівельний комбінат" Управління справами апарату Верховної Ради України" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Корона-Введенська" про стягнення 62 996,88 грн боргу, 1 580,08 грн 3% річних, 4 587,25 гр. інфляційних втрат (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог). Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов`язань з відшкодування позивачу витрат по сплаті податку за землю на підставі договору від 03.01.2011 № 25/11 за період з березня по грудень 2016 року.

5.33. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 910/23415/17 , на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом АТ "Промінвестбанк" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Комфорт" про відшкодування плати за землю в сумі 2 365 531,01 грн за 2015-2017 роки. Позовна заява обґрунтовується тим, що Банк є власником приміщень площею 3014,07 кв. м, що становить 26,67 % від загальної площі будівлі, розташованої на вул. Тургенєвській, 52-58 у Шевченківському районі м. Києва , та сплачує плату за землю на підставі договору на право тимчасового користування землею від 17.10.1996 (в тому числі на умовах оренди), тоді як фактично користування більшою її частиною (73,33 % від загальної площі будівлі) здійснюється відповідачем. 22.09.2015 орендар звертався до Об`єднання з проханням відшкодувати плату щодо користування зазначеною земельною ділянкою і направив на його адресу проєкт договору про відшкодування орендної плати за використання земельної ділянки, однак відповідач ухиляється від підписання договору та відшкодування плати щодо користування земельною ділянкою.

5.34. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 914/269/18 , на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом керівника Львівської місцевої прокуратури № 3 інтересах держави в особі Львівської міської ради до Приватного підприємства "Армод Плюс" про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 71 173,06 грн, розірвання договору оренди землі від 17.02.2014 та зобов`язання ПП "Армод Плюс" повернути згідно з актом приймання-передачі земельну ділянку площею 0,0390 га (кадастровий номер 4610136900:07:004:0079), яка знаходиться у м. Львові на вул. Княгині Ольги, 37 А, територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради. Позовні вимоги обґрунтовувались, зокрема, непогашенням орендарем заборгованості з орендної плати за період з 2015 по 2017 роки.

5.35. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/10752/19 , на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом ТОВ "Градбуд-1" до Київської міської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відповідно до запису від 22.08.2006 за № 78-6-00387 у книзі записів державної реєстрації договорів в редакції договору про внесення змін до договору оренди від 25.12.2008 № 78-6-00580, та договору про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки відповідно до запису від 31.01.2012 за № 78-6-00673 у книзі записів державної реєстрації договорів, предметом оренди за яким є земельна ділянка загальною площею 0,8830 га, кадастровий номер 8000000000:78:041:0113. Заявлені вимоги позивач обґрунтовував припиненням ним як забудовником використання земельної ділянки згідно зі спірним договором для будівництва житлових будинків із вбудованими торговельно-офісними приміщеннями та неможливістю її використання, у зв`язку з чим дію цього договору має бути припинено відповідно до положень статті 19 Закону України "Про оренду землі" та частини 1 статті 141 Земельного кодексу України .

5.36. Верховний Суд, проаналізувавши зазначені судові рішення, установив відмінність предметів позовів, установлених фактичних обставин, відмінність підстав позову та змісту позовних вимог у цій справі, що розглядається, та справах на які посилається ТОВ "Дніпрожилбуд", що в свою чергу свідчить про неподібність правовідносин.

5.37. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

5.38. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а їх застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

5.39. При цьому Верховний Суд зазначає, що деякі доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.40. Ураховуючи викладене, Верховний Суд закриває касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Дніпрожилбуд" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 та рішення Господарського суду Київської області від 01.09.2020 у справі № 911/1672/20, оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В :

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрожилбуд" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 та рішення Господарського суду Київської області від 01.09.2020 у справі № 911/1672/20 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак