Постанова

від 11.02.2021 по справі 910/12494/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2021 р. Справа№ 910/12494/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Чорногуза М.Г.

Кравчука Г.А.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Гаращенко І.В. орд. від 10.10.18;

від відповідача: Нежурбіда М.Г. самопредставництво;

від третьої особи: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Київської міської ради

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2020

у справі №910/12494/20 (суддя Усатенко І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестресурс"

до Київської міської ради

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головне управління державної казначейської служби у м. Києві

про стягнення 974074,99 грн,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрінвестресурс" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач), у якому просило суд стягнути з відповідача 974 071,99 грн, у тому числі: 665999,78 грн інфляційних втрат коштів за період з липня 2018 року по червень 2020 року та 308072,21 грн - 3% річних за період з 06.08.2018 по 06.08.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2016 у справі №910/9670/14 було визнано недійсним укладений між сторонами договір купівлі-продажу земельної ділянки, однак відповідач не повернув кошти, сплачені за цим договором, тому позивачем подавався позов про стягнення суми боргу, 3% річних інфляційних, який задоволений рішенням від 24.01.2019 у справі №910/11820/18, яке відповідачем не виконано, тому позивачем нараховані 3% річних та інфляційні втрати коштів за новий період.

Відповідач під час розгляду справи у суді першої інстанції не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву.

Третя особа, заперечуючи проти позову, посилалась на те, що кошти за договором були зараховані до державного (10%) та місцевого (90%) бюджетів, позивач не звертався із заявою про повернення помилково або надміру зарахованих коштів до державного та місцевого бюджетів; 3% річних та інфляційні втрати не можуть бути нараховані на суму основного боргу, яка не була повернута, механізму/порядку стягнення коштів, які не надходили до відповідного бюджету, чинним законодавством не передбачено, і рішення буде неможливо виконати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30 листопада 2020 року позов задоволено частково.

З Київської міської ради стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестресурс" 3% річних у розмірі 307820 грн 38 коп., інфляційні нарахування у розмірі 596465 грн 11 коп. та 13564 грн 28 коп. судового збору.

У частині позовних вимог про стягнення з Київської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестресурс" інфляційних нарахувань у розмірі 69534,67 грн та 3% річних у розмірі 251,83грн - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Київська міська рада подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд має право зменшити розмір як неустойки і штрафу, так і процентів річних; прострочення оплати виникло не з вини відповідача, оскільки виконання рішення про стягнення надходжень бюджету здійснюється органами Казначейства.

Третя особа про дату та час судового засідання була повідомлена належним чином, представника у судове засідання не направила, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2016 у справі №910/9670/14, яке набрало законної сили, вирішено:

- визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради (01044, м.Київ, вул.Хрещатик, будинок 36, код ЄДРПОУ 22883141) № 481/1142 від 26.04.2007 "Про продаж земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрінвестресурс" (04215, м.Київ, проспект Георгія Гонгадзе, будинок 20, приміщення 1 код ЄДРПОУ 34428843) для будівництва готельно-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, торгівельного, соціального призначення, з наземним і підземним паркінгами за адресою: вул. Михайлівська, 24-26, та Михайлівська площа у Шевченківському районі міста Києва.

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,2549 га за вказаною адресою, укладений між Київською міською радою (01044, м.Київ, вул.Хрещатик, будинок 36, код ЄДРПОУ 22883141) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрінвестресурс" (04215, м.Київ, проспект Георгія Гонгадзе, будинок 20, приміщення 1 код ЄДРПОУ 34428843), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Демяненко Т.М. від 31.05.2007 і зареєстрованого у реєстрі за № 1537;

- визнати недійсним акт на право власності на земельну ділянку серії КВ № 140488 від 16.10.2007, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрінвестресурс" (04215, м.Київ, проспект Георгія Гонгадзе, будинок 20, приміщення 1 код ЄДРПОУ 34428843), який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі за № 01-8-00146.

Однак, на виконання на виконання умов договору купівлі-продажу земельної ділянки позивачем на рахунок відповідача було перераховано суму грошових коштів в розмірі 5 120 508,00 грн, які в подальшому були зараховані до державного і місцевого бюджетів у пропорції 10%/90%.

Оскільки після визнання договору недійсним відповідач не повернув позивачу сплачені за договором кошти, позивач звернувся до суду із позовом про їх стягнення, а також застосування наслідків прострочення виконання грошових зобов`язань.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 у справі №910/11820/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2020, позовні вимоги ТОВ "Укрінвестресурс" до Київської міської ради було задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Київської міської ради на користь ТОВ "Укрінвестресурс" суму основного суму у розмірі 5 120 508,00 грн, індекс інфляції за весь час прострочення у розмірі 596 938,21 грн (за період з червня 2017 року по червень 2018 року), три відсотки річних у розмірі 185 180,02 грн (за період з 23.05.2017 по 5.08.2018).

Постановою Верховного Суду від 01.10.2020 зазначені судові рішення були скасовані в частині стягнення з Київської міської ради індексу інфляції в сумі 40 022,13 грн та в частині стягнення судового збору в сумі 600,33 грн. Підставою скасування стало те, що позивачем до розрахунку інфляційних втрат коштів не був включений липень 2018 року (у якому була дефляція), що призвело до збільшення вказаної суми, а судами вказаний розрахунок не був перевірений належним чином.

В іншій частині вказані судові рішення були залишені без змін і Верховний Суд погодився із висновками, що у даному випадку у позивача є право вимоги до боржника (відповідача) щодо сплати інфляційних втрат та процентів річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Оскільки сума основного боргу позивачу на час подання позову так і не була повернута, він звернувся до суду з цим позовом і просив стягнути з відповідача 665999,78 грн інфляційних втрат коштів за період з липня 2018 року по червень 2020 року та 308072,21 грн - 3% річних за період з 06.08.2018 по 06.08.2020.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, а тому на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми та інфляційні втрати коштів за весь період прострочення, однак при цьому позивачем були допущені помилки у розрахунках.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку із визнанням недійсним в судовому порядку договору купівлі-продажу земельної ділянки у відповідача виник обов`язок повернути позивачу одержані за цю земельну ділянку грошові кошти в сумі 5 120 508,00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Ці підстави визначені Главою 50 названого Кодексу, зокрема, визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Однак, матеріали справи не містять доказів перерахування позивачу суми основного боргу, отже, грошове зобов`язання є невиконаним.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору в частині обов`язку розрахуватися, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Така правова позиція висвітлена Верховним Судом України у постановах від 20 грудня 2010 року у справі №3-57гс10, від 4 липня 2011 року у справі №3-65гс11, від 12 вересня 2011 року у справі №3-73гс11, від 24 жовтня 2011 року у справі №3-89гс11, від 14 листопада 2011 року у справі №3-116гс11, від 23 січня 2012 року у справі №3-142гс11, та Верховним Судом у постановах від 29 січня 2019 року у справі №910/11249/17, від 28 жовтня 2018 року у справі №913/70/18 тощо, і апеляційний господарський суд не вбачає підстав для відступлення від цієї правової позиції.

При цьому, посилання апелянта на відсутність його вини у неповерненні позивачу коштів відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки судовим рішенням, яке набрало законної сили, з відповідача на користь позивача було стягнуто суму основного суму у розмірі 5 120 508,00 грн і це судове рішення є обов`язковим для виконання.

Позивач просив стягнути 665999,78 грн інфляційних втрат коштів за період з липня 2018 року по червень 2020 року та 308072,21 грн - 3% річних за період з 06.08.2018 по 06.08.2020.

Відповідач, посилаючись у апеляційній скарзі на право суду зменшити загальний розмір процентів річних, не навів обґрунтованих доводів щодо наявності підстав для зменшення розміру процентів річних у даному випадку.

При перевірці розрахунку заявлених до стягнення сум апеляційним господарським судом було встановлено, що розрахунок позивачем здійснено методологічно не правильно, оскільки позивачем у розрахунку 3% річних не враховано, що 2020 рік був високосним, що впливає на розмір процентів річних, а при розрахунку інфляційних втрат коштів позивачем не врахований липень 2020 року, у який була дефляція, про необхідність застосування якої зазначав Верховний Суду при розгляді справи №910/11820/18 щодо стягнення коштів за попередні періоди.

Здійснивши власний розрахунок, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 307820,38 грн та інфляційні втрати коштів у розмірі 596465,11 грн, тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Однак при цьому, судом першої інстанції вказані кошти помилково присуджено стягнути безпосередньо з Київської міської ради, не враховано положення статті 22 Бюджетного кодексу України, відповідно до яких Київська міська рада є головним розпорядником коштів як передбачених її кошторисом на забезпечення функціонування органу місцевого самоврядування, так і місцевого бюджету, до якого зараховуються кошти податків, зборів та інші бюджетні надходження, та положення Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 №45, яким визначено механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 275 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина 4 статті 277 ГПК України).

З огляду на викладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, Північний апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог, однак кошти на користь позивача підлягають стягненню з Київської міської ради за рахунок коштів місцевого бюджету, тому резолютивна частина рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

При цьому, покладаючи на відповідача обов`язок відшкодувати позивачу втрату коштів від знецінення внаслідок інфляції та сплатити проценти річних за користування ними, суд апеляційної інстанції виходить з того, що грошове зобов`язання з повернення коштів виникло безпосередньо у відповідача, як сторони угоди, за якою позивачу присуджено сплату грошових коштів, саме відповідач оплатно передав позивачу земельну ділянку, визначив її ціну та порядок оплати, отже, і несе відповідальність за своєчасне та повне виконання рішення суду щодо повернення коштів за розірваною угодою. Що стосується доводів про розщеплення сплаченої позивачем суми з подальшим зарахуванням до двох бюджетів різного рівня, то питання міжбюджетних відносин врегульовані бюджетним законодавством, зокрема, Бюджетним кодексом України, стосуються взаєморозрахунків між бюджетами, що не впливає на правову кваліфікацію спірних правовідносин та обов`язок продавця - відповідача у даній справі вчасно відшкодувати покупцю - позивачу грошові кошти за розірваною судом угодою та, відповідно, сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами і відшкодувати втрату коштів від інфляційних процесів у зв`язку з невиконанням рішення суду.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні апеляційної скарги, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на відповідача..

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення.

2. Змінити рішення Господарського суду міста Києва від 30 листопада 2020 року, виклавши пункт 2 його резолютивної частини у наступній редакції:

"Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 36, код ЄДРПОУ 22883141) за рахунок коштів місцевого бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестресурс (04215, м. Київ, проспект Георгія Гонгадзе, будинок 20, приміщення 1, код ЄДРПОУ 34428843) 3% річних у розмірі 307820 (триста сім тисяч вісімсот двадцять ) грн. 38 коп., інфляційні нарахування у розмірі 596465 (п`ятсот дев`яносто шість тисяч чотириста шістдесят п`ять) грн. 11 коп. та 13564 (тринадцять тисяч п`ятсот шістдесят чотири) грн. 28 коп. судового збору."

3. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

4. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15.02.2021.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді М.Г. Чорногуз

Г.А. Кравчук