Постанова

від 15.02.2021 по справі 920/613/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2021 р. Справа№ 920/613/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Владимиренко С.В.

Корсака В.А.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Аиргрупп"

на додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 28.10.2020 (повний текст складений 02.11.2020)

у справі № 920/613/20 (суддя Котельницька В.Л.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аиргрупп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт Пак"

про стягнення 93.691,76 грн,

В С Т А Н О В И В:

Додатковим рішенням Господарського суду Сумської області від 28.10.2020 клопотання представника позивача (вх № 3101к від 09.10.2020) щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі №920/613/20 задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Стандарт Пак" на користь ТОВ "Аиргрупп" 6.000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншому відмовлено.

Додаткове рішення мотивоване тим, що сума витрат адвоката за складання позовної заяви у даній справі та клопотання про відшкодування судових витрат є завищеною, тобто неспівмірною з обсягом виконаної роботи та її складністю. Враховуючи наведене, місцевий суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання про стягнення з відповідача витрат на надання професійної правничої допомоги та стягнув з відповідача на користь позивача 6.000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, ТОВ "Аиргрупп" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило додаткове рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким клопотання позивача (вх № 3101к від 09.10.2020) щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі №920/613/20 задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача 14.000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аиргрупп" на додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 28.10.2020 у справі №920/613/20, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Постанову у справі прийнято 15.02.2021 після виходу судді Корсака В.А. із незапланованої короткочасної відпустки, пов`язаної із сімейними обставинами.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевий суд не надав належної оцінки тому, що відповідач не заявляв клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як підтверджується матеріалами справи та встановлено місцевим судом, рішенням Господарського суду Сумської області від 02.10.2020 у справі №920/613/20 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт Пак" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аиргрупп" заборгованість в сумі 57.193,84 грн, пеню в сумі 9.225,68 грн, 3 % річних в сумі 2.837,31 грн, інфляційні втрати у сумі 4.829,44 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 2.102,00 грн; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

При ухваленні рішення у даній справі суд не вирішив питання щодо відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрат на професійну правничу допомогу, оскільки представник позивача разом із позовною заявою подав заяву (вх. № 4913 від 17.06.2020) про подання доказів розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

09.10.2020 представник позивача подав суду клопотання (вх № 3101к) про долучення доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи та про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (в порядку статті 129 ГПК України). Представник позивача просив суд додатковим рішенням стягнути з відповідача - ТОВ "Стандарт Пак" 14.000,00 грн судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги ТОВ "Аиргрупп".

Як вбачається з матеріалів справи, 05.06.2020 між позивачем та Адвокатським бюро "Костянтина Потапова "Легіс Юніон" укладений договір №0506/20-ПД про надання професійної правничої допомоги, який є додатком до позовної заяви.

Згідно із зазначеним клопотання представник позивача просив суд стягнути 14.000,00 грн судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги.

На підтвердження розміру суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, представник позивача до клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу надав: детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних АБ "Костянтина Потапова "Легіс-Юніон" з метою надання професійної правничої допомоги ТОВ "Аиргрупп" на виконання договору №0506/20-ПД про надання професійної правничої допомоги від 05.06.2020, за яким розмір таких витрат складає 14.000,00 грн; акт здачі-прийняття правничої допомоги від 06.10.2020 за договором №0506/20-ПД про надання правничої допомоги від 05.06.2020 на суму 14.000,00 грн; ордер серії АЕ № 1018449 від 05.06.2020.

Враховуючи, що розглянута справа за визначенням ГПК України є малозначною, розглядалась у письмовому провадженні без виклику сторін, окрім позовної заяви представник позивача не подавав жодних інших заяв по суті справи, місцевий суд дійшов висновку про те, що сума витрат адвоката за складання позовної заяви у даній справі та клопотання про відшкодування судових витрат є завищеною, тобто неспівмірною з обсягом виконаної роботи та її складністю. Відтак місцевий суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання про стягнення з відповідача витрат на надання професійної правничої допомоги та стягнув з відповідача на користь позивача 6.000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів вважає цей висновок місцевого суду помилковим з огляду на таке.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом з тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269).

Колегія суддів зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, у частині 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Як встановив апеляційний суд, від відповідача жодних заяв чи клопотань щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, понесених позивачем, в ході розгляду справи місцевим судом не надходило. Не було заявлено відповідних клопотань, зокрема, щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу під час апеляційного перегляду справи.

Наявними у справі описом вкладення до цінного листа та поштовим чеком (т. 1 а. с. 103) підтверджується, що клопотання позивача (вх № 3101к від 09.10.2020) про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та усі додані до нього документи були направлені відповідачу завчасно (06.10.2020), що надало йому можливість у разі незгоди доводити неспівмірність цих витрат, однак відповідач таким правом не скористався.

Оскільки понесені позивачем витрати на правничу допомогу підтверджуються матеріалами справи, відповідач не заявив клопотання про зменшення розміру таких витрат, колегія суддів вважає, що понесені позивачем витрати в ході розгляду справи місцевим судом відповідно до ст. 129 ГПК України підлягають покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 11.069,80 грн.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечень на апеляційну скаргу та доказів на їх підтвердження відповідач суду апеляційної інстанції не надав.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції не надав вичерпної відповіді на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, спростовують висновки місцевого господарського суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Колегія суддів встановила наявність підстав для задоволення клопотання позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11.069,80 грн.

Відтак у справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції не надав вичерпної відповіді на всі істотні питання, що виникають при вирішенні питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а тому додаткове рішення місцевого суду підлягає зміні шляхом викладення пункту 2 резолютивної частини в іншій редакції, а мотивувальної частини - у редакції цієї постанови.

Апеляційний суд відзначає, що у апеляційній скарзі позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, понесену під час апеляційного перегляду рішень місцевого суду, у розмірі 3.000,00 грн.

Від відповідача жодних заяв чи клопотань щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, понесених позивачем, не надходило. Не було заявлено відповідних клопотань, зокрема щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу під час апеляційного перегляду справи.

Як зазначалось вище, відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У апеляційній скарзі представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу за супроводження справи під час розгляду судом апеляційної інстанції апеляційної скарги, кінцевий (остаточний) розмір яких складає 3.000,00 грн.

На підтвердження об`єму наданих адвокатом послуг, кількості витраченого ним часу і на підтвердження оплати позивачем адвокатському бюро визначеної вартості позивач надав акт наданих послуг від 11.11.2020 до договору про надання правничої допомоги №1011/20-ПД від 10.11.2020, сам договір №1011/20-ПД від 10.11.2020, детальний опис робіт від 11.11.2020 та платіжне доручення № 2331 від 10.11.2020 на суму 3.000,00 грн.

В акті виконаних робіт зафіксовано перелік дій, вчинених адвокатом адвокатського об`єднання на користь позивача для досягнення мети визначеної додатковою угодою. Так, актом зафіксовано, що разом на виконання договору адвокатом було витрачено 3 години юридичної роботи, яка стосується розгляду апеляційної скарги і спрямована на досягнення мети позивача.

Матеріалами справи підтверджується виконання саме адвокатом Потаповим К.О. визначених актом виконаних робіт (дій), всі документи підготовлені і, відповідно, підписані саме вказаним адвокатом.

Оскільки понесені позивачем витрати на правничу допомогу підтверджуються матеріалами справи, відповідач не заявив клопотання про зменшення розміру таких витрат, колегія суддів вважає, що понесені позивачем витрати відповідно до ст. 129 ГПК України підлягають покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог апеляційної скарги у розмірі 2.372,10 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аиргрупп" на додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 28.10.2020 у справі №920/613/20 задовольнити частково.

2. Мотивувальну частину додаткового рішення Господарського суду Сумської області від 28.10.2020 у справі №920/613/20 викласти у редакції цієї постанови, а пункт 2 його резолютивної частини - у такій редакції:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт Пак" (40021, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 144/3, офіс 2; код ЄДРПОУ 41739613) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аиргрупп" (49045, м. Дніпро, вул. Верхня, 2-А, кімната, 1; код ЄДРПОУ 38263977) 11.069,80 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. В решті додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 28.10.2020 у справі №920/613/20 залишити без змін.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт Пак" (40021, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 144/3, офіс 2; код ЄДРПОУ 41739613) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аиргрупп" (49045, м. Дніпро, вул. Верхня, 2-А, кімната, 1; код ЄДРПОУ 38263977) 2.372,10 грн витрат на професійну правничу допомогу.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду Сумської області.

6. Повернути до Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/613/20.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді С.В. Владимиренко

В.А. Корсак