Постанова

від 03.02.2021 по справі 920/531/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2021 р. Справа№ 920/531/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Чорногуза М.Г.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства Укрсиббанк

на рішення Господарського суду Сумської області від 23.09.2020

у справі № 920/531/20 (суддя Резніченко О.Ю.)

за позовом Акціонерного товариства Укрсиббанк

до Глухівської міської ради Сумської області

про стягнення 25 430 дол. США 91 цнт. (станом на 22.05.2020 за курсом НБУ еквівалентно 680 782,92 грн.)

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Укрсиббанк (далі - АТ Укрсиббанк , позивач) звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Глухівської міської ради Сумської області (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача збитки у розмірі 25 430,91 дол. США та судовий збір у розмірі 10 211,14 грн шляхом звернення стягнення на майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу з прилюдних торгів за ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Позовні вимоги мотивовано тим, що між позивачем та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позичальник, іпотекодавець) було укладено договір про надання споживчого кредиту, в забезпечення виконання зобов`язань за яким 03.10.2008 між АТ Укрсиббанк та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, за яким банку в іпотеку було передано вищевказану квартиру, що належала останній на праві власності. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла, на момент її смерті існувала прострочена заборгованість по кредиту у розмірі 19 708,78 дол. США та заборгованість по нарахованих до 04.07.2013 та не сплачених процентів у розмірі 1 487,85 дол. США.

Оскільки на підставі рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 27.11.2018 у справі № 576/2342/18 спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_1 у вигляді спірної квартири визнано відумерлою та передано Глухівській міській раді, остання як власник відумерлого майна, зобов`язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 23.09.2020 у справі №920/531/20 у задоволенні позовних вимог АТ Укрсиббанк відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позовні вимоги АТ Укрсиббанк є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на те, що відповідач не здійснив державної реєстрації за собою права власності на спірну квартиру, відтак не набув прав на відумерлу спадщину у вигляді нерухомого майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_1 , що давало б позивачеві право заявляти вимоги до відповідача.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням, АТ Укрсиббанк звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, а також на невірне застосування норм матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного по суті заявлених вимог рішення, просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 23.09.2020 у справі №920/531/20 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом не було враховано, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації; оскільки судовим рішенням квартиру, яка є предметом іпотеки визнано відумерлою спадщиною після смерті ОСОБА_1 та передано у власність Глухівській міській раді, остання набула право власності на вказане нерухоме майно, однак зволікає з реєстрацією права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що не позбавляє позивача права на задоволення вимог щодо стягнення з відповідача збитків у розмірі 25 430,91 дол. США в межах вартості вказаної квартири шляхом звернення стягнення на вказану квартиру.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 повернуто без розгляду апеляційну скаргу АТ Укрсиббанк на рішення Господарського суду Сумської області від 23.09.2020 у справі № 920/531/20 з доданими до скарги матеріалами.

10.12.2020 апеляційна скарга Акціонерного товариства "Укрсиббанк" на рішення Господарського суду Сумської області від 23.09.2020 у справі № 920/531/20 надійшла до Північного апеляційного господарського суду повторно, разом із клопотанням скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 поновлено АТ "Укрсиббанк" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Сумської області від 23.09.2020 у справі № 920/531/20, відкрито апеляційне провадження за вищевказаною апеляційною скаргою та призначено її до розгляд на 03.02.2021.

Відповідач скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України, та 29.12.2020 надав через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення Господарського суду Сумської області від 23.09.2020 у справі № 920/531/20 без змін, а апеляційну скаргу АТ Укрсиббанк без задоволення.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, відповідач вказував на те, що за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зазначена квартира не перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Глухова. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень виникають з моменту такої реєстрації. Оскільки за відповідачем спірна квартира не зареєстрована, тобто така не перебуває у комунальній власності, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

11.01.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду позивач подав відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про безпідставні твердження відповідача про те, що спадщина, яка відкрилась після смерті ОСОБА_1 , не має статусу відумерлої з огляду на ухвалення Глухівським міськрайонним судом Сумської області рішення від 27.11.2018 у справі №576/2342/18, яке Глухівська міська рада не оскаржувала.

01.02.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі представника Глухівської міської ради за наявними у справі документами, зазначаючи при цьому про невизнання останньою позовних вимог.

У судове засідання відповідач свого уповноваженого представника не направив.

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача, враховуючи наявність від останнього вищенаведеного клопотання, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за його відсутності.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, та постановивши нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

03.02.2021 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на неї, відповідь на відзив, вислухавши пояснення представника скаржника, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, між АТ Укрсиббанк та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту з Правилами № 11400403000 від 02.10.2008 (надалі Кредитний договір).

В забезпечення виконання зобов`язання по поверненню кредитних коштів, між ОСОБА_1 та АТ Укрсиббанк було укладено договір іпотеки № 94756 від 03.10.2008, згідно з яким було передано в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 .

Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 27.11.2018 у справі № 576/2342/18 визнано відумерлою спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_1 , у вигляді квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . та вирішено передати її територіальній громаді міста Глухів Сумської області - Глухівській міській раді.

В подальшому, позивач звернувся до відповідача у відповідності до статті 1231 ЦК України з вимогою кредитора № 24-1-01/134 від 10.02.2020, у відповідь на яку отримав від відповідача листа від 06.03.2020 № 02-37/01/329, в якому зазначено, що відповідачем право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , яке рішенням Глухівського міськрайонного суду визнано відумерлою спадщиною, після смерті ОСОБА_1 не зареєстроване.

Позивачем вищезазначені обставини не спростовуються, оскільки у позові зазначено, що з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 26.05.2020 вбачається, що спірне майно залишається зареєстрованим за померлою ОСОБА_1 .

Однак, на переконання позивача, відповідач набув право власності на спірне майно після ухвалення рішення суду про визнання спадщини відумерлою, а державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, а твердження скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності.

Хоча окремим актом не визначено порядку реєстрації нерухомого майна, яке увійшло до спадщини, визнаної відумерлою, проте відповідно до пункту 9 частини 1 статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що державна реєстрація прав власності та інших речових прав проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили.

Особливості державної реєстрації права власності визначені Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, яким передбачається, що для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, яким, зокрема, може бути рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Водночас, відповідно до статті 329 ЦК України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Частиною 4 статті 334 ЦК України передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Так, відповідно до абзацу третього частини другої статті 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

АТ Укрсиббанк не надало доказів на підтвердження обставин реєстрації Глухівською міською радою Сумської області за собою права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 6.1 та п.10.1 Положення про облік і використання безхазяйного майна та відумерлої спадщини у місті Глухів (додаток до рішення міської ради від 27.08.2013 №608) після отримання рішення суду про передачу безхазяйного нерухомого майна чи відумерлої спадщини до комунальної власності територіальної громади міста Глухів управління соціально-економічного розвитку міської ради подає його для державної реєстрації права власності територіальної громади міста Глухова до служби державної реєстрації. За приховування фактів про виявлення майна, надання завідомо неправдивої інформації чи зволікання у її наданні, невиконання вимог цього Положення посадові особи органів місцевого самоврядування, підприємств уповноважених виконувати функції управління житловим фондом комунальної власності, несуть дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність у порядку, передбаченому законодавством.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що після прийняття судом рішення про визнання спадщини відумерлою та передання її територіальній громаді, рішення суду відповідачем передається відповідальній особі для забезпечення організації реєстрації права власності на відповідне майно за територіальною громадою. Відповідальна особа звертається в інтересах територіальної громади до відповідного суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса для державної реєстрації права власності на об`єкти, визнані відумерлою спадщиною.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що АТ Укрсиббанк не позбавлений права звернутись до відповідного суду з позовом щодо бездіяльності органу місцевого самоврядування, якщо вважає, що відповідачем не виконуються обов`язки, які покладені на нього чинним законодавством України (в тому числі і щодо реєстрації права власності на спадщину, яка рішенням суду визнана відумерлою та передана відповідачу).

Відповідно до частини 4 статті 1277 ЦК України територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов`язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу.

Отже, вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статей 1231 ЦК України задовольняються саме після здійснення реєстрації нерухомого майна.

На підставі вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що звертаючись з позовом, позивачем не було враховано тієї обставини, що відповідач ще не набув права на відумерлу спадщину у вигляді нерухомого майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_1 , що давало б йому право заявляти вимоги до відповідача, а тому позовні вимоги банка є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на тому, що АТ Укрсиббанк не довів належними та допустимими доказами факт наявності у ОСОБА_1 заборгованості перед позивачем за кредитним договором та відповідно розмір такої заборгованості, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції, та їх обов`язкові реквізити визначений Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Національного банку України № 254 від 18.06.2003 (далі - Положення № 254), який був чинним у період видачі позивачем кредиту.

Залежно від виду операції первинні документи банку (паперові та електронні) поділяють на касові, які підтверджують здійснення операцій з готівкою, та меморіальні, що використовуються для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій.

До первинних меморіальних документів, які підтверджують надання банком послуг з розрахунково-касового обслуговування, належать меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки та інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відповідно до пункту 1.19-1 статті 1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунку платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні та нормативно-правових актів Національного банку України.

Згідно з пунктом 5.1. глави 5 Положення № 254 інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується у регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) з особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунка, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунка.

Отже виписка з особового рахунка клієнта банку (банківська виписка з рахунку позичальника) може слугувати документом, що підтверджує рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщує записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Водночас, АТ Укрсиббанк на підтвердження факту видачі кредитних коштів ОСОБА_1 та розміру заборгованості за споживчим кредитом подав лише довідки-розрахунки заборгованості, які в силу вищенаведених норм закону не є належними та допустимими доказами, які б могли підтвердити факт видачі кредитних коштів та дійсний розмір заборгованості.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів - первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували факт надання кредитних коштів ОСОБА_1 , як і розмір заборгованості за кредитом станом на дату смерті ОСОБА_1 , що виключає можливість задоволення позову, і є окремою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Резюмуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ Укрсиббанк , а доводи скаржника щодо неповного з`ясування всіх обставин справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, вважає необгрунтованими та безпідставними, що не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

За приписами частини 1 та частини 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

При цьому, Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення Господарського суду Сумської області від 23.09.2020 у справі № 920/531/20 прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга АТ Укрсиббанк має бути залишена без задоволення.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Укрсиббанк на рішення Господарського суду Сумської області від 23.09.2020 у справі № 920/531/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 23.09.2020 у справі № 920/531/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 920/531/20 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду відповідно до ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 15.02.2021.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді М.Г. Чорногуз

О.В. Агрикова