Рішення

від 15.02.2021 по справі 340/4165/20

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/4165/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 )

до Держави України в особі:

- Державної казначейської служби України (код ЄДРПОУ 37567646; адреса: вул. Бастіонна, 6, м. Київ,01601)

- Державної судової адміністрації України (код ЄДРПОУ 26255795; адреса: вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601),

третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Бобринецький районний суд Кіровоградській області (код ЄДРПОУ - 02896839; адреса: вул. Миколаївська, 80, м. Бобринець, Кіровоградська область, 27200).

про відшкодування шкоди.

ОСОБА_1 (далі- позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Державної судової адміністрації України, в якому просить суд стягнути з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України на його користь матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у розмірі 130260,04 грн, заподіяної прийняттям неконституційного правового акту.

Позов обгрунтовано тим, що працюючи на посаді судді, з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року, позивач отримував суддівську винагороду у розмірі меншому, ніж установлено Законом України "Про судоустрій і статус суддів", з огляду на обмеження, запроваджені статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік". Рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року у справі №10-р/2020 ці законодавчі обмеження визнані неконституційними. Позивач стверджує, що внаслідок дії неконституційного закону йому заподіяно майнову шкоду у вигляді неотриманої суддівської винагороди у розмірі, яка підлягає відшкодуванню державою на підставі частини третьої статті 152 Конституції України.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року відкрите провадження у справі; справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження. Цією ж ухвалою до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Бобринецький районний суд Кіровоградській області.

07 жовтня 2020 року позивач подав до суду заяву про зменшення та уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути на його користь матеріальну шкоду у вигляді недоотриманої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у розмірі 95809,56 грн, завдану неконституційним положенням Закону України Про державний бюджет України на 2020 рік від 14 листопада 2019 року №294-IX, доповненою статтею 29 (частина 1 та 3 якої визнані неконституційними). Принагідно позивач просив рішення суду в частині присудження суддівської винагороди у межах суми за один місяць звернути до негайного виконання. На підставі частини першої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України така заява прийнята судом.

Ухвалою суду від 25 січня 2021 року у Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області витребувано довідку про суму нарахованої позивачці суддівської винагороди за квітень-серпень 2020 року, із відображенням базового розміру посадового окладу та доплат, а також зазначенням суми застосованих відповідно до статті 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік обмежень, розрахованої з утриманням податків і зборів.

Ухвалою від 15 лютого 2021 року позивачу відмовлено у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі у статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ТУ ДСА у Кіровоградській області.

Державна судова адміністрація України подала відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що ДСА України здійснює функції розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів, які фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним Кодексом України. Оскільки Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №553-ІХ від 13 квітня 2020 року встановлено обмеження нарахування суддівської винагороди, у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року, з 18 квітня 2020 року нарахована суддівська винагорода обмежувалася максимальним розміром 47230 грн. на місяць, а Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області, як розпорядник коштів, не мало правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування обмежень, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік". Рішення Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року у справі №10-р/2020 не є підставою для виплати позивачці недонарахованої суддівської винагороди, оскільки воно не поширюється на правовідносини, які виникли до набрання ним чинності. З цих підстав просив суд у задоволенні позову відмовити.

Державна казначейська служба України своїм правом на подання відзиву щодо позову не скористалась.

Також своїм правом на подання пояснень не скористався Бобринецький районний суд Кіровоградської області.

Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи, додані до них документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Указом Президента України Про призначення суддів № 484/2012 від 23 серпня 2012 року ОСОБА_1 призначено на посаду судді Борбринецького районного суду Кіровоградської області строком на п`ять років.

Указом Президента України Про призначення суддів № 159/2019 від 22 квітня 2019 року позивача призначено на посаду судді Борбринецького районного суду Кіровоградської області строком на п`ять років.

З довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області від 02.02.2021 року №242/21-вих вбачається, що суддівська винагорода судді ОСОБА_1 при її нарахуванні та виплаті у період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року обмежувалася десятьма розмірами мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року, відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №553-IX від 13 квітня 2020 року2020 року).

Позивач звернувся до суду з цим позовом, посилаючись на те, що його право на стягнення завданої неконституційним законом шкоди у вигляді недоотриманої суддівської винагороди виникло у зв`язку з ухваленням Конституційним Судом України Рішення від 28 серпня 2020 року у справі №10-р/2020.

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Згідно з частинами першою, другою статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі також- Закон №1402-VIII) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року №211 установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин. Дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено на всій території України згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року №392, від 22.07.2020 року №641, від 09.12.2020 року №1236.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №553-IX від 13 квітня 2020 року, який набрав чинності 18 квітня 2020 року, Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" доповнено статтею 29 такого змісту: "Стаття 29. Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.

Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)."

Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 у справі №1-14/2020 (230/20) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року №294-IX зі змінами.

У цьому Рішенні Конституційний Суд України наголосив, що обмеження суддівської винагороди є посяганням на гарантії незалежності суддів. Конституційний Суд України вважає, що обмеження відповідних виплат є допустимим за умов воєнного або надзвичайного стану. Однак такого роду обмеження має запроваджуватися пропорційно, із встановленням чітких часових строків та в жорсткій відповідності до Конституції та законів України. Таке обмеження також може застосовуватися й до суддів, однак після закінчення терміну його дії втрачені у зв`язку з цим обмеженням кошти необхідно компенсувати відповідними виплатами, оскільки суддівська винагорода є складовим елементом статусу судді, визначеного Конституцією України.

Пунктом 2 резолютивної частини цього Рішення визначено, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року №294-IX зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Статтею 152 Основного Закону України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку (частина третя статті 152 Конституції України).

Суд зазначає, що обов`язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у статті 130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів. З огляду на цю норму, розмір суддівської винагороди встановлюється виключно Законом України "Про судоустрій і статус суддів" і не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" є спеціальним законом про судоустрій, яким врегульовано питання виплати суддівської винагороди. Натомість Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" цю сферу не регулює, а відтак - не підлягав застосуванню у правовідносинах, пов`язаних з нарахуванням та виплатою суддівської винагороди, оскільки не узгоджувався із положеннями частини другої статті 130 Конституції України та іншими конституційними гарантіями незалежності суддів. Застосування цього Закону призвело до негативного впливу на рівень матеріального забезпечення суддів, який є складовою їхньої незалежності.

Посилання відповідача на рішення Ради суддів України №22 від 24 квітня 2020 року суд відхиляє, оскільки це рішення не є нормативно-правовим актом, а відповідно до частини дев`ятої статті 133 Закону №1402-VIII рішення Ради суддів України, прийняті в межах визначених цим Законом повноважень, є обов`язковими лише для органів суддівського самоврядування (крім з`їзду суддів України).

Частиною дев`ятою статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

Згідно з частинами першою, другою, шостою та сьомою статті 148 Закону №1402-VIII фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.

Видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку.

Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.

Відповідно до статті 149 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Додатком №7 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" визначений розподіл видатків Державного бюджету України на 2020 рік на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя, зокрема визначено обсяг річного фонду оплати праці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області.

Згідно з частиною першою статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.

Відповідачами та третьою особою не доведено, що видатки на утримання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області (зокрема на суддівську винагороду), визначені Державним бюджетом України на 2020 рік, з квітня 2020 року були скорочені. Також ними не надано доказів того, що у зв`язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №553-IX від 13 квітня 2020 року до кошторису та розпису видатків Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області були внесені зміни щодо зменшення фонду заробітної плати суддів, які б унеможливили виплату позивачці суддівської винагороди у розмірі, встановленому Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Судом установлено, що з 18 квітня 2020 року максимальний розмір суддівської винагороди позивача обмежувався десятьма розмірами мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року виключно у зв`язку з дією частин першої та третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", які згодом визнані неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року №10-р/2020.

З 28 серпня 2020 року суддівська винагорода нараховується та виплачується позивачу без застосування обмеження, установленого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".

Щодо посилання представника відповідача на те, що рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 р. №10-р/2020 у справі №1-14/2020 (230/20) не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, не впливає на вирішення спору, оскільки даним рішенням не встановлюватися будь-які права чи обов`язки осіб та на підставі цього рішення не виникли нові правовідносини. Навпаки, цим рішенням констатована невідповідність Конституції України положень частин першої, третьої статті 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік від 14 листопада 2019 року №94-ІХ зі змінами, та наголошено, що втрачені у зв`язку з цим кошти підлягають компенсуванню.

Тож суд погоджується з доводами позову, що внаслідок дії неконституційного закону позивачу заподіяно матеріальну шкоду у вигляді недоотриманого ним доходу - суддівської винагороди, визначеної у розмірі, установленому Законом України "Про судоустрій і статус суддів". Відтак, відповідно до частини третьої статті 152 Конституції України позивач має право на відшкодування матеріальної шкоди, завданої дією неконституційного акту.

Суд враховує, що наразі не прийнято закон, який би визначав порядок відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, як це передбачено частиною третьою статті 152 Конституції України.

Згідно з частинами першою, третьою статті 8 Основного Закону України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

У цьому контексті суд вважає за доцільне звернутись також до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні у справі про рівність сторін судового процесу від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012. Так, Суд наголосив, що конституційні права і свободи є фундаментальною основою існування та розвитку Українського народу, а тому держава зобов`язана створювати ефективні організаційно-правові механізми для їх реалізації. Відсутність таких механізмів нівелює сутність конституційних прав і свобод, оскільки призводить до того, що вони стають декларативними, а це є неприпустимим у правовій державі.

Частина четверта статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України забороняє відмову в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, що регулює спірні відносини.

За таких умов суд доходить висновку, що право особи на відшкодування завданої дією неконституційного акта шкоди не може залежати від волі законодавця щодо безпосереднього унормування порядку реалізації такого права.

Позивачу внаслідок неконституційного закону заподіяно шкоду у вигляді упущеної вигоди (доходів, які б він міг реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене). Держава через порушення принципу верховенства права порушила права позивача на отримання суддівської винагороди у розмірі, установленому законом.

Так, відповідачем у даній справі є Держава Україна, та завдана фізичній особі шкода, в розумінні вимог чинного законодавства України, відшкодовується за рахунок Державного бюджету.

Частиною першою статті 25 Бюджетного кодексу України визначено, що Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Згідно з частиною першою статті 43 Бюджетного кодексу України при виконанні Державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає:

1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства;

2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, реєстрації взятих бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов`язаннями;

3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі та інших нормативно-правових актів Міністерства фінансів України;

4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Конституційний Суд України, Верховний Суд, вищі спеціалізовані суди, Вища рада правосуддя та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Державна судова адміністрація України, Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників.

Частиною першою статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05 червня 2012 року №4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників (далі за текстом - Порядок №845), який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами).

Відповідно до підпункту 3 пункту 35 Порядку №845 Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації): шкоди, заподіяної органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності.

Пунктом 38 Порядку №845 встановлено, що для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.

З огляду на пункт 25 Порядку №845 у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 р. №294-IX затверджено бюджетну програму "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів" за кодом 0501150.

Отже, Державна казначейська служба України не є розпорядником бюджетних коштів, а здійснює списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за відповідним рішенням та є належним відповідачем у справі щодо стягнення матеріальної шкоди.

Натомість, відповідно до абзацу другого частини третьої статті 148 Закону №1402 функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: Державна судова адміністрація України щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України.

Таким чином, оскільки даний спір стосується стягнення шкоди, при цьому виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється за рахунок бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, а безспірне списання проводиться Державною казначейською службою України, то відповідачем за таким спором є держава Україна в особі Державної судової адміністрації України та Державної казначейської служби України.

Згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області від 02 лютого 2021 року №242/21-вих, обмеження суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року складає 95809,56 грн.

Водночас, суд зазначає, що суддівська винагорода, як вид доходу, оподатковується податковим агентом при її нарахуванні податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18% та військовим збором за ставкою 1,5%, як це передбачено пунктом 167.1 статті 167, підпунктами 1.2 пункту16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

За правилами підпунтку "а" підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

За таких умов, обраховуючи розмір належної до відшкодування ОСОБА_1 шкоди, суд доходить висновку, що відшкодуванню позивачу підлягають 77126,70 грн (95809,56 грн-19,5%).

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

За результатами вирішення справи позивач також просить звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць.

В цій частині суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

Перелік рішень суду, що підлягають негайному виконанню, визначається статтею 371 КАС України.

Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Разом з тим, у спірних правовідносинах позивачеві не присуджена жодна із вказаних виплат. Мова йде про стягнення матеріальної шкоди, яке у розумінні статті 371 Кодексу аміністративного судочинства України не обумовлює негайного виконання рішення суду.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що передбачивши певні категорії справ, рішення у яких підлягають негайному виконанню, законодавець переслідував мету створити гарантії для забезпечення швидкого і реального захисту життєвоважливих прав та інтересів позивача у виняткових ситуаціях, зокрема тоді, коли незаконно звільнена особа у відносинах публічної служби позбавлена джерел доходів, або ж в інших випадках, коли внаслідок порушення відповідачем закону про виплату грошового утримання у відносинах публічної служби, рівень доходів позивача істотно зменшився. Однак, як встановлено судом, у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 28.08.2020 № 10-р/2020, позивачеві відновлено виплату суддівської винагороди у повному розмірі з 29 серпня 2020 року, що вказує на те, що порушення прав та законних інтересів позивача в спірних правовідносинах на цей час припинилося.

Таким чином, суд доходить висновку про відсутність достатніх правових підстав для звернення ухваленого рішення до негайного виконання.

Судові витрати, які підлягають розподілу на підставі статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у справі відсутні.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 291, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Держави України в особі: Державної казначейської служби України (код ЄДРПОУ - 37567646; адреса: вул. Бастіонна, 6, м. Київ,01601), Державної судової адміністрації України (код ЄДРПОУ - 26255795; адреса: вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601) про відшкодування шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) матеріальну шкоду у вигляді недоотриманої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у розмірі 77126,70 грн. (сімдесят сім тисяч сто двадцять шість гривень, сімдесят копійок), заподіяну прийняттям неконституційного правового акта.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене у 30-денний строк з дня його складення до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, а у разі початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.В. Кравчук