Постанова

від 08.02.2021 по справі 640/15708/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/15708/19 Головуючий у 1 інстанції: Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Бужак Н.П.

Черпіцької Л.Т.

За участю секретаря Борейка Д.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Національного агентства з питань запобігання корупції на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції, третя особа - ОСОБА_2 про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство), третя особа - ОСОБА_2 , в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції "Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України VIII скликання" від 19.07.2019 р. № 2127.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Національного агентства з питань запобігання корупції "Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України VIII скликання" від 19.07.2019 р. № 2127.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Національне агентство з питань запобігання корупції, звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі не може бути підставою для визнання його протиправним та скасування. Також, апелянт стверджує, що Національним агентством встановлено факти подання позивачем недостовірних відомостей під час заповнення декларації за 2017 рік.

До Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Національного агентства з питань запобігання корупції надійшло клопотання про закриття провадження у справі, як таку, що після прийняття Рішення Конституційним Судом України від 27.10.2020 року № 13-р/2020 не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року у задоволенні клопотання Національного агентства з питань запобігання корупції про закриття провадження у справі - відмовлено.

Також, 04 грудня 2020 року до суду апеляційної інстанції від Національного агентства з питань запобігання корупції надійшло клопотання про розгляд справи без участі відповідача.

21 грудня 2020 року електронною поштою та 23 грудня 2020 року засобами поштового зв`язку до Шостого апеляційного адміністративного суду від представника ОСОБА_1 - Симоненко Злати Віталіївни надійшло клопотання про перенесення дати судового засідання, у зв`язку з участю в іншому судовому засіданні.

Розгляд справи було відкладено.

06 січня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Також, 08 лютого 2021 року до суду апеляційної інстанції від позивача - ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення на позицію відповідача.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Протоколом Центральної виборчої комісії від 26 жовтня 2014 року було затверджено результати виборів народних депутатів України у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України. Серед народних депутатів було обрано ОСОБА_1 , політична партія Самопоміч .

Станом на 31 грудня 2017 року ОСОБА_1 була народним депутатом України VІІІ скликання.

На виконання вимог Закону України Про запобігання корупції , ОСОБА_1 була подана щорічна декларація за 2017 рік шляхом заповнення відповідної форми на офіційному веб-сайті Національного агентства.

Згідно копії рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 21 січня 2019 року №112 Про проведення повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функції держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік , вирішено, зокрема, доручити члену Національного агентства з питань запобігання корупції - заступнику голови ОСОБА_3 через уповноважених осіб - головного спеціаліста відділу проведення повних перевірок Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя та Департаменту моніторингу дотримання законодавства про конфлікт інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції апарату Національного агентства з питань запобігання корупції провести повну перевірку декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, згідно з додатком.

Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 22.03.2019 року №825 продовжено строк проведення повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функції держави або місцевого самоврядування, з 23 березня 2019 року на 30 календарних днів.

У межах даної перевірки посадовою особою Національного агентства з питань запобігання корупції направлено лист від 30 січня 2019 року №41-01/6290/19 з проханням надати пояснення та/або копії підтверджуючих документів щодо власності, оренди чи іншого права користування, а саме: розділу 3 Об`єкти нерухомості , розділу 4 Об`єкти нерухомості , розділу 5 Цінне рухоме майно , розділу 6 Цінне рухоме майно - транспортні засоби , розділу 11 Доходи у тому числі подарунки , 12 Грошові активи , розділ 13 Фінансові зобов`язання за 2017 рік. Відповідь на вказаний запит ОСОБА_1 надано листом від 15 лютого 2019 року з копіями підтверджуючих документів.

За результатами здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України VІІІ скликання, Національним агентством з питань запобігання корупції прийнято рішення від 19 липня 2019 року №2127.

Згідно вищевказаного рішення, суб`єкт декларування при складанні та поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік зазначив недостовірні відомості стосовно своєї посади, про вид об`єктів нерухомості, що належить члену сім`ї (чоловіку) на праві власності, про частку у статутному (складеному) капіталі товариств про корпоративні права підприємств, які належать члену сім`ї (чоловіку) на праві власності, про розмір отриманого членом сім`ї (чоловіком) доходу, про розмір фінансових зобов`язань члена сім`ї (чоловіка), чим не дотримав вимоги пунктів 1, 2, 5, 7 та 9 частини першої статті 46 Закону України Про запобігання корупції . Недостовірні відомості, зазначені у декларації, відрізняються від достовірних на суму від 100 до 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що містить ознаки правопорушення, передбаченого ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Точність оцінки задекларованих активів не відповідає даним, отриманим з наявних джерел, в частині визначення вартості корпоративних прав, що належать члену сім`ї (чоловіку) на праві власності.

Наявність конфлікту інтересів не встановлено. Правові підстави для встановлення ознак незаконного збагачення відсутні. Доручено уповноваженій особі - головному спеціалісту відділу проведення повних перевірок Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя повідомити суб`єкта декларування ОСОБА_1 про прийняте рішення та вжити заходів для створення в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, можливості подання ним декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік з достовірними відомостями.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначено Законом України Про запобігання корупції від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII (далі - Закон №1700-VII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Нормами пп. б п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1700-VII передбачено, що суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови.

Положеннями частини 1 статті 45 Закону №1700-VII закріплено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Частиною 1 статті 4 Закону №1700-VII визначено, що Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

Згідно частини 2 статті 48 Закону №1700-VII, Національне агентство проводить повну перевірку декларацій відповідно до цього Закону.

За приписами п. 8 ч. 1 ст. 11 Закону №1700-VII, до повноважень Національного агентства належать здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 50 Закону №1700-VII, повна перевірка декларації полягає у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.

Обов`язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб`єктів декларування, які займають посади, пов`язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством.

Обов`язковій повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб`єктами декларування, у разі виявлення у них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю.

Національне агентство проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім`ї суб`єкта декларування у випадках, передбачених частиною сьомою статті 46 цього Закону.

Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.

Механізм проведення Національним агентством з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) контролю та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), відповідно до статей 48 та 50 Закону України Про запобігання корупції (далі - Закон) визначає Порядок проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджений рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10 лютого 2017 року № 56 (далі - Порядок №56, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 1 Розділу ІІ Порядку №56 передбачено, що, відповідно до Закону, Національне агентство проводить щодо декларацій такі види контролю: 1) щодо своєчасності подання; 2) щодо правильності та повноти заповнення; 3) логічний та арифметичний контроль.

Згідно пункту 2 Розділу ІІ Порядку №56, Національне агентство здійснює контроль щодо своєчасності подання декларацій на підставі: 1) повідомлень, що надходять від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, а також юридичних осіб публічного права, які у встановленому Національним агентством порядку відповідно до статті 49 Закону перевіряють факт подання декларацій суб`єктами декларування, які в них працюють (працювали); 2) інформації, що надходить до Національного агентства від осіб, які надають допомогу щодо запобігання і протидії корупції (викривачів), стосовно можливого факту неподання або несвоєчасного подання декларації суб`єктом декларування; 3) інформації, що оприлюднюється у засобах масової інформації, у мережі Інтернет та вказує на можливий факт неподання або несвоєчасного подання декларації суб`єктом декларування; 4) самостійного виявлення Національним агентством факту неподання або несвоєчасного подання декларації суб`єктом декларування відповідно до даних Реєстру; 5) інформації, що надходить до Національного агентства від правоохоронних органів; 6) інформації, що надходить до Національного агентства від громадських об`єднань, їх членів або уповноважених представників.

У відповідності до п. 3 Розділу ІІІ Порядку №56, складовими предмета повної перевірки декларації є: з`ясування достовірності задекларованих відомостей; з`ясування точності оцінки задекларованих активів; перевірка на наявність конфлікту інтересів; перевірка на наявність ознак незаконного збагачення.

Положеннями пункту 5 розділу ІІІ Порядку №56 закріплено, що повна перевірка декларації передбачає такі дії:

1) аналіз відомостей про об`єкти декларування (об`єкти нерухомості; об`єкти незавершеного будівництва (в тому числі інформація щодо власника або користувача земельної ділянки); цінне рухоме майно (крім транспортних засобів); цінне рухоме майно - транспортні засоби; цінні папери; інші корпоративні права; юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб`єкт декларування або члени його сім`ї; нематеріальні активи; доходи, у тому числі подарунки; грошові активи; фінансові зобов`язання; видатки та правочини суб`єкта декларування; посади чи роботи за сумісництвом суб`єкта декларування; членство суб`єкта декларування в об`єднаннях (організаціях) та входження до їх органів), зазначені в деклараціях суб`єкта декларування, та їх порівняння з відомостями з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, що можуть містити інформацію про об`єкти декларування, які мають відображатися в декларації;

2) створення, збирання, одержання, використання інформації, яка є необхідною для повної перевірки декларації, з використанням джерел інформації, визначених пунктами 8-11 цього розділу;

3) направлення Національним агентством відповідному суб`єкту декларування листа з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів та розгляд і врахування наданих ним пояснень та/або копій підтвердних документів під час проведення повної перевірки декларації у порядку та на умовах, визначених пунктом 12 цього розділу.

Пунктом 6 Розділу ІІІ Порядку №56 визначено, що під час повної перевірки декларацій Національне агентство використовує такі джерела інформації: 1) відомості, отримані з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, а також відомості з реєстрів, баз даних іноземних держав, що можуть містити інформацію, яка має відображатись у декларації; 2) відомості, надані суб`єктом декларування, стосовно якого проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом Національного агентства щодо документального підтвердження або пояснення зазначених у декларації відомостей; 3) відомості, що надходять (отримані) від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань, а також від державних та інших компетентних органів влади іноземних держав; 4) відомості із засобів масової інформації, мережі Інтернет, які стосуються конкретного суб`єкта декларування та містять фактичні дані, що можуть бути перевірені.

При проведенні повної перевірки декларації Національне агентство зобов`язане забезпечити використання лише достовірної інформації, одержаної від суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань, із засобів масової інформації, мережі Інтернет.

Згідно п. 9 Розділу ІІІ Порядку №56, Національне агентство має право направляти запити на отримання від державних та інших органів влади іноземних держав інформації, що необхідна для проведення повної перевірки декларації.

Для перевірки інформації про об`єкти декларування, що зазначені у декларації, Національне агентство має право отримувати інформацію з відкритих баз даних, реєстрів іноземних держав, у тому числі після внесення плати за отримання відповідної інформації відповідно до законодавства, якщо така плата вимагається для доступу до інформації.

Відповідно до пункту 10 Розділу ІІІ Порядку №56, у разі виявлення Національним агентством протягом повної перевірки декларації ознак недостовірності задекларованих відомостей, неточності оцінки задекларованих активів, конфлікту інтересів, незаконного збагачення Національне агентство направляє відповідному суб`єкту декларування відповідний лист з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів.

Такий лист повинен містити посилання на конкретні відомості у декларації, щодо яких пропонується надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів, а також відомості про підстави проведення перевірки декларації та таких конкретних відомостей. Такий лист може містити конкретні запитання Національного агентства щодо відомостей, зазначених у декларації.

Зазначений лист може направлятися за допомогою програмних засобів Реєстру або засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення. Суб`єкт декларування має право надати (надіслати) пояснення (копії документів) не пізніше ніж на десятий робочий день з дня отримання відповідного листа Національного агентства за допомогою програмних засобів Реєстру або засобами поштового зв`язку.

Надані суб`єктом декларування письмові пояснення та/або копії підтвердних документів є обов`язковими до розгляду та врахування Національним агентством під час проведення повної перевірки декларації та вирішення питання щодо дотримання суб`єктом декларування вимог Закону при складанні та поданні декларації.

В силу положень пункту 1 розділу ІV Порядку №56, за результатами проведення повної перевірки декларації Національним агентством приймається рішення про результати здійснення повної перевірки декларації (далі - Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації).

Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації складається з таких частин: 1) вступна частина із зазначенням дати, номера та місця складання, назви Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації; 2) описова частина із зазначенням прізвища, імені, по батькові суб`єкта декларування, назви посади та органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування або юридичної особи публічного права, правових підстав проведення повної перевірки декларації, переліку інформації, яка використовувалася під час здійснення повної перевірки декларації, складових предмета перевірки; 3) мотивувальна частина із зазначенням встановлених Національним агентством обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, якими Національне агентство керувалося при прийнятті Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації, і положення закону, яким воно керувалося; 4) резолютивна частина із зазначенням висновку, якого Національне агентство дійшло за результатами здійснення повної перевірки декларації, можливості оскарження цього рішення в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, Національним агентством з питань запобігання корупції проведено повну перевірку декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України VIII скликання.

За результатами вказаної перевірки Національним агентством прийнято рішення "Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України VIII скликання" від 19 липня 2019 року № 2127 (Т. 1 а.с. 183-191).

Відповідно до зазначеного рішення, Національне агентство вирішило, що суб`єкт декларування при складанні та поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік зазначив недостовірні відомості стосовно своєї посади, про вид об`єктів нерухомості, що належить члену сім`ї (чоловіку) на праві власності, про частку у статутному (складеному) капіталі товариств про корпоративні права підприємств, які належать члену сім`ї (чоловіку) на праві власності, про розмір отриманого членом сім`ї (чоловіком) доходу, про розмір фінансових зобов`язань члена сім`ї (чоловіка), чим не дотримав вимоги пунктів 1, 2, 5, 7 та 9 частини першої статті 46 Закону України Про запобігання корупції . Недостовірні відомості, зазначені у декларації, відрізняються від достовірних на суму від 100 до 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що містить ознаки правопорушення, передбаченого ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Точність оцінки задекларованих активів не відповідає даним, отриманим з наявних джерел, в частині визначення вартості корпоративних прав, що належать члену сім`ї (чоловіку) на праві власності.

Наявність конфлікту інтересів не встановлено. Правові підстави для встановлення ознак незаконного збагачення відсутні. Доручено уповноваженій особі - головному спеціалісту відділу проведення повних перевірок Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя повідомити суб`єкта декларування ОСОБА_1 про прийняте рішення та вжити заходів для створення в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, можливості подання ним декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік з достовірними відомостями.

З приводу окремих обставин, викладених у рішенні Національного агентства від 19 липня 2019 року № 2127, слід зазначити наступне.

Щодо недостовірних відомостей вказаних у розділі 2.1 Інформація про суб`єкта декларування декларації за 2017 рік, позивач на запитання Чи належить ваша посада до посад, пов`язаних з високим рівнем корупційних ризиків, згідно з переліком затверджених Національним агентством? обрала позначку Так . Разом з тим, згідно рішення Національного агентства від 17.06.2016 р. № 2, яке було опубліковано в Офіційному віснику України від 12.08.2016 р. № 61, а відтак, набрало чинності до моменту подання декларації позивачем, посада суб`єкта декларування не належить до посад з високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, дана помилка при заповненні декларації не свідчить про умисел на приховування інформації в декларації, при цьому, дане порушення не спричинило обставин того, що не може бути проведена повна перевірка декларації чи вплинути на її результати.

Отже, доводи апелянта про те, що встановленим обставинам суд не надав належної правової оцінки, колегія суддів вважає необгрунтованими.

З приводу задекларованих об`єктів нерухомості за 2017 рік, а саме: суб`єкт декларування зазначив відомості про гаражі загальною площею 18,8 м2 та 19 м2, дата набуття права 20.11.2013 р., які належить члену сім`ї (чоловіку), розташовані за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна 211837880000 та 211825680000 . Проте, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за вказаними реєстраційними номерами об`єктів нерухомого майна зареєстровані машиномісця № НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , колегія суддів зазначає наступне.

Так, Закон України Про запобігання корупції не вирізняє відмінності між гаражем та машиномісцем .

Відповідно до Договору купівлі-продажу машиномісця від 20 листопада 2013 року, укладеного між ТОВ Компанія з управління активами ЮДП ЕССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець), предметом договору є гараж, машиномісце .

Отже, колегія суддів погоджується висновком суду першої інстанції про те, що зазначені позивачем неточності не впливають на достовірність даних декларації та не є самостійною підставою для висновків про порушення позивачем антикорупційного законодавства, тому, зазначення об`єкта нерухомості свідчить про відсутність умислу на приховування такого об`єкта.

Щодо посилання апелянта на недостовірні відомості у розділі 8 Корпоративні права декларації за 2017 рік, слід вказати наступне.

Із рішення Національного агентства від 19 липня 2019 року № 2127 вбачається, що під час проведення повної перевірки декларації Національним агентством, також, було встановлено відображення позивачем недостовірних відомостей у розділі 8 Корпоративні права стосовно корпоративних прав підприємств, які належать члену її сім`ї (чоловіку), а саме:

- суб`єктом декларування зазначено відомості про корпоративні права члена сім`ї (чоловіка) ОСОБА_2 , а саме, частку статутного капіталу ТОВ "Столичний стиль" (код ЄДРПОУ 37040295) у розмірі 1,11%, що становить 23 316,00 грн. у грошовому вираженні. Проте, згідно з відомостями ЄДР, частка члена сім`ї (чоловіка) у статутному капіталі ТОВ "Столичний стиль" становить 22 316,00 грн.;

- суб`єкт декларування зазначив, що члену сім`ї (чоловіку) належить частка статутного капіталу у розмірі 45%, що становить 145 726,00 грн. у грошовому вираженні ТОВ "СЗА Груп КФТ", ідентифікаційний номер 25873865213, дата набуття права 03.08.2017 р. Відповідно до наданого Договору дарування частки в бізнесі S3A Group KFT від 03 серпня 2017 року, предметом вказаного договору була частина частки в бізнесі ТОВ "СЗА Груп КФТ", загальною вартістю 1 350 000,00 угорських форинтів, що складає 45% статутного капіталу. Водночас, згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 03.08.2017 р. один угорський форинт дорівнював 0,10084 грн. Таким чином, загальна вартість частки в бізнесі ТОВ "СЗА Груп КФТ" у грошовому виражені становила 136 134,00 грн.;

- суб`єктом декларування зазначено відомості про корпоративні права члена сім`ї (чоловіка), а саме: частка статутного капіталу у розмірі 0,0024%, що становить 2 402,00 грн. у грошовому вираженні ПАТ "ФК "АВАНГАРД", код ЄДРПОУ 36019681; частка статутного капіталу у розмірі 0,11%, що становить 78 400,00 грн у грошовому вираженні ПАТ "ЮРИДИЧНІ ПОСЛУГИ", код ЄДРПОУ 37499765. Проте, згідно з відомостями ЄДР, член сім`ї (чоловік) станом на 31.12.2017 р. не володів зазначеними частками у статутному капіталі вказаних товариств.

Таким чином, відомості про корпоративні права в ПАТ "ФК "АВАНГАРД" та ПАТ "ЮРИДИЧНІ ПОСЛУГИ" члена сім`ї (чоловіка) не підлягали відображенню у розділі 8 "Корпоративні права" декларації. Водночас, відомості про акції ПАТ "ФК "АВАНГАРД" та ПАТ "ЮРИДИЧНІ ПОСЛУГИ", суб`єкт декларування зазначив у розділі 7 "Цінні папери" декларації.

З приводу невірно відображених відомостей у декларації щодо частки у статутному капіталі ТОВ "Столичний стиль" чоловіка позивача - ОСОБА_2 у розмірі 23 316,00 грн. замість вірної, у розмірі 22 316,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Вказана технічна помилка є ні чим іншим, як неналежним ставленням позивача до процесу заповнення декларації та застосування певних роз`яснень НАЗК щодо правильності оформлення та заповнення її розділів.

Разом з тим, вказані неточності розміру частки у статутному капіталі ТОВ "Столичний стиль" чоловіка позивача - ОСОБА_2 є меншими 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а тому, не є порушенням статті 172-6 КУпАП.

Також, на переконання колегії суддів, наведені вище обставини не свідчать про наявність обставин умисного приховування наведеної інформації позивачем та не дають підстав для кваліфікації її дій як умисного приховування певних відомостей та свідомого порушення вимог закону.

Щодо вартості частки в бізнесі ТОВ "СЗА Груп КФТ", ОСОБА_1 вказала у декларації суму 145 726 грн., яка була зазначена в Довідці від 01 березня 2018 року №01 (Т. 1 а.с. 79) .

З приводу того, що відомості про корпоративні права в ПАТ "ФК "АВАНГАРД" та ПАТ "ЮРИДИЧНІ ПОСЛУГИ" члена сім`ї (чоловіка) не підлягали відображенню у розділі 8 "Корпоративні права" декларації, водночас, відомості про акції суб`єкт декларування зазначив у розділі 7 "Цінні папери" декларації, на думку колегії суддів, свідчить про відсутність умислу у ОСОБА_1 приховувати наявність таких активів.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що такі неточності не впливають на достовірність даних декларації та не є самостійною підставою для висновків про порушення позивачем антикорупційного законодавства.

Щодо посилання апелянта на недостовірні відомості у розділі 13 Фінансові зобов`язання декларації за 2017 рік, а саме: відомості про фінансові зобов`язання члена сім`ї (чоловіка) на користь ПАТ Укрсоцбанк , слід вказати наступне.

Відповідно до ст. 60 Закону України Про банки та банківську діяльність , інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку в процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третіми особами при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є банківською таємницею.

Як зазначає ОСОБА_4 , позивач вносила у декларацію ту інформацію щодо фінансових зобов`язань чоловіка, яку їй надав її чоловік - ОСОБА_2 , вона не мала доступу до банківської таємниці та не могла самостійно отримати вказану інформацію з інших джерел.

З приводу доводів апелянта про те, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень, зокрема, строків прийняття такого рішення, саме по собі не може бути підставою для визнання його протиправним та скасування, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 3 розділу ІІІ Порядку № 56, початком здійснення повної перевірки декларації є день, наступний за днем прийняття Рішення про проведення перевірки. Про прийняття Рішення про проведення перевірки Національне агентство письмово повідомляє суб`єкта декларування за допомогою програмних засобів Реєстру не пізніше дня його прийняття.

Пунктом 12 розділу ІІІ Порядку № 56 передбачено, що повна перевірка декларації за цим Порядком здійснюється упродовж 60 календарних днів з дня прийняття Рішення про проведення перевірки.

У разі необхідності строки проведення повної перевірки декларації можуть бути продовжені, але не більше ніж на сукупний строк у 30 календарних днів. Рішення про продовження повної перевірки декларації приймається Національним агентством у випадку неотримання відповідей та/або інформації по суті, необхідних для проведення повної перевірки декларації, у відповідь на запити (листи) Національного агентства до:

1) державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань;

2) суб`єкта декларування з проханням надати пояснення щодо відомостей, зазначених у декларації.

Відповідно до пункту 15 Розділу ІІІ Порядку № 56, перебіг строку повної перевірки декларації зупиняється у випадках: звернення до суду з метою отримання інформації стосовно наявності та стану рахунків, операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи, фізичної особи - підприємця; направлення запиту на отримання від державних та інших органів влади іноземних держав інформації, що необхідна для проведення повної перевірки декларації. Зупинення перебігу строку повної перевірки декларації можливе в межах строків, визначених абзацами першим та другим пункту 14 цього розділу.

Отже, повна перевірка декларацій повинна тривати не більше, ніж 60 календарних днів з дня прийняття Рішення про проведення перевірки, а у виняткових випадках - не більше 90 днів.

Будь-яких підстав для винесення рішення про результати повної перевірки декларацій поза межами визначеного Порядком № 56 строку законодавством не передбачено.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постановах від 21 січня 2021 року у справі № 820/2509/18, від 29 грудня 2020 року у справі № 820/3143/18 та від 13 серпня 2020 року у справі № 200/959/19-а.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що доводи відповідача про відсутність граничних термінів для опрацювання отриманих у рамках повної перевірки матеріалів та для прийняття відповідного рішення є безпідставними, оскільки, приписами п. 6 Порядку передбачено, що аналіз отриманих відомостей та прийняття рішення про результати здійснення повної перевірки декларації не є окремими процедурами, а входять до складу дій, що здійснюються в межах повної перевірки.

Посилання апелянта в суді апеляційної інстанції на внесення змін в Порядок №56 колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки, як редакція Порядку №56, чинна на час прийняття вказаного Порядку, так і редакція Порядку №56, чинна на час виникнення спірних правовідносин, містила вимогу про проведення перевірки упродовж 60 календарних днів з можливим продовженням вказаного строку не більше, ніж на 30 календарних днів.

Згідно п. 1 Розділу IV Порядку № 56, за результатами проведення повної перевірки декларації Національним агентством приймається рішення про результати здійснення повної перевірки декларації (далі - Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації).

Про закінчення проведення повної перевірки декларації Національне агентство письмово повідомляє суб`єкта декларування та надсилає Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації для ознайомлення.

Рішення про проведення повної перевірки декларації розміщується протягом трьох робочих днів з моменту його прийняття на веб-сайті Національного агентства, за винятком відомостей, зазначених в абзаці четвертому частини першої статті 47 Закону.

Таким чином, проведення перевірки Національним агентством декларацій передбачає встановлену Порядком процедуру, яка визначає чітко визначену послідовність дій, результатом якої є обов`язкове прийняття рішення про проведення перевірки декларацій.

Матеріали справи свідчать, що підставою для проведення перевірки слугувало рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 21 січня 2019 року №112 Про проведення повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функції держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік (Т. 1 а.с 242-244).

Отже, в силу п. 3 Розділу ІІІ Порядку № 56, початком здійснення повної перевірки декларації, в даному випадку, є 22 січня 2019 року.

Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 22 березня 2019 року №825 Про продовження строку повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування продовжено строк проведення повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функції держави або місцевого самоврядування, з 23 березня 2019 року на 30 календарних днів (Т. 1 а.с. 239-241).

Разом з тим, оскаржуване рішення Національного агентства прийнято відповідачем лише 19 липня 2019 року, тобто, на 178 день з дня прийняття рішення про проведення повної перевірки.

Так, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 22 січня 2021 року у справі № 826/9921/17, від 29 грудня 2020 року у справі №820/3143/18, від 29 грудня 2020 року у справі №820/3143/18, від 13 серпня 2020 року у справі № 200/959/19-а, від 07 листопада 2019 року у справі № 640/1221/19 зазначав, що тривале неприйняття передбаченого законом рішення за наслідками проведеної перевірки ставить суб`єктів декларування у стан правової невизначеності, чим порушує принцип верховенства права, закріплений у статті 8 Конституції України.

Європейська Комісія за демократію через право (Венеціанська Комісія) у Доповіді щодо верховенства права від 04 квітня 2011 року № 512/2009 вказала, що однією з складових верховенства права є правова визначеність; вона вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість (передбачуваність) ситуацій та правовідносин, що виникають.

Також, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка захищає право особи на справедливий суд.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У рішенні ЄСПЛ Христов проти України від 19 лютого 2009 року, заява № 24465/04, Суд дійшов висновку, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. .

Аналіз практики Європейського Суду з прав людини дає підстави для висновку, що зазначена стаття, поміж іншого, закріплює принцип юридичної визначеності, який, в свою чергу, є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права.

Цей принцип, також, є одним з визначальних принципів доброго врядування і належної адміністрації (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до якості закону).

Так, у справі Олександр Волков проти України від 09 січня 2013 року, заява № 21722/11, порушення принципу юридичної визначеності було констатоване Європейським судом з прав людини з огляду на відсутність у законодавстві України положень щодо строків давності притягнення судді до відповідальності за порушення присяги, в контексті дотримання вимог якості закону при перевірці виправданості втручання у права, гарантовані ст. 8 Конвенції.

Отже, аналізуючи дотримання вимог якості закону , ЄСПЛ зазначив, зокрема, таке:

Відсутність будь-яких строків давності, що розглядалася вище за статтею 6 Конвенції, давала дисциплінарним органам повну свободу дій та порушила принцип юридичної визначеності.

Суд уже констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів (див. рішення від 21 жовтня 2010 року у справі Дія-97 проти України , заява № 19164/04, п. 47, з подальшими посиланнями). Цей принцип так само застосовується до процедур, що були використані для звільнення заявника з посади, включаючи процес ухвалення рішення на пленарному засіданні парламенту […];

Таким чином, колегія суддів наголошує на тому, що принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також, послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 13 серпня 2020 року у справі № 200/959/19-а вказав наступне: …Правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура повної перевірки декларацій особи Національним агентством встановлює чітку послідовність дій проведення такої перевірки із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.

Визначена цим Порядком № 56 правова процедура проведення повної перевірки декларацій особи встановлює межі вчинення повноважень Національного агентства щодо проведення ним такої перевірки і, у разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.

Усі передбачені цим Порядком заходи контролю та повної перевірки декларацій повинні відповідати вказаним у п. 3 розділу І Порядку № 56 принципам, пріоритетне місце серед яких займає принцип верховенства права.

Суд зазначає, що встановлена правова процедура, як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи .

З огляду на вказане, враховуючи положення Закону № 1700-VII та Порядку № 56 проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 правомірно очікувала, що така перевірка буде проведена, відповідно до встановленої правової процедури, яка визначає чітку послідовність дій проведення повної перевірки декларації особи із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.

Разом з тим, враховуючи строки, встановлені для проведення повної перевірки декларацій позивача, оскаржуване рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 19 липня 2019 року №2127 прийняте відповідачем поза межами такого строку.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 13 серпня 2020 року у справі № 200/959/19-а зазначив наступне: …Таке процесуальне порушення порядку проведення перевірки, в свою чергу, зумовлює виникнення у позивача стану правової невизначеності та ставить під сумнів результати самої перевірки та є самостійною підставою для визнання протиправним рішення, прийнятого за результатами проведення такої перевірки .

З огляду на зазначене, твердження апелянта про те, що саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, колегія суддів вважає необгрунтованим.

При цьому, посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 23.04.2020 р. у справі № 813/1790/18, від 23.04.2020 р. у справі № 813/1790/18, від 11.02.2020 р. у справі № 210/3268/15-а, від 20.12.2019 р. у справі № 820/3914/17, від 24.10.2019 р. у справі № 806/1243/17 та від 10.07.2019 р. у справі № 804/639/18 є необгрунтованими, оскільки, дані судові рішення прийнято Верховним Судом за інших обставин справи та правовідносин, а тому, зазначені відмінності у фактичних обставинах справи виключають можливість врахування таких висновків.

Враховуючи вищезазначене, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 визнано протиправним та скасовано рішення Національного агентства з питань запобігання корупції "Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України VIII скликання" від 19.07.2019 року № 2127.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Надаючи оцінку доводам апелянта, судова колегія приймає до уваги Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому зазначено, що при викладенні підстав для прийняття рішення суд повинен надати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд апеляційної інстанції, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Крім того, у рішеннях ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що …хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід… .

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому, підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Національного агентства з питань запобігання корупції залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Бужак Н.П.

Черпіцька Л.Т.

Повний текст постанови виготовлено 15.02.2021 р