Постанова

від 12.02.2021 по справі 953/7318/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2021 року

м. Харків

Справа № 953/7318/20

Провадження № 22 - ц/818/1235/21

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Тичкової О.Ю.

суддів - Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,

учасники справи:

позивач - Комунальне підприємство Жилкомсервіс ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу адвоката Михайлова Олексія Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Київського районного суду м. Харкова, ухвалене 13 жовтня 2020 року у складі судді Попрас В.О.,

УСТАНОВИВ:

У травні 2020 року представник Комунального підприємства Жилкомсервіс (далі - КП Жилкомсервіс ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , яким просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, що виникла за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.03.2007 по 30.04.2020 у сумі 39036,88 грн, а також судовий збір в розмірі 2102 грн.

Позов обґрунтований тим, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 . Відповідач не в повному обсязі сплачував за послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території, що призвело до утворення заборгованості. За надані послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території за період з 01.03.2007 по 30.04.2020 за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 39063,88 грн. Добровільно борг, що утворився, відповідач не сплачує.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2020 року позовні вимоги КП Жилкомсервіс задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП Жилкомсервіс суму заборгованості з утримання будинку, споруд та прибудинкової території за період з 01.05.2017 по 30.04.2020 у розмірі 15361,64 грн., а також судовий збір у розмірі 2102 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 31.01.2003. Також в будинку АДРЕСА_4 є квартира в„–2 , власником якої є ОСОБА_2 . Заперечуючи проти позову, представник відповідача зазначав, що житловий будинок АДРЕСА_4 не перебуває на балансі КП Жилкомсервіс та є приватною власністю відповідача. Проте доказів цього суду не надав. Одноповерховий житловий будинок загальною площею 298,10 кв.м по АДРЕСА_4 , з нумераціює квартир в„–в„– 2 , 3 , 13 передано в господарське відання КП Жилкомсервіс . 10.08.2020 відповідач звертався до Начальника управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради із заявою про вилучення вказаного будинку з балансу КП Жилкомсервіс та з комунальної власності територіальної громади м. Харкова. На підставі викладеного суд дійшов висновку, що будинок АДРЕСА_4 знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова та перебуває у господарському віданні КП Жилкомсервіс . Між КП Жилкомсервіс , як управителем житлових будинків комунальної власності територіальної громади м. Харкова, та відповідачем, як споживачем послуг з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, укладений публічний договір про надання житлово-комунальних послуг, шляхом його опублікування в офіційному виданні Харківської міської ради - спецвипуску газети Слобода від 28.11.2006 №95/1 зі змінами, внесеними в 2007 і 2009 роках. Суд вважав, що публічний договір між співвласниками будинку за адресою: АДРЕСА_4 , та КП Жилкомсервіс про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій є чинним. Тобто, між позивачем та відповідачем фактично склалися правовідносини з приводу надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової територій за указаною адресою. Посилаючись на лист КП Жилкомсервіс , суд виходив з того, що за адресою відповідача надаються наступні послуги: прибирання прибудинкової території, технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання, технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення, обслуговування димових та вентиляційних каналів, технічне обслуговування та поточний ремонт мереж електропостачання та електрообладнання, освітлення місць загального користування. Суд зауважив, що представником відповідача не надано доказів про ненадання йому позивачем послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території, а також доказів на спростування наявної заборгованості. З урахуванням заяви представника відповідача про пропущений позивачем строк позовної давності суд задовольнив позовні вимоги частково, за період з 01.05.2017 по 30.04.2020, в розмірі 15361,64 грн. Також стягнув з відповідача на користь позивача судові витрати в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду представник відповідача подав апеляційну скаргу, якою просить скусувати рішення суду і ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги вказав, що відповідно до договору дарування від 31.01.2003 року №305 ОСОБА_1 є власником квартир АДРЕСА_1 . Даний будинок не є багатоквартирним, а переобладнаний у приватний будинок з виділеною під нього земельною ділянкою. На підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серія ХР №078571 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0901 га, кадастровий номер 6310136600:01:022:0025, яка розташована за адресою : АДРЕСА_4 . Цільове призначення земельної ділянки - обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Відповідно до рішення суду від 24.01.2020 у справі №953/24561/19 земельна ділянка, що перебувала у спільній власності між співвласниками вищевказаного будинку була розділена між співвласниками. Тобто, будинок АДРЕСА_4 не є багатоквартирним будинком, а є приватною власністю. В листі від 25.12.2014 №В-2-22350/1-14-14.08.39-6314/0/129-14 Департаменту житлового господарства Харківської міської ради чітко зазначено, що житловий будинок по АДРЕСА_4 , на балансі КП Жилкомсервіс не перебуває, а отже КП Жилкомсервіс не має законного права вимагати від ОСОБА_1 сплати неіснуючої заборгованості. Вказаним обставинам судом не було надано належної оцінки.

Апелянт вказує, що при ухвалені рішення суд посилається на надання відповідачу позивачем певних послуг. Однак зазначене не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_1 ніякими послугами КП Жилкомсервіс не користується і фактично не може користуватися, оскільки житловий будинок АДРЕСА_4 є приватним будинком з виділеною земельною ділянкою, він огорджений парканом і потрапити на його територію без дозволу власника неможливо. Отже, здійснювати послуги щодо обслуговування прибудинкової території КП Жилкомсервіс ніяким чином не може. Утримання свого житлового будинку ОСОБА_1 здійснює самостійно. Позивач не надав жодних доказів в підтвердження того, що ним дійсно надавалися будь-які послуги відповідачу, а саме: акти виконаних робіт щодо заміни чи обслуговування прибудинкової території, технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення та інше, жодним чином не підтвердив виходи до будинку відповідача щодо надання послуг. Вказаним обставинам судом при ухваленні рішення оцінки надано не було.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Посилається на те, що суд правильно встановив, що будинок АДРЕСА_4 перебуває на балансі позивача, доказів ненадання позивачем послуг за адресою вищезазначеного будинку, а також утримання будинку співвласниками будинку надано не було. Відповідач здіснював оплату наданих послуг самостійно до ківтня 2008 року, що свідчить про те, що він приєднався до умов публічного договру, що був опублікований у спецвипуску газети Слобода від 28.11.2006.

Відповідно до пункту 4 частини 1, частини 2 статті 376 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Вислухавши доповідь головуючого судді, встановивши обставини справи, перевіривши зібрані по справі докази, обговоривши апеляційну скаргу в межах її доводів, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 є власиком квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується даними договору дарувіання квартири від 31.01.2003 та даними витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Комунальним підприємством Харківське міське бюро технічної інвентаризації , № 15768 від 31.01.2003 (а.с. 18, 19).

Згідно довідки про зареєстрованих в житловому приміщенні осіб №5b39004d-b4be-416a-8857-b90e123fe5b7 від 17.01.2020, наданої за запитом КП Жилкомсервіс , за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_3 і ОСОБА_1 (а.с. 21).

Згідно Інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади м. Харкова №67bb2c33-f603-4e0a-8898-5c94c89320f0 від 12.05.2020, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 26).

Згідно Свідоцтва про право власності від 28 листопада 1997 року, реєстраційний №2-97-94770-с-1, Харківський міський центр приватизації державного житлового фонду посвідчив, що квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 та членам його сім`ї ОСОБА_5 , ОСОБА_2 . Свідоцтво видане згідно з розпорядженням від 28 листопада 1997 року №15207-с-1 (а.с. 64).

Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 червня 2010 року, державний нотаріус Восьмої Харківської державної нотаріальної контори Кретова О.В. посвідчила, що спадкоємцем 1/3 частини квартири АДРЕСА_3, що належала ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його син - ОСОБА_2 . Спадкова справа №457/2010. Зареєстровано в реєстрі за №3-980 (а.с. 66-67).

У відзиві на позовну заяву, а також в апеляційній скарзі представник відповідача посилався на те, що житловий будинок АДРЕСА_4 не перебуває на балансі КП Жилкомсервіс та є приватною власністю відповідача. В обґрунтування вказаного твердження посилався на лист КП Жилкомсервіс №В-14/7378.07-03 від 30.12.2014, згідно якого житловий будинок по АДРЕСА_4 , на балансі КП Жилкомсервіс не перебуває.

Колегія суддів з зазначенми доводами апеляційного суду не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до листа Департаменту житлового господарства Виконавчого комітету Харківської міської ради від 26.12.2014 №7589/0/90-14, наданого за запитом ОСОБА_1 , згідно інформації, наданої КП Жилкомсервіс , відповідач є власником квартири АДРЕСА_8 , а не НОМЕР_3 . Житловий будинок по АДРЕСА_4 , на балансі КП Жилкомсервіс не перебуває. Сума заборгованості виникла по особовому рахунку виключно на квартиру АДРЕСА_8 . Житловий будинок по АДРЕСА_4 , є комунальною власністю територіальної громади м. Харкова, який зазначений у переліку будинків комунальної власності у газеті Харьковские Известия від 28.01.2012 за №11/2 (2449). Власником житлового будинку по АДРЕСА_4 в особі Харківської міської ради. Документів, які б підтверджували право власності на земельну ділянку від відповідача до КП Жилкомсервіс не надходило (а.с. 43).

Відповідно до листа №В-14/7378.07-03 від 30.12.2014 КП Жилкомсервіс , адресованого ОСОБА_1 , останній є власником квартири АДРЕСА_8 , а не НОМЕР_3 . Житловий будинок по АДРЕСА_4 , на балансі КП Жилкомсервіс не перебуває. Сума заборгованості виникла по особовому рахунку виключно на квартиру АДРЕСА_8 . Житловий будинок по АДРЕСА_4 , є комунальною власністю територіальної громади м. Харкова, який зазначений у переліку будинків комунальної власності у газеті Харьковские Известия від 28.01.2012 за №11/2 (2449). Власником житлового будинку по АДРЕСА_4 в особі Харківської міської ради. Документів, які б підтверджували право власності на земельну ділянку від відповідача до КП Жилкомсервіс не надходило (а.с. 45).

Викладена інформація також дублюється у листі Департаменту житлового господарства Виконавчого комітету Харківської міської ради від 25.12.2014 №В-2-22350/0/1/-14.08.39-6314/0/129-1, наданому за запитом ОСОБА_1 (а.с. 46).

Всі наведені листи містять вказівку на те, що відповідач є власником будинку АДРЕСА_4 , а не НОМЕР_3 .

У наданій до суду першої інстанції відповіді на відзив представник позивача зазначив, що передача багатоквартирних будинків у господарське відання КП Жилкомсервіс здійснювалось шляхом укладення між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та КП Жилкомсервіс договору про передачу майна в господарське відання від 28.02.2007 №1288, згідно з яким у господарське відання підприємства був переданий будинок АДРЕСА_4 . Будинок НОМЕР_3 раніше був зареєстрований у Харківському міському центрі приватизації державного житлового фонду як будинок під НОМЕР_4. Теперішній будинок АДРЕСА_4 складається з групи споруд). При цьому, будинок НОМЕР_4 (в подальшому частина якого була перейменована в будинок АДРЕСА_4 ) був переданий у господарське відання КП Жилкомсервіс шляхом укладення Договору про передачу будинків. Таким чином, будинок АДРЕСА_4 був переданий на баланс підприємства під НОМЕР_4, а зміна нумерації споруд не є підставою для звільнення споживачів послуг від обов`язку оплачувати житлово-комунальні послуги (а.с. 52-56).

Викладене підтверджується долученими до відповіді доказами.

Згідно Договору №1288 про передачу в господарське відання майна комунальної власності громади м. Харкова від 28 лютого 2007 року, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (Уповноважений орган) та КП Жилкомсервіс (Балансоутримувач), на підставі Рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2016 №1186 та Рішення Харківської міської ради від 22.02.2007 №188, Уповноважений орган передав в господарське відання Балансоутримувачу нерухоме та рухоме майно, житловий та нежитловий фонд (майно), яке знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова. Вартість і перелік переданого майна відображені у Додатках до Договору (а.с. 59-60).

Згідно пункту 2.4 указаного Договору Балансоутримувач управляє переданим йому майном відповідно до Статуту та згідно вимог чинного законодавства України.

Згідно пункту 3.2 Договору Уповноважений орган делегував Балансоутримувачу функції: утримання на балансі майна комунальної власності територіальної громади м. Харкова; управління майном комунальної власності територіальної громади м. Харкова, переданим у господарське відання Балансоутримувачу.

Згідно розділу 5 Договору його дія поширюється на майно, придбане Балансоутримувачем у процесі управління майном, що підлягає обліку в реєстрі комунальної власності і включається в даний договір у виді доповнень. Зміни і доповнення до Договору вносяться на підставі Розпорядження Уповноваженого органу, які є його невід`ємною частиною і набирають сили після підписання уповноваженими особами сторін акту прийому-передачі. Усі додатки до даного Договору є його невід`ємною частиною.

Відповідно до пункту 8.1 Договору він набирає сили з моменту підписання його сторонами і діє до моменту ліквідації Балансоутримувача.

15.02.2019 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (Власник) та КП Жилкомсервіс (Підприємство) укладена Додаткова угода до договору про передачу майна в господарське відання №1288 від 28.02.2007 (а.с. 63).

Згідно вказаної Додаткової угоди, враховуючи звернення КП Жилкомсервіс , на підставі рішення 4 сесії Харківської міської ради 5 скликання Про комунальну власність від 26.07.2006 №67/06, наданих копій правовстановлюючих документів на житло мешканців будинків по АДРЕСА_4 , сторони прийшли до згоди внести зміни до договору передачі майна в господарське відання №1288 від 28.02.2007, а саме: 1. Замість раніше переданого в господарське відання житлового будинку по АДРЕСА_4 , загальною площею 353,49 кв.м, вважати одноповерховий житловий будинок загальною площею 298,10 кв.м по АДРЕСА_4 , з нумерацією квартир в„–в„–2 , 3,13 ; 2. Замість раніше переданого в господарське відання житлового будинку по АДРЕСА_4 , загальною площею 468,70 кв.м, вважати двоповерховий житловий будинок загальною площею 398,60 кв.м по АДРЕСА_4 , з нумерацією квартир 1,10,10А, 11,12,14,17 (а.с. 63).

Згідно пункту 4 Додаткової угоди вона вступила в дію з моменту підписання її Сторонами та скріплення її печатками Сторін.

Матеріали справи містять копію заяви ОСОБА_1 до начальника Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 10.08.2020, якою він просить вилучити будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з балансу КП Жилкомсервіс та комунальної власності територіальної громади м. Харкова (а.с. 57).

Відомості, які б свідчили про вирішення вказаного питання, відповідачем до суду надані не були.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що будинок АДРЕСА_4 знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова та перебуває у господарському віданні КП Жилкомсервіс під НОМЕР_4.

Відповідно до статті 322 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 382 ЦК України встановлено, що всі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно частини 2 статті 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т.ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

На підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20 грудня 2006 року №1186 Про визначення виконавців послуг в житловому фонді міста Харкова КП Жилкомсервіс є виконавцем житлово-комунальних послуг у житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Харкова з управління будинком, спорудою та групою будинків та забезпечує надання населенню житлово-комунальних послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (а.с. 13).

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 22.02.2007 №188 Про внесення змін до Рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2006 №1186 Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг в житловому фонді м. Харкова , у господарське відання КП Жилкомсервіс передано житловий фонд комунальної власності територіальної громади м. Харкова, отже КП Жилкомсервіс набуло статусу управителя та балансоутримувача житлового фонду.

Частиною 1 статті 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Між КП Жилкомсервіс , як управителем житлових будинків комунальної власності територіальної громади м. Харкова, та відповідачем, як споживачем послуг з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, укладений публічний договір про надання житлово-комунальних послуг, шляхом його опублікування в офіційному виданні Харківської міської ради - спецвипуску газети Слобода від 28.11.2006 №95/1 (а.с. 10) зі змінами, внесеними в 2007 (а.с. 11) і 2009 роках (а.с. 12).

Згідно пункту 22 Публічного договору, договір укладається строком на 3 роки і вважається продовженим на той самий термін, якщо за місяць до закінчення його строку однією зі сторін не буде письмово заявлено про розірвання договору чи необхідності його перегляду.

Відповідно до пункту 3-1 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017, який введено в дію з 01.05.2019, договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуг з управління багатоквартирним будинком, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами (у тому числі вивезення побутових відходів за наявності), до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладені за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо згідно з такими договорами передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

На піставі викладеного, враховуючи, що відповідачем не надано доказів розірвання укладеного з позивачем договору, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, дійшов обґрунтованого висновку, що публічний договір між співвласниками будинку за адресою: АДРЕСА_4 , та КП Жилкомсервіс про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій є чинним. Отже, між позивачем та відповідачем фактично склалися правовідносини з надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової територій за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 4 Закону України Про житлово-комунальні послуги до повноважень органів місцевого самоврядування належить встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону.

Надання послуг здійснюється КП Жилкомсервіс згідно з переліком, затвердженим рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради №893 від 20.12.2011, з наступними змінами 27.01.2012 №39 Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2011 №893 Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова , рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 10.05.2017 №283 та від 11.05.2018 №318 Про коригування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова .

Як вбачається з листа КП Жилкомсервіс , за адресою: АДРЕСА_1 , надаються наступні послуги: прибирання прибудинкової території, технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання, технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення, обслуговування димових та вентиляційних каналів, технічне обслуговування та поточний ремонт мереж електропостачання та електрообладнання, освітлення місць загального користування.

Згідно наданого позивачем КП Жилкомсервіс розрахунку у зв`язку з неналежною сплатою відповідачем послуг за адресою: АДРЕСА_1 , за ним утворилась заборгованість за період з 01.03.2007 по 30.04.2020 у розмірі 39036,88 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності зі статтею 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична і теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифам.

Відповідно до статті 68 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Відповідно до статті 162 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Відповідно положень статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду , крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частинами 1, 6, 7 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Матеріалами справи підтверджені обставини, на які позивач посилається як на підставу заявлених позовних вимог. Між тим, представником відповідача не надано доказів не надання ОСОБА_1 позивачем послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території, а також доказів які спростують наявну заборгованість.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Питання застосування судом до позовних вимог строку позовної давності апелянтом не оскаржується, в зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині апеляційним судом не переглядається.

Судова колегія погоджується з доводами апеляціної скарги щодо неповного мотивування наявності у позивача права на отримання плати за надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, проте такі порушення не вплинули на загальний висновок суду про наявність підстав для задоволення позову частково.

Інші доводи апеляційної скарги не мають правового значення для правильного вирішення спору, оскільки такі аргументи втрачають правовий сенс за встановлених судом обставин.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів.

Суд першої інстанції повно та об`єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування в частині стягнення заборгованості з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Разом з тим, судом було невірно вирішено питання про розподіл судових витрат.

Так, з матеріалів справи вбачається, що КП Жилкомсервіс за подання позову до суду першої інстанції був сплачений судовий збір в розмірі 2102 грн., що підтверджується платіжним дорученням №37410 від 15 квітня 2020 року (а.с. 5).

Вказана сума була в повному обсязі стягнута судом з відповідача на користь позивача.

Однак, згідно вимог частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги КП Жилкомсервіс до ОСОБА_1 задоволені частково (39,35% у відсотковому виразі), з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 827,14 грн.

Враховуючи викладене, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 належить задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити в частині розміру судових витрат, які підлягають відшкодуванню відповідачем на користь позивача. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення ( Серявін та інші проти України (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При зверненні до суду з апеляційною скаргою представником відповідача Михайловим О.М. був сплачений судовий збір в розмірі 3153 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1956804213.1 від 24.12.2020 (а.с. 110).

Враховуючи, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню частково (4,74% у відсотковому виразі), у відповідності до вимог статей 141, 382 ЦПК України та Закону України Про судовий збір з КП Жилкомсервіс на користь апелянта підлягає стягненню судовий збір в розмірі 149,45 грн.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384, 390, 391 ЦПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Михайлова Олексія Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2020 року змінити в частині розподілу судових витрат.

Зменшити суму стягнутого з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Жилкомсервіс за рішенням Київського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2020 року судового збору з 2102 грн. до 827 (вісімсот двадцять сім) грн 14 коп.

В іншій частині рішення Київського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2020 року залишити без змін.

Стягнути з Комунального підприємства Жилкомсервіс на користь Михайлова Олексія Михайловича судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 149 (сто сорок дев`ять) грн 45 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 12 лютого 2021 року.

Головуючий О.Ю.Тичкова

Судді С.С.Кругова

Н.П.Пилипчук