Рішення

від 10.02.2021 по справі 947/7471/20

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/7471/20

Провадження № 2/947/650/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2021 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Куриленко О.М.

за участю секретаря - Баранової Ю.О.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідачів - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування, витребування майна з чужого володіння

ВСТАНОВИВ:

03 квітня 2020 року позивач звернулась до суду з позовом та просила ухвалити рішення, яким: визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 в порядку спадкування за законом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 сестри ОСОБА_6 , право власності на спадкове майно - Ѕ частини земельної ділянки (загальною площею 0,0576 га.), кадастровий номер 5110136900:39:008:0007, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; Витребувати Ѕ частини земельної ділянки, кадастровий номер 5110136900:39:008:0007, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з володіння відповідачки ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 ; Встановити порядок виконання рішення, відповідно до якого судове рішення є підставою для скасування запису № 15758775 від 02.08.16. про право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:39:008:0007 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрації Ѕ частини земельної ділянки за ОСОБА_3 .

Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її рідна сестра - ОСОБА_6 . Після її смерті відкрилася спадщина. Під час оформлення спадщини позивач дізналася, що сестрі належить частина земельної ділянки, яка не була належно оформлена через судові спори.

Як стало відомо позивачу, 01 квітня 2016 року Київський районний суд міста Одеси ухвалив рішення по цивільній справі № 520/18028/14-ц, яким визнав за ОСОБА_6 та відповідачкою ОСОБА_5 права власності в рівних частках (по 1/2 частці за кожною) на земельну ділянку, площею 0,0576 га., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

30 травня 2016 року апеляційний суд Одеської області рішення Київського районного суду міста Одеси від 01 квітня 2016 року в частині визнання права власності на 1/2 частки спірної земельної ділянки за ОСОБА_6 - скасував, та ухвалив нове рішення, яким в позові ОСОБА_6 відмовив а позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнив повністю, та визнав за ОСОБА_5 право власності на всю спірну земельну ділянку.

ОСОБА_6 оскаржила рішення апеляційного суду Одеської області від 30 травня 2016 року в касаційному порядку та Постановою Верховного суду України від 28 лютого 2018 року рішення апеляційного суду Одеської області від 30 травня 2016 року було скасовано, а рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2016 року було залишено без змін.

Позивач вказує, що звернулася до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального огругу з проханням про включення спірної частки земельної ділянки до спадкового майна та оформлення позивачці прав власності в порядку спадкування, проте, постановою нотаріуса у видачі свідоцтва про право власності на спадщину позивачці було відмовлено, оскільки спірна частка земельної ділянки відчужена відповідачці ОСОБА_4 .

Позивач вважає, що належна її сестрі Ѕ частка спірної земельної ділянки вибула з її володіння на підставі рішення апеляційного суду Одеської області від 30.05.2016 року, яке в подальшому було скасовано постановою Верховного суду України від 28.02.2018 року поза волею її сестри, та таким чином, вважає, що її права та інтереси як спадкоємиці після смерті сестри підлягають захисту в судовому порядку. Що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Ухвалою судді від 16 квітня 2020 року провадження у справі було відкрито та призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження.

29 квітня 2020 року представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням, в якому просив витребувати у приватного нотаріуса Горецької Валентини Миколаївни ( АДРЕСА_2 ) належним чином завірену копію спадкової справи № 2-2019, заведеної після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою суду від 30 квітня 2020 року дане клопотання було задоволено.

27 травня 2020 року представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням, в якому просив витребувати у приватного нотаріуса Сизоненко Данила Вікторовича (65114, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 28, офіс 37, т. НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ) належно завірені копії документів, на підставі яких нотаріусом було здійснено 02.08.2016. перереєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 5110136900:39:008:0007, з ОСОБА_5 на ОСОБА_4 , номер запису 15758775

Ухвалою суду від 01 червня 2020 року клопотання представника позивач задоволено в повному обсязі.

15 червня представник відповідачів - ОСОБА_2 надала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила у задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.

В ході розгляду справи представник відповідачів ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою, в якій просила постановити ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, вказуючи на те, що вирішуючи спір у спрощеному провадженні значно зменшується обсяг процесуальних можливостей захисту порушених прав. Зазначає, що без дотримання принципів змагальності та диспозитивності, та пропорційності неможливо буде постановити законне та обґрунтоване рішення по справі.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 18 червня 2020 року вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

09.07.2020 року позивач надала до суду відповідь на відзив представника відповідачів - ОСОБА_2 , в якому просила допитати в якості свідка по справі ОСОБА_1 (представника померлої ОСОБА_6 ).

В ході підготовчого засідання, представник відповідачів ОСОБА_2 звернулась до суду з клопотанням, в якому просила витребувати у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сизоненко Данила Вікторовича належним чином завірену копію договору купівлі-продажу, серія та номер 2469, від 02.08.2016 року, на підставі якого було здійснено перереєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 5110136900:39:008:0007, АДРЕСА_1 , з ОСОБА_5 на ОСОБА_4 , вказуючи на те, що ухвала суду про витребування доказів була виконана не в повній мірі, а витребувані у нотаріуса документи не містять вищевказаного договору.

Ухвалою суду від 29.09.2020 року клопотання представника відповідачів ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі.

Ухвалою суду від 24.11.2021 року було закрито підготовче провадження по справі та призначено до розгляду по суті.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - ОСОБА_2 у судовому заперечувала проти задоволення позову, просила у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги позову підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим 24.12.2018 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №13382.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на належну її 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0576 га, за адресою АДРЕСА_1 , яка належала померлої на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 01.04.2016 року.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 01.04.2016 року визнано за ОСОБА_5 право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0, 0576 га, за адресою АДРЕСА_1 , державний акт на право власності на земельну ділянку від 10.05.2012 року,

кадастровий номер 5110136900:39:008:0007, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 . Визнано за ОСОБА_6 право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0, 0576 га, за адресою АДРЕСА_1 , державний акт на право власності на земельну ділянку від 10.05.2012 року, кадастровий номер 5110136900:39:008:0007, оформлений на померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_7 .

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 30.05.2016 року вказане рішення Київського районного суду м. Одеси було скасовано в частині визнання права власності на Ѕ частки спірної земельної ділянки за ОСОБА_6 , та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено в повному обсязі, та визнано за ОСОБА_5 право власності на всю спірну земельну ділянку.

Однак, постановою Верховного суду України від 28 лютого 2018 року рішення апеляційного суду Одеської області від 30.05.2016 року було скасовано, а рішення Київського районного суду м. Одеси від 01.04.2016 року залишено без змін.

У відповідності зі ст. 1223 ЦК у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1258 ЦК спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Згідно зі ст. 1262 ЦК у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Спадкоємицею майна померлої ОСОБА_6 є її сестра ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_6 серії НОМЕР_5 , та свідоцтвом про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_6 , а також матеріалами спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_6 .

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1270 ЦК України строк для прийняття спадщини встановлюється у шість місяців та починається з часу відкриття спадщини.

В установлений законом строк, 17.01.2019 року позивач звернулась до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Горецької Валентини Миколаївни із заявою про прийняття спадщини, у зв`язку з чим приватним нотаріусом було заведено спадкову справу № 2-2019, копія якої була витребувана судом.

Однак, постановою приватного нотаріуса № 167/02-31 від 09.08.2019 року у видачі свідоцтва про право власності на спадщину за законом на спірну частку земельної ділянки позивачу було відмовлено, оскільки спірна частка земельної ділянки була відчужена третій особі, а саме відповідачу ОСОБА_4 .

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування (пункт 23) передбачено звернення до суду за правилами позовного провадження осіб, яким нотаріус відмовив в оформленні права на спадкування.

Як вбачається з договору купівлі - продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сизоненко Д.В. від 02.08.2016 року, ОСОБА_5 продала та передала у власність ОСОБА_4 земельну ділянку , кадастровий номер 5110136900:39:008:0007, площею 0,0576 га, в тому числі по угіддям: 0,0040 га під проїздами, проходами та площадками, 0,0206 га під проїздами, проходами та площадками, 0,0032 га під зеленими насадженнями, 0,0298 га під зеленими насадженнями, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно витребуваних судом у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сизоненко Данила Вікторовича копій документів вбачається, що на підставі рішення апеляційного суду Одеської області від 30.05.2016 року було здійснено переєстрацію спірної земельної ділянки з ОСОБА_5 на ОСОБА_4 .

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач) , власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: і) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно u володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. В цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Пунктом 3 частини 1 статті 388 ЦК України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке в подальшому відчужене набувачем третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц (провадження № 14-636цс18) вказано, що за змістом статті 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею . Саме такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року (провадження № 6-251цс15). Цей висновок також був неодноразово підтриманий і Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 05 грудня 2018 року (провадження № 14-247цс18 та № 14-179цс18).

Отже, враховуючи те, що належна сестрі позивачки 1/2 частина спірної земельної ділянки вибула за її власності на підставі рішення пеляційного суду Одеської області від 30 травня 2016 року, яке в подальшому було скасовано постановою Верховного суду України від 28 лютого 2018 року, суд приходить до висновку, що ця спірна частина земельної ділянки вибула з володіння сестри позивачки поза її волею, і її витребування вправі здійснювати правонаступники (спадкоємці) на підставі статті 388 ЦК України.

Що стосується заяви про застосування наслідків спливу строків позовної давності, поданої відповідачем ОСОБА_5 28 вересня 2020 року, суд зазначає наступне.

Згідно вимог ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до вимог статті 261ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Розглянувши вказану заяву, суд не погоджується з твердженнями відповідача щодо пропуску строку звернення до суду з даним позовом, так як даний строк почався лише після смерті сестри позивача, а саме з ІНФОРМАЦІЯ_2, а позовна заява була подана ОСОБА_3 03 квітня 2020 року.

Щодо позовних вимог позивача в частині встановлення порядку виконання рішення, відповідно до якого судове рішення є підставою для скасування запису № 15758775 від 02.08.16. про право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:39:008:0007 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрації Ѕ частини земельної ділянки за ОСОБА_3 , суд зазначає, що дана вимога є законною та обгрунтованою, так як в інший спосіб права позивача відновити не можливо.

Керуючись ст.ст. 256,257, 387,388 ЦК України, ст.ст. 258, 259, 263,264, 265, 267, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування, витребування майна з чужого володіння - задовольнити частково.

Витребувати Ѕ частини земельної ділянки, кадастровий номер 5110136900:39:008:0007, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з володіння відповідачки ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 .

Встановити порядок виконання рішення, відповідно до якого дане судове рішення є підставою для скасування запису № 15758775 від 02.08.16р. про право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:39:008:0007 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрації Ѕ частини земельної ділянки за ОСОБА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Суддя Куриленко О. М.