Постанова

від 11.02.2021 по справі 904/3875/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2021 року м. Дніпро Справа № 904/3875/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач ),

суддів: Кузнецової І.Л., Чус О.В.

секретар судового засідання Пінчук Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференції апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛ-Фудс"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2020 р.

( суддя Євстигнеєва Н.М., м. Дніпро, повний текст рішення складено 13.11.2020 р.)

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"BAIRAFARM TRADING (S) PTE LTD",

м. ОСОБА_1 , Сингапур

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛ-Фудс",

м. Дніпро

про стягнення 10 720,00 доларів США, що еквівалентно 293 305,63 грн.

ВСТАНОВИВ :

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "BAIRAFARM TRADING (S) PTE LTD" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛ-Фудс" заборгованість у розмірі 10 720,00 доларів США, що еквівалентно 293 305,63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов контракту №1-17/02 від 17.02.2020 р. в частині повної та своєчасної поставки товару.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2020 р. позов задоволено - стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛ-Фудс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "BAIRAFARM TRADING (S) PTE LTD" заборгованість у розмірі 10 720 доларів США, що еквівалентно 293 305 грн. 63 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 4 399 грн. 58 коп.

В основу оскаржуваного рішення покладено висновок місцевого господарського суду про наявність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог, оскільки матеріалами справи ( банківською випискою ) підтверджується перерахування Позивачем на рахунок Відповідача передоплати вартості товару у розмірі 10 720 доларів США, докази поставки товару відсутні, Відповідачем не надані, як і відсутні докази повернення Відповідачем Позивачу суми сплаченої попередньої оплати. З огляду на те, що відповідно до вимог Контракту поставка товару мала бути здійснена протягом 01-31.03.2020 р., як то передбачено в Специфікації №1 від 17.02.2020 р. до Контракту, строк виконання Відповідачем своїх зобов`язань є таким, що настав.

При цьому, ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2020 р. та від 09.11.2020 р. було відмовлено в задоволені клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛ-Фудс" про залишення без розгляду позовної заяви. Клопотання були обгрунтовані тим, що відповідний спір не є підсудним Господарському суду Дніпропетровської області та підлягає розгляду у міжнародному комерційному арбітражі GAFТА при використанні англійського права у Лондоні (Англія) за правилами GAFТА № 125, враховуючи, що сторони обрали англійське право, як таке, що підлягає застосуванню під час вирішення спору в рамках Контракту №1-17/02 від 17.02.2020 р..

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛ-Фудс" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду повністю та прийняти нове рішення, яким ( згідно уточнення апеляційної скарги ) залишити позовну заяву без розгляду. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "BAIRAFARM TRADING (S) PTE LTD" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛ-Фудс" витрати на правову допомогу у розмірі 23 500,00 грн.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛ-Фудс" посилається на те, що сторони обрали англійське право, як таке, що підлягає застосуванню під час вирішення спору в рамках Контракту №1-17/02 від 17.02.2020 р., внаслідок чого згідно вимог чинного законодавства України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України - відповідний спір не є підсудним Господарському суду Дніпропетровської області та підлягає розгляду у міжнародному комерційному арбітражі GAFТА при використанні англійського права у Лондоні (Англія) за правилами GAFТА № 125.

При цьому Скаржник зазначає, що між сторонами було укладено Контракт № 1-17/02 від 17.02.2020 р., відповідно до п. 1.1. якого Продавець продає, а Покупець покупає товар, найменування та усі характеристики якого вказані у Додатку № 1 до відповідного Контракту. У свою чергу, відповідно до п. 11.2. Контракту у випадку, якщо Сторони Контракту не досягнуть згоди шляхом перемовин, усі спори та розбіжності відносно умов цього Контракту будуть передані відповідно до GAFTA 125 при використанні англійського права у Лондоні, Англія. Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛ-Фудс" під час подання своєї першої заяви щодо суті спору, а саме відзиву на позовну заяву, було зазначено про підсудність даного спору міжнародному комерційному арбітражу, що свідчить про дотримання Відповідачем вимог чинного законодавства України.

Скаржник наголошує на тому, що арбітраж GAFTA вирішує будь-які спори, що виникли з порушень сторонами зобов`язань за договором поставки зернових або, кормів, в які інкорпоровані зазначені Арбітражні Правила GAFTA № 125. Зокрема, арбітраж розглядає спори, пов`язані з порушеннями зобов`язань щодо строків і порядку постачання товару, за фактами невчасної оплати, невідповідності якості та кількості поставленого товару вказані у договорі умов, спори, пов`язані з порядком розрахунку і його стягнення, іншими випадками дефолту однієї зі сторін. Стандартні умови Арбітражу GAFTA містяться у арбітражних Правилах GAFTA № 125 ( Arbitration Rules № 125 ), які визначають строки звернення до Арбітражного суду, порядок розгляду спорів, прийняття рішення, підстави і процедуру апеляційного оскарження. Всі типові проформи контрактів GAFTA містять арбітражне застереження, що інкорпорує в контракт Арбітражні Правила GAFTA № 125.

Водночас, на думку Скаржника, відповідно до п. 1 ст. II Конвенції про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень, п. 1 ст. IV Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж, ст.9 Конституції України, ч. 2 ст. 13, ст. ст. 15, 526 ЦК України, державний суд не може нехтувати як визначеними сторонами умовами договору, так і положеннями законодавства, які визначають обов`язковість виконання зобов`язання належним чином відповідно до умов договору. Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.06.2020 р. у справі № 908/1481/19, у постанові від 17.04.2018 р. у справі № 904/4384/17.

Скаржник вважає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/3875/20 від 09.11.2020 р. є таким, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, адже відповідний спір підсудний міжнародному комерційному арбітражу GRAIN AND FEED TRADE ASSOCIATION ( GAFTA ) та не може бути вирішеним Господарським судом Дніпропетровської області, внаслідок чого відповідне рішення підлягає скасуванню, а провадження по справі залишенню позовної заяви без розгляду.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "BAIRAFARM TRADING (S) PTE LTD" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Товариство посилається на те, що Відповідач, не заперечуючи фактичні обставини справи, викладені в позовній заяві, та факт своєї заборгованості перед Позивачем, зводить свою позицію до того, що на його думку начеб-то вказанний контракт містить арбітражне застереження.

Товариство просить суд врахувати позицію Великої палати Верховного суду зазначену у постанові від 28.09.2018 р. у справі № 906/493/16 стосовно неможливості вирішення спору в арбітражному порядку за наявності помилки в його назві чи місцезнаходженні. Так, відсилання до арбітражної установи, якої не існує, або наявність інших неточностей, що не дають змоги встановити справжні наміри сторін про певну арбітражну установу, дає суду підстави для визнання арбітражної угоди недійсною.

Відтак, на думку Товариства, п. 11.2 Договору не можна вважати арбітражним застереженням і не можливо виконати.

Крім того, Товариство зазначає про те, що з висновків Верховної Палати ВС зрозуміло, що до дискреції державного суду також належить вирішення питання про неможливість виконання укладеного арбітражного застереження внаслідок істотної помилки в назві чи місцезнаходженні комерційного арбітражу. У такому випадку спір між сторонами може розглянути державний суд, адже принцип імунітету арбітражної угоди в данному випадку перестає діяти.

У відповіді на відзив, Відповідач вказує на те, що Арбітраж GRAIN AND FEED TRADE ASSOCIATION (GAFTA) є реальним, ефективним, доступним засобом вирішення спорів, що виникають в процесі торгівлі сировинними товарами по всьому світу, а її абрівіатурне скорочення GAFTA є загальновідомим у судовій практиці у світі й в тому числі в України, а тому відсутність розгорнутого розшифрування назви відповідної установи ніяким чином не впливає на дійсність арбітражного застереження у Контракті № 1-17/02 від 17.02.2020 р.

Відповідач повторно зазначає, що провадження у даній справ не може бути відкритим господарським судом за наявності укладеного між сторонами арбітражного застереження, яке не є недійсним, є чинним та може бути виконаним. Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.06.2020 р. у справі№ 908/1481/19, у постанові від 17.04.2018 р. у справі № 904/4384/1 7.

Також, Відповідач наголошує, що жодною нормою міжнародного законодавства або чинного законодавства України не передбачено обов`язкове визначення регламенту, за яким має здійснюватись арбітражний розгляд, як частину цього Контракту. Більш того, як неодноразово вказувалось Відповідачем, Сторонами було передбачено розгляд будь-яких спорів у міжнародному комерційному арбітражі GAFTA при використанні англійського права у Лондоні (Англія) за правилами GAFTA № 125 безпосередньо у Контракті №1-17/02 від 17.02.2020 р., що свідчить про визначення сторонами регламенту розгляду спору.

Відтак на думку Відповідача сторони обрали англійське право, як таке, що підлягає застосуванню під час вирішення спору в рамках Контакту № 1-17/02 від 17.02.2020 р., внаслідок чого згідно вимог чинного законодавства України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України - відповідний спір не є підсудним Господарському суду Дніпропетровської області та підлягає розгляду у міжнародному комерційному арбітражі GAFTA при використанні англійського права у Лондоні (Англія) за правилами GAFTA № 125, а тому позовна заява по справі № 904/3875/20 підлягає залишенню без розгляду.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Кузнецової І.Л.,Чус О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.12.2020 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на на 21.01.2021 р.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2021 р. розгляд справи відкладено на 11.02.2021 р.

Від представника Позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якому Позивач просить проводити судові засідання у справі № 908/919/17 в режимі відеоконференції. Найближчими судами, до яких може прибути представник позивача для участі судому засіданні в режимі відеоконференції є: Північний апеляційний господарський суд та Господарський суд м. Києва.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.02.2021 р. судове засідання 11.02.2021 р. у справі № 904/3875/20 вирішено провести в режимі відеоконференції. Доручено Північному апеляційному господарському суду забезпечити проведення відеоконференції за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "BAIRAFARM TRADING (S) PTE LTD" з Центральним апеляційним господарським судом 11.02.2021 р.

У судовому засіданні 11.02.2021 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

17.02.2020 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛ-Фудс" ( Продавець ) та Компанією BAIRAFARM TRADING (S) PTE LTD ( Покупець ) укладено Контракт № 1-17/02, відповідно до умов п. 1.1 якого Продавець продає, а Покупець покупає товар, найменування і всі характеристики якого зазначені у Специфікації № 1 до договору.

Поставка здійснюються партіями, згідно специфікацій, відповідно до яких формуються замовлення, і які є невід`ємною частиною цього контракту.

Специфікації повинні містити: найменування товару; вагу; ціна товару 286 USD; терміни поставки; умови оплати: 10 % - передплата; 90 % - протягом 3 робочих днів з дати пред`явлення копій документів, обумовлених в контракті; якість товару: товар повинен відповідати вимогам, зазначеним в специфікації ( п. 1.2 контракту ).

Згідно п. 2.1 контракту ціна на товар, що поставляється відповідно до договору, встановлюється в доларах США ( USD ) приймається на умовах CFR Kоtа Kinabalu (Malaysia) ( Інкотермс-2010 ).

Оплата за ціною, узгодженою сторонами - 286 USD за одну метричну тонну. CFR Kоtа Kinabalu (Malaysia) ( п. 2.2 контракту ).

Датою відвантаження/поставки товару вважається дата видачі митного пакету документів ( п. 5.2 контракту ).

Поставка здійснюється протягом періоду узгодженого сторонами у специфікації ( п. 5.3 контракту) .

Відповідно до п. 6.1 контракту право власності на товар від Продавця до Покупця переходить в момент отримання 100 % оплати вартості товару. До моменту закінчення відвантаження та передачі товару, отримана передплата є власністю покупця.

Оплата товару за контрактом здійснюється покупцем в доларах США ( USD ) банківським переводом на поточний рахунок продавця, зазначений в інвойсі ( п. 8.1 контракту).

Оплата товару здійснюється Покупцем двома траншами ( п. 8.2 контракту ): 1- 10% - передплата, на об`єм кожної судової партії, яка сплачується при підписанні договору; 2 - 90% - на протязі 3 робочих днів з дати надання копій документів, обумовлених в контракті.

Згідно п. 14.1 контракту цей договір вступає в силу з дати його підписання. Сторони можуть використовувати факсиміле.

Договір діє протягом 12 місяців, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

У випадку невиконання зобов`язань Продавцем, Покупець вправі на свій розсуд, додатково до будь-яких наявних у нього правовим засобам захисту, повідомив Продавця, розірвати договір, якщо, по яким би то не було причинам, продавець істотно порушує будь-які із умов договору ( п. 14.2 контракту ).

17.02.2020 р. до контракту № 1-17/02 від 17.02.2020 р. сторонами підписано Специфікацію № 1 на поставку товару, а саме - шрот соняшника ( гранульований ) ДСТУ 4638:2006; масова доля вологи та летючих речовин 12%; масова доля сирого протеїну в перерахунку на абсолютно суху речовину 39%; масова для сирого жиру % максимально до 2; масова доля сирої клітковини в перерахунку на абсолютно суху речовину 20%; масова доля золи, не розчиненій у соляній кислоті 0,005%; масова доля загальної золи 5,3%; масова доля метало домішок, не більше: частинки розміром до 2мм-відсутні; зараженість шкідниками - відсутні; інші якісні показники товару відповідають стандартам ДСТУ 4638:2006.

Кількість партії - 400 метричних тон, що еквівалентно 16 морським 40Ф контейнерам, по 25 тон продукції в кожному. Навантаження навалом ± 5% за вибором продавця. Відвантаження здійснюється рівними партіями по 200тон, періодичність 10 днів ( п. 2 специфікації ).

Сума контракту - 107 200,00 доларів США. Порт вивантаження/призначення: Kоtа Kinabalu (Malaysia) ( п. 3 специфікаці ї).

Дата відвантаження: період 1-31 березня 2020 року ( п. 4 специфікації ).

Специфікація є невід`ємною частиною контракту № 1-17/02 від 17.02.2020 р., всі інші умови контракту залишаються без змін ( п. 5 специфікації ).

Враховуючи, що: пПодавець не виконав своїх зобов`язань по Контракту №1-17/02 від 17.02.2020 р. та на дату підписання цього договору не здійснив поставку товару; Покупець виконав свої зобов`язання по контракту № 1-17/02 від 17.02.2020 р., здійснив передоплату 10 % від суми інвойса, а саме 10 720,00 (десять тисяч сімсот двадцять) доларів США, сторони дійшли згоди скласти та підписати Додаткову угоду до контракту № 1-17/02 від 17.02.2020 р. на наступних умовах:

1. Ціна на товар, згідно контракту переглядається та встановлюється остаточна ціна, а саме 321,00 дол. США за метричну одиницю товару на умовах поставки CIF (остання діюча редакція Інкотермс на дату підписання цієї угоди) Kota Kinabalu Port, Malaysia.

2. Загальна кількість товару по контракту переглядається та встановлюється 2*40FT контейнера по 25-27 МТ ваги нетто в кожному, і загальна вага нетто товару повинно бути поставлено 50-54МТ.

3. Дата завантаження та вивантаження контейнерів на корабель повинна бути між 05.06.2020 р. та 30.06.2020 р. (обидві дати включно).

6. Покупець протягом 3-х банківських днів з дати надання копій документів згідно контракту, а також п. 4 цієї угоди сплачує Покупцю суму за інвойсом, за вирахуванням раніше сплаченої покупцем продавцю суми 10 720,00 дол. США.

Матеріалами справи підтверджуються обставини перерахування Позивачем Відповідачу грошових коштів у загальному розмірі 10 720 доларів США, що еквівалентно 293 305,63 грн..

На момент звернення до суду із позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛ-Фудс" не відвантажено товар відповідно до контракту та не повернуто передоплату у розмірі 10 720,00 доларів США.

Позивач вказує на те, що ним належним чином виконано зобов`язання, оплачено аванс за поставку обумовленого сторонами товару, натомість Відповідач взяті на себе зобов`язання з поставки оплаченого товару не виконав, внаслідок чого Позивачем заявлено вимоги про повернення суми передоплати вартості товару у розмірі 10 720 доларів США, що еквівалентно 293 305,63 грн.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представнів сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні Відповідача до повернення суми передоплати вартості товару у зв`язку з не виконанням Відповідачем взятих на себе зобов`язання з поставки товару обумовленого в договорі.

Беручи до уваги правову природу укладеного між сторонами Контракту № 1-17/02 від 7.02.2020 р., кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки, які (приписи), в свою чергу, згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж.

Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.

Беручи до уваги встановлену ст. 204 ЦК України та не спростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст. ст. 11, 509 ЦК України та ст. ст. 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 ГК України, ст. ст. 655, 662 та 663 ЦК України, Продавець зобов`язаний передати товар, визначений у договорі купівлі-продажу у строк, встановлений договором, разом з товаросупровідними документами. Означений обов`язок ч.1 ст.712 цього Кодексу безпосередньо закріплений і для договору поставки.

Згідно ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу; у разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу; якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Наразі, вимога про повернення суми попередньої оплати у зв`язку з не передачею товару у встановлений строк є належним об`єктом судового захисту у розумінні ст. 5 ГПК України та ст. 15 ЦК України, правом Позивача, примушення Відповідача до сплати яких - є належним способом судового захисту у разі наявності порушення такого зобов`язання з боку останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи викладене, Відповідач не має правових підстав для ухилення від виконання обов`язку із здійснення повернення суми попередньої оплати у зв`язку з не передачею товару у встановлений строк.

Матеріалами справи ( банківською випискою ) підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача передоплати вартості товару у розмірі 10 720 доларів США, докази поставки товару відсутні, Відповідачем не надані, як і відсутні докази повернення Відповідачем Позивачу суми сплаченої попередньої оплати.

Доказів на підтвердження поставки оплаченого Позивачем товару Відповідачем не надано.

З огляду на те, що відповідно до вимог Контракту, поставка товару мала бути здійснена протягом 01-31.03.2020 р., як то передбачено в Специфікації №1 від 17.02.2020 р. до Контракту, строк виконання Відповідачем своїх зобов`язань є таким, що настав.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога Позивача про стягнення авансового платежу в сумі 10 720,00 доларів США, що еквівалентно 293 305,63 грн. є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Як вбачається з апеляційної скарги, ТОВ "АЛ-Фудс" не заперечує самого факту неналежного виконання взятих на себе зобов`язань за Контрактом № 1-17/02 від 7.02.2020 р. в частині поставки ТОВ "BAIRAFARM TRADING (S) PTE LTD" товару, а також необхідності сплати на користь Позивача суми попередньої оплати. Разом з тим, Скаржник не погоджується щодо підсудності зазначеного спору господарському суду України, чим фактично і аргументовано його апеляційну скаргу.

Згідно зі ст. 366 ГПК України підсудність справ за участю іноземних суб`єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об`єкт правовідносин розташований на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".

Закон України "Про міжнародне приватне право" визначає приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб`єктами яких є фізичні та юридичні особи.

Іноземні суб`єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов`язки, що і суб`єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України ( ст. 365 ГПК України ).

Відповідно до ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках, зокрема, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.

Господарський суд може порушити провадження в справі у випадку наявності у зовнішньоекономічному договорі арбітражної угоди, якщо визначить, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана (пункт 3 статті 2 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 1958).

Нью-Йоркська конвенція 1958 року передбачає, що кожна договірна держава визнає арбітражну угоду, за якою сторони зобов`язуються передавати до арбітражу всі або будь-які суперечки, які виникають або можуть виникнути між ними у зв`язку з якими-небудь конкретними договірними або іншими правовідносинами, об`єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Зазначений обов`язок визнання арбітражної угоди вимагає від суду також тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності (принцип імунітету та автономії арбітражної угоди).

У пункті 113 Керівництва Секретаріату ЮНСІТРАЛ по Нью-Йоркській конвенції 1958 року зазначено, що стосовно арбітражної угоди суди визначили, що вона не може бути виконана, якщо арбітражна угода мала "патологічний характер", головним чином у таких випадках: і) якщо положення арбітражної угоди були складені нечітко і не містили достатньо вказівок, які б дали змогу перейти до арбітражного розгляду, та іі) якщо в арбітражній угоді призначалася арбітражна установа, якої не існує. Але суди також можуть застосовувати підхід, спрямований на сприяння арбітражному розгляду, тобто тлумачити нечіткі чи непослідовні формулювання арбітражних угод таким чином, щоб підтримати ці угоди. Перевагу необхідно надавати наміру сторін врегулювати спір в арбітражному порядку.

Таким чином, суд має тлумачити незначні помилки та неточності у назві арбітражних установ, зазначених в арбітражній угоді, на користь міжнародного комерційного арбітражу. Однак, вирішення питання про можливість/неможливість виконання арбітражної угоди у зв`язку з наявністю помилок у найменуванні арбітражної установи є дискрецією суду, який ухвалює рішення з урахуванням усіх обставин справи. Тобто лише суд, до якого подано позов з питання, що є предметом арбітражної угоди, під час розгляду клопотання про припинення провадження у справі та направлення сторін до арбітражу повинен вирішити питання дійсності, чинності та виконуваності арбітражної угоди.

Зазначені принципи закладені, як у міжнародному, так і національному законодавстві. При цьому арбітражна угода, в будь-якому її вигляді (арбітражне застереження, третейський запис або арбітражний договір) є передумовою для передачі спору між сторонами для вирішення визначеній ними арбітражній установі, а також його розгляду за правилами і в порядку, встановленому в цією установою або визначеному за договором між сторонами. Виражена в арбітражній угоді воля сторін повинна чітко визначати компетентний арбітраж, в тому числі, у випадку домовленості між сторонами розгляд спору ad hoc.

При цьому арбітражна угода за своєю правовою природою є автономною по відношенню до інших умов договору та повинна розглядатись незалежно від їх виконання.

Разом з тим, арбітражна угода не може розглядатись як імунітет від регулювання державою відносин, що пов`язані з укладанням та виконанням договорів, або як спосіб уникнення від вирішення спорів, що виникають між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.08.2018 р. у справі № 906/493/16, уточнивши висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 18.10.2017 р. у справі № 910/8318/16, зокрема, зазначила, що суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір ( направлення до неіснуючої арбітражної установи ), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дали змогу встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має здійснюватися арбітражний розгляд. У разі невизначеності арбітражної установи сторона арбітражної угоди не має обов`язку перед зверненням до компетентного державного суду звертатися до однієї чи декількох арбітражних установ для того, щоб вони вирішили питання щодо своєї компетенції стосовно цього спору.

Як установив суд попередньої інстанції, між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛ-Фудс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "BAIRAFARM TRADING (S) PTE LTD" було укладено Контракт №1-17/02 від 17.02.2020 року (далі - Контракт), відповідно до п. 1.1. якого Продавець продає, а Покупець покупає товар, найменування та усі характеристики якого вказані у Додатку №1 до відповідного Контракту.

Згідно п. 11.2. Контракту у випадку, якщо Сторони Контракту не досягнуть згоди шляхом перемовин, усі спори та розбіжності відносно умов цього Контракту будуть передані згідно GAFTA 125, які використовуються в англійському законі, у Лондон, Англія.

Таким чином, Позивач та Відповідач під час укладення даного контракту погодили, що в разі недосягнення домовленостей усі спори підлягають вирішенню у Лондоні, Англія за правилами GAFTA 125.

Відповідач, заперечуючи розгляд справи Господарським судом Дніпропетровської області зазначив, що спір підлягає розгляду у міжнародному комерційному арбітражі GAFТА при використанні англійського права у Лондоні (Англія) за правилами GAFТА № 125.

Ст. 226 ГПК україни передбачено, що суд залишає позов без розгляду, зокрема, якщо: сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана (п.7).

Позивач в свою чергу посилається на те, що п. 11.2 контракту не можна вважати арбітражним застереженням і не можливо виконати оскільки: сторонами не передбачено у відповідності з яким регламентом слід діяти; в тексті п. 11.2 контракту наявні неточності; не визначено найменування арбітражного суду; не визначено місце проведення арбітражу; не визначено кількість арбітрів, що взагалі унеможливлює вирішення спору; не встановлено право, яке саме матеріальне право регулює цей договір; не встановлено мови арбітражного розгляду спору чи англійська, чи українська, чи російська.

Зі змісту п.11.2 Контракту № 1-17/02 від 17.02.2020 р. вбачається, що сторони не вказали арбітражну установу, її назву, на розгляд якої може бути передано спір однією із сторін. Сторони послалися в контракті лише на Арбітражні Правила GAFTA № 125 (Arbitration Rules No. 125), які використовуються в англійському законі при розгляді спору арбітражним судом.

Судом першої інстанції з посиланням на Витяг з публічного реєстру ( який є загальнодоступним ), встановлено, що Арбітраж Міжнародної асоціації торгівлі зерном і кормами, зареєстровано 31.03.1971 р., реєстраційний номер 01006456, має юридичну адресу: 9 Lincoln's Inn Fields, London, WC2A3BP. Назва цієї Асоціації англійською мовою - GRAIN AND FEED TRADE ASSOCIATION (THE). Такої назви - GRAIN AND FEED TRADE ASSOCIATION (THE), або назви іншої міжнародної арбітражної установи п.11.2 Контракту, який визначає порядок арбітражного врегулювання спорів, не містить. Відсутність у контракті інформації про назву арбітражної установи не дає можливості визначити до якого саме арбітражу має звертатися сторона.

У разі невизначеності арбітражної установи, сторона арбітражної угоди не має обов`язку перед зверненням до компетентного державного суду звертатися до однієї чи декількох установ для того, щоб вони вирішили питання своєї компетенції стосовно цього спору.

Крім того, Суд враховує, що арбітражна угода повинна передбачати не тільки зазначення місця розгляду спору, а й процедурні питання за якими здійснюється його розгляд (арбітражний регламент). Також сторони додатково можуть визначити мову розгляду, компетентний орган, кількість арбітрів та принципи їх визначення. Подібні позиції закріплені, зокрема, в статті 1 Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ.

Разом з тим, судом попередньої інстанції, встановлено, що згода на передачу спору третейському суду, у вигляді погодженому сторонами, не дає можливості визначити третейський суд, який є повноважним для розгляду спору, визначити порядок його формування, в тому числі ad hoc, а також порядок розгляду цього спору, що є ознаками "патологічного характеру" такої угоди.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про неможливість виконання вказаної арбітражної угоди та наявності підстав для розгляду справи господарським судом.

Щодо посилань Скаржника на правову позицію Верховного Суду у постановах від 03.06.2020 р. у справі № 908/1481/19, у постанові від 17.04.2018 р. у справі № 904/4384/17, то така стосується інших встановлених у справах обставин, тому така правова позиція не є релевантною для даного спору.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується із висновком суду попередньої інстанції про відсутність підстав для залишення позову без розгляду, оскільки господарський суд правильно вирішив спір у цій справі.

Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послався місцевий господарський суд.

Водночас апеляційний господарський суд погоджується із доводами Позивача, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, як такими, що узгоджуються з обставинами справи та нормами матеріального і процесуального права.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка проявляється в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. За загальним правилом обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Зазначена норма Конституції України міститься і у статті 74 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПКУкраїни, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 ГПК України).

Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладеного вище, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення господарського суду у даній справі відсутні.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛ-Фудс" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2020 р. у справі № 904/3875/20 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 16.02.2021 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя О.В. Чус