Постанова

від 15.02.2021 по справі 320/4086/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/4086/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020року

у справі №320/4086/19 (розглянуто у письмовому провадженні)

за позовом Приватного підприємства Транс-Керн

до відповідача Київської митниці Державної фіскальної служби

про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2019 року до Київського окружного адміністративного суду звернулося Приватне підприємство "Транс-Керн" (надалі - позивач, ПП ТРАНС-КЕРН ) з адміністративним позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби (надалі - відповідач), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125270/2019/210002/2 від 29.05.2019;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125270/2019/00082 від 29.05.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що при митному оформленні товару за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA125270/2019/863402 від 27.05.2019, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), підтверджують митну вартість товару та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року адміністративний позов Приватного підприємства Транс-Керн - задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125270/2019/210002/2 від 29.05.2019.

Визнано протиправним та скасовано картку відмови Київської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125270/2019/00082 від 29.05.2019.

Стягнуто на користь Приватного підприємства "Транс-Керн" (ідентифікаційний код 36360101; місцезнаходження: 09117, Київська обл., місто Біла Церква, вул. Курсова, будинок 3-А, квартира 20) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (ідентифікаційний код 43337359, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 8А) судовий збір у розмірі 3842,00 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві грн. 00 коп.).

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Київською митницею Держмитслужби (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в цілому та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів позивача встановлено, що додані позивачем до митної декларації документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішення суду першої інстанції винесено рішення з урахуванням всіх обставин справи, а апеляційна скарга є необґрунтованою.

Крім того, позивачем подано заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Відповідачем подано заперечення на заяву позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу та зазначає, що дані витрати є необґрунтованими.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Враховуючи, що суду апеляційної інстанції не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, колегія суддів вважає, що наявні підстави для розгляду апеляційної справи та матеріалів справи в письмовому провадженні.

Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги .

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що Приватне підприємство "Транс-Керн" зареєстровано як юридична особа 29.01.2009 (код ЄДРПОУ 36360101), номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 13531020000003538, місцезнаходження: 09117, Київська обл., місто Біла Церква, вул. Курсова, будинок 3-А, квартира 20, про що свідчить інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Видами діяльності Приватного підприємства "Транс-Керн" за КВЕД 2010 є: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); 26.11 Виробництво електронних компонентів; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н. в. і. у.; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н. в. і. у., про що свідчить інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Приватне підприємство "Транс-Керн" діє на підставі Статуту, затвердженого 19.01.2009 р. зі змінами від 28.01.2014 р. (стор. 179-189 том І).

Директором Приватного підприємства "Транс-Керн" є Батяшов Олександр Іванович на підставі рішення № 1 про створення Приватного підприємства "Транс-Керн" від 19.01.2009 (стор. 178 том І).

Між Приватним підприємством "Транс-Керн" (покупець) та компанія "NINGBO ALVIN MAGNETS MATERIAL CO. LTD", (Китай) (продавець), 28.08.2017 укладено зовнішньоекономічний контракт №АМ/ТК-1 (далі - Контракт) (стор. 17-19 том І).

Підпунктом 1.1 Контракту визначено, що Продавець продає, а покупець купує: заготовки постійних магнітів в не намагніченому стані (далі - Товар) в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у додатках (Специфікаціях), які є невід`ємною частиною цього Контракту.

Згідно п. 2.2. Контракту, валютою Контракту є долар США.

Відповідно до п. 3.1. Контракту, умови поставки FOB-Шанхай, Китай в 20-ти чи 40-футових контейнерах ("Ікотермс-2000").

Згідно з п. 4.2. Контракту розрахунок за поставлений Товар здійснюється в доларах США: 50% - згідно виставленого Продавцем Проформи-інвойсу; 50% 0 у день розвантаження.

Допускається 100% передоплата згідно виставленого Продавцем інвойсу.

Згідно п. 12.1, 12.2. Контракту, Контракт набирає законної сили з моменту підписання та діє до 31.12.2018. За згодою сторін строк контракту може буде продовжено.

Також, між Приватним підприємством "Транс-Керн" (покупець) та компанія "NINGBO ALVIN MAGNETS MATERIAL CO. LTD", (Китай) (продавець), 24.12.2018 підписано додаток №4 до контракту №АМ/ТК-1 від 28.08.2017 - Специфікація, у якій зазначено товар: магніт NdFeB у кількості 3000 шт. на суму 345,00 дол. США; пластичний ферритовий магніт у кількості 5000 шт. на суму 5375,00 дол. США; пластичний ферритовий магніт у кількості 30000 шт. на суму 10800,00 дол. США; а всього на суму 16520,00 дол. США; умови поставки FOB - Нингбо та зазначено про продовження контракту до 31.12.2019 (стор. 20-21 том І).

Так, 15.01.2019 продавець виставив позивачу до сплати інвойс № NBA-06 за постачання пластинчатого феритового магніту F128x84x20 у кількості 5000 шт. на суму 5375,00 дол. США; пластинчатого феритового магніту F84x64x14 у кількості 30000 шт. на суму 10800,00 дол. США; магніт NdFeB у кількості 3000 шт. на суму 345,00 дол. США, а всього на загальну суму 16520,00 USD) (стор. 190 том І).

Інвойс було сплачено позивачем згідно платіжного доручення в іноземній валюті № 4 від 27.03.2019, відповідно до якого Приватне підприємство "Транс-Керн" перерахувало на користь "NINGBO ALVIN MAGNETS MATERIAL CO. LTD", (Китай) грошові кошти у розмірі 16250 дол. США (стор. 23 том І).

Товар було погружено Продавцем на борт судна 13.04.2019, що підтверджується Коносаментом № NBOODS194042, відправником вантажу, а саме, магнітів, в контейнері TCNU2530290 у складі 12 палетів об`ємом 6,3400 м3 вагою брутто 16728,00 кг. є, "NINGBO ALVIN MAGNETS MATERIAL CO. LTD", порт завантаження Нингбо, отримувач вантажу ПП "Транс-Керн", місце постачання Одеса, агент фрахтової компанії ТОВ "Формаг".

Також, 18 червня 2018 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Формаг" було укладено договір транспортного експедирування № 1806/18-01 (далі - Договір транспортного експедирування) (стор. 28-35 том І).

Відповідно до п. 1.1. Договору транспортного експедирування, у відповідності з цим Договором Експедитор зобов`язується за плату та за рахунок Клієнта надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів Клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажів, у тому числі надання митно-брокерських послуг.

Так, 16 жовтня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Формаг" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено Договір № 1610/18/2-авто/Ф про організацію перевезень автомобільним транспортом (далі - Договір перевезення) (стор. 36-39 том І).

Згідно п. 1.1, 1.2. Договору перевезення, виконавець зобов`язується організовувати перевезення вантажів Замовника вантажним автомобільним транспортом на умовах, визначених Сторонами. Перевезення, маршрут перевезення, розмір винагороди Виконавця та інші питання, які стосуються цього Договору, за необхідністю можуть встановлюватися додатковими угодами Сторін.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Формаг" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 02 квітня 2019 року укладено додаткову угоду № 1 до Договору № 1610/18/2-авто/Ф про організацію перевезень автомобільним транспортом (далі - Додаткова угода № 1 ), якою п. 9.1. Договору перевезення викладено в такій редакції: "строк дії цього Договору становить з дати його підписання Сторонами до 26 жовтня 2019 року (стор. 42 том І).

Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Формаг" 13.05.2019 року було оформлено заявку № 3 до договору транспортного експедирування № 1806/18-01 від 18.06.2018 (далі - Заявка) (стор. 43 том І).

Відповідно до умов Заявки визначено повний маршрут перевезення вантажу Нингбо-Одеса-Біла Церква, умови поставки згідно ІНКОТЕРМС FOB, вартість послуг: фрахт 958 дол. США, НРР, ТЕО, автодоставка 550 дол. США, умови оплати послуг Експедитора протягом 2 робочих днів після відвантаження на склад Клієнта.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Формаг" було виставлено за морський фрахт Нінгбо, Китай - п. Одеса, Україна, міжнародне перевезення за єдиним транспортним документом, НРР, ТЕО, автоперевезення п. Одеса - м. Біла Церква рахунок № 1905367 від 24.05.2019 на суму 40494,35 грн (стор. 45 том І).

Оплата позивачем за транспортно-експедиційні послуги згідно рахунку № 1905367 від 24.05.2019 в розмірі 40494,35 грн. здійснено згідно платіжного доручення № 123 від 30.05.2019 (стор. 46 том І).

Згідно довідки про транспортні витрати від 24.05.2019 № 3017, вартість перевезення вантажу в консолідованому контейнері №ТСNU2530290 по коносаменту NBOODS194042 за маршрутом Нингбо, Китай-Одеса, Україна складає 26009,70 грн. (стор. 44 том І).

Позивачем 27.05.2019 року до Київської митниці ДФС було подано митну декларацію ІМ40ДЕ №UA125270/2019/863402 (стор. 111-112 том І), у графі 46 якої позивачем був зазначений товар, митна вартість якого склала 454223,72 грн. У графі 22 митної декларації позивачем заявлено митну вартість товару в розмірі 16520,00 дол. США., а в графі 43 цієї декларації вказано, що заявлену митну вартість розраховано за основним методом визначення митної вартості товарів (за ціною договору).

На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем до митного оформлення разом з митною декларацією ІМ40ДЕ №UA125270/2019/863497 відповідно до вимог МК України подано наступний перелік наявних у нього документів, а саме: пакувальний лист продавця на товар від 21.03.2019 з перекладом; інвойс № NBA-06 від 15.01.2019 з перекладом; міжнародна товарно-транспортна накладна №2106/6; рахунок № 1905367 від 24.05.2019; калькуляція оптової ціни з перекладом; прайс-лист Продавця; специфікація; платіжне доручення в іноземній валюті № 4 від 27.03.2019; довідка про транспортні витрати № 3017 від 24.05.2019; платіжне доручення № 123 від 30.05.2019; Договір №1610/18/2-авто/Ф про організацію перевезень автомобільним транспортом від 16.10.2018; Доповнення № 1 до Договору про організацію перевезень автомобільним транспортом №1610/18/2-авто/Ф від 16.10.2018; Додаткова угода № 1 до Договору про організацію перевезень автомобільним транспортом №1610/18/2-авто/Ф від 16.10.2018; Договір транспортного експедирування № 1806/18-01 від 18.06.2018; Заявка № 3 від 13.05.2019 до договору транспортного експедирування № 1806/18-01 від 18.06.2018; Лист про відсутність зареєстрованої торгової марки від 21.06.2018; Китайська експортна митна декларація № 310420190549802035 від 04.08.2019 з перекладом; Коносамент № NBOODS194042 з перекладом (стор. 46, 113 - 119, 123 - 130 том І).

При здійсненні перевірки митної декларації за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризиками під час контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості товару на підставі поданих митних декларацій у відповідача виник сумнів стосовно достовірності наданих позивачем до митного оформлення відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Листом від 27.05.2019, направленим позивачу засобами електронного зв`язку, інспектором митниці Цвілим Сергієм Володимировичем зазначено, що при опрацюванні документів, наданих до митної декларації, у митного органу виникли обґрунтовані сумніви в правильності визначення митної вартості товарів та повідомлено позивача про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, а саме: виписку з бухгалтерської документації; висновок про якісні та вартісні показники товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією (стор. 58 том І).

У відповідь на повідомлення митного органу щодо надання додаткових документів, позивач листом від 27.05.2019 №15 повідомив контролюючий орган про те, що строк оплати згідно заявки до договору транспортного експедирування становить 2 робочих дні після вивантаження на склад Клієнта; у декларації вказано номер контракту АМ/ТК-1 та інша інформація, яка дозволяє ідентифікувати Покупця; в декларації не зазначається номер домашнього коносаменту; у декларації зазначено митницю Бейлун (району міста Нингбо) (том 1 а.с. 53). До листа відповідачем також додано експертний висновок № 30 від 15.01.2018 контрактної вартості товару (стор. 47 том І).

Також, у відповідь на повідомлення митного органу щодо надання додаткових документів, позивач листом від 28.05.2019 №17 додав експертний висновок № 428 від 28.05.2018 контрактної вартості товару (стор. 48-49, 54 том І).

За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості №UA125270/2019/210002/2 від 29.05.2019, яким застосовано резервний метод для визначення митної вартості товару (стор. 59 том І). Розмір суми коригування митної вартості згідно рішення про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000466/2 від 29.07.2019 становить 32742,18 грн.

У пункті 33 рішення відповідачем зазначено, що надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. А саме, дата заявки від 13 травня на умовах ІНКОТЕРМС до договору транспортного експедирування від 18.06.2018 № 1806/18-01 повинна бути не меншою за дату на момент розміщення вантажу (товару) на борт судна, згідно коносаменту, датою погрузки вантажу на борт судна є 13.04.2019.

Відповідно до п. 3.1, п. 3.2, п. 3.4. Договору транспортного експедирування від 18.06.2018 № 1806/18-01, розрахунок за транспортування здійснюється на умовах 100% передоплати. При цьому банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиторських послуг відсутні. Тобто, відсутні документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Клієнт оплачує рахунки Експедитора в день їх виставлення з переводом вказаних сум на розрахунковий рахунок Експедитора. У разі несплати Клієнтом рахунків в вищевказаний строк, Експедитор виставляє Клієнту для оплати додатковий рахунок на суму компенсації, зв`язаної з девальвацією гривні по відношенню до долара США за період з дати виставлення першого рахунку до його оплати. За прострочку оплати рахунку Експедитора клієнт оплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня, від невиплаченої суми за кожен день прострочки.

Відповідно до договору на перевезення від 16.10.2018 № 1610/18/2 - авто/Ф посилання на будь-які документи, у т.ч. заяви щодо відстрочення оплати, відсутні.

У експортній митній декларації країни відправлення від 08.04.2019 № 31042019054980235 відсутня інформація в графі "іноземний отримувач" щодо отримувача товару; № коносаменту не співпадає з вказаним в експортній декларації; назва порту відвантаження відсутня в експортній декларації.

Тому, відповідно до ст. 53 Митного кодексу України, з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

З метою підтвердження числових складових митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог ч. 2, 3 та 4 ст. 54, ст. 57 МК України додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні. Декларантом надано додаткові документи не в повному обсязі, при цьому надані додатково документи не усувають виявлені розбіжності та не підтверджують об`єктивно та достовірно заявлену митну вартість. Додатково наданий лист не дає чіткого роз`яснення по відсутності заповнення граф та розбіжності відомостей у експортній митній декларації; експертні висновки про вартість товарів носять виключно інформаційний характер.

Відповідач вважає, що подані декларантом документи не містили належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до ч. 2 ст. ст. 58 МК України. У зв`язку із вищевикладеним, посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до ч. 4 ст. 57 МК України.

За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 26 - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст. 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2 в та 2 г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому, за умовами ст. 62, 63 МК України, така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій, такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані.

Проте, у митного органу наявна інформація, що відповідає ч. 2 ст. 64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2 ґ- резервного методу. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно джерела інформації: митна декларація від 18.05.2019 №UA500090/2019/6771 (вартість товару - "вироби, призначені для перетворення на постійні магніти після намагнічування").

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київська міська митниця ДФС видала позивачу картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125270/2019/00082 (стор. 60-61 том І).

З метою здійснення митного оформлення товару та випуску товарів у вільний обіг, позивачем подано митну декларацію ІМ40ДЕ від 30.05.2019 №UA125270/2019/863497 (стор. 50-52 том І).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, позивач звернувся за захистом порушених прав та інтересів до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача щодо відсутності документального підтвердження заявленої позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості є протиправним, адже, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено. Крім того, відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно статті 248 Митного кодексу України (надалі - МК України) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Відповідно до статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до статті 53 МК України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини 3 статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим п.п. 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України" про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК України).

Відповідно до частини 3 статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частини 1-3 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 МК України передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05 грудня 2019 року по справі №826/3102/16 і в постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 року по справі № 21-127а15, від 30.06.2015 року по справі № 21-591а15) та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Щодо твердження апелянта, що позивачем не підтверджено витрати на транспортування, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пункту 6 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, обов`язково додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що фактично була сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують вартість транспортування є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Згідно Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24. травня 2012 року № 599 до транспортних (перевізних) документів можуть належати рахунок-фактура, акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг тощо.

Враховуючи невиключний характер вищевказаного переліку документів, імпортером може бути наданий будь-який з документів, який підтверджує транспортні витрати.

Зокрема, відповідно до п. 3.1 Контракту визначено, що Покупець від свого імені та за свій рахунок укладає Контракт з транспортною компанією на перевезення. Покупець повідомляє Продавцю номери телефонів та факсів представництва тієї транспортної компанії, послугами якої користується Покупець для доставки вантажу.

Згідно з п.п. А.1, А.3, Б.3 офіційних правил тлумачення торгівельних термінів ІНКОТЕРМС 2010, поставка товару на умовах FOB означає, що поставка є здійсненою продавцем коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження та здійснити митне очищення товару для експорту. З цього моменту всі витрати і ризики втрати чи пошкодження повинен нести покупець. Покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від порту відвантаження.

Судом першої інстанції встановлено, а апелянтом не спростовано, що між Приватним підприємством "Транс-Керн" (покупець) та компанія "NINGBO ALVIN MAGNETS MATERIAL CO. LTD", (Китай) (продавець) 24.12.2018 підписано додаток №4 до контракту №АМ/ТК-1 від 28.08.2017 - Специфікація, у якій зазначено товар: магніт NdFeB у кількості 3000 шт. на суму 345,00 дол. США; пластичний феритовий магніт у кількості 5000 шт. на суму 5375,00 дол. США; пластичний феритовий магніт у кількості 30000 шт. на суму 10800,00 дол. США; а всього на суму 16520,00 дол. США; умови поставки FOB - Нингбо та зазначено про продовження контракту до 31.12.2019 (том 1 а.с. 20-21).

Доказами, які підтверджують включення до ціни імпортованого товару та складають експортне мито та інші збори, відвантаження та завантаження товару на борт суд є Калькуляція оптової ціни Товару від 15.01.2019, відповідно до якої, до ціни Товару увійшли всі витрати, передбачені умовами поставки FOB, про що вказано в тексті калькуляції, в тому числі на митне оформлення та доставка в порт відвантаження та загрузка на борт: завантаження на судно - 175,00 дол. США, експортні митні платежі - 17,00 дол. США; інші локальні видатки в порту - 56 дол. США.

Також, в калькуляцію входять витрати на транспорт та операційні витрати.

В калькуляції вказана ціна Товару разом із витратами за умовами поставки, що підтверджується зазначенням в ній "FOB Нингбо".

Як вбачається з матеріалів справи, що 15.01.2019 продавець виставив позивачу до сплати інвойс № NBA-06 за постачання пластинчатого феритового магніту F128x84x20 у кількості 5000 шт. на суму 5375,00 дол. США; пластинчатого феритового магніту F84x64x14 у кількості 30000 шт. на суму 10800,00 дол. США; магніт NdFeB у кількості 3000 шт. на суму 345,00 дол. США, а всього на загальну суму 16520,00 USD) (стор. 190 том І).

Інвойс було сплачено позивачем згідно платіжного доручення в іноземній валюті № 4 від 27.03.2019, відповідно до якого Приватне підприємство "Транс-Керн" перерахувало на користь "NINGBO ALVIN MAGNETS MATERIAL CO. LTD", (Китай) грошові кошти у розмірі 16250 дол. США (стор. 23 том І).

Згідно пакувального листа продавця на товар від 21.03.2019, за інвойсом № NBA-06, Контрактом № АМ/ТК-1 було завантажено пластичні феритові магніти F 128x84x20 у кількості 2 504 шт., пластичний феритовий магніт F 84x64x14 у кількості 6 960 шт., магніт 12 фанерних палет об`ємом 6,34 м3, вагою нетто 16218 кг., вагою брутто 16728 кг.

Відповідно до митної декларації країни відправлення № 310420190549802035 від 08.04.2019 зазначено відомості, які дозволяють ідентифікувати вантаж та одержувача: номер Контракту АМ/ТК-1, референс номер відправлення OOLU261979130F, назва перевізника та номер рейсу судна СМА CGMCONGOOBX3DW1, кількість палет 12, вага брутто 16728 кг., назва товару та специфікація - магніти, що використовуються у електронних пристроях NdFeB, кількість 38000 шт., вагою 16218 кг., вартість товару 16500 дол. США, а також зазначено митницю Бейлун.

Згідно коносаменту NBOODS194042, вантаж завантажено на борт судна 13.04.2019, відправником вантажу, а саме, магнітів, в контейнері TCNU2530290 у складі 12 палетів об`ємом 6,3400 м3 вагою брутто 16728,00 кг. є, "NINGBO ALVIN MAGNETS MATERIAL CO. LTD", порт завантаження Нингбо, отримувач вантажу ПП "Транс-Керн", місце постачання Одеса, агент фрахтової компанії ТОВ "Формаг".

Так, 18 червня 2018 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Формаг" було укладено договір транспортного експедирування № 1806/18-01.

Приватним підприємством "Транс-Керн" 13.05.2019 року оформлено заявку № 3 до договору транспортного експедирування № 1806/18-01 від 18.06.2018 на перевезення феритових магнітів загальною вагою 6728 кг на 12 палетах.

Відповідно до умов Заявки визначено повний маршрут перевезення вантажу Нингбо-Одеса-Біла Церква, умови поставки згідно ІНКОТЕРМС FOB, вартість послуг: фрахт 958 дол. США, НРР, ТЕО, автодоставка 550 дол. США, умови оплати послуг Експедитора протягом 2 робочих днів після відвантаження на склад Клієнта.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Формаг" було виставлено рахунок № 1905367 від 24.05.2019 на загальну суму 40494,35 грн.; за морський фрахт Нінгбо, Китай - п. Одеса, Україна, міжнародне перевезення за єдиним транспортним документом у розмірі 26009,70 грн., НРР, ТЕО, автоперевезення п. Одеса - м. Біла Церква у розмірі 12070,54 грн., у т.ч. ПДВ.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, що оплата позивачем за транспортно-експедиційні послуги згідно рахунку № 1905367 від 24.05.2019 в розмірі 40494,35 грн. здійснено після митного оформлення вантажу згідно платіжного доручення № 123 від 30.05.2019 в порядку та строки, визначені заявкою № 3.

Завантаження товару на борт судна та заявлена позивачем вартість Товару підтверджується Коносаментом № NBOODS194042, експортною митною декларацією країни-відправника № 310420190549802035 та міжнародною товарно-транспортною накладною № 2106/6, які надавалися позивачем під час митного оформлення.

Згідно довідки про транспортні витрати від 24.05.2019 № 3017, яка подавалася позивачем до митного оформлення, вартість перевезення вантажу в консолідованому контейнері №ТСNU2530290 по коносаменту NBOODS194042 за маршрутом Нингбо, Китай-Одеса, Україна складає 26009,70 грн. (стор. 44 том І).

Відповідно до Експертного висновку Київської обласної (регіональної) ТПП № 428 від 28.05.2019, поданого позивачем до митного оформлення, вартість Товару може становити: пластинчатий феритовий магніт Block F 128x84x20 - 1,075 USD, пластинчатий феритовий магніт Block F 84x64x14 - 0,36 USD (стор. 48-49 том І).

Також, відповідно до Експертного висновку Київської обласної (регіональної) ТПП № 30 від 15.01.2018, поданого позивачем до митного оформлення, вартість Товару може становити: пластинчатий феритовий магніт Block F 128x84x20 - 0,9400 USD, пластинчатий феритовий магніт Block F 84x64x14 - 0,3050 USD (стор. 47 том І).

Отже, позивачем було надано відповідачу всі передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документи, які є підтвердженням вартості Товару на суму 16520 дол. США, а тому доводи відповідача про відсутність підтверджень складових митної вартості товару є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до вимог пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

З аналізу матеріалів справи колегія суддів доходить висновку, що твердження відповідача (апелянта), які ним зазначені в оскаржуваному рішенні та в апеляційній скарзі є лише його суб`єктивними судженнями за відсутності жодних належних та допустимих доказів, зокрема не подання всіх документів для підтвердження митної вартості товару.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та рішення суду прийнято у відповідності до вимог законодавства, а апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню..

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на адміністративний позов, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним позовній заяві, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Щодо розгляду заяви позивача про розрахунок та стягнення судових витрат в сумі 20000,00 грн за розгляд справи в суді першої інстанції та 2500,00 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Колегією суддів досліджено матеріали справи та встановлено, що позивачем 13.11.2020 року подано до суду першої інстанції заяву від 11.11.2020 року б/н про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі №320/4086/19, яким вирішити питання щодо стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року заяву представника позивача - адвоката Лисенко Ганни Олександрівни від 11.11.2020 б/н про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі №320/4086/19 - повернуто без розгляду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення судових витрат в сумі 20000,00 грн за розгляд справи в суді першої інстанції не підлягає задоволенню, оскільки така заява розглянуто судом першої інстанції та прийнято відповідне рішення, а позивачем дане рішення не оскаржено.

В частині заяви позивача про розрахунок та стягнення судових витрат в сумі 2500,00 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідач у відзиві на заяву зазначає, що позивачем не надано доказів по заявленому відшкодуванню в розмірі 2500,00 грн.

Відповідно до частин 1-3 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями частини 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На обґрунтування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано: акт здавання - приймання робіт за договором про надання правової допомоги № б/н від 20.02.2020 року на суму 2500 грн.; платіжне доручення № 2363 від 22 грудня 2020 року на суму 2500 грн.

Відповідно до частини 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 статті 252 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Згідно з частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин 6,7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами; обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів дійшла висновку, що складність даної справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт є співмірними із заявленою сумою на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а тому зазначені витрати підлягають стягненню у сумі 2500 грн.

На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення .

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (адреса: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-А; код ЄДРПОУ 43337359) на користь Приватного підприємства "Транс-Керн" (адреса: 09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. Курсова, 3-А, кв. 20; код ЄДРПОУ 36360101) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав, зазначених у ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Г. В. Земляна

Судді: Є. І. Мєзєнцев

В. В. Файдюк