Ухвала

від 12.02.2021 по справі 911/378/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 911/378/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Стратієнко Л.В. - головуючий, судді - Кібенко О.Р., Кондратова І.Д.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія"

на рішення Господарського суду Київської області

(суддя - Кошик А.Ю.)

від 17.09.2020,

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Зубець Л.П., судді - Алданова С.О., Мартюк А.І.)

від 08.12.2020,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Городок. Боголюбова 25"

за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі",

за участю третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "АБВ Комфорт"

2) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Боголюбова 25"

про стягнення 649 065, 25 грн

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Київська обласна енергопостачальна компанія" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до ТОВ "Городок. Боголюбова 25" прo стягнення грошових коштів у розмірі 649 065, 25 грн, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором постачання електричної енергії №420074880 від 01.01.2019, а саме відсутністю оплати за спожиту електричну енергію.

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 у справі №911/378/20 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення судів попередніх інстанції мотивовані тим, що позивачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів в підтвердження факту укладення договору №420074880 від 01.01.2019 з відповідачем. Твердження позивача ґрунтуються виключно на відомостях Київобленерго, які не можуть вважатись достовірними і правомірними, оскільки останнє було обізнане з необхідністю укладення договору з новим балансоутримувачем і з тим фактом, що відповідач з червня 2018 року не був фактичним споживачем і не мав відношення до об`єкту. Суди дійшли висновку про відсутність ознак досягнення позивачем та відповідачем домовленості щодо постачання електроенергії, тобто свідомої домовленості, спрямованої на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Матеріалами справи спростовано факт користування відповідачем електроенергією в спірний період.

15.01.2021 ТОВ "Київська обласна енергопостачальна компанія" звернулася з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 17.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 у справі №911/378/20 і просило вказані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали касаційної скарги, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

08.02.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460 - ІХ, згідно з яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Пунктом 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом спору у цій справі є стягнення 649 065, 25 грн заборгованості, що становить менше п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 (1 135 000,00 грн). При цьому, касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Необхідність відкриття касаційного провадження у справі скаржник обґрунтовує тим, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень неповно з`ясували обставини, які мають значення для справи, не дослідили всіх зібраних у справі доказів, не врахували пункт 1.13 Правил користування електричною енергією, які діяли до 01.01.2019, та прийняли оскаржувані судові рішення без врахування висновку Великої Палати Верховного Суду від 757/45133/15-ц щодо розірвання договору про постачання електричної енергії з попереднім споживачем. При цьому, скаржник стверджує, про необхідність формування висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, адже отримуючи дані від вертикально інтегрованого суб`єкта господарювання та оператора системи розподілу про діючого споживача під час реформи ринку електричної енергії, електропостачальник, на якого покладені функції з надання універсальних послуг, не має права відмовити в укладенні публічного договору - приєднання про постачання електричної енергії, при наявності споживання електроенергії, про яке повідомляє оператор системи розподілу.

Позивач вказує, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для останнього, оскільки скаржник згідно з пунктом 13 розділу XVII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ринок електричної енергії , прийнятий у результаті здійснення заходів з відокремлення з метою забезпечення постачання електроенергії споживачам і у строк не пізніше ніж 12 місяців з дня набрання чинності цим Законом отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електроенергії. ТОВ "Київська обласна енергопостачальна компанія" є єдиним електропостачальником на території Київської області, а до публічного договору про постачання електричної енергії приєдналося понад 100 тисяч споживачів. Крім того, особа, яка подає касаційну скаргу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням при розгляді іншої справи.

Однак, вказані доводи не підтверджені належними доказами. Скаржник у касаційній скарзі не зазначає номер справи, при розгляді якої він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями.

Суд зазначає, що незгода із рішенням суду попередньої інстанції не свідчить про його незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь скаржника є звичайним передбачуваним процесом.

Колегія суддів зазначає, що наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки у поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи, отже наведені у касаційній скарзі мотиви не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом а пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за яких судові рішення у справах з ціною позову менше п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню, а отже й підстави для відповідних висновків у суду касаційної інстанції відсутні.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Київська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Київської області від 17.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 у справі №911/378/20, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини 3 статті 287, статтею 293 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №911/378/20 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Київської області від 17.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2020.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Київської області від 17.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 у справі №911/378/20 надіслати скаржнику разом з доданими до неї матеріалами.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Кібенко

І. Кондратова