Ухвала

від 15.02.2021 по справі 640/17039/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 640/17039/19

адміністративне провадження № К/9901/3503/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Усенко Є.А., розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2020 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПЛВ Сістемс до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2020, позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 27.08.2019 № 00011351402 та № 00011341402 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на 1 397 295 грн., (за податковими зобов`язаннями 1 117 676 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 279 419 грн.). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

29.01.2021 ГУ ДПС подало до Верховного Суду касаційну скаргу на вище зазначені судові рішення, в якій підставами касаційного оскарження зазначило пункт 1 частини четвертої статті 328, пункт 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Під час перевірки касаційної скарги встановлено, що вона не відповідає нормі пункту 4 частини другої статті 330 КАС, якою встановлено, що у касаційні скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

ГУ ДПС у касаційні скарзі наводить довід про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України без врахування висновків Верховного Суду у постановах від 27.01.2016 у справі № К/800/58277/14, від 27.06.2017 у справі №21-341а16, від 21.10.2015 у справі № К/800/67059/14, від 08.08.2019 року у справі №826/19975/15 (К/9901/27890/18), від 06.03.2020 у справі №810/2714/15 (К/9901/27073/18).

У вище зазначених постановах висновки Верховного Суду, на які посилається відповідач, стосуються оцінки доказів та встановлення обставин щодо реальності (нереальності) господарських операцій. Відповідач не зазначає, у чому полягає не врахування судом апеляційної інстанції цих висновків Верховного Суду, а лише наводить їх окремі фрагменти.

Інше застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порівняно з постановами Верховного Суду, на які ГУ ДПС посилається на підтвердження зазначеної ним підстави касаційного оскарження, обумовлено іншими обставинами у справах та неподібністю правовідносин порівняно з правовідносинами у справі № 640/17039/19.

Таке формальне зазначення підстави касаційного оскарження, без зазначення, у чому полягає не відповідність правозастосування в оскаржуваній постанові апеляційного суду постановам Верховного Суду від 27.01.2016 у справі № К/800/58277/14, від 27.06.2017 у справі №21-341а16, від 21.10.2015 у справі № К/800/67059/14, від 08.08.2019 року у справі №826/19975/15 (К/9901/27890/18), від 06.03.2020 у справі №810/2714/15 (К/9901/27073/18), не може бути оцінено як дотримання відповідачем вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.

ГУ ДПС у касаційній скарзі не наводить перелік доказів, які, на його думку, не були дослідженні судами попередніх інстанцій.

Самого лише посилання на пункт 1 частини другої статті 353 КАС, як на підставу касаційного оскарження, недостатньо. Касаційна скарга повинна містити також змістовні доводи на обґрунтування підстави (підстав) касаційного оскарження, передбаченої (передбачених) пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 КАС. Однак, довід відповідача про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС, не знайшов свого підтвердження під час перевірки касаційної скарги.

З урахуванням змін до глави 2 розділу ІІІ КАС, які набрали чинності з 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Враховуючи викладене, касаційна скарга ГУ ДПС підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2019 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2020.

Керуючись пунктом 4 частини другої статті 330, пунктом 4 частини п`ять статті 332, статтею 359 КАС,-

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2020 повернути.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяЄ.А. Усенко